Рішення

від 30.12.2024 по справі 300/6844/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" грудня 2024 р. справа № 300/6844/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє Денега Давид Михайлович до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

Денега Давид Михайлович звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 24.07.2024 на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 позивачем подано рапорт про звільнення з військової служби через сімейні обставини (у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком, який є особою з інвалідністю ІІ групи) відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Однак, 28.08.2024 Відповідачем-1 надано позивачу правовий висновок згідно з яким рапорт позивача та додані до нього документи не містять висновку щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю. Позивач вважає такі дії Відповідача-1 протиправними, оскільки відмова в задоволенні його рапорту, викладене в правовому висновку є необґрунтованою, з посиланням на факти, які не мають відношення до позивача.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

20.09.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від Відповідача-1, в якому проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні. Крім того, звернув увагу на ту обставину, що належним суб`єктом щодо розгляду рапорту позивача є військова частина НОМЕР_2 , оскільки саме командир цієї військової частини має приймати рішення щодо звільнення позивача з військової служби. Саме до військової частини НОМЕР_2 було скеровано на розгляд рапорт позивача для розгляду по суті.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 залучено військову частину НОМЕР_2 (Відповідач-2) як другого відповідача у даній справі.

14.11.2024 від Відповідача-2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні з тим підстав, що позивачем не підтверджено необхідності здійснювати постійний догляд за батьком, оскільки Довідка до акта огляду МСЕК не містить таких даних.

Представник позивача своїм правом на подання відповідей на відзиви відповідачів, не скористався.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті, встановив таке.

Згідно довідки командира військової частини НОМЕР_1 від 01.05.2024 за №248 солдат ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 21.03.2022 (а.с.12).

24.07.2024 на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 позивачем подано рапорт про звільнення з військової служби через сімейні обставини (у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком, який є особою з інвалідністю ІІ групи) відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (а.с.10).

На вказаний рапорт 28.08.2024 Відповідачем-1 надано позивачу правовий висновок згідно з яким рапорт позивача та додані до нього документи не містять висновку щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю (а.с.11).

Вважаючи таку відмову протиправною позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Правове регулювання відносин між Державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-XII).

Згідно з частиною 1 статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до ч.6 ст.2 Закону №2232-ХІІ видами військової служби є, зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (стаття 1 Закону України "Про оборону України").

Президентом України 24 лютого 2022 року прийнято Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Відповідно до пункту 1 Указу №64/2022 воєнний стан діє з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який Указами Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, від 22 квітня 2022 року №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 року №757/2022, від 06.02.2023 №58/2023, від 01.05.2023 №254/2023 було продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб та з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб відповідно.

На затвердження даних указів Верховною Радою України прийнято відповідні закони.

Як вже встановлено судом вище, солдат ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Підстави звільнення військовослужбовців з військової служби через сімейні обставини під час дії воєнного стану визначені пунктом 3 частин12 5 статті 26 Закону №2232-XII.

Відповідно до абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", статті 106 Кодексу цивільного захисту України, пункту 35 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 10 серпня 2012 року №470, пункту 28 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 29 жовтня 2012 року №618, Кабінетом Міністрів України постановою від 12.06.2013 за №413 затверджено Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу.

Згідно вказаного Переліку військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.

Суд зазначає, що у відповідності до Закону №2232-XII та Переліку №413 підставою для звільнення з військової служби в даному випадку за такою сімейною обставиною як необхідність постійного стороннього догляду за своїми батьками, є відповідний медичний висновок медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років.

Відтак, суд погоджується з доводами відповідачів, що належним доказом обставин зазначених у рапорті позивачем є саме висновок медико-соціальної експертизи щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю.

Разом з цим, згідно ч.7 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 за №170, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за №438/16454, затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Відповідно до п.12.1 Інструкції №170, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.

Згідно з положеннями пп.2 п.225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Таким чином, повноваженнями щодо звільнення військовослужбовців з підстав передбачених пунктом 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у період дії військового стану наділені командири бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадові особи, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

У відповідності до п.233 Положення №1153/2008 визначено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Згідно із абзацом 2 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яка затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170, звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Відповідно до абзацу 13 пункту 14.10 Розділу ХІV Інструкції №170 документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.

Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема відповідно до п.5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 та визначено підпунктом г пункту 1 частини четвертої, підпунктом ґ пункту 2 частини п`ятої, підпунктом г пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", подаються: копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).

З системного аналізу наведених норм слідує, що відповідна посадова особа військової частини, до повноважень якої належить звільнення військовослужбовця, за наявності правових підстав, за результатами розгляду рапорту та податних до нього документів повинна прийняти відповідний наказ про звільнення з військової служби, а за відсутності правових підстав для цього - відмовити у задоволенні рапорту з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови.

Тобто, відповідач розглянувши рапорт позивача про звільнення зі служби, не зобов`язаний приймати рішення про відмову у звільненні зі служби у формі наказу, однак зобов`язаний повідомити про прийняте рішення з належним обґрунтуванням підстав його прийняття.

Судом встановлено, що за наслідками розгляду рапорту позивача, Відповідачем1 надано правовий висновок згідно з яким рапорт позивача та додані до нього документи не містять висновку щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю.

В той же час, пунктом 2 розділу І Порядку № 531 передбачено, що з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.

Згідно пункту 2 розділу ІІІ Порядку № 531 командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку

У відповідності до пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 531 непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Пунктом 1 Положення про військову частину НОМЕР_1 , затвердженого 12.08.2021 т.в.о. Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту визначено, що військова частина НОМЕР_1 є структурним підрозділом Державної спеціальної служби транспорту, що входить до складу військової частини НОМЕР_2 і безпосередньо підпорядковується командиру військової частини НОМЕР_2 .

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що належним суб`єктом розгляду рапорту позивача є саме командування військової частини НОМЕР_2 .

Відтак, суд доходить висновку, що Відповідач-1 жодних протиправних дій щодо позивача не вчиняв.

Згідно пояснень Відповідача-1, рапорт позивача від 24.07.2024 передано для вирішення по суті командиру військової частини НОМЕР_2 (бригади). Однак, Відповідачем-2 не прийнято жодного рішення за наслідками розгляду рапорту солдата ОСОБА_1 .. Не надано таких доказів Відповідачем-2 при поданні відзиву на позовну заяву.

Однак, у даних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматися від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що Відповідачем-2 рапорт позивача по суті не розглянуто, що свідчить про вчинення ним протиправної бездіяльності.

Враховуючи те, що Відповідач-2 належним чином не розглянув рапорт позивача про звільнення з військової служби та не прийняв будь-якого рішення, яке б породжувало для ОСОБА_1 юридичні наслідки, то з метою належного захисту прав позивача, слід зобов`язати відповідача військову частину НОМЕР_2 розглянути зазначений рапорт, за результатом чого прийняти відповідне рішення.

Підсумовуючи наведене вище суд вважає, що позов ОСОБА_2 , підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед інших, і витрати на професійну правничу допомогу (частина 3 статті 132 КАС України).

Представник позивача вказує на орієнтовний розмір витрат на правову допомогу, які очікує понести та зазначає про те, що документи про отримання послуг правової допомоги буде надано за наслідками розгляду справи до суду у строк, встановлений частиною 3 статті 143 КАС України.

Згідно приписів частини 3 статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

З урахуванням вказаного, та за відсутності в матеріалах справи належних документів щодо понесення позивачем витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вирішення питання про їх відшкодування на користь позивача.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ), військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) про звільнення з військової служби та повідомити про результати його розгляду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.