Рішення

від 30.12.2024 по справі 320/45654/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2024 року місто Київ № 320/45654/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення рішення.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі позивач, АТ "Українська залізниця") звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі відповідач, ЦМУ ДПС) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2023 №744/ж10/31-00-07-05-01-24.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.12.2023 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здій снити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено стоки для подання заяв по суті та доказів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податкове повідомлення-рішення відповідача від 19.04.2023 №744/ж10/31-00-07-05-01-24 прийняте на підставі необґрунтованого висновку відповідача про те, що Філією "Центр з будівництва та ремонту колії "Структурний підрозділ Козятинська колійна машинна станція" АТ "Укрзалізниця" (далі Філія АТ "Укрзалізниця") за адресою Вінницька обл., Козятинський район, с. Непедівка, вул. Гагаріна, 60 для зберігання та відпуску пального використовується акцизний склад, не зареєстрований в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (далі СЕАРП СЕ).

Позивач зауважує, що дійсно Філією "Центр з будівництва та ремонту колії "Структурний підрозділ Козятинська колійна машинна станція" АТ "Укрзалізниця" (далі Філія) за адресою Вінницька обл., Козятинський район, с. Непедівка, вул. Гагаріна, 60 для зберігання та відпуску пального використовується акцизний склад, однак такий склад помилково зареєстрований позивачем в СЕАРП СЕ за адресою Вінницька обл., Хмільницький район, с. Непедівка, вул. Гагаріна, 60.

При цьому, у контролюючого органу не було відповідних зауважень під час реєстрації вказаного акцизного складу, а також при оформленні та реєстрації акцизних накладних, складених за фактами руху пального на такому акцизному складі.

Також позивач вказав, що 13.03.2023 відповідний паливно-заправний пункт був перереєстрований по новому КОАТУУ-0521455505 за адресою: Вінницька обл., Козятинський р-н., с. Непедівка, вул. Гагаріна 60.

Крім того, позивач вказав, що у контролюючого органу не було правових під підстав для проведення перевірки з огляду на дефектність наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області про проведення перевірки від 07.03.2023 №595к, оскільки вказаний наказ не містить чітких підстав для призначення перевірки.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позову з огляду на необґрунтованість позовних вимог.

Вказав, що у ході перевірки встановлено, що Філія АТ "Укрзалізниця") за адресою Вінницька обл., Козятинський район, с. Непедівка, вул. Гагаріна, 60 для зберігання та відпуску пального використовується акцизний склад, не зареєстрований в СЕАРП СЕ.

Крім того, відповідач вказав, що Головне управління ДПС у Вінницькій області мало законні підстави для призначення та проведення перевірки, а відповідач для застосування штрафних санкції відповідно до оскаржуваних рішень.

Судом відмовлено відповідачу в залученні до участі в справі третьої особи Головного управління ДПС у Вінницькій області до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Відповідно до частини другої статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Згідно із частиною четвертою статті 49 КАС України у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

В обґрунтування клопотання про залучення третьої особи зазначено, що залучення Головного управління ДПС у Вінницькій області до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, необхідне для повного та всебічного розгляду справи.

Суд вважає наведені відповідачем мотиви для залучення третьої особи безпідставними, оскільки повний та всебічний розгляд справи не є, відповідно до статті 49 КАС України, підставою для залучення третьої особи без самостійних вимог. Предметом спору є індивідуальний акт відповідача, яким позивачу визначено грошове зобов`язання на підставі акту фактичної перевірки. Лише та обставина, що Головне управління ДПС у Вінницькій області проводило фактичну перевірку, без наведення обставин визначених статтею 49 КАС України, не є достатньою підставою для залучення цього державного органу в якості третьої особи.

Також необхідно врахувати, що наказ Головного управління ДПС у Вінницькій області реалізовано, фактична перевірка проведена. Водночас, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач зобов`язаний був перевірити як правомірність призначення, проведення фактичної перевірки, так і достатність висновків, викладених у відповідному акті, для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, суд визнав заяву відповідача про залучення третьої особи без самостійних вимог необґрунтованою .

Дослідивши докази, суд установив.

Відповідно до наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 07.03.2023 № 595к на підставі підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України) проведена фактична перевірка АТ "Укрзалізниця" за місцем провадження діяльності за адресою: Вінницька обл., Козятинський район, с. Непедівка, вул. Гагаріна, 60.

За результатами фактичної перевірки складено акт від 16.03.2023 № 3763/02-32-09-01/40075815, у якому зафіксовано порушення АТ "Укрзалізниця" вимог підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України, яке полягало у відсутності реєстрації в СЕАРП СЕ акцизного складу за адресою: Вінницька обл., Козятинський район, с. Непедівка, вул. Гагаріна, 60.

На підставі вказаного висновку акту перевірки від 16.03.2023 № 3763/02-32-09-01/40075815 ЦМУ ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 19.04.2023 №744/ж10/31-00-07-05-01-24, яким до АТ "Укрзалізниця" за вказане порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України застосовано штраф згідно із пунктом 128-1.2 статті 128-1 ПК України у розмірі 1 000 000 грн.

Позивач оскаржив вказане рішення в адміністративному порядку шляхом подання скарги на вказане рішення до ДПС України.

Рішенням ДПС України від 27.06.2023 №16974/6/99-00-06-03-01-06 скарг АТ "Укрзалізниця" залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 19.04.2023 №744/ж10/31-00-07-05-01-24 без змін.

Не погодившись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 19.04.2023 №744/ж10/31-00-07-05-01-24, позивач звернувся до суду з позовом.

Оцінивши докази суд дійшов наступних висновків.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення податкової перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність прийнятих за її висновками податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові від 28.09.2022 у справі № 160/2552/21 Верховний Суд зауважив, що ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формального порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення.

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Статтею 80 ПК України визначені підстави для призначення фактичної перевірки, порядок її проведення та оформлення результатів. Також встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України однією з обов`язкових умов для початку проведення фактичної перевірки встановлено пред`явлення платнику податків копії наказу про проведення перевірки. Також визначено вимоги до такого наказу, а саме він має містити: дату видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.05.2024 у справі №280/1431/23 вказав, що у спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою.

Оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.

Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про "наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення" або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.

Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.

Судом установлено, що в наказі Головного управління ДПС у Вінницькій області від 07.03.2023 № 595к не вказано підстав для призначення перевірки. Зазначено про призначення перевірки на підставі підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України та доповідної записки управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС у Вінницькій області від 06.03.2023 № 365/02-32-09-01.

На думку суду, наказ від 07.03.2023 № 595к відповідає вимогам щодо відображення в ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, оскільки в ньому вказано правову підставу та зазначено обставину (доповідну записку), яка слугувала підставою для застосування відповідної правової підстави.

Щодо виявленого у ході перевірки порушення суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України платники податку розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах витратоміри лічильники спирту етилового у розрізі акцизних складів в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового;

б) усі акцизні склади у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Згідно із пунктом 128-1.2 статті 128-1 ПК України відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку розпорядником акцизного складу тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1 000 000 грн.

Відповідно до пункту 1 Порядку електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 № 408 (далі Порядок № 408), суб`єкти господарювання, які відповідатимуть визначенню платників акцизного податку з 1 липня 2019 р., зобов`язані до 1 липня 2019 р. зареєструватися, як платники акцизного податку та зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники акцизного податку будуть станом на 1 липня 2019 року.

За приписами пункту 5 Порядку № 408 реєстр платників веде ДПС. Включення осіб до реєстру платників, внесення змін до нього, виключення з реєстру платників здійснюється контролюючими органами з використанням засобів системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового. Платники акцизного податку розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати усі акцизні склади в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад реєструється виключно одним розпорядником акцизного складу.

Без реєстрації акцизного складу забороняється здійснення реалізації пального або отримання і реалізація спирту етилового на такому складі.

Кожен акцизний склад має власний уніфікований номер у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, який автоматично присвоюється системою електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 408 обумовлено, що реєстрація платника акцизного податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочих дні до початку ввезення на митну територію України або до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів (далі заява), форма якої затверджується Мінфіном.

Заява складеться та подається до контролюючого органу за основним місцем обліку особи як платника податків з використанням засобів електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів у сфері електронного документообігу та електронних довірчих послуг. На заяву накладається кваліфікований електронний підпис керівника юридичної особи або уповноваженої особи, фізичної особи підприємця або п представника.

Датою і часом подання заяви до контролюючого органу є дата і час, зазначені у квитанції про доставку заяви (перша квитанція).

У заяві зазначається інформація про всі наявні у розпорядника акцизного складу та введені в експлуатацію акцизні склади із зазначенням кодів адміністративно-територіальних одиниць згідно з Класифікатором об`єктів адміністративно-територіального устрою України.

Щодо кожного акцизного складу в заяві зазначається ідентифікатор об`єкта оподаткування, про який надіслано повідомлення відповідно до вимог пункту 63.3 статті 63 Кодексу.

Філія АТ "Укрзалізниця" розташована за адресою: Вінницька обл., Хмільницький район, с. Непедівка, вул. Гагаріна, 60, а зареєстрована за адресою: Вінницька обл., Козятинський район, с. Непедівка, вул. Гагаріна, 60.

При цьому вказані адреси є одним і тим же місцем, адже не здійснено перереєстрацію Філії за новою адресою.

Так, відповідно до Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 707-р, село Непедівка віднесено до Глуховецької територіальної громади Козятинського району.

Згідно із постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17.07.2020 № 807-IX утворено Хмільницький район, до складу якого віднесено, зокрема території Глуховецької селищної територіальної громади.

18.07.2019 Філія АТ "Укрзалізниця" отримала ліцензію на право зберігання пального реєстраційний номер 02080414201900014, термін дії з 18.07.2019 до 18.07.2024, видана Головним Управлінням ДФС у Вінницькій області, адреса зберігання пального: Вінницька обл., Козятинський район, с. Непедівка, вул. Гагаріна, 60.

03.02.2021 за Формою 20-ОПП "Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність" повідомлено про введення в експлуатацію об`єкту "паливно-заправний пункт KRAPT V-10 м.куб. за адресою: Вінницька область, Козятинський район, с. Непедівка вул. Гагаріна, буд. 60 під КОАТУУ-0521485203".

Формою 20-ОПП "Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність" від 04.02.2021 паливно-заправний пункт KRAPT V-10 м.куб. за адресою: Вінницька область, Козятинський район, с. Непедівка вул. Гагаріна, буд. 60 (КОАТУУ-0521455500), внесений до відомостей про об`єкти оподаткування.

04.02.2021 позивачем направлена Заявка на реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів форма №1-АКПС за підписом начальника структурного підрозділу Козятинська колійна машинна станція для відпуску пального філії "Центр будівництва та ремонту колій" Стратійчука О. В. У формі зазначена помилкова адреса акцизного складу: Вінницька область, Козятинський район, с. Непедівка, вул. Гагаріна, буд. 60, замість вірної: Вінницька область, Хмільницький район, с. Непедівка, вул. Гагаріна, буд. 60.

Суд зазначає, що помилок та зауважень при реєстрації об`єкта оподаткування, а також акцизного складу, контролюючим органом не виявлено, у тому числі й щодо його адреси.

Крім того, у період з лютого 2021 по березень 2023 року, рух по вказаному акцизному складу проводився з оформленням та реєстрацією акцизних накладних (в кількості 271). Зауважень за вказаний період також не було.

Таким чином, фактично позивач здійснив реєстрацію акцизного складу 04.02.2021, але помилково вказав невірний район. Позивач проводив своєчасну реєстрацію акцизних накладних за користування акцизним складам, також до моменту проведення податкової перевірки у представників податкової інспекції не виникало жодних зауважень, у тому числі щодо розташування акцизного складу.

З огляду на викладене, суд вважає, що у даному випадку притягнення позивача до відповідальності згідно із пунктом 128-1.2 статті 128-1 ПК України за порушення вимог підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України є необґрунтованим. Визначальним для суду є очевидність допущеної позивачем помилки, яка не вплинула на податкові обов`язки платника податків, не зумовила неможливості здійснення контролюючим органом адміністрування відповідного податку чи контрольних функцій.

До того ж, у акті перевірки контролюючий в якості порушення констатує відсутність реєстрації акцизного складу фактично розташованого за адресою: Вінницька область, Козятинський район, с. Непедівка, вул. Гагаріна, буд. 60, а не за адресою Вінницька область, Хмільницький район, с. Непедівка, вул. Гагаріна, буд. 60, залишає поза увагою, що станом на час проведення перевірки Козятинського району у складі Вінницької області вже немає.

З урахуванням наведеного у сукупності суд дійшов висновку про протиправність та наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 19.04.2023 №744/ж10/31-00-07-05-01-24.

Проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Частиною першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки, результатом судового розгляду даної справи суд дійшов висновку про задоволення позову, за рахунок бюджетних асигнувань відповідач на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 15000,00 грн.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 19.04.2023 №744/ж10/31-00-07-05-01-24.

Стягнути на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 15000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Позивач Акціонерне товариство "Українська залізниця" (місцезнаходження юридичної особи: 03150, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, 5; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 40075815).

Відповідач Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (місцезнаходження відокремленого підрозділу юридичної особи: 02068, місто Київ, вулиця Кошиця, будинок 3; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 44082145).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Донець В.А.