Рішення

від 30.12.2024 по справі 140/6741/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2024 року ЛуцькСправа № 140/6741/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі ВЧ НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.04.2024 начальником відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » відмовлено у виїзді з України позивачу.

Позивач не погоджується із вказаним рішенням та зазначає, що подав всі необхідні документи, що підтверджують право на перетин державного кордону, при тому, що законодавством не передбачено доводити мету виїзду, а лише факт наявності підстав, що надають право на виїзд, тому не було жодної підстави для прийняття оскаржуваного рішення про відмову в перетині державного кордону. Відповідач проігнорував факт офіційно оформленої відстрочки від призову та законну можливість багатодітним батькам перетинати державний кордон.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення ВЧ НОМЕР_1 від 04.04.2024 №1206 про відмову в перетинанні державного кордону України.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.40).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.44-54) відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваного рішення.

Вказує, що позивач 04.04.2024 під час спроби перетину державного кордону посилався на підставу для виїзду як чоловік, на утриманні якого перебувають троє і більше дітей віком до 18 років. Проте, доказів того, що позивач перебуває у шлюбі з матерями дітей чи проживає спільно з ними позивач не надав, на паспортний контроль на підтвердження утримання дітей не надано жодного документа.

Долучені до позовної заяви виписки по банківській картці не були пред`явлені на паспортний контроль, адже сформовані 12.04.2024 через вісім днів після прийняття оскаржуваного рішення, тому доводи позивача про те, що на паспортний контроль були подані квитанції про сплату коштів на рахунки дітей не відповідають дійсності.

Надані позивачем при перетині державного кордону документи не давали підстав для прийняття рішення про надання дозволу на перетин державного кордону України, адже позивач не підтвердив утримання трьох і більше дітей віком до 18 років.

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 04.04.2024 позивач ОСОБА_1 при спробі перетинання державного кордону України в міжнародному пункті пропуску для залізничного сполучення «Амбуків» надав: паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 (а.с.20); свідоцтво серії НОМЕР_3 про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_3 (а.с.24); свідоцтво серії НОМЕР_4 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_5 (а. с.25); свідоцтво серії НОМЕР_5 про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_5 (а. с.26); тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_6 /ВЧ із відміткою про надання відстрочки від призову під час мобілізації (а.с. 35).

04.04.2024 начальник відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » прийняв рішення про відмову в перетинанні державного кордону України за №1206, у якому зазначено, що на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану»від 12.05.2015 №389-VIII (далі Закон №389-VIII), Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, громадянин України ОСОБА_7 тимчасово обмежений у праві виїзду з України у зв`язку із відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, оскільки не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон або мету своєї поїздки (а.с.15).

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Згідно із частиною першою статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Частиною першою статті 1 Закону №389-VIII визначено, що воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 6 Закону №389-VIII в указі Президента України про введення воєнного стану зазначаються: вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 8 Закону №389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

За приписами частини другої статті 9 Закону №389-VIII Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Частинами першою, другою статті 20 Закону №389-VIII передбачено, що правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону. В умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», постановлено: ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 1); у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (пункт 3).

В подальшому, Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, правовий режим воєнного стану діяв станом на 04.04.2024 (день прийняття оскаржуваного рішення) та діє по цей час.

Системний аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що передбачене частиною першою статті 33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути тимчасово обмежене в умовах воєнного стану, за умови, що в указі Президента України про введення воєнного стану таке конституційне право зазначено у вичерпному переліку конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, при цьому, особливий режим в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян встановлюються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що пунктом 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, визначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені, зокрема, статтею 33 Конституції України, тому з 24.02.2022 (дня введення в Україні воєнного стану) право кожного вільно залишати територію України, яке передбачене частиною першою статті 33 Конституції України, може бути тимчасово обмежене в умовах воєнного стану, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною першою статті 2 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 №1710-VI (далі Закон №1710-VI) прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

За приписами частин першої, третьої, четвертої статті 6 Закону №1710-VI перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом. Пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні. Прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 1710-VI паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.

За змістом частин першої третьої статті 14 Закону № 1710-VI іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт. Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону. Особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право протягом одного місяця з дня прийняття відповідного рішення у передбаченому законом порядку оскаржити його до органу Державної прикордонної служби України вищого рівня або до адміністративного суду за місцем розташування відповідного органу. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії.

Згідно із частинами першою, другою статті 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 №3857-ХІІ (далі Закон №3857-ХІІ) перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону. Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.

За змістом статті 8 Закону № 3857-ХІІ рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб з питань виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

Пунктом 1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57 (далі Правила №57) передбачено, що ці Правила визначають порядок та умови перетинання громадянами України державного кордону.

Згідно із пунктом 2 Правил № 57 перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну: паспорт громадянина України для виїзду за кордон. У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.

Відповідно до пункту 2-6 Правил №57 у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому і третьому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також пункту 2-14 цих Правил.

За змістом пункту 12 Правил № 57 для здійснення прикордонного контролю громадяни подають уповноваженим службовим особам підрозділу охорони державного кордону паспортні, а у випадках, передбачених законодавством, і підтверджуючі документи без обкладинок і зайвих вкладень. У ході перевірки документів під час виїзду з України з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.

За приписами частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі Закон №3543-ХІІ; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.

Верховний Суд у постановахвід 17.07.2023 у справі №380/7792/22, від 31.08.2023 у справі №380/572/23, від 14.02.2024 у справі №380/18153/22, від 28.02.2024 у справі №240/29892/22 сформулював правові висновки такого змісту:

- в умовах воєнного стану право вільно залишати територію України, гарантоване статтею 33 Конституції України, може бути обмежене;

- згідно з Указом №64/2022 (пункт 3) дозволено (встановлено) можливість обмежувати (на період воєнного стану) конституційне право вільно залишати територію України;

- обмеження на виїзд з України для громадян України, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації (віком від 18 до 60 років), зумовлені правовим режимом воєнного стану та конституційним обов`язком захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 64 Основного Закону України);

- Закон №3543-ХІІ визначає правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, але не регулює питань, які стосуються порядку здійснення права громадян України на перетин державного кордону України;

- мобілізація по суті є логічним продовженням обов`язкового призову на строкову військову службу, який під час дії воєнного стану не проводиться.

Право громадянина на перетин кордону має бути підтверджено певними документами, які дають уповноваженій службовій особі Держприкордонслужби прийняти обґрунтоване рішення (вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.04.2024 у справі №260/2850/22).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не заперечує права осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на перетин державного кордону в умовах воєнного стану. Проте, для реалізації такого права вказана обставина повинна бути підтверджена належними доказами та документами.

Правова позиція відповідача полягає у тому, що позивач ОСОБА_1 не надав документів, які підтверджують його право на перетин державного кордону (тобто, перебування його на утриманні трьох та більше дітей віком до 18 років).

При вирішенні спору суд враховує, що наявна у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_7 /59-01/ВЧ відмітка про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (а.с. 35 зворот) не дає можливості чітко встановити, на якій саме підставі така відстрочка була надана позивачу, адже така відмітка не містить посилання на частину та абзац статті 23 Закону № 3543-XII.

Крім того, суд звертає увагу, що 04.04.2024 позивач ОСОБА_1 при спробі перетинання державного кордону України в міжнародному пункті пропуску для залізничного сполучення «Амбуків» надав на паспортний контроль свідоцтва про народження дітей: свідоцтво серії НОМЕР_3 про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_3 (а.с.24); свідоцтво серії НОМЕР_4 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_5 (а. с.25); свідоцтво серії НОМЕР_5 про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_5 (а. с.26).

Тобто, з цих документів вбачається, що діти народжені від двох матерів, та оскільки одночасно у двох шлюбах позивач перебувати не може, тому для підтвердження перебування на утриманні позивача трьох дітей віком до 18 років було недостатньо подати лише свідоцтва про народження дітей із зазначенням батьківства. Суд бере до уваги доводи відповідача про те, що оскільки позивач не проживає однією сім`єю з трьома дітьми, тому необхідно було подати докази утримання дитини, з якою позивач однією сім`єю не проживає (зокрема, свідоцтво про реєстрацію шлюбу або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з одним із батьків, або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживаннядітей, рішення суду про призначення аліментів на утримання дитини та довідка органів державної виконавчої служби про відсутність заборгованості зі сплати аліментів тощо).

Відтак, суд погоджується з доводами відповідача про те, позивач не надав документів, які підтверджують правові підстави на перетинання державного кордону України. При цьому, суд не бере до уваги виписки по картці від 12.04.2024 як докази утримання дітей (а.с.27-34), оскільки такі виписки сформовані після прийняття оскаржуваного рішення від 04.04.2024 №1206, тобто не були подані під час проходження паспортного контролю.

Верховний Суд у постанові від 17.08.2023 у справі № 380/7792/22 дійшов висновку, що враховуючи першочерговий пріоритет публічного інтересу, обумовлений безпрецедентним масштабом загрози для суверенітету та незалежності України, спосіб реалізації державою у тих умовах прав, свобод та інтересів її громадян визначався потребою мобілізації оборонних людських та матеріальних ресурсів для забезпечення захисту державності, а тому є співмірним із застосованим до позивача обмеженням та не є свавільним.

Крім того, оскаржуване рішення від 04.04.2024 про відмову в перетинанні державного кордону України відповідає формі, затвердженій наказом МВС України від 05.06.2023 № 457 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.06.2023 за № 1019/40075). У рішенні наведено персональні дані позивача, його паспортні документи. Вказано правову підставу його прийняття, а саме: Закон України «Про правовий режим воєнного стану», Указ Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022»; вказано, що тимчасово обмежено у праві виїзду з України, не подані документи, що підтверджують підставу виїзду за кордон.

Водночас наявність недоліку у спірному рішенні, на думку суду, не є безумовною підставою для скасування спірного рішення, яке в цілому відповідає критеріям, визначеним у частині другій статті 2 КАС України та не впливає на його законність (такі висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 23.05.2024 у справі № 380/16591/22).

Суд також зазначає, що спірне рішення відповідача має разовий характер і вичерпало свою дію фактом його виконання, тому за наявності на те законних підстав, які дійсно надають право на перетин державного кордону на виїзд з України, оскаржуване рішення відповідача жодним чином не створить перешкод для перетину позивачем кордону України (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19.09.2023 у справі №160/14641/22, від 27.09.2023 у справі №380/16876/22, від 26.10.2023 у справі№260/3428/22).

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване у цій справі рішення про відмову в перетинанні державного кордону України від 04.04.2024 №1206 щодо тимчасового обмеження позивача у праві виїзду з України в умовах воєнного стану є правомірним та таким, що прийняте відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування вказаного рішення належить відмовити.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М. Валюх