Рішення

від 30.12.2024 по справі 400/9450/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2024 р. № 400/9450/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомТериторіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області, вул. Олексія Вадатурського, 14, м. Миколаїв, 54005, до відповідачаВідділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), просп. Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056, проскасування постанови від 01.10.2024 ВП №76052081,ВСТАНОВИВ:

Територіальне управління Служби судової охорони у Миколаївській області (далі також позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі відповідач, ВПВР), в якому просить:

- скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 01.10.2024 року ВП № 76052081 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Ухвалою суду від 18.10.2024 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей встановлених ст. 287 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує на вжиття ним дій щодо виконання постанови ВПВР, а тому не вбачає законних відстав для накладення на нього штрафу оскаржуваним рішенням відповідача.

Відповідач надав відзив, в якому у задоволенні позову просив відмовити. Заперечуючи проти вимог позивача відповідач зазначив, що положення Закону України «Про виконавче провадження» не містять критеріїв визначення поважності причин не виконання судового рішення у немайнових спорах. Крім того, позивачем надано на підтвердження відсутності коштів лише на одному рахунку та станом на 17.09.2024 року, про те не надано інформації щодо використання коштів на рахунку за період до 17.09.2024 року. Дії позивача щодо виконання рішення суду зводяться лише до інформування посадових осіб Служби Судової охорони України, та не мають ознак системності та реальності.

Ураховуючи викладене дії державного виконавця з винесення постанови про накладення штрафу від 01.10.2024 року у ВП № 76052081, є такими що відповідають положенням чинного законодавства.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

16.09.2024 року державним виконавцем ВПВР, керуючись положеннями ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 76052081 з примусового виконання виконавчого листа Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 року у справі № 400/1317/23 про зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 року по 18.07.2022 року у розмірі 30000 грн. щомісячно, а з 19.07.2022 року по 20.01.2023 року- у розмірі до 30000,00 грн. пропорційно часу проходження 'служби в розрахунку на місяць.

Пунктом 2 постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.09.2024 року у ВП № 76052081 зобов`язано боржника надати докази виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

16.09.2024 року державним виконавцем ВПВР винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 76052081 у сумі 200,00 грн, копію якої направлено сторонам виконавчого провадження.

16.09.2024 року державним виконавцем ВПВР в межах ВП № 76052081 винесено постанову про стягнення виконавчого збору у сумі 32000,00 грн.

З метою належного та своєчасного виконання рішення у справі № 400/1317/23, позивач підготував лист на додаткову потребу в коштах з розрахованою необхідною сумою додаткової винагороди.

У свою чергу, листами Служби судової охорони «Про виплату коштів за судовими рішеннями» № 01.30-02.2-98/вн. від 11.01.2024 року та «Про надання інформації» від 11.01.2024 року № 01.30-02.2-98/вн, від 22.04.2024 року № 01.30-02.2-1154/вн, від 21.06.2024 року № 01.30-02.2-1753/вн, від 07.08.2024 року № 01.30-02.2-2184/вн позивачем проінформовано про те, що:

- у 2024 році Службі затверджено кошторис за бюджетною програмою КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя», за якою здійснюються виконання судових рішень, у сумі 6 973,6 тис. грн, проте відповідні асигнування не задовольнили в повному обсязі потребу в коштах на виконання судових рішень. Зазначений фінансовий ресурс розподілений між територіальними управліннями Служби на виконання рішень судів на користь працівників Служби в порядку черги, а саме: за датою набуття рішенням суду законної сили;

- наразі у Службі у зв`язку з масовим надходженням рішень судів про задоволення позовів співробітників Служби, у тому числі щодо виплати їм додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» накопичується потреба в коштах для виконання понад 3 тис. судових рішень;

- з метою справедливого підходу та впорядкування процесу розподілу асигнувань за бюджетною програмою КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» Службою запроваджено та ведеться єдиний облік потреби в коштах на виконання рішень судів. Черговість виплат за рішеннями суду встановлюється за датою набуття законної сили рішення суду.

Позивач зазначає, що невиконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.01.2023 року у справі № 400/1317/23 відбувається через незалежні від територіального управління обставини.

01.10.2024 року ВПВР у виконавчому провадженні № 76052081 винесено постанову про накладення штрафу, яким на позивача накладено штраф у розмірі 5100,00 грн.

Зазначена постанова надійшла до позивача 01.10.2024 року.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Відповідно до вимог ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимоги виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Отже відповідальність у боржника може наступати у разі якщо останній не виконує рішення суду без поважних на те причин.

Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення, оскільки Територіальне управління Служби судової охорони у Миколаївській області є розпорядником коштів ІІІ рівня (відповідно до Бюджетного кодексу України) та може здійснювати платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами, з урахуванням необхідності виконання бюджетних зобов`язань, взятих на облік органами Казначейства України.

Здійснення платежів Територіальне управління Служби судової охорони у Миколаївській області провадиться виключно з дозволу управління Служби судової охорони та після отримання відповідних асигнувань.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 22.01.2024 року за вих. № 45/06-31с надіслав до Служби судової охорони додаткову заяву-розрахунок на фінансування. У зазначеному розрахунку відображені потреби на виконання рішення суду у справі № 400/1317/23 про зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 року по 18.07.2022 року у розмірі 30000 грн. щомісячно, а з 19.07.2022 року по 20.01.2023 року у розмірі до 30000,00 грн. пропорційно часу проходження 'служби в розрахунку на місяць.

Однак, у даному випадку, що вбачається з матеріалів справи та наведеного вище, у позивача наявні поважні причини, які зумовили неможливість виконати виконавче провадження № 76052081 у строки про, які останній повідомляв відповідача, а саме: неотримання відповідних асигнувань від Служби судової охорони.

Отже, у діях позивача відсутні навмисні порушення, у зв`язку з тим, що наявні обставини, які не залежать від його волевиявлення, тому суд погоджується з відповідними доводами позивача.

Аналогічна вищенаведеній позиція викладена у постанові Верховного Суду по справі №640/9234/19 від 21.01.2020 року. Так, Верховний Суд дійшов висновку, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).

Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно засувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Повторним невиконанням судового рішення в розумінні ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» є встановлений відповідним актом факт кожного наступного невиконання боржником судового рішення після складення акту про невиконання такого рішення вперше та винесення відповідної постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення без поважних причин.

Тобто, під час прийняття відповідачем рішення про накладення штрафу за несвоєчасне виконання рішення суду, останній обов`язково повинен встановити відсутність поважних причин, що існують поза волею позивача та які перешкоджають позивачу (боржнику) виконати таке рішення суду.

Але, відповідач при винесені оскаржуваної постанови не здійснив перевірку вказаних обставин, які перешкоджають позивачу виконати рішення суду, та, відповідно, безпідставно прийняв оскаржувану постанову.

Відповідно до ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Згідно положень ч. 1 та 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення не відповідає наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Разом з цим, суд враховує, що в даній справі позивач діє не як суб`єкт владних повноважень, адже не здійснює по відношенню до відповідача владних управлінських функцій, а звернення з цим позовом зумовлене захистом порушених прав позивача як сторони виконавчого провадження.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 31.05.2023 року у справі № 815/4246/17.

Отже, судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 246, 260, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області, вул. Олексія Вадатурського, 14, м. Миколаїв, 54005, код ЄДРПОУ 43562808) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (просп. Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056, код ЄДРПОУ 43315529) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 01.10.2024 року ВП № 76052081 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (просп. Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056, код ЄДРПОУ 43315529) на користь Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області, вул. Олексія Вадатурського, 14, м. Миколаїв, 54005, код ЄДРПОУ 43562808) судові витрати у сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30.12.2024 року.

Суддя О.В. Малих