Постанова

від 27.12.2024 по справі 677/1408/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 677/1408/24

Провадження № 33/4820/610/24

Суддя Хмельницького апеляційного суду Кулеша Л.М., з участю секретарів судового засідання Плюти В.С., Жураківського В.А., особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника Сидорука Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м.Хмельницькому, в режимі відеоконференцзв`язку, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Красилівського районного суду Хмельницької області від 28 серпня 2024,

в с т а н о в и л а:

Цією постановою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

За постановою суду, 06 серпня 2024 року о 12:37 в м.Красилів, по вул.Перемоги,55, водій ОСОБА_1 керував т.з. ГАЗ 5312, днз НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, порушення мови). Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» та у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вважає постанову суду необґрунтованою, оскільки не надано відповідної правової оцінки доказам у справі.

Так апелянт стверджує, що у встановлений день він близько 10 год.30 хв. вимушено припаркував свій транспортний засіб, за вказаною адресою, оскільки почував себе погано. При цьому, його знайома, яка проживає поряд із місцем зупинки автомобіля, винесла йому ліки та запросила до себе, де він вжив настоянку глоду для покращення самопочуття, що можуть підтвердити свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Стверджує, що у зазначений в протоколі час та місці він автомобілем не керував.

Через, приблизно, 2 години він підійшов до свого транспортного засобу, куди мав прибути його син, для того, щоб відвезти його додому, але працівники поліції розцінили його перебування біля автомобіля, як водія, що є безпідставним.

Апелянт просить його письмові пояснення визнати недопустимим доказом, оскільки вони записані працівником поліції, так як він себе погано почував і не перевіривши їх зміст, підписав їх.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Сидорука Д.В., на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти, в установленому порядку, медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП наступає, у тому числі, і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд першої інстанції, при встановленні обставин правопорушення, вирішенні питання про наявність події і складу правопорушення в діях ОСОБА_1 , доведеності його вини, зазначених вимог закону дотримався.

Суддя місцевого суду прийшла до обґрунтованого висновку про доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, а саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння, при викладених у постанові обставинах.

Так, вина ОСОБА_1 підтверджується даними:

- протоколу серії ЕПР 1 № 108446 про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП;

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого огляд ОСОБА_1 у КНП «Красилівська БЛ» не проводився;

- письмових пояснень ОСОБА_1 , з яких вбачається, що 06 серпня 2024 року близько 12 год. керував транспортним засобом ГАЗ НОМЕР_1 (рухався в напрямку вулиці Шевченка), проте на перехресті вулиці Гетьманська та Перемоги не впорався з керуванням та з`їхав у кювет;

- відеозапису події від 13 лютого 2024 року, яким підтверджується, що ОСОБА_1 не справився з керуванням автомобіля марки ГАЗ НОМЕР_1 , державний номерний знак, НОМЕР_1 та з`їхав у кювет

В ході спілкування, працівник поліції виявив у ОСОБА_1 наявні ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, порушення мови. На пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, водій відмовся.

Ці обставини адміністративної справи давали суду підстави дійти висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Твердження ОСОБА_1 про те, що він не керував автомобілем, а лише перебував поряд, оскільки через погане самопочуття вимушений був припаркуватись та вжити ліки, позбавлені підстав з огляду на наступне.

Як вбачається із відеозаписів, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, 06 серпня 2024 року транспортний засіб ГАЗ 5312, днз НОМЕР_1 , перебуває нахиленим у кюветі, по вул. Перемоги, 55, у м.Красилів. В подальшому, у зв`язку з виявленими у ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп`яніння, працівники поліції запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, на що останній відмовився.

Крім того, під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 вказав місце, де їхав транспортним засобом.

Будь-якої інформації з приводу поганого самопочуття, як наслідок вимушеної зупинки транспортного засобу, а також вживання ним настоянки глоду, виходячи з відеозапису, ОСОБА_1 не повідомляв, а тому доводи апеляційної скарги, в цій частині, є необґрунтованими з метою уникнути адміністративної відповідальності.

З наведених підстав апеляційні твердження про те, що ОСОБА_1 , через погане самопочуття не міг розуміти зміст своїх письмових пояснень, а тому не перевіривши їх зміст розписався, апеляційний суд вважає неспроможними та обумовленими позицією захисту.

З досліджених апеляційним судом вказаних відеозаписів вбачається, що вони містять необхідну інформацію щодо обставин, які підлягають встановленню, зокрема, фактичні дані, які вказують на те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, мав ознаки алкогольного сп`яніння та на вимоги працівників поліції про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у закладі охорони здоров`я, відмовлявся.

Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, тому працівники поліції правомірно склали стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 ч. 1 КУпАП.

В судовому засіданні апеляційної інстанції, за клопотанням ОСОБА_1 та його захисника, були допитані свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , які не були очевидцями даної події.

Так свідок ОСОБА_4 пояснив, що проїжджаючи, у встановлений день, повз зазначеного місця, біля 10 год. 12 хв., бачив транспортний засіб, який вже злетів з дороги і біля нього сидів чоловік.

Свідок ОСОБА_2 пояснила, що йшла, у встановлений день, біля 10 год. 15 хв., з автобусної зупинки, яка знаходиться поряд з місцем події, і бачила, як біля перекинутого автомобіля стояв чоловік. Підійшовши, вона запитала, зокрема, чи все добре у нього та дала йому ліків.

Свідок ОСОБА_5 підтвердив, що виїжджав на місце події, де було виявлено водія ОСОБА_1 та транспортний засіб, яким він керував, і який знаходився в кюветі. З пояснень, останнього, було встановлено, що він не справився з керуванням. На місці події свідків не було. В ході спілкування з водієм було встановлено, що останній має наявні ознаки алкогольного сп`яніння, тому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці події або в медичному закладі. Водій відмовився, що підтверджується відеозаписом з місця події.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що мешкає на вулиці, на якій відбулася подія. Він побачив автомобіль на узбіччі, та чоловіка, який мав поганий вигляд. Його дружина винесла ліки водію. Дана подія відбулася біля 10 год. 20 хв.

Аналізуючи пояснення свідків, допитаних в суді апеляційної інстанції, приходжу до висновку, що вони не були очевидцями події, лише підтвердили те, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , злетів у кювет, оскільки водій не справився з керуванням, та не спростували інші докази у справі, які підтверджують вину ОСОБА_1 .

Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об`єктивності, достовірності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, апелянтом не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду, а тому законні підстави для їх відхилення у суду відсутні.

Наведені докази повністю спростовують доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про необґрунтованість його притягнення до встановленої законом відповідальності.

Такі обставини ґрунтуються виключно на твердженнях самого ОСОБА_1 та його захисника.

Особа, притягнута до адміністративної відповідальності, та захисник жодних даних, які б викликали сумніви у належності вказаних матеріалів справи та об`єктивності органів поліції при їх складанні, в апеляційній скарзі та в суді апеляційної інстанції навести не змогли, не здобуто таких і апеляційним судом.

Доводи апелянта про те, що у зазначений в протоколі час та місці він автомобілем не керував, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

У протоколі зазначено, що «06 серпня 2024 року о 12:37 … водій ОСОБА_1 керував т.з. ГАЗ 5312 з ознаками алкогольного сп`яніння .. від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» та у медичному закладі відмовився..), отже протокол є результатом відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від проходження огляду на стан сп`яніння та виявляється у процесуальній фіксації адміністративного правопорушення, яке вже вчинено.

Вказаний у протоколі час є часом відмови особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння, та не пов`язаний з моментом фактичної зупинки водієм транспортного засобу та з`їзду у кювет (стверджуваного у судовому засіданні часу о 10:00-10:30). Безпосередній час зупинки водієм транспортного засобу у спірному випадку правового значення не має.

До того ж, безпосередній факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 визнав та не заперечував, що підтверджується доказами у справі.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань чи доказів, які б спростовували вину ОСОБА_1 в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні і не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Істотних порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки суду першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення, не встановлено.

Враховуючи сукупність вищевказаних доказів, суд першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про їх достатність для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік відповідає положенням ст.ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним скоєному і відповідає особі правопорушника.

З врахуванням вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що постанова місцевого суду є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування та закриття провадження, як того просить апелянт, - відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и л а:

Постанову Красилівського районного суду Хмельницької області від 28 серпня 2024 стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду Кулеша Л.М.