ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
30 грудня 2024 року Справа № 280/11727/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Вільнянського відділу ДВС у Запорізькому районі Запорізької області ПМУ МЮ (м. Одеса) (вул. Бочарова, 4, м. Вільнянськ, Запорізький р-н, Запорізька область, 70000, ЄДРПОУ 35045946) про скасування постанови, -
ВСТАНОВИВ:
17 грудня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Вільнянського відділу ДВС у Запорізькому районі Запорізької області ПМУ МЮ (м. Одеса) (далі відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Вільнянського відділу Державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 07 серпня 2024 року про закінчення виконавчого провадження №75276563.
В обґрунтування позову позивач посилався на неправомірність оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження від 07 серпня 2024 року №75276563, оскільки рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 280/4706/22, станом на день подання позову залишається невиконаним, що підтверджує і сам виконавець у спірній постанові.
Ухвалою судді від 23 грудня 2024 року визнано поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом в адміністративній справі № 280/11727/24, поновлено йому такий строк та відкрите спрощене позовне провадження у справі без виклику (повідомлення) сторін. Також, вказаною ухвалою судді від Вільнянського відділу ДВС у Запорізькому районі Запорізької області ПМУ МЮ (м. Одеса), витребувано належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 75276563.
27 грудня 2024 року представником відповідача до суду надано витребувані докази.
Також, 27 грудня 2024 року відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву у якому останній заперечує проти задоволення позову та зазначає, що всі дії старшого державного виконавця Манзенко Т.Л. в рамках виконавчого провадження №75276563 відповідають вимогам чинного законодавства України. В задоволенні позову просить відмовити.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 280/4706/22 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме суд:
- визнав протиправною бездіяльність Державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№1)» щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
- зобов`язав Державну установу «Дружелюбівський виправний центр (№1)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні 14 березня 2014 року у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що складає 8564,60 грн (вісім тисяч п`ятсот шістдесят чотири гривні 60 коп.);
- в іншій частині позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_1 не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, подав апеляційну скаргу до Третього апеляційного адміністративного суду.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема:
- рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року скасувати в частині відмови у стягнені з Державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№1)» на користь ОСОБА_1 середній заробіток в розмірі 309 487,72 грн за час затримки з 15 березня 2014 року по день звернення із вказаним позовом 09 серпня 2022 року (з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів), прийняти нове судове рішення в цій частині;
- стягнуто з Державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№1)» на користь ОСОБА_1 середній заробіток в розмірі 33303,73 грн за час затримки з 15 березня 2014 року до 09 серпня 2022 року , з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів;
- в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
06 червня 2024 року позивачем одержавно виконавчий лист у справі № 280/4706/22.
11 червня 2024 року виконавчий лист пред`явлено до виконання до органів державної виконавчої служби.
12 червня 2024 року старшим державним виконавцем Вільнянського відділу Вільнянського відділу Державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Манзенко Т.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 75276563, з урахуванням якої боржнику необхідно було виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні 14 березня 2014 року у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що складає 8564,60 грн.
В ході проведення виконавчих дій встановлено факт невиконання ДУ «Дружелюбівський виправний центр (№1)» рішення суду, а саме ДУ «Дружелюбівський виправний центр (№1)» станом на 03 липня 2024 року не вичнено жодних дій з метою виконання судового рішення, у зв`язку із чим ДУ «Дружелюбівський виправний центр (№1)» надано термін виконання рішення суду протягом 10 робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження 12 червня 2024 року.
03 липня 2024 року, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», старший державний виконавець Вільнянського відділу Вільнянського відділу Державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)Мазенко Т.Л. винесла постанову про накладення штрафу на ДУ «Дружелюбівський виправний центр (№1)» у розмірі 5100,00 грн. та повторно зобов`язала боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів, попередивши при цьому про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення, яку надіслано сторонам виконавчого провадження.
У зв`язку із тим, що станом на 07 серпня 2024 року сторонами виконавчого провадження не надано жодного підтвердження щодо виконання рішення суду, ДУ «Дружелюбівський виправний центр (№1)» надано термін виконання рішення суду протягом 10 робочих днів з дня винесено постанови про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. 03 липня 2024 року.
07 серпня 2024 року, у зв`язку із невиконанням боржником судового рішення, старшим державним Вільнянського відділу Вільнянського відділу Державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мазенко Т.Л. виконавцем з урахуванням положень статтей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу на ДУ «Дружелюбівський виправний центр (№1)» у розмірі 10 200,00 грн. за повторне невиконання рішення суду.
07 серпня 2024 року старшим державним виконавцем Вільнянського відділу Вільнянського відділу Державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мазенко Т.Л. у відповідності до положень статтей 18, 63, 76 Закону України «Про виконавче провадження», статтей 94, 95, 97 КПК України, статті 382 ККУ підготовлено та направлено до ГУНП в Запорізькій області відділення № 2 Запорізького РУП подання (повідомлення про злочин в порядку КПК України) про вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності керівника ДУ «Дружелюбівський виправний центр (№1)» за невиконання рішення суду за статтею 382 ККУ.
07 серпня 2024 року з урахуванням пункту 11 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» старшим державним виконавцем Вільнянського відділу Вільнянського відділу Державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мазенко Т.Л. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 75276563.
Позивач, не погодившись з наведеним, вважаючи передчасним винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 75276563, звернувся до суду з позовом в даній справі.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з приписами статті 129-1 Конституції суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України встановлено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені 3аконом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ.
За приписами частини 2, 3статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у Рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченогостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
У справі «Сорінг проти Об`єднаного Королівства» від 07 липня 1989 року Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із положеннями статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з абзацом 1 частини 6 статті 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Положеннями статті 39 Закону № 1404-VIII встановлено перелік підстав, у разі настання яких, виконавче провадження підлягає закінченню.
Згідно із пунктом 11 частини першої статті 39 вказаного Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною 3 статті 63 цього Закону.
Відповідно до частини 1, 2 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до положень частини 3 статті 63 вказаного Закону, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Враховуючи, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 280/4706/22 безпосередньо пов`язано зі здійсненням боржником особисто конкретних дій (проведення перерахунку та виплати), суд констатує, що можливість виконання такого без його участі, виключається.
Суд наголошує, що вирішення питання щодо обґрунтованості рішення суду першої інстанції та законності дій державного виконавця, слід з`ясувати чи вжито ним всі можливі заходи, спрямовані на виконання рішення суду.
Разом з тим, суд зазначає, що накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів з повідомленням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є наслідком повторного невиконання без поважних причин рішення суду, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії. Однак, звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.
Отже, направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є єдиною останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій з виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом № 1404-VIII заходів щодо повідомлення уповноважених осіб про невиконання обов`язкового рішення суду.
Відтак, здійснюючи примусове виконання судових рішень майнового характеру, за якими боржники зобов`язані особисто вчинити певні дії, державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру після внесення відповідного подання, при цьому не вийде за межі наданих йому повноважень та не буде діяти не у спосіб, встановлений Законом № 1404-VIII оскільки сам факт направлення повідомлення до правоохоронних органів не є підставою для закінчення виконавчого провадження.
Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові у справі № 826/14580/16 від 18 червня 2019 року, яку неодноразово також підтримано у справах № 340/5200/21 від 13 грудня 2022 року, № 457/359/21 від 08 грудня 2022 року, та яка відповідно до частини 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню під час перегляду даної справи.
В спірній ситуації, рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й буде невиконаним в майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження (висновок Верховного Суду у справі № 457/359/21 від 08 грудня 2022 року).
Відтак, суд зазначає, що постанова старшого державного виконавця Вільнянського відділу Вільнянського відділу Державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 07 серпня 2024 року, якою закінчено виконавче провадження № 75276563 за виконавчим листом Запорізького окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року у справі № 280/4706/22, є такою, що винесена передчасно та за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття всіх можливих заходів, спрямованих на його виконання.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, пункт 29).
Згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки жодного правового значення для правильного вирішення справи не мають.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Оскільки відповідно до положень Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, в силу вимог статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають стягненню.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 271, 287, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Вільнянського відділу Державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Манзенко Т.Л. від 07 серпня 2024 року про закінчення виконавчого провадження №75276563.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Повний текст рішення складено 30 грудня 2024 року.
Суддя Д.В. Татаринов
Суд | Запорізький окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 30.12.2024 |
Оприлюднено | 01.01.2025 |
Номер документу | 124160021 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів |
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Татаринов Дмитро Вікторович
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Татаринов Дмитро Вікторович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні