Постанова

від 26.12.2024 по справі 464/448/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/448/23 Головуючий у 1 інстанції: Шашуріна Г. О.

Провадження № 22-ц/811/2660/24 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючої судді: Мікуш Ю.Р.,

суддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.,

секретар Іванова О.О.

розглянувши у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 25 липня 2024 року у справі № 464/448/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стрийська 103», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,- про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири

в с т а н о в и в :

22 січня 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стрийська 103», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири.

Позовна заява мотивована тим, що вона, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Власником квартири АДРЕСА_2 є відповідачка ОСОБА_2 20 серпня 2020 року та 15 вересня 2020 року з квартири відповідачки було здійснено залиття квартири АДРЕСА_3 , внаслідок чого виявлено затоплення туалету, ванни, кухні на кімнат її квартири. Негативні речі з вини відповідачки створили дискомфорт проживання у кватирі позивачки ОСОБА_1 , завдали страждань і негативних емоцій з приводу пошкодження майна та неможливості нормального користування ним, порушення звичного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації.

Просила стягнути з відповідачки завдану їй матеріальну шкоду в розмірі 38912 грн., моральну шкоду в розмірі 15000 грн. та судові витрати.

Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 25 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржила позивачка ОСОБА_1 ..

Апеляційна скарга мотивована тим, що акти від 20 серпня 2020 року та 15 вересня 2020 року є первинними джерелами, складеними на той час комісійно за участі колишньої голови ОСББ ОСОБА_5 та мешканців будинку.

Члени комісії ОСББ «Стрийська-103», що бачили на той час те й підтвердили у комісійно складених актах. Вони не є фахівцями в галузі експертно-технічного дослідження квартир, які зазнали технічних пошкоджень та визначення вартості завданої шкоди.

Експерти при наданні висновку експертного будівельно -технічного дослідження N? 21-22Д від 28 грудня 2022 року та висновку експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №5188-Е від 29 травня 2024 року за результатами проведення будівельно-технічної експертизи не зазначили всіх даних, проте, чітко зазначили, що факт залиття належної позивачці квартири відбулось з квартири N?267, що «місця локалізації плям від залиття свідчать, що залиття відбулося з сантехнічних приладів в приміщенні ванної кімнати, туалету чи кухні квартири АДРЕСА_4 , що вище поверхом.»

У вересні 2019 року мешканцями квартири АДРЕСА_4 проводились будівельні роботи по заміні водяних труб та встановлення душової кабіни у ванній кімнаті даної квартири, після чого в належній позивачці квартирі відбулось залиття.

Повторне залиття відбулось 15 вересня 2020 року.

Факт проведення ремонтних робіт у ванній кімнаті з влаштуванням душової кабіни у квартирі АДРЕСА_4 підтвердила свідок ОСОБА_6 , яка є донькою ОСОБА_2 , однак дану обставину не враховано судом першої інстанції.

Такий стан речей створює позивачці дискомфорт проживання у належній їй квартирі, завдає щоденних страждань і негативних емоцій, порушення звичного способу життя.

Просить скасувати рішення Сихівського районного суду м.Львова від 25 липня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

04 листопада 2024 року від представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Галань В. надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому повністю заперечує доводи апеляційної скарги, просить таку залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у даній справі менша тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційна скарга підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.

За змістом ч.2 ст. 247 ЦПК у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Матеріалами справита судомвстановлено,що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.09.2018 року, позивачка ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Відповідачці ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 . Квартира відповідачки розташована поверхом вище над квартирою позивачки ОСОБА_7 .

Згідно з актом ОСББ «Стрийська,103» від 20 серпня 2020 року складеного комісією в складі: голови ОСББ «Стрийська,103» Климко С. та сусідів з квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_8 та з квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_9 виявлено затоплення квартири АДРЕСА_3 , а саме: туалету, ванни, кухні, що відбулося з квартири АДРЕСА_4 . Затоплення відбулося давно.

Згідно з актом ОСББ «Стрийська,103» від 15 вересня 2020 року, комісією в складі: голови ОСББ «Стрийська,103» Климко С. та сусідів з квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_8 та з квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_9 виявлено затоплення туалету, ванни, кухні, кімнат квартири АДРЕСА_3 , що відбулося з квартири АДРЕСА_4 .

Висновком № 21-22Д від 28 грудня 2022 року експертного будівельно-технічного дослідження встановлено, що вартість відшкодування завданих майнових збитків власникам квартири АДРЕСА_1 становить 38 912 грн.

Висновком експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 5188-Е, складеного 29 травня 2024 року за результатами проведення будівельно-технічної експертизи встановлено, що в приміщеннях квартири АДРЕСА_1 наявні пошкодження від залиття. Місця локалізації плям від залиття свідчать, що залиття відбувалося з сантехнічних приладів в приміщеннях ванної кімнати, туалету чи кухні квартири АДРЕСА_4 , що вище поверхом. Давність залиття встановити не надається можливим. Причину залиття, а саме чи несправність сантехнічних приладів, трубопроводів, запірної арматури, чи неналежний догляд за ними, на даний час встановити не надається можливим. Вартість відновлювального ремонту в квартирі АДРЕСА_1 складатиме - 13794 гривень.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що вищевказані акти від 20 серпня 2020 року та від 15 вересня 2020 року не відповідають вимогам, викладеним у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207, а матеріали справи не містять доказів неправомірних дій відповідачки щодо залиття квартири АДРЕСА_1 .

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.

Згідно ст.ст.11,1166 ЦК України, підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі.

Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

Відповідно до ч.2 ст.1166 ЦК Україниособа, яка завдала шкоди, звільняється від її відповідальності, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, законодавцем встановлена презумпція вини заподіювача шкоди та саме він повинен довести, що шкоди завдано не з його вини. За правилами ч.2 ст.1166ЦК Україниособа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч.1ст.1167ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджениминаказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі - Правила), передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил). В додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної особи є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Згідностатті 322ЦК Українитягар утримання майна лежить на власнику майна.

За приписами ч. 1, 2 ст.12, ст.81ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ст. ст.76,77,79ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Із змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що вона стверджує, що саме з вини відповідачки сталося неодноразове залиття її квартири, чим їй завдано матеріальної та моральної шкоди.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані позивачкою акти від 20 серпня 2020 року та 15 вересня 2020 року обстеження затоплення квартири, не є належним доказом у даній справі.

Акт від 20 серпня 2020 року складено не безпосередньо після залиття, в ньому зазначено «затоплення відбулось давно». Отже, вважати акт від 20 серпня 2020 року належним та достовірним доказом щодо обставин залиття квартири не вбачається можливим.

Окрім цього, в актах не зазначені конкретні причини залиття квартири та особи, які допустили таке залиття, інші необхідні для такого документа реквізити.

Вимогами Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій передбачено необхідність обов`язкової присутності зацікавлених осіб від винної особи.

У порушення цих вимог, акт не містить даних щодо повідомлення власника квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_2 щодо проведення обстеження та складання вищенаведених актів. В актах не зазначено причин неявки чи відомостей щодо відмови відповідачки від участі у проведенні обстеження або відмови від підпису, якщо таке мало місце.

Окрім цього, даних щодо обстеження квартири АДРЕСА_2 матеріали справи не містять.

Квартира відповідачки фахівцями не обстежувалася, факт несправності сантехнічного обладнання в квартирі відповідачки не встановлений, відповідний акт не складався, висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття відсутній.

Інших доказів, які б підтвердили, що саме внаслідок дій чи бездіяльності відповідачки сталося залиття квартири позивачки, суду не надано.

Допитані в судовому засіданні в суді першої інстанції свідки, не підтвердили та не спростовували залиття квартири 20 серпня 2020 року та 15 вересня 2020 року.

В апеляційній скарзі позивачка зазначає, що залиття її квартири відбулося не вперше.

Висновком експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 5188-Е, складеного 29 травня 2024 року не встановлено період на протязі якого у приміщенні квартири АДРЕСА_1 виникли наявні пошкодження внаслідок залиття. Натомість зафіксовано, що в квартирі багато років не проводився ремонт, а з плином часу опоряджувальні покриття мають властивість втрачати свої техніко-експлуатаційні показники, і не тільки внаслідок факторів залиття, а і факторів життєдіяльності людини.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять доказів неправомірних дій відповідачки щодо залиття квартири АДРЕСА_1 .

Для настання цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення матеріальної та моральної шкоди необхідною є наявність таких елементів: винні дії особи, яка завдала шкоду, протиправність таких дій, наявність шкоди, а також причинно-наслідковий зв`язок між діями та наслідками, що настали. При цьому необхідною є одночасна наявність всіх вищезазначених елементів у сукупності.

Колегія суддів вважає, що у даній справі не було доведено причинно-наслідкового зв`язку між шкодою заподіяною позивачу та діями відповідача у спричиненні такої шкоди.

За положеннями статті 23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, які полягають, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

У роз`ясненнях п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди) із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року у справі № 213/2186/16-ц (провадження № 61-2517св19), зроблено висновок, що «при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього у заподіянні шкоди».

Так як позивачкою не надано суду належних та допустимих доказів неправомірності дій відповідачки,тому правові підстави для відшкодування моральної шкоди також відсутні.

Враховуючи те, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( ч.5 ст.268 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1; 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сихівськогорайонного судум.Львовавід 25липня 2024року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складений 26 грудня 2024 року.

Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк