Рішення

від 10.12.2024 по справі 199/9907/22

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/9907/22

(2/199/107/24)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

10грудня 2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Попружко Д.О.,

прокурора Кунда Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі цивільну справу за позовом Виконувача обов`язків керівника Лівобережної окружної прокуратури Донецької області Мікаєлян Фріди Седраківни в інтересах держави в особі Кальчицької сільської ради Донецької області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

Виконувача обов`язків керівника Лівобережної окружної прокуратури Донецької області Мікаєлян Фріди Седраківни звернулась до суду в інтересах держави в особі Кальчицької сільської ради Донецької області із позовною заявою до ОСОБА_1 , про витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 16.03.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Мангушської районної державної адміністрації Попруженком А.В. зареєстровано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421783300:07:000:2155, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства на території Касянівської сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів (номер запису про державну реєстрацію права власності 35984227).

Підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку став, як зазначено у Державному реєстрі речових правна нерухоме майно, наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 03.01.2020 №28-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_2 надано безоплатно у власність земельну ділянку, площею 2 га, (кадастровий номер 1421783300:07:000:2155) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Касянівської сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів, та копія якого міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

12.12.2020 року ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу №3470, посвідченим приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Чекіда О.А., продала земельну ділянку з кадастровим номером 1421783300:07:000:2155 ОСОБА_3 .

07.06.2021 року ОСОБА_3 продала вказану земельну ділянку ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу № 1122, посвідченим приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Скалуном Р.В.

При цьому, відповідно до наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області копії наказу з аналогічними реквізитами номером та датою наказом №28-СГ від 03.01.2020 року «Про відмову у наданні дозволу на розробку документації землеустрою», яким ОСОБА_4 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, розташованої на території Новоселівської першої сільської ради Ясинуватського району Донецької області за межами населених пунктів, розміром 2 га, відмовлено.

Тобто, зміст наказу №28-СГ від 03.01.2020 року, фактично прийнятого Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області, не відповідає змісту наказу з тими ж реквізитами, що міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1421783300:07:000:2155.

Таким чином, державою ніколи не приймалося рішення про відчуження земельної ділянки 1421783300:07:000:2155, а остання вибула з державної власності поза її волею.

Прокурор вважав, що наявні підстави для подання позовної заяви у даній справі в інтересах держави в особі Кальчицької сільської ради Донецької області; Кальчицька сільська рада Донецької області, як представник власника (територіальної громади), мала б здійснити захист прав на земельні ділянки; нездійснення захисту компетентним органом полягає у тому, що Кальчицька сільська рада Донецької області не вжила будь-яких заходів для витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Тому, посилаючись на вказані обставини, прокурор просив суд:

-Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Кальчицької сільської ради Донецької області, код ЄДРПОУ 04340721, земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2 га, з кадастровим номером 1421783300:07:000:2155, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Кальчицької сільської ради Маріупольського району Донецької області;

-стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Донецької обласної прокуратури, код ЄДРПОУ 25707002, 2481 грн. витрат на сплату судового збору..

У судовому засіданні прокурор позов підтримав повністю, просив його задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив, заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, а також відзив на позов до суду не надавав, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, 16.03.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Мангушської районної державної адміністрації Попруженком А.В. зареєстровано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421783300:07:000:2155, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства на території Касянівської сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів, номер запису про державну реєстрацію права власності 35984227 (а.с.16-21, 116).

Підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку став, як зазначено у Державному реєстрі речових правна нерухоме майно, наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 03.01.2020 №28-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_2 надано безоплатно у власність земельну ділянку, площею 2 га, (кадастровий номер 1421783300:07:000:2155) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Касянівської сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів (а.с.15).

12.12.2020 року ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу № 3470, посвідченим приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Чекіда О.А., продала земельну ділянку з кадастровим номером 1421783300:07:000:2155 ОСОБА_3 (а.с.22-25).

07.06.2021 року ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу № 1122, посвідченим приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Скалуном Р.В., продала вказану земельну ділянку ОСОБА_1 (а.с.26-28).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області №28-СГ від 03.01.2020 року ОСОБА_2 надано безоплатно у власність земельну ділянку, площею 2,000 га, (кадастровий номер 1421783300:07:000:2155) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Касянівської сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів (а.с.15).

Водночас, відповідно до наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області копії наказу з аналогічними реквізитами номером та датою наказом №28-СГ від 03.01.2020 року «Про відмову у наданні дозволу на розробку документації землеустрою», яким ОСОБА_4 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, розташованої на території Новоселівської першої сільської ради Ясинуватського району Донецької області за межами населених пунктів, розміром 2 га, відмовлено.

При цьому, 07.06.2021 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Скалуном Р.В. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421783300:07:000:2155, площею 2 га, (номер запису про державну реєстрацію права власності 58596425) (а.с.16).

Відповідно до положень ст.13 Конституції Україниземля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

27 травня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин».

Відповідно до п. 58 вищевказаного Закону розділ Х «Перехідні положення» ЗК Українибув доповнений пунктом 24, яким визначається, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, перелік яких визначений законом.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом (п. 24 розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України).

Частиною 1 статті 316 ЦК Українивизначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК Українивласникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За змістом статті 325 ЦК Українисуб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Відповідно до статті 329 ЦК Україниюридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Згідно з вимогами статті 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, зазначена норма встановлює презумпцію правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18).

При зверненні до суду в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на підроблення наказу №28-СГ від 03.01.2020 року, який стосується ОСОБА_2 , та, посилаючись на надану Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області копію наказу з аналогічними реквізитами номером та датою (наказ №28-СГ від 03.01.2020 року «Про відмову у наданні дозволу на розробку документації землеустрою»), стверджує, що цим наказом іншій особі - ОСОБА_4 , у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, розташованої на території Новоселівської першої сільської ради Ясинуватського району Донецької області за межами населених пунктів, розміром 2 га, відмовлено.

При цьому доказів, які б давали підстави для встановлення даного факту суду надано не було, оскільки копія реєстраційної справи до матеріалів даної цивільної справи долучена не була, клопотання про витребування доказів у цій частині позивачем заявлено не було.

Суд вважає, що позовні вимоги не доведені належними, достовірними та допустимими доказами, та прокурор надав докази у копіях, які не засвідчені з оригіналу, не надав вирок суду за результатами розгляду кримінального провадження, відкритого стосовно підроблення наказів ГУ Держгеокадастру в Донецькій області.

Крім цього, копія наказу №28-СГ від 03.01.2020 року «Про відмову у наданні дозволу на розробку документації землеустрою», надана прокурором у нечитаємому вигляді, що позбавляє суд можливості дослідити належним чином.

За змістом статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими,речовимиіелектронними доказами; 2) висновками експертів; 3)показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4-6 ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові доказиподаютьсяворигіналі абовналежнимчином засвідченійкопії,якщоіншене передбаченоцимКодексом.Якщодлявирішення спорумаєзначеннялише частинадокумента,подаєтьсязасвідченийвитяг знього. Копіїдокументіввважаютьсязасвідченими належнимчином,якщоїхзасвідчено впорядку,встановленомучиннимзаконодавством. Учасниксправи,якийподаєписьмові доказивкопіях(електроннихкопіях),повинензазначитипро наявністьуньогоабо іншоїособиоригіналуписьмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Із аналізу положень ст. 95 ЦПК Українисуд приходить до висновку, що засвідчення учасником справи копії доказу за умови відсутності оригіналу письмового доказу унеможливлено.

Позивачем не заперечувався факт відсутності оригіналу наказу №28-СГ від 03.01.2020 року. За таких обставин, надану судові копію зазначеного наказу, подану як письмовий доказ, суд оцінює і визнає як неналежний.

Підроблення документів (ст. 358 КК України) є кримінальним правопорушенням проти авторитету органів державної влади; відповідно до примітки до ст.358 КК України, під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексуслід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Відтак, наказ №28-СГ від 03.01.2020 року є офіційним документом, підроблення якого утворює об`єктивну сторону передбаченого ч. 1 ст.358 КК Україникримінального правопорушення, а використання завідомо підробленого документа ч.ч. 1, 4 ст.358 КК України.

Оскільки відповідальність за підроблення документів передбачена положеннями КК України, то на підставі ч. 6 ст.82 ЦПК Українидля суду, який розглядає дану справу, має бути наданий вирок суду в кримінальному провадженні, який є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок в питанні чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Вирок суду у кримінальному провадженні за фактом підроблення наказу №28-СГ від 03.01.2020 року прокурором не наданий, відтак, який з наказів є дійсним, а який недостовірним (фальшивим), прокурором не доведено.

Відповідно до положень ч.2 ст.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним Кодексом України та Законом України «Про землеустрій».

Положеннями ст. 118 ЗК Українивизначено порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Відповідно до положень ст.ст.193,195,202,203 ЗК України Державний земельний кадастр єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є: забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки; запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.

Процедура державної реєстрації земельної ділянки передбачена Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012 (Порядок № 1051).

Відповідно до п.107 Порядку №1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється, зокрема, за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи (п. 109 Порядку № 1051).

Пункт 110 Порядку №1051 передбачає, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації); електронний документ.

Після прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки, та надання Держгеокадастру або його територіальному органові відповідно до компетенції засвідченої копії такого рішення Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить відповідні відомості до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

До поземельної книги в паперовій формі додається засвідчена копія рішення, яке є підставою для внесення відомостей до неї (п. 112 Порядку № 1051).

Пунктом 113 Порядку №1051 встановлено, що Державний кадастровий реєстратор в день отримання інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносить відомості про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних зазначеного Реєстру до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.06.2021 №НВ-9900534002021, Відділ у Нікольському районі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області зареєстрував за кадастровим номером 1421783300:07:000:2155 у Державному земельному кадастрі земельну ділянку, яка розташована на території Касянівської сільської ради Нікольського району Донецької області(а.с.98).

Як встановлено судом, на підставі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, державну реєстрацію спірної земельної ділянки здійснено на підставі технічної документації - проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, 22.11.2019, яка розроблена ФОП ОСОБА_5 ..

В органі, який здійснював реєстрацію земельної ділянки (відділ у Нікольському районі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області), та якому спочатку подавалися згадані документи, у тому числі у паперовій формі, позивачем не були витребувані.

При пред`явленні позову позивач згідно з ч. 5 ст. 177 ЦПК України зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Тобто, ці докази позивач збирає сам у позасудовому порядку, а у разі неможливості може заявляти клопотання про витребування доказів судом.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки факт неправомірності набуття відповідачем ОСОБА_1 права власності не випливає із закону, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття та презюмується, відтак, підлягає доказуванню неправомірність набуття відповідачем ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку.

Посилання на те, що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером1421783300:07:000:2155за ОСОБА_1 була вчинена на підставі підробленого (неіснуючого) наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, тобто, що ця ділянка вибула з володіння власника не з його волі не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20), сформульовано правовий висновок про те, що, розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи виснувати про наявність підстав для втручання в мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном, а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Як встановлено судом, повноваження стосовно розпорядження спірною земельною ділянкою на час видачі наказу про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, належали до компетенції Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно із статтею 118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) та постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року в справі № 373/1810/16-ц (провадження № 61-13700св19), зазначено, що необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку за певних обставин має бути рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, які діють від імені власника, про передання у власність земельної ділянки.

У постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року в справі № 139/997/21 (провадження № 61-12898св22), зазначено, що законодавчо визначений порядок набуття права власності громадянами на земельну ділянку із земель державної та комунальної власності потребує наявності, з одного боку, волевиявлення осіб до отримання земельної ділянки у формі подання заяви, з іншого - прийняття рішення про її передачу органом державної влади або місцевого самоврядування. Тож відсутність волевиявлення територіальної громади на передачу земельної ділянки є порушенням чинного законодавства. Право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, можливе розпорядження спірним нерухомим майном. Отже, у випадку, якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційним позовом).

Згідно з вимогами статті 82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом не встановлено обставин, що Головне управління Держгеокадастру в Донецькій області не розглядало питання про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_6 та що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку була вчинена на підставі підробленого (неіснуючого) наказу Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області від 03 січня 2020 року № 28-СГ.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Як вбачається з відповіді ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, копії документів Державного земельного кадастру, а також документів, що стали підставою для внесення відомостей до нього, можуть бути вилучені в органів, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру, лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, визнаних Законом. Обов`язковим є складання реєстру копій документів, що вилучаються.

При цьому, суд зазначає, що у Головному управління використовується електронний документообіг документів і всі документи у тому числі і накази щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення, містяться в електронній системі документообігу ДОК ПРОФ3. А тому твердження позивача з приводу того, що оригінали документів втрачені та їх неможливо надати, спростовуються матеріалами справи. Також слід звернути увагу, що копії наказів №28-СГ від 03 січня 2020 року, на підставі якого відбулась державна реєстрація права власності ОСОБА_2 та відмовлено ОСОБА_7 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, виготовлені із цієї системи та містять штрих код із датою реєстрації та присвоєним номером.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в частині витребування від відповідача ОСОБА_1 земельної ділянки, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 серпня 2023 року в справі № 205/2120/23 (провадження № 61-1063св24).

Всі обставини, зазначені у постанові Верховного Суду від 06 серпня 2023 року в справі № 205/2120/23 (провадження № 61-1063св24), є аналогічними усім зазначеним обставинам, які викладені у даній справі. У цій справі докази того, що відсутні оригінали наказів та неможливо витребувати їх у судовому засіданні, надавалися та були витребувані за клопотанням сторони - ДП "Ілліч-Агро Донбас" ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат" імені Ілліча".

У справі що розглядається, спірна земельна ділянка не передавалась в оренду ДП "Ілліч-Агро Донбас" ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат" імені Ілліча", але обґрунтування позову є аналогічними.

Таким чином, суд позбавлений можливості оглянути оригінали наказів, хоча жодна із сторін такого клопотання не заявляла, суд не позбавлений обов`язку переконатись у наявності їх існування.

У даному випадку судом слід застосувати аналогію, виходячи з того, що у подібних справах судом було відмовлено у задоволенні позовних вимог, з таких же підстав.

Крім зазначеного, відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Судом встановлено, що 05.09.2022 за вих. №54-1939ВИХ-22 прокурор звертався до голови Кальчицької сільської ради із листом чи діє у зв`язку з військовим станом Кальчицька сільська рада, чи уповноважена Кальчицька сільська рада розпоряджатися земельними ділянкам, чи вказане право передане іншому державному органу/органу місцевого самоврядування, зазначити уповноважену особу Кальчицької сільської ради, яка має право підпису та повноваження представляти інтереси сільської ради в суді.

Листом від 13.09.2022 року заступник голови Кальчицької сільської територіальної громади Тесля В.К. повідомив, що з керівництва Кальчицької сільської ради на підконтрольну Україні територію виїхав заступник голови ОСОБА_8 .. Голова громади ОСОБА_9 та секретар ОСОБА_10 , які мали право першого підпису, знаходяться та окуповані території. Кальчицька сільська рада працює не в повному обсязі та на теперішній час не спроможна розпоряджатися вказаними земельними ділянками, вказане право не передавалось іншому державному органу/органу місцевого самоврядування, відсутня уповноважена особа Кальчицької сільської ради, яка має право підпису та повноваження представляти інтереси сільської ради в суді.

Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад із здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначені у ст. 6-1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

Відповідно до цієї статті, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад набувають установлених законом повноважень із здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у разі прийняття відповідною радою рішення про здійснення такого контролю і реалізують функцію державного контролю за використанням та охороною земель через державних інспекторів з державного контролю за використанням та охороною земель відповідних рад, кваліфікаційні вимоги до яких визначені статтею 10 цього Закону.

Сільські, селищні, міські ради після прийняття ними рішення про здійснення державного контролю за використанням та охороною земель зобов`язані: протягом місяця забезпечити призначення державних інспекторів з контролю за використанням та охороною земель відповідних рад; протягом 10 календарних днів після призначення державних інспекторів з контролю за використанням та охороною земель відповідних рад письмово поінформувати про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад починають виконувати повноваження із здійснення державного контролю за використанням та охороною земель через 30 календарних днів після інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У разі якщо сільські, селищні, міські ради не прийняли рішення про здійснення державного контролю за використанням та охороною земель та не забезпечили призначення державних інспекторів відповідних рад, повноваження рад у зазначеній сфері виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, до прийняття радами в установленому цим Законом порядку рішення про виконання радами повноважень із здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Крім цього, відповідно до ч.2 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», у разі звільнення з посади сільського, селищного, міського голови у зв`язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради, крім випадків дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови відповідно до Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" або Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Секретар сільської, селищної, міської ради тимчасово здійснює зазначені повноваження з моменту дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови і до моменту початку повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на позачергових виборах відповідно до закону, або до дня відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на чергових місцевих виборах.

Частиною 3 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених статтею 79 цього Закону, що має наслідком звільнення його з посади. Не пізніш як на п`ятнадцятий день після звільнення з посади або смерті сільського, селищного, міського голови особа, яка на цей час відповідно до закону здійснює повноваження сільського, селищного, міського голови, звертається до Верховної Ради України з клопотанням щодо призначення позачергових виборів сільського, селищного, міського голови.

Таке клопотання розглядається Верховною Радою України не пізніше ніж у дев`яностоденний строк з дня дострокового припинення повноважень відповідного сільського, селищного, міського голови.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає про відсутність підстав для звернення прокурора в інтересах держави в особі Кальчицької сільської ради Донецької області, до суду із даним позовом.

Враховуючи результат розгляду справи та відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати розподілу не підлягають та відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Виконувача обов`язків керівника Лівобережної окружної прокуратури Донецької області Мікаєлян Фріди Седраківни в інтересах держави в особі Кальчицької сільської ради Донецької області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки, - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 20.12.2024 року.

Суддя Л.Г. Якименко