Рішення

від 14.11.2024 по справі 400/6995/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 р. № 400/6995/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., за участю секретаря судового засідання Буряченко Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Прометей-Топ», вул. Марка Кропивницького, 114, м. Миколаїв, 54009, до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.2024 року № 1507614290704,за участю:

представника позивача: Макарчук Л.Л.,

представника відповідача: Петренко К.І.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прометей-Топ» (далі- позивач, ТОВ «Прометей-Топ») звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.2024 року № 1507614290704 форми «В1».

Ухвалою від 26.07.2024 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що

Відповідачем не враховано того, що наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та для відмови платнику ПДВ у формуванні податкового кредиту за рахунок сум цього податку у ціні придбаних товарів (послуг), якщо інші об`єктивні дані свідчать про зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Крім того, у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Про здійснення господарської операції свідчать договори поставки та первинні документи, на підставі яких у сторін виникли зобов`язання. Необхідно зазначити, що статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні вимог позивача просив відмовити. Заперечуючи проти позову, ГУ ДПС зазначило, що перевіркою не підтверджено факт здійснення господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Агро Капітал Центр» щодо придбання насіння соняшника врожаю 2023 року у лютому 2024 у кількості 1470 тон на суму 14700000 грн, крім того ПДВ 2058000 грн, виробником якого відповідно умовам договорів купівлі-продажу сільськогосподарської продукції є ТОВ «Агро Капітал Центр».

Крім того, перевіркою не підтверджено факт здійснення господарської операції по взаємовідносинам ТОВ «Прометей-Топ» з ФГ «Зачепилівські Лани» щодо придбання насіння соняшника врожаю 2023 року у січні 2024 у кількості 11,622987 тон на суму 141822 грн (11,622987 тон х 12201,86 грн (ціна без ПДВ за тону), крім того ПДВ 19855 грн.

У відповіді на відзив позивач свої вимоги підтримав у повному обсязі, позов просив задовольнити.

14.11.2024 року суд оголосив скорочене рішення.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

ТОВ «Прометей-Топ» зареєстровано як юридична особа 26.10.2021 року та перебуває на податковому обліку з 01.12.2021 року.

Основним видом господарської діяльності товариства є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (код КВЕД 46.21).

Інші види діяльності товариства: 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.10 Складське господарство; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

У період з 04.06.2024 року по 10.06.2024 року посадовими особами ГУ ДПС, на підставі наказу ГУ ДПС від 20.05.2024 року № 689-п та направлень на перевірку від 03.06.2024 року № 1390/14-29-07-10, № 1391/14-29-07-10, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Прометей-Топ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

Результати перевірки викладені у акті від 18.06.2024 року № 11248/14-29-07-04/44575256 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, пп. «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі та раніше за текстом - ПК України), а саме: заниження суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2024 року на 2077855,00 грн.

05.07.2024 року ГУ ДПС винесено податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 1507614290704, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 2077855,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі Закон України № 996) передбачено, що первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію. При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Статтею 9 Закону України № 996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операції є первині документи.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до положень п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Вимоги цієї статті щодо обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, застосовуються також до нерезидентів, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво (незалежно від наявності у нерезидента зареєстрованого (акредитованого, легалізованого) відокремленого підрозділу), та до іноземних юридичних осіб, визначених у підпункті 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи;

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Судом встановлено та матеріалами справі підтверджено наступне:

Між ТОВ «Прометей-Топ» та ТОВ «Агро Капітал Центр» (код ЄДРПОУ35720615) були укладені договори купівлі-продажу № 22/02/24-ДК від 22.02.2024; №16/02/24-ДК від 16.02.2024 на загальну кількість 1470 тон соняшнику.

Факт поставки насіння соняшнику підтверджується видатковими накладними № 12 від 22.02.2024 року, № 7 від 16.02.2024 року до зазначених договорів на суму 14700000 грн в т.ч. ПДВ 2058000 грн.

Виробником товару є ТОВ «Агро Капітал Центр».

Як зазначає відповідач у Акті перевірки, відповідно наданої ТОВ «Прометей-Топ» в ході проведення перевірки статистичної звітності, поданої ТОВ «Агро Капітал Центр» до органів статистики, в тому числі форми №29-сг «Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2023 році», обсяг виробництва (валовий збір) соняшника за 2023 рік становить 159700,6 центнерів або 15970,06 тон.

При цьому, відповідно до наданих до перевірок при проведенні документальних позапланових виїзних перевірок щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні у податкових деклараціях з податку на додану вартість від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету та бази даних ЄРПН, ТОВ «Агро Капітал Центр» на адресу ТОВ «Прометей-Топ» виписано та зареєстровано податкові накладні щодо реалізації насіння соняшника врожаю 2023 року з вересня 2023 року по січень 2024 року в загальній кількості 18145,215 тонн, виробником якого є ТОВ«Агро Капітал Центр»».

Тобто встановлена розбіжність 2175,155 тонн (18145,215 - 15970,06).

Зазначене свідчить про недостовірність даних наведених в статистичній звітності.

Суд звертає увагу, що позивач листом 11.06.2024 року за вих. № 11/06-01 надав відповідачеві пояснення, в якому вказав обставини реалізації продукції господарства ТОВ «Агро Капітал Центр» соняшника у кількості 1470 т за період вересень 2023 - березень 2024, а саме: реалізація здійснювалась з урахування залишку продукції з минулого сезону в кількісті 6771,3 т (тобто з 2022 року), що підтверджується поданою статистичною звітністю за формою 21-сг за період січень - липень 2023 року та січень - серпень 2023 року, які надаються до перевірки.

Проте в Акті перевірки відповідач зазначив, що надані позивачем пояснення не спростовують встановленого перевіркою порушення, обґрунтовуючи це тим, що в жодному зовнішньоекономічному контракті та митних деклараціях за період вересень 2023 року - січень 2024 року, відповідно до яких в опису товару/країни вказано, що виробником насіння соняшника є ТОВ «Агро Капітал Центр» не зазначено, що насіння соняшника українського походження є врожаю 2022 року.

Разом з цим, відповідачем не наводить законних підстав, які б забороняли реалізовувати врожай минулого періоду в поточному періоді, чи наявність у позивача обов`язку зазначати ту обставину, що реалізується саме врожай 2022 року.

Крім того, максимальні строки зберігання насіння соняшника не обмежується жодним нормативно правовим документом України. При дотриманні технологічних прийомів, що забезпечують якісне збереження насіння соняшника, терміни його зберігання можуть сягати понад 3 роки, без втрати якісних показників.

Згідно з ДСТУ 7011:2009 (Соняшник. Технічні умови) в пункті 9 викладено наступне:

9.1 Підприємство-постачальник гарантує відповідність насіння соняшнику вимогам цього стандарту в разі дотримання умов транспортування і зберігання.

9.2 Гарантійний строк зберігання насіння соняшнику - 6 міс. з дня закладання на зберігання.

9.3 Після закінчення гарантійного строку зберігання якість насіння перевіряють на відповідність вимогам стандарту. У разі позитивних результатів аналізування строк зберігання насіння соняшнику продовжують.

Зазначене свідчить, що головною умовою при зберіганні насіння соняшника є збереження якості, без обмежень термінів зберігання.

Жодним нормативно-правовим актом не передбачено заборони на змішування врожаїв, чи окремого зберігання врожаїв різних років.

Відповідач під час обрахунку врожайності соняшника взяв до уваги лише інформацію наведену у Звітах про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду за 2023 рік № 29-сг, у якій відображено збір соняшнику у сезон 2023 року (з вересня по листопад 2023 року).

При цьому, ГУ ДПС не враховано залишок насіння соняшнику на початок вересня 2023 року відображений у формі 21-сг Звіт про реалізацію продукції сільського господарства за період з січня - серпень 2023 року, у відповідності з яким залишок соняшнику становив 67 713 центнерів, що рівноцінно 6771,3 тонам

Тобто, відповідачем не досліджено усі документи, надані до перевірки.

Отже, висновки відповідача щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на у розмірі 2058000,00 грн ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, а не на підставі наявних доказів.

Щодо зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 19855 грн суд зазначає наступне:

19.12.2023 року між позивачем та ФГ «Зачепилівські Лани» був укладений договір поставки сільськогосподарської продукції № 85572 на загальну кількість соняшнику - 64,098 тон.

Факт поставки насіння соняшнику підтверджується, зокрема, товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, специфікаціями до зазначеного договору та рахунками на оплату, відповідно до умов договору і платіжними інструкціями (зазначені документи додаються). Також факт здійснення господарської операції підтверджується податковими накладними, які були зареєстровані у ЄРПН.

Як зазначено на арк. 57, 58 Акту перевірки, при посівній площі 29 га обсяг виробництва соняшника мав би складати 646,7 ц або 64,67 тон (29 га х 22,3 ц) замість вказаного в Звіті про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2023 році (форма 29-сг) 1100,00 ц або 110, тон. При цьому, відповідно даних ЄРПН ФГ «Зачепилівські Лани» зареєстровано податкові накладні щодо реалізації насіння соняшника протягом грудня 2023 року, січня 2024 року на адресу ТОВ «Прометей-Топ» (реалізації іншими покупцями насіння соняшника за період вересень 2023 року - березень 2024 року не відбулось) в загальній кількості 72,292887 тон, в т.ч. у грудні 2023 року в кількості 12,194997 тон, в січні 2024 року в кількості 64,09799 тон.

Зазначене свідчить про недостовірність даних, наведених в статистичній звітності ФГ «Зачепилівські Лани» та первинних документах, висланих фермерським господарством на адресу ТОВ «Прометей-Топ» щодо реалізації соняшника.

В ході проведеного аналізу бази даних ЄРПН встановлено, що в період з 01.01.2023 року по 31.01.2024 року на адресу ФГ «Зачепилівські Лани» було зареєстровано податкові накладні щодо придбання насіннєвого матеріалу соняшника та кукурудзи в мішках, добрив, засобів захисту рослин, запчастин до сільгосптехніки, тощо.

Відповідно до даних ЄРПН ФГ «Зачепилівські Лани» зареєстровано податкові накладні щодо реалізації на адресу ТОВ «Прометей-Топ» насіння соняшника з грудня 2023 року по січень 2024 року в загальній кількості 76,292887 тон, в тому числі: в кількості 12,194997 тон у грудні 2023 року; в кількості 64,09799 тон у січні 2023 року.

При цьому обсяг виробництва соняшника ФГ «Зачепилівські Лани» за 2023 рік при посівній площі 29 га з врахуванням даних на офіційних сайтах (22.3 ц за 1 га) становить 646,7 ц або 64,67 тон.

Тобто встановлено розбіжність 11,622987 тон (76,292887 - 64,67).

З зазначеного відповідач зробив висновок про недостовірність даних у бухгалтерській та податковій документації, а саме: видатковій накладній № 2 від 25.01.2024 року на реалізацію 28,842 тон соняшника по ціні 12201,86 грн (без ПДВ) за тону на суму 351926,04 грн, в т.ч. ПДВ 49269,64 грн.

Таким чином, встановлено недостовір6ність даних, наведених в статистичній звітності ФГ «Зачепилівські Лани» стосовно урожаю соняшника та первинних бухгалтерських та податкових документів, виписаних ФГ «Зачепилівські Лани» на адресу ТОВ «Прометей-Топ». Перевіркою не підтверджено факт здійснення господарської операції по взаємовідносинам ТОВ «Прометей-Топ» та ФГ «Зачепилівські Лани» щодо придбання насіння соняшника врожаю 2023 року у січні 2024 року у кількості 11,622987 тон на суму 141822,00 грн, в т.ч. ПДВ 19855,00 грн.

Разом з тим, використання статистичних даних стосовно середньої врожайності, доводи про завищену врожайність вбачаються судом як безпідставні та необ`єктивні, адже сільське господарство є складною і ризиковою галуззю виробництва, на результати якої можуть впливати різноманітні фактори, як такі, що залежать безпосередньо від виробника сільськогосподарської продукції, так і такі що виходять за межі впливу виробника (погодні умови, особливості ґрунтів, посівного матеріалу тощо.)

Отже, для того щоб мати можливість зробити висновок про врожайність певної земельної ділянки, необхідно мати специфічні компетенції. Проте у Акті перевірки відсутні будь-які посилання на дослідження чи експертизи, які могли бути зроблені для встановлення врожайності за період, що перевіряється, на земельних ділянках ФГ «Зачепилівські Лани».

Окрім того, обов`язок контролювати звітність контрагентів на суб`єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб`єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами.

Аналогічний висновок міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06.09.2016 року у справі №826/23325/15

Отже, ТОВ «Прометей-Топ» не мало відслідковувати інші господарські операції, які здійснювалися ФГ «Зачепилівські Лани».

Відповідачем не обґрунтовано твердження про неможливість встановити походження частини врожаю через те, що реалізація ФГ «Зачепилівські Лани» насіння соняшнику перевищила обсяг його виробництва.

Також податковий орган не враховує того, що за формою 37-сг Звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур станом на 01 листопада 2023 року, ФГ «Зачепилівські Лани» було зібрано з 29 га - 1100,00 ц (валовий збір).

При цьому, Відповідач не враховує того, що відповідно до Інструкції про порядок ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його перероблення на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах незалежно від форм власності і господарювання, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 11.07.2005 року № 310 (далі - Інструкція № 9-7-88), за умови дотримання всіх умов збереження якості насіння соняшника, а саме:

- розміщення партій з певною вологістю і засміченістю, що згідно з інструкцією передбачає тривале зберігання;

- контроль над температурним режимом;

- своєчасне охолодження партій насіння соняшника (шляхом пропуску зерна через зерноочисні машини, установках активного вентилювання);

Допускається об`єднання партій урожаю попередніх років, однорідних за якістю, станів вологості і засміченості та іншими показниками якості.

При цьому, жодним нормативно-правовим актом, зокрема, Інструкцією № 9-7-88 не передбачено заборони на змішування врожаїв, чи окремого зберігання врожаїв різних років. Із вищевказаних положень Інструкції № 9-7-88 вбачається, що передбачено зберігання насіння за його певними характеристиками, а не періодами врожайності. Протилежного відповідачем в Акті перевірки не наведено.

Разом з цим, позивач витребував у ФГ «Зачепилівські Лани» податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2023 рік, податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи починаючи з 02.08.2023 року, а також форми 4-сг та 37- сг.

Щодо висновків ГУ ДПС про те, що товарно-транспортні накладні щодо перевезення соняшника на адресу ТОВ «Прометей-Топ» містять недостовірну інформацію та не можуть бути підтвердженням факту перевезення соняшника автоперевізником та постачальником ФГ «Зачепилівські Лани» в адресу ТОВ «Прометей-Топ», оскільки рік виписки накладних січень 2023 року, окрім ТТН № 1 від 24.01.2024 року.

Проте з аналізу зазначених товарно-транспортних накладних вбачається, що у цих ТТН містяться описки, щодо року їхньої видачі, оскільки замість 2024 року, помилково було вказано 2023 рік, що, зокрема, підтверджується в графі «Вантажно- розвантажувальні операції», а саме: у графі прибуття зазначається 24.01.2024 року (або 25.01.2024 року), а у графі вибуття 24.01.2024 року (або 25.01.2024 року) із вказівкою часу вибуття та прибуття, що також свідчить про застосування надмірного формалізму податковим органом до проведення податкової перевірки.

При цьому, відповідач не враховує, що за умовами специфікацій, що є додатками до договору поставки сільськогосподарської продукції № 85572 від 19.12.2023 року, товар поставлявся на умовах СРТ (в розумінні «Інкотермс-2010») на склад Покупця та був поставлений і оплачений в повному обсязі, що підтверджується вищевказаними документами.

Крім того, термін CPT означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Тобто за таких умов поставки (CPT), підготовку та заповнення ТТН і відповідальність за їхнє заповнення несе саме постачальник, тобто, ФГ «Зачепилівські Лани», а не позивач.

Відповідачем не враховано того, що наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та для відмови платнику ПДВ у формуванні податкового кредиту за рахунок сум цього податку у ціні придбаних товарів (послуг), якщо інші об`єктивні дані свідчать про зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Зазначена правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 25.08.2022 року у справі № 400/3884/19, від 12.06.2018 року у справі № 825/3419/14.

Окрім того, відповідно до постанови Верховного Суду від 14.08.2018 року у справі № 826/9733/14, порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Відповідно рішення ЄСПЛ по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії» від 18.03.2010 року (заява № 6689/03), у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Однак це не повинно мати вплив на оподаткування організації-заявника.

Також, у Рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «БУЛВЕС АД» проти Болгарії» зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Також, у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року (06.05.2011 року) у справі № 742/11/13-11 зазначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Аналогічні висновки відображені і у рішенні Верховного Суду від 18.01.2018 року № К/9901/2964/18, № 2а-44807/09/1670.

Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.03.2017 року у справі № 812/1554/15 та постанови Верховного Суду від 14.02.2019 року у справі № 804/15804/15, нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Про здійснення господарської операції свідчать договори поставки та первинні документи, на підставі яких у сторін виникли зобов`язання.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Водночас, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Разом з цим, відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Товар (соняшник) відповідно до укладених договорів був поставлений і оплачений в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними. Договори та видаткові накладні до відповідних договорів, які є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у сумі 30280,00 грн, який підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Разом з цим, представник позивача заявив клопотання про присудження на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25000,00 грн.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії: договору про надання правової допомоги від 01.08.2024 року; протокол погодження договірної ціни від 19.08.2024 року; акт прийняття-передачі наданих послуг від 18.11.2024 року.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, суд зазначає наступне:

Стосовно включення до витрат на професійну правничу допомогу «гонорару успіху», суд керується правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18.

Так, Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що визначені суми відшкодування суд має виходити з критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їх розміру, що виходять з конкретних прав та фінансового стану обох сторін (пункт 21). додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року (East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis проти Греції, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішив питання обов`язковості для цього суду, укладеної заявою зі своїм адвокатом щодо плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтвердити, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своїм адвокатам. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд.

Велика палата Верховного Суду зауважила, що за наявні угоди, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме такими вищими критеріями при судових та інших витратах, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v Туреччина, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладення між сторонами договору, яка передбачала «гонорар успіху» на суму 6672,9 євро, однак, за рішенням суду, визначила зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням зазначеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадках укладення ними договору, що забезпечує сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, які мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи вони були фактично понесені, так і оцінювати їх потребу.

Отже, суд відмовляє у задоволенні заяви представника позивача в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн. що становлять «гонорар успіху».

Враховуючи викладене, з урахуванням предмету позову та обсягу досліджених та зібраних доказів, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 10000,00 грн.

За таких обставин, наявні підстави для часткового задоволення заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей-Топ» (вул. Марка Кропивницького, 114, м. Миколаїв, 54009, код ЄДРПОУ 44575226) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 44104027) - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 05.07.2024 року № 1507614290704 форми «В1».

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 44104027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроекспорт-М» (вул. Олександра Сизоненка, 9/7а, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56101, код ЄДРПОУ 45071396) судові витрати у сумі 30280,00 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень 00 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30.12.2024 року.

Суддя О.В. Малих