Ухвала

від 30.12.2024 по справі 280/2057/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ВСТАНОВЛЕННЯ СУДОВОГО КОНТРОЛЮ ЗА ВИКОНАННЯМ СУДОВОГО РІШЕННЯ

30 грудня 2024 рокуСправа № 280/2057/21 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянув у порядку письмового провадження заяву Дяченка Олексія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 , яку подано у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; місце реєстрації (перебування): АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі відповідач), в якій позивач просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 29 квітня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базовий місяць) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

- зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 29 квітня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно в сумі 39461 гривня 16 копійок із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базовий місяць) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01 березня 2018 року по 29 березня 2020 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 4258 гривень 75 копійок відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

- зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4258 гривень 75 копійок за період з 01 березня 2018 року по 29 березня 2020 року включно в сумі 106193 гривні 99 копійок відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення суду набрало законної сили 28 жовтня 2021 року.

08 січня 2024 року позивачу видані виконавчі листи.

29 серпня 2024 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 , подана в порядку, передбаченому статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій ОСОБА_2 , зокрема, просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року у справі №280/2057/21, зобов`язати військову частинуу 10-денний строк подати звіт про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року у справі №280/2057/21 щодо ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 30 серпня 2024 року заяву ОСОБА_2 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 18 травня 2021 року у справі № 2802057/21 повернуто заявнику без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції представник позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року у справі №280/2057/21 скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Адміністративна справа № 280/2057/21 надійшла на адресу Запорізького окружного адміністративного суду 24 грудня 2024 року.

Ухвалою суду від 24 грудня 2024 року вищезазначену заяву призначено до судового розгляду без виклику учасників справи в порядку письмового провадження. Також, вказаною ухвалою суду від Військової частини НОМЕР_4 витребувано детальний розрахунок індексації грошового забезпечення позивача, проведеної на виконання судового рішення у справі № 280/2057/21.

26 грудня 2024 року на виконання вимог вказаної ухвали від представника Військової частини НОМЕР_2 на адресу суду надійшла довідка -розрахунок суми нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29 квітня 2017 року по 29 березня 2020 року.

Розглянувши заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статей 129, 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічна норма закріплена в статті 370 КАС України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи, що забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, на підставі аналізу статей 3, 8, частин 1 та 2 статті 55, частин 1 та 2 статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статями 14, 370 КАС України.

З метою забезпечення виконання судового рішення статтями 382, 382-1, 382-3 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення:

1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду;

2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, згідно з положеннями частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Частиною 2 статті 382-2 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи.

Тобто, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

Аналогічна правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові у справі № 235/7638/16-а від 31 липня 2018 року та ухвалах від 10 грудня 2018 року у справі № 807/2358/15 та від 17 жовтня 2019 року у справі № 826/12592/14.

Крім того, правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Суд зазначає, що чинне законодавство, зокрема, положення статті 382 КАС України, не встановлюють, з яких підстав на суб`єкта владних повноважень може бути покладено обов`язок щодо подачі звіту про виконання судового рішення.

У той же час, за змістом норм статті 129-1 Конституції України, статті 370 КАС України та статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо обов`язковості судового рішення такою підставою є обставини, які ставлять під сумнів виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення.

Як встановлено судом, на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року у справі №280/2057/21 відповідач нарахував та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення у розмірі 3306,29 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 637 від 21 лютого 2022 року, копія якої міститься в матеріалах справи та позивачем не заперечується.

Натомість, передумовою подання цієї заяви про встановлення судового контролю є незгода позивача з розрахунком суми цієї індексації.

Оскільки позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення в порядку статті 382 КАС України, а спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення, вказане свідчить про наявність підстав для звернення позивача до суду із заявою про визнання протиправними дій або рішень суб`єкта владних повноважень.

Відтак, якщо заявник вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, що також передбачає судовий контроль за виконанням судового рішення або в порядку примусового виконання рішення відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого контроль за виконанням судового рішення здійснюється державним виконавцем шляхом вчинення дій примусового характеру, зокрема, шляхом накладення на боржника штрафу за невиконання судового рішення та направленням подання про порушення кримінальної справи за його невиконання.

Зважаючи, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року у справі №280/2057/21 відповідачем фактично виконане, а доводи заяви позивача стосуються незгоди позивача з розрахунком суми індексації, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для встановлення судового контролю у порядку статті 382 КАС України.

Також, суд звертає увагу заявника на те, що разом із заявою у якості додатків до неї та на підтвердження факту проведення неправильного розрахунку індексації грошового забезпечення позивача на виконання судового рішення у справі № 280/2057/21 ним до суду надано лист Військової частини НОМЕР_2 від 15 липня 2024 року, яким адвоката Дяченка О.М, повідомлено про виконання судового рішення у справі № 280/2837/22 не у відношенні позивача, а його іншого клієнта. Довідка-розрахунок, додана до заяви також позивача жодним чином не стосується.

Зі змісту частин 1-4 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи вище викладені норми законодавства та з`ясовані судом обставини, а також оцінивши докази, які містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості поданої заяви, та як наслідок відсутності підстав для її задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241, 243, 248, 382, 382-1, 382-3 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №280/2057/21.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її підписання, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалу складено та підписано 30 грудня 2024 року.

Суддя Д.В. Татаринов