Ухвала

від 30.12.2024 по справі 120/16633/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

м. Вінниця

30 грудня 2024 р. Справа № 120/16633/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Свентух Віталій Михайлович, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Дзісь Андрія Романовича до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим, третя особа - Департамент пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Дзісь Андрія Романовича до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим, третя особа - Департамент пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 16.12.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк, з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом:

- надання заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку;

- визначення процесуального статусу третьої особи.

18.08.2023 року на виконання вимог ухвали суду, представником позивача подано заяву про усунення недоліків, в якій останній з посилаючись на введення на території України воєнного стану, з метою запобігання обмеження прав позивача на доступ до правосуддя, вказав на необхідність поновити строк звернення до суду.

Визначаючись щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд виходить із наступного.

Положеннями частин 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В змісті позовних вимог позивач просить визнати протиправними дії Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим щодо не зарахування ОСОБА_1 до пільгової вислуги років періодів служби з 26.08.1994 року по 12.02.2003 року в батальйоні спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 - один місяць за півтора місяця.

Водночас, як слідує з долученого до матеріалів справи розрахунку вислуги років позивача № 80/15048 від 26.12.2011 року, посадовою особою розписано по періодам вислугу років та у підсумку зазначено, що вислуга років для призначення пенсії ОСОБА_1 станом на 11.11.2011 року становить 22 роки 03 місяці 11 днів. При цьому, ОСОБА_1 ознайомився з останнім 11.11.2011 року, про що свідчить його власноручний підпис.

Однак, із даним позовом позивач звернувся до суду 12.12.2024 року, тобто більш ніж через 13 років після його звільнення та виходу на пенсію.

Суд вважає за необхідне зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.

Водночас, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Крім того, установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень (див. постанову Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №500/2486/19).

При цьому, варто зазначити, що поважними причинами пропуску строку на подання позову можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та повинні бути підтверджені належними доказами.

Однак, в поданій заяві представник позивача не наводить жодних обставин, які б могли бути визнані поважними причинами пропуску строку звернення до суду.

Крім того, в поданій заяві представник позивача не вказує про існування обставин, які позбавляли позивача можливості звернутись до суду з цим позовом у встановлені КАС України строки.

На переконання суду, сам по собі факт введення на території України воєнного стану не є підставою для поновлення строку звернення до суду. Така обставина є поважною лише у тому випадку, якщо вона перешкоджала позивачу звернутися до суду з позовом у встановлений строк.

При цьому, суд наголошує, що питання поновлення строку на звернення до суду із позовною заявою у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення процесуального строку у всіх абсолютно випадках.

Аналогічних висновків дотримується Сьомий апеляційний адміністративний суд у постановах №240/9669/23 від 12 червня 2023 року, №240/10674/24 від 05 грудня 2024 року.

У заяві представника позивача не наведено доводів, яким чином дія воєнного стану перешкоджала позивачу вчасно звернутись до суду з даним позовом, як і не надано відповідних доказів.

На переконання суду, наведені представником позивача обставини не є об`єктивними, тобто такими, що не залежали від волі позивача, обставинами, які б доводили поважність причин пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду.

Інших доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до адміністративного суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, представником позивача суду не наведено.

Відтак, суд визнає неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Згідно із частиною 2 статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, враховуючи те, що підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані неповажними, вважаю, що наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу.

При цьому слід зазначити, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

Крім того, суд зазначає, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 16.12.2024 року судом вказувалось, що у позовній заяві не зазначено як належить залучити третю особу до участі у справі - на стороні позивача чи на стороні відповідача, не визначено процесуального статусу третьої особи.

Втім, позивачем не усунуто недоліки позовної заяви в частині визначення процесуального статусу третьої особи.

Тому, слід констатувати, що вимоги ухвали суду також не виконані в частині визначення процесуального статусу третьої особи.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи те, що вимоги ухвали суду від 16.12.2024 року залишились не виконаними, недоліки позовної заяви у встановлений строк не усунуті, вважаю, що наявні підстави для повернення позовної заяви особі, яка її подала.

Згідно частини 6 статті 169 КАС України, про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. 122, 123 169, 248, 256, 293, 294 КАС України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - адвоката Дзісь Андрія Романовича до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим, третя особа - Департамент пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 293 КАС України, ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Свентух Віталій Михайлович