Ухвала

від 23.12.2024 по справі 463/10730/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/10730/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/1835/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 05 грудня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 72024142500000040, внесеного 15 листопада 2024 року в ЄРДР, за попередньою правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 212 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

представника адвоката ОСОБА_7 ,

встановила :

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 05 грудня 2024 року у задоволенні клопотання старшого детектива Підрозділу детективів (на правах самостійного управління) ТУ БЕБ у Львівській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Львівської обласної прокуратури ОСОБА_9 , про накладення арешту у кримінальному провадженні № 72024142500000040, внесеного 15 листопада 2024 року в ЄРДР, за попередньою правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 212 КК України, відмовлено.

На вказану ухвалу слідчого прокурор ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу у якій просить ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 05 грудня 2024 року скасувати та постановити нову, якою накласти арештна майно, а саме на транспортний засіб маркиMAN з д.н.з. НОМЕР_1 , причіп з д.н.з. НОМЕР_2 , який належить на праві власності: транспортний засіб маркиMANз д.н.з. НОМЕР_1 ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» (ЄДРПОУ 41110750, індекс 04205, Україна,місто Київ, проспект Оболонський, будинок, 35а, офіс, 300, директор - ОСОБА_10 ) на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 06.02.2024; причіп ТОВ «С-ТРАНС АВТО» (ЄДРПОУ 37706791, індекс 64107, Україна, Лозівський р-н, Харківська обл., місто Первомайський, вулиця з д.н.з. НОМЕР_2 Бугайченка, будинок, 38, кімната, 31-А, ОСОБА_11 ) на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 14.10.2022, який відповідно оглянутий та вилучений згідно протоколу огляду від 15.11.2024.

Вважає ухвалу слідчого судді необґрунтованою, незаконною через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи.

Зазначає, що транспортний засіб маркиMANз д.н.з. НОМЕР_1 та причіп з д.н.з. НОМЕР_2 , які відповідно оглянуті та вилучені згідно з протоколом огляду від 15.11.2024, на території митного поста «Краковець», є речовим доказом у кримінальному провадженні (постанова від 16.11.2024) та є достатньо підстав вважати, що такі є предметом кримінального правопорушення, і тому у розумінні п.1 ч. 2 ст. 167 КПК України, до вирішення питання про їх арешт, є тимчасово вилученим майном.

Звертає увагу, що з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення в рамках даного кримінального провадження встановлено, що розташований автомобіль маркиMANз д.н.з. НОМЕР_1 з причіпом, д.н.з. НОМЕР_2 , здійснює перевезення товарів (сільськогосподарської продукції, вирощеної в тіньовому секторі економіки), відправником якого є ФГ «Агролайфзерно», за межі території України, без належного відображення даних операцій у бухгалтерському та податковому обліках.

Наявність товарної операції між відправником товару та покупцем у даному випадку рослинної олії (автомобіль, яким перевозився товар знаряддя вчинення злочину) забезпечила можливість вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України).

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора ОСОБА_6 на підтримку апеляційної скарги, думку представника власника майна адвоката ОСОБА_7 , обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи й дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з ч. 1ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону слідчий суддя при постановленні оскарженої ухвали дотримався в повному обсязі.

Як вбачається з апеляційної скарги прокурора ОСОБА_6 , останній не погоджується з рішенням слідчого судді щодо відмови у накладенні арешту на транспортний засіб маркиMAN з д.н.з. НОМЕР_1 , причіп з д.н.з. НОМЕР_2 , які на думку прокурора є знаряддями вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України.

З матеріалів судового провадження вбачається, що Підрозділом детективів (на правах самостійного Управління) Територіального управління БЕБ у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні№72024142500000040 від 15.11.2024, щодо несплати службовими особамиФГ «Аграрій Еліта» (ЄДРПОУ 44174073), ФГ «Агролайфзерно» (ЄДРПОУ 44550788), ТОВ «Агро Колекшн» (ЄДРПОУ 44417005), ТОВ «Фудагра Трейд» (ЄДРПОУ 44742435), ФГ «Агролайфзерно» (ЄДРПОУ 44550788), ТОВ «Джовіал трейдер» (ЄДРПОУ 45378088), ТОВ «Етмо Прод» (ЄДРПОУ 45372971), ФГ «Скарбниця-Агро» (ЄДРПОУ 37443419) до державного бюджетуподатківу великих розмірах за попередньою правовою кваліфікацієюкримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.212 КК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що група осіб, які діючи за попередньою змовою, контролюючи діяльність вищевказаних підприємств, а також інших суб`єктів господарювання, в період 2024 року, вчиняють дії направлені на проходження митного контролю в режимі «Експорт», щодо вивезення за межі митної території України сільськогосподарської продукції (пшениця, кукурудза, ячмінь, соєві боби, шрот соняшниковий та насіння соняшникове), а також соняшникової олії, невідомого походження - придбаної за готівкові кошти, без фактичного відображення таких операцій по бухгалтерському та податковому обліках.

В ході здійснення інформаційно-аналітичної та аналітично-пошукової діяльності встановлено, що зазначені операції здійснюються зокрема з метою вивезення стратегічно важливої сільськогосподарської продукції за межі території України, вирощеної в тіньовому секторі економіки без належного відображення даних операцій у бухгалтерському та податковому обліках, без сплати податків і зборів, неповернення валютної виручки в Україну.

Постановоюдетективавід 16.11.2024 вищевказане майно визнано речовими доказами по справі.

26 листопада 2024 року старшийдетектив Підрозділу детективів (на правах самостійного Управління) ТУ БЕБ у Львівській області за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова з клопотанням про накладення арештуна майно, яке було вилучене 15.11.2024 в ході проведення огляду місця події,а саме: на транспортний засіб маркиMAN з д.н.з. НОМЕР_1 , причіп з д.н.з. НОМЕР_2 , який належить на праві власності: транспортний засіб маркиMANз д.н.з. НОМЕР_1 ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» (ЄДРПОУ 41110750, індекс 04205, Україна,місто Київ, проспект Оболонський, будинок, 35а, офіс, 300, директор - ОСОБА_10 ) на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 06.02.2024; причіп з д.н.з. НОМЕР_2 ТОВ «С-ТРАНС АВТО» (ЄДРПОУ 37706791, індекс 64107, Україна, Лозівський р-н, Харківська обл., місто Первомайський, вулиця Бугайченка, будинок, 38, кімната, 31-А, ОСОБА_11 ) на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 14.10.2022.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При цьому, частина 2 зазначеної статті 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

В свою чергу, п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України встановлює, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Відповідно до п.7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170, ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Відмовляючи у задоволенні клопотання в частині накладення арешту на транспортні засоби, слідчий суддя зазначив, що обставини справи та надані учасниками в судовому засіданні пояснення, дають підстави стверджувати про те, що вказаний транспортний засіб був не знаряддям вчинення злочину, а засобом, оскільки на такому лише перевозився відповідний товар із заниженою, на думку представника органу досудового розслідування, ставкою оподаткування. Ні власник, ні водій транспортного засобу про вказані обставини обізнані не були, оскільки доказів протилежного суду не представлено, а відтак, на думку слідчого судді, клопотання детектива щодо арешту вказаного майна не відповідає вимогамст. 171 КПК України, оскільки зазначені в клопотанні підстава та мета, не відповідають дійсним обставинам справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді, та вважає, що підстави необхідності для накладення арешту на майно не доведено прокурором.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що з долучених до клопотання документів та пояснень прокурора не вбачається необхідності на час розгляду клопотання накладення арешту на транспортні засоби, що виправдовувало б такий ступінь втручання в законні права власника майна та не порушувало баланс між втручанням у права та свободи останнього і потребами досудового розслідування.

Як пояснив у суді апеляційної інстанції представник власника майна ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» - адвокат ОСОБА_7 , фірма, інтереси якої він представляє є лізинговою компанія, яка за договором лізингу передає транспортні засоби фірмі-перевізнику для надання послуг з транспортування.

Адвокат ОСОБА_7 зауважив також, що накладення арешту на транспортні засоби повністю паралізує діяльність фірми.

Окрім цього, на думку адвоката, з клопотання прокурора не вбачається, який стосунок вказані транспортні засоби мають до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України, а саме ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів).

Окрім цього, звернув увагу, що на сьогодні, вантаж (олія), який перебував в транспортному засобі, злитий, а відтак, відсутній предмет огляду.

Представник власника майна як у суді першої, так і апеляційної інстанцій просив врахувати, що транспортні засоби використовуються для здійснення законної господарської діяльності.

Майнові права в Україні захищаються як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема ч. 1 та 5 ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Статтями 7,16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожній фізичній або юридичній особі право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, п. п. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", п. п. 69 і 73, Series A N 52). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

З врахуванням наведеного вище, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність відмови в накладенні арешту на майно, оскільки прокурором не наведено законних підстав для цього, й своє рішення належним чином мотивував.

Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності судового рішення колегія суддів вважає безпідставними й до уваги не бере.

З огляду на викладене підстав для скасування ухвали слідчого судді та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 05 грудня 2024 року про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: