Рішення

від 30.12.2024 по справі 320/44380/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2024 року місто Київ № 320/44380/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім крафту" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дім крафту" (далі ТОВ "Дім крафту", позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі ГУ ДПС у м. Києві, відповідач), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.08.2023 №519600901.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання відповідно до статті 262 КАС України після спливу строків для подання заяв по суті та доказів.

В обґрунтування позовних вимог з урахуванням відповіді на відзив на позовну заяву зазначено, що згідно із податковим повідомленням-рішенням від 03.08.2023 №519600901 безпідставно застосовано до ТОВ "Дім крафту" штрафні санкції за несвоєчасне подання звітів за формою №1-04 "Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі" за звітні періоди лютий, березень, квітень, травень 2022 року, та звіту за формою №2-РС "Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв" за звітні періоди лютий, березень, квітень, травень 2022 року.

Позивач зазначає, що в лютому-травні 2022 року не здійснював операцій з придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі, а тому не був зобов`язаний подавати звіти за формою №1-04 та за формою №2-РС за відповідні місяці. Подані позивачем звіти та первинні документи підтверджують відсутність таких операцій.

Також позивач вказав, що у зв`язку з військовою агресією рф проти України, діяли форм-мажорні обставини, за яких позивач не міг виконувати податкові обов`язки, строки подання вказаних звітів були зупинені.

Крім того, позивач вказав, що у контролюючого органу не було правових під підстав для проведення перевірки з огляду на юридичну дефектність наказу ГУ ДПС у м. Києві від 04.05.2023 №1861-п, адже вказаний наказ не містить необхідних реквізитів.

Відповідач подав відзив на позовну заяву у якому заперечив проти задоволення позову з огляду на необґрунтованість позовних вимог. Вказав, що ГУ ДПС у м. Києві мало законні підстави для призначення та проведення перевірки, а також для застосування штрафних санкцій відповідно до оскаржуваного рішення.

Перевіркою встановлено несвоєчасне подання ТОВ "Дім крафту" звітів форми №1-ОА "Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі" до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензій за наступні звітні періоди: лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, а також звітів форми №2-РС "Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв" за наступні звітні періоди: лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року.

Також відповідач зауважив, що під час проведення фактичної перевірки сертифікат про форс-мажорні обставини не надавався, до 30.09.2022 ТОВ "Дім крафту" не подано заяви про неможливість виконання податкових обов`язків.

Дослідивши докази, суд установив.

Відповідно до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 04.05.2023 №1861-п на підставі, зокрема підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України), проведена фактична перевірка господарської одиниці офісу, розташованого за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Здолбунівська, будинок 7, офіс 11, в якому здійснює свою діяльність ТОВ "Дім крафту".

За результатами фактичної перевірки складено акт від 03.07.2023 №47248/5/26-15-09-01/43476541, у якому зафіксовано порушення ТОВ "Дім крафту" вимог частини 3 статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 19.12.1995 №481/95-BP (далі - Закон №481/95-BP), а саме несвоєчасне подання ТОВ "Дім крафту" звітів:

форми №1-ОА "Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі" до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензій за звітні періоди: лютий 2022 року (термін надання 09.03.2022, фактично надано 25.05.2022, реєстраційний номер 18060566), березень 2022 року (термін надання 11.04.2022, фактично надано 26.05.2022, реєстраційний номер 18126546), квітень 2022 року (термін надання 10.05.2022, фактично надано 26.05.2022, реєстраційний номер 18127603), травень 2022 року (термін надання 09.06.2022, фактично надано 20.06.2022, реєстраційний номер 19341258);

форми №2-РС "Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв" за звітні періоди: лютий 2022 року (термін надання 09.03.2022, фактично надано 25.05.2022, реєстраційний номер 18060565), березень 2022 року (термін надання 11.04.2022, фактично надано 26.05.2022, реєстраційний номер 18126548), квітень 2022 року (термін надання 10.05.2022, фактично надано 26.05.2022, реєстраційний номер 18127604), травень 2022 року (термін надання 09.06.2022, фактично надано 20.06.2022, реєстраційний номер 19341259).

У Додатку №1 до акту фактичної перевірки наведено щомісячно надані звіти форми №1-OA, №2-PC, дата їх фактичного надання, коди форми документів, реєстраційні номери прийняття звітності за період перевірки.

На підставі вказаного висновку ГУ ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 03.08.2023 №519600901, яким до ТОВ "Дім крафту" за вказане порушення вимог частини третьої статті 16 Закону №481/95-BP застосовано штраф згідно з абзацом двадцять третього частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР у розмірі 136 000 грн.

Позивач оскаржив вказане рішення в адміністративному порядку шляхом подання скарги на вказане рішення до Державної податкової служби України.

Рішенням ДПС України 20.10.2023 №31602/6/99-00-06-03-01-06 вказану скарг ТОВ "Дім крафту" залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 03.08.2023 №519600901 без змін.

Не погодившись із результатом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 03.08.2023 №519600901 та вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.

Оцінивши докази, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення податкової перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність прийнятих за її висновками податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові від 28.09.2022 у справі №160/2552/21 Верховний Суд зауважив, що ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формального порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення.

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Статтею 80 ПК України визначені підстави для призначення фактичної перевірки, порядок її проведення та оформлення результатів. Також встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України однією з обов`язкових умов для початку проведення фактичної перевірки встановлено пред`явлення платнику податків копії наказу про проведення перевірки. Також визначено вимоги до такого наказу, а саме - він має містити: дату видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.05.2024 у справі №280/1431/23 вказав, що у спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою.

Оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.

Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про "наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення" або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.

Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.

Встановлено, що безпосередньо у наказі ГУ ДПС у м. Києві від 04.05.2023 №1861-п, не вказано підстав для призначення перевірки. Зазначено про призначення перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України та доповідної записки управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у м. Києві від 04.05.2023 №1435/26-15-09-01-09. З урахуванням наведеного, суд вважає, наказ містить мінімально достатній обсяг інформації щодо підстави для проведення перевірки.

У матеріалах справи міститься Додаток 33 до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 04.05.2023 №1861-п, в якому вказані: дата початку перевірки; тривалість перевірки; період діяльності який буде перевірятися.

Посадові особи ГУ ДПС у м. Києві звернулися із письмовим запитом від 26.06.2023 щодо надання до перевірки документів з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні виробництва, оптової, роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за період з 01.01.2022 по дату закінчення фактичної перевірки.

Листом від 28.06.2023 №280623/1 позивач надав відповідь на вказаний запит та запитувані документи.

На думку суду, відсутність в наказі ГУ ДПС у м. Києві від 04.05.2023 №1861-п періоду, за який буде здійснюватися перевірка, не призвело до порушень прав позивача бути обізнаним щодо наведеної обстаини.

Доводи позивача про те, що Додаток 33 до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 04.05.2023 №1861-п підписано не уповноваженою особою та скріплений печаткою контролюючого органу, суд не розцінює в якості підстави для визнання незаконною перевірки позивача, адже такий додаток підписано представником контролюючого органу, а печаткою контролюючого органу скріплений безпосередньо наказ ГУ ДПС у м. Києві від 04.05.2023 №1861-п, який також підписаний в.о. начальника ГУ ДПС у м. Києві

З урахуванням наведеного суд вважає, що відповідачем у повній мірі не доведено дотримання вимог податкового законодавства при призначенні фактичної перевірки позивача, водночас допущені відповідачем порушення не можуть вважатись істотними та такими, що вплинули на зміст оскаржуваного рішення.

Щодо виявленого у ході перевірки порушення суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 16 Закону №481/95-BP суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на виробництво та/або оптову торгівлю спиртом, алкогольними напоями і тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та здійснюють таку діяльність та/або експорт, імпорт зазначеної продукції, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, за формою, встановленою цим органом. У разі якщо в місяці, наступному за звітним місяцем, суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) самостійно виявив помилки у поданому ним звіті за звітний місяць, він зобов`язаний подати уточнений звіт до кінця місяця, наступного за звітним місяцем. У такому разі штраф, встановлений абзацом дев`ятнадцятим частини другої статті 17 цього Закону, не застосовується.

Згідно із частиною першою статті 17 Закону №481/95-BP за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального, тютюнової сировини посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абзацу двадцять третього частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі неподання чи несвоєчасного подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії, - у розмірі 17000 гривень.

Порядок подання звітів звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв визначено наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 №49, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.03.2016 за №340/28470 (чинного на час існування спірних відносин, далі - Порядок 49).

За приписами Порядку №49 звіт в електронній формі подається засобами електронного зв`язку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством, як передбачено для податкової звітності.

Звіт складається окремо за кожний місяць та до 10 числа місяця, що настає за звітним, подається до органів ДФС за основним місцем обліку суб`єкта господарювання.

Під час заповнення звіту №1-ОА "Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі" у графах 4, 6, 8, 10, 14 розділу 1 зазначається наступна інформація: у графі 4 зазначається обсяг придбання алкогольних напоїв усього за звітний період суб`єктом господарювання, який здійснює оптову торгівлю алкогольними напоями; у графі 6 зазначається обсяг придбання алкогольних напоїв суб`єктом господарювання у підприємств оптової торгівлі у звітному місяці; у графі в зазначається обсяг реалізації алкогольних напоїв усього за звітний період; у графі 10 зазначається обсяг реалізації алкогольних напоїв підприємствам оптової торгівлі у звітному місяці; у графі 14 надаються необхідні пояснення.

Під час заповнення звіту №2-РС "Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв" у графах 4, 5, 6, 8, 9, 11, 13 розділу 1 зазначається така інформація: у графі 4 вказується кількість алкогольних напоїв в місцях зберігання на початок звітного; у графі 5 вказується кількість готової продукції, яка передана з виробництва до місця її місяця; у графі 6 вказується кількість готової продукції, яка надійшла в місце зберігання у звітному місяці з торговельної мережі, за імпортом тощо; у графі 8 загальна кількість реалізованої продукції у звітному місяці; у графі 9 вказується кількість продукції, яка реалізована на внутрішньому ринку у звітному; у графі 11 вказуються втрати при зберіганні, відпуску продукції на лабораторні потреби тощо у звітному місяці; у графі 13 вказується кількість алкогольних напоїв у місцях зберігання на кінець звітного місяця.

Наведені положення Закону №481/95-BP та Порядку №49 свідчать, що обов`язковими умовами для подачі відповідного звіту є:

1) наявність ліцензії на виробництво та/або оптову торгівлю спиртом, алкогольними напоями і тютюновими виробами;

2) здійснення діяльності з виробництва, придбання та реалізації алкогольних напоїв.

Перша з вказаних умов у даному випадку наявна та позивачем не заперечується.

Щодо другої умови, то позивач стверджує, що в лютому-травні 2022 року не здійснював операцій виробництва, придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі.

Відповідач не навів належних обґрунтувань в спростування вказаного твердження позивача.

Достовірність доводів позивача у цій частині простежується й з аналізу наявних у матеріалах справи первинних документів (виписка за банківським рахунком за період з 06.07.2021 по 25.02.2022, оборотна сальдова відомість по рахунку 201, Наказ №1 від 31.05.2022 "Про введення в експлуатацію основних засобів", акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, інвентаризаційний опис №2 від 24.02.2022), а також звітів форми №1-ОА та №2-РС, у яких відповідних графах проставлено прочерки.

Побічно суд зауважує, що Рада оборони міста Києва ухвалила рішення про повну заборону на продаж алкоголю протягом березня 2022 року, у квітні 2022 року продаж алкоголю було дозволено з 11:00 до 16:00.

Оскільки відповідач не спростував підтверджені належними доказами доводи позивача про те, що він не провадив діяльність з виробництва, придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі, у лютому, березні, квітні, травні 2022 року, а тому відсутня одна із умов виникнення у позивача обов`язку подавати звіти форми №1-ОА та №2-РС за вказані місяці.

Щодо доводів позивача про дію форс-мажорних обставин суд зазначає таке.

Статтею 14 -1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Статтею 6.1. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що затверджений Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.014 №44(5), передбачено, що підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 3.1 Регламенту, визначених як непереборний вплив на виконання відповідного зобов`язання таким чином, що унеможливлює його виконання у термін, що настав (наявність причинно-наслідкового зв`язку між обставиною та неможливістю виконання зобов`язання в термін, передбачений відповідно законодавством, відомчими нормативними актами, договором, контрактом, угодою, типовим договором тощо).

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов`язаннях/обов`язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Якщо сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України/регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення. Засвідчення форс-мажорних обставин у такому випадку проводиться на загальних засадах відповідно до цього Регламенту.

Отже, Порядком передбачено, що засвідченню підлягають форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) по кожному окремому податковому та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання якого настало згідно нормативно - правових актів проте таке виконання стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Сертифікат не може засвідчувати форс-мажорні обставини на майбутнє. У разі якщо сертифікат про форс-мажорні обставини виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, Заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період саме з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення.

Таким чином, суд відхиляє доводи позивача про те, що запровадження на території України карантину та воєнного стану, є форс-мажорними обставинами, оскільки засвідченню підлягають форс-мажорні обставини по кожному окремому випадку. Під час проведення фактичної перевірки сертифікат про форс-мажорні обставини не надано.

Абзацом 1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-1Х, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачено, що у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків на зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків обов`язків, визначених п.69.1 ст.69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України та перелік документів на підтвердження, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 №225, який набрав чинності 06.09.2022, (далі - Порядок №225).

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 розділу ІІ Порядку №225 у разі неможливості виконання платником податків податкового обов`язку, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, платник податків подає не пізніше 30 вересня 2022 року заяву про відсутність такої можливості.

Згідно із пунктом 7 розділу ІІ Порядку №225 платники податків, які не подали у строки, встановлені пунктами 3 та 4 цього розділу, заяви у довільній формі та відповідних документів (копії документів), що підтверджують неможливість виконання податкового обов`язку, передбаченого Кодексом або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи або щодо яких контролюючий орган прийняв вмотивоване рішення щодо можливості своєчасного виконання таким платником податків свого податкового обов`язку, вважаються такими, що мають можливість своєчасно виконати податкові обов`язки у терміни, визначені Кодексом або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.

Позивачем до 30.09.2022 не подано відповідної заяви, передбаченої пунктом 3 розділу ІІ Порядку №225, а тому відсутні підстави вважати позивача таким, що не мав можливості виконати обов`язок із подання вказаних звітів.

З урахуванням наведеного у сукупності суд вважає необґрунтованим висновок ГУ ДПС у м. Києві про порушення ТОВ "Дім крафту" вимог частини третьої статті 16 Закону №481/95-BP, що свідчить про відсутність підстав для застосування до ТОВ "Дім крафту" штрафу згідно з абзацом двадцять третім частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР. Відповідно позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.08.2023 №519600901 підлягають задоволенню.

Проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 03.08.2023 №519600901.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у сумі 2684,00 грн, тому вказана сума судового збору підлягає присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 03.08.2023 №519600901.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім крафту" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Дім крафту" (місцезнаходження юридичної особи: 02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7, офіс 11; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 43476541).

Відповідач Головне управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження відокремленого підрозділу юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: ВП 44116011).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Донець В.А.