Рішення

від 30.12.2024 по справі 420/26761/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/26761/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщені суду в м.Одесі справу за адміністративним позовом Бериславської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Херсонської обласної військової адміністрації (Херсонської обласної державної адміністрації, Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області до Державного підприємства "Великокопанівське лісомисливське господарство», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Департамент захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Бериславська окружна прокуратура звернулась з вищевказаним позовом до суду в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства «Великокопанівське лісомисливське господарство» щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж державного заповідного урочища «Недогірський ліс», площею 216,0 га, та закріплення їх в натурі (на місцевості), внесення відомостей про нього до Державного земельного кадастру, зобов`язати Державне підприємство «Великокопанівське лісомисливське господарство» відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити проведення робіт з винесення меж державного заповідного урочища «Недогірський ліс», площею 216,0 га, та закріплення їх в натурі (на місцевості), внесення відомостей про нього до Державного земельного кадастру, мотивуючи це тим, що на території Бериславського району Херсонської області розташоване державне заповідне урочище «Недогірський ліс» (далі - Заповідне урочище). Розпорядженням Виконкому Херсонської обласної/сільської Ради народних депутатів трудящих від 22 квітня 1964 року № 238р затверджено список пам`яток природи місцевого значення Херсонської області до складу якого включено пам`ятку природи місцевого значення «Недогірський ліс (урочище)». Рішенням виконкому Херсонської обласної Ради депутатів трудящих від 02 березня 1972 року № 100/4 «Про віднесення пам`яток природи місцевого значення за категоріями згідно нової класифікації та затвердження нововиявлених заповідних територій та природних об`єктів» затверджену розпорядженням облвиконкому від 22 квітня 1964 року № 238р пам`ятку природи місцевого значення «Недогірський ліс (урочище)» віднесено до категорії заповідного парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва «Недогірський лісопарк». Рішенням виконавчого комітету Херсонської обласної Ради народних депутатів від 19 серпня 1983 року № 441/16 «Про класифікацію і мережу територій та об`єктів природно-заповідного фонду області» заповідний парк-пам`ятку садово-паркового мистецтва «Недогірський лісопарк» переведено в категорію - державне заповідне урочище «Недогірський ліс». Департаментом екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації з метою забезпечення режиму, охорони та збереження передано державному підприємству «Великоолександрівське лісомисливське господарство» територію Заповідного урочища загальною площею 216,0 га, у межах кварталів 45-49, 51-55, 57 Великоолександрівського лісництва, південно-західна околиця смт Велика Олександрівка Херсонської області, про що складено охоронне зобов`язання від 21 грудня 2018 року № 3, проте до цього часу відповідач, який є правонаступником державного підприємства «Великоолександрівське лісомисливське господарство» дій, щодо винесення меж державного заповідного урочища «Недогірський ліс», площею 216,0 га, та закріплення їх в натурі не вчиняє.

Ухвалою від 02.09.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, та залучено до розгляду цієї справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації.

18.09.2024 року від Херсонської ОДА до суду надійшли додаткові письмові пояснення.

26.09.2024 року до суду від представника третьої особи надійшли письмові пояснення.

Розглянувши заяви по суті справи, інші матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, судом встановлено наступні обставини.

На території Бериславського району Херсонської області розташоване державне заповідне урочище «Недогірський ліс» (далі - Заповідне урочище).

Розпорядженням Виконкому Херсонської обласної/сільської Ради народних депутатів трудящих від 22 квітня 1964 року № 238р затверджено список пам`яток природи місцевого значення Херсонської області до складу якого включено пам`ятку природи місцевого значення «Недогірський ліс (урочище)».

Рішенням виконкому Херсонської обласної Ради депутатів трудящих від 02 березня 1972 року № 100/4 «Про віднесення пам`яток природи місцевого значення за категоріями згідно нової класифікації та затвердження нововиявлених заповідних територій та природних об`єктів» затверджену розпорядженням облвиконкому від 22 квітня 1964 року № 238р пам`ятку природи місцевого значення «Недогірський ліс (урочище)» віднесено до категорії заповідного парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва «Недогірський лісопарк».

Рішенням виконавчого комітету Херсонської обласної Ради народних депутатів від 19 серпня 1983 року № 441/16 «Про класифікацію і мережу територій та об`єктів природно-заповідного фонду області» заповідний парк-пам`ятку садово-паркового мистецтва «Недогірський лісопарк» переведено в категорію - державне заповідне урочище «Недогірський ліс».

Департаментом екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації з метою забезпечення режиму, охорони та збереження передано державному підприємству «Великоолександрівське лісомисливське господарство» територію Заповідного урочища загальною площею 216,0 га, у межах кварталів 45-49, 51-55, 57 Великоолександрівського лісництва, південно-західна околиця смт Велика Олександрівка Херсонської області, про що складено охоронне зобов`язання від 21 грудня 2018 року № 3.

Наказом Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації від 26.10.2018 № 28 затверджено Положення про державне заповідне урочище «Недогірський ліс»

Згідно з п. 1.3. зазначеного Положення Заповідне урочище розташоване у південно- західній околиці смт Велика Олександрівка Херсонської області в підпорядкуванні державного підприємства «Великоолександрівське лісомисливське господарство» Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства (далі - Землекористувач), квартали 45-49, 51-55, 57 Великоолександрівського лісництва.

Відповідно до п. 1.2, 1.4. Положення про державне заповідне урочище «Недогірський ліс» (далі - Положення) Заповідне урочище входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.

Територія, якій надано статус Заповідного урочища, не вилучається з користування землекористувача, який здійснює на ній господарську та іншу діяльність відповідно до чинного законодавства України і цього Положення.

Заповідне урочище створено з метою збереження дубових насаджень віком понад 120 років, вивчення та естетичного виховання підростаючого покоління (п. 2.1.

Положення).

Згідно п. 2.2. Положення, основними завданнями Заповідного урочища є збереження дубових насаджень віком понад 120 років; відновлення чисельності рідкісних видів флори та фауни, занесених до Червоної книги; збереження, вивчення та естетичне виховання підростаючого покоління; використання Заповідного урочища у виховних, наукових, естетичних, природоохоронних та оздоровчих цілях; підтримка загального екологічного балансу в регіоні.

Пунктами 3.4 та 3.5. Положення передбачено, що забезпечення режиму охорони території Заповідного урочища здійснюється землекористувачем.

На землекористувача у межах Заповідного урочища оформлюється у встановленому порядку охоронне зобов`язання щодо додержання встановленого режиму території.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 320 від 19.05.2021 Державне підприємство «Великоолександрівське лісомисливське господарство» реорганізоване шляхом приєднання до Державного підприємства «Великокопанівське лісомисливське господарство», код ЄДРПОУ: 00993277 та всі права і обов`язки ДП «Великоолександрівське лісомисливське господарство» перейшли до Державного підприємства «Великокопанівське лісомисливське господарство», в тому числі і обов`язок із забезпечення режиму охорони та збереження територій державного заповідного урочища «Недогірський ліс».

Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 18.04.2024 № 10-21-0.2-1233/2-24 на запит Бериславської окружної прокуратури від 11.04.2024 № 50-1434 вих-24 відомості про об`єкт природно-заповідного фонду - державне заповідне урочище «Недогірський ліс» до Державного земельного кадастру не внесені. Заяв, стосовно реєстрації проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду - державне заповідне урочище «Недогірський ліс», до Головного управління не надходило.

Відповідно до інформації Херсонської обласної військової адміністрації від 31.07.2024 № 01-01-66-8051/0/24/23, отриманої на запит Бериславської окружної прокуратури, висновки про погодження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж території державного заповідного урочища «Недогірський ліс» не видавалися.

Прокуратурою встановлено, що протягом тривалого часу землекористувачем не вжито заходів щодо визначення меж об`єкту природно - заповідного фонду та встановлення їх в натурі (на місцевості), у зв`язку з чим відомості про земельну ділянку, на якій розташовано вказаний об`єкт природно-заповідного фонду не внесено до Державного земельного кадастру, що створює загрозу цілісності пам`ятки природи та може призвести до пошкодження, знищення цінного об`єкту природно- заповідного фонду та порушення порядку його відновлення, а тому він зверн6увся до суду з позовом

Джерела права та висновки суду.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України від 25.10.2001 земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про природно - заповідний фонд України» (далі - Закон) до природно-заповідного фонду України належать природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки,

регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

Згідно ст. 43 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 7 Закону України «Про природно- заповідний фонд України» (далі - Закон) землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно- заповідного фонду. Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду, для яких не створюються спеціальні адміністрації, здійснюється підприємствами, установами та організаціями, у віданні яких перебувають ці території та об`єкти.

Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених пам`ятками природи, відповідно до ст. 30 Закону, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 39 Закону для забезпечення необхідного режиму охорони природних комплексів та об`єктів природних заповідників, запобігання негативному впливу господарської діяльності на прилеглих до них територіях установлюються охоронні зони.

Разом з цим, ч. 2 ст. 60 Закону визначає, що охорона територій та об`єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають.

Частиною п`ятою ст. 53 Закону передбачено, що території та об`єкти природно- заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Таким чином, із змісту вище зазначених норм законодавства вбачається, що для забезпечення режиму охорони та збереження об`єкта природно-заповідного фонду власники або користувачі такого об`єкту зобов`язані вжити всіх необхідних заходів, передбачених Законом України «Про природно-заповідний фонд України», зокрема, вжити заходів для визначення та встановлення в натурі (на місцевості) меж територій природно-заповідного фонду, установлення охоронних зон, укладення та виконання охоронного зобов`язання.

Відповідач не надав суду доказів того, що ним вживались заходи необхідні для встановлення меж урочища в натурі, та матеріали справи такі докази не містять.

Враховуючи вищевикладене суд погоджується з аргументами позивача, що не вжиття заходів щодо винесення меж державного заповідного урочища «Недогірський ліс» та закріплення їх в натурі (на місцевості), протягом тривало часу створює загрозу подальшого існування об`єкту природно-заповідного фонду у своєму автентичному стані.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за цільовим призначенням поділяються на категорії, в тому числі землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Згідно ст. 43 Земельного кодексу України, землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно- заповідного фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 79, ч. 1 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно- заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду(ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд»).

Відповідно до абз. 11, 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про землеустрій» (Закон - № 858- IV) проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 2 Закону № 858-ГУ, землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

В пункті «г» ч. 1 ст. 20 Закону № 858-ГУ вказано, що землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону № 858-ГУ одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно- заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №858-ГУ замовниками документації із землеустрою можуть бути землекористувачі.

Частиною 2 ст. 47 Закону № 858-ГУ передбачено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються з метою: а)збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; б)створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму; в)створення приміських зелених зон, збереження і використання об`єктів культурної спадщини; г)проведення науково-дослідних робіт;ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; д)визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України «Про природно-заповідний фонд Укрвїни» витрати, пов`язані із забезпеченням режиму охорони заказників, пам`яток природи, заповідних урочищ та парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, здійснюються за рахунок підприємств, установ, організацій, інших землевласників та землекористувачів, на території яких вони знаходяться.

Таким чином, з огляду на зміст зазначених норм, на Державне підприємство «Великокопанівське лісомисливське господарство» покладено обов`язок із організації проведення робіт із винесення меж державного заповідного урочища «Недогірський ліс», орієнтовною площею 216,0 га, та встановлення їх в натурі (на місцевості), а саме замовлення проекту землеустрою та здійснення контролю за його виготовленням.

Враховуючи, що Державним підприємством «Великокопанівське лісомисливське господарство» протягом тривалого часу не вчинено жодних дій щодо винесення меж та закріплення їх в натурі (на місцевості), суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав - зобов`язати відповідача відповідно до вимог чинного законодавства забезпечити проведення робіт з винесення меж державного заповідного урочища «Недогірський ліс» та закріплення їх в натурі (на місцевості) є таким що усуне небезпеку використання землі на території зазначеного об`єкта природно - заповідного фонду не за цільовим призначенням, а тому підлягає задоволенню.

Прокурор звернувся до суду з позовної заяви в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації у зв`язку із здійсненням останньою захисту інтересів держави неналежним чином.

Конституційний Суд України у справі № 3- рп/99 від 08.04.1999 дійшов висновку, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 (п. п. 68,69,70 постанови).

Відповідно до п. 54 постанови Верховного Суду від 18.06.2021 у справі№ 927/491/19, Верховний Суд погоджується із висновками судів про те, що закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усі органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави в спірних правовідносинах і звертатися із позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.201 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18.

Питання забезпечення здійснення повноважень з охорони навколишнього природного середовища на місцевому рівні та передачі функцій від територіальних органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України урегульовано Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації повноважень органів виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів, у тому числі на місцевому рівні».

Так, повноваження територіальних органів центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища було передано обласним, Київській, Севастопольській міським державним адміністраціям.

Уповноваженими органами державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Таким органом на території Херсонської області є Херсонська обласна державна адміністрація.

Статтею 1 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» передбачено, що військово-цивільні адміністрації району, області це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження районних, обласних рад, державних адміністрацій та інші повноваження, визначені цим Законом.

Військово-цивільні адміністрації є юридичними особами публічного права і наділяються цим та іншими законами повноваженнями, у межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Районні та обласні державні адміністрації, що набули статусу військово-цивільних адміністрацій, не потребують внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. В офіційній назві цих органів може застосовуватися поряд з назвою відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань додаткова назва «військово-цивільна адміністрація», що вказує на їхній тимчасовий статус із додатковими повноваженнями.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Херсонська обласна державна адміністрація та Херсонська обласна військова адміністрація наразі є єдиним органом, з єдиним кодом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, єдиним керівником та єдиною юридичною адресою, а військова адміністрація - це тимчасовий спеціальний статус, присвоєний обласній державній адміністрації на період воєнного стану.

Отже, Херсонська обласна державна адміністрація в умовах правового режиму воєнного стану продовжує здійснювати повноваження у статусі Херсонської обласної військової адміністрації, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про правовий режим воєнного стану», а тому Херсонська обласна державна адміністрація, перебуваючи у статусі Херсонської обласної військової адміністрації, є тотожним органом.

Тобто, уповноваженим державою органом у спірних правовідносинах є Херсонська обласна державна адміністрація, яка має повноваження звертатись до суду з метою реалізації повноважень у сфері охорони й збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Крім того, до структури Херсонської ОДА входить Департамент захисту довкілля та природних ресурсів, основним завданням якого згідно положення, затвердженого розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 25.10.2021 № 819, є: реалізація державної політики в області у сферах організації охорони та використання природно заповідного фонду, раціонального використання, відтворення і охорони біоресурсів; моніторингу довкілля та екології природних ресурсів ( п. 6 Положення).

Департамент відповідно до визначених галузевих повноважень виконує такі завдання: затверджує положення про території та об`єкти природно-заповідного фонду місцевого значення; надає дозволи на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; розглядає клопотання про необхідність створення чи оголошення територій об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення; передає під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, з оформленням охоронного зобов`язання; веде Державний кадастр територій та об`єктів природно- заповідного фонду області та інше (п. 7.2 Положення).

Згідно відповіді Департаменту від 13.08.2024 № 01-9/960, наданої на запит окружної прокуратури встановлено, що інформація про встановлення в натурі (на місцевості) меж територій заповідного урочища місцевого значення «Недогірський ліс» до Департаменту не надходила.

Землевпорядна документація з організації і встановлення меж території Заповідного урочища «Недогірський ліс» до Департаменту не надходила.

Документація щодо проєкту створення Заповідного урочища «Недогірський ліс» у Департаменті відсутня.

З питання звернень Департаментом до підприємства, якому передано під охорону вказаний об`єкт природно-заповідного фонду, щодо необхідності вжити заходи з встановлення в натурі (на місцевості) меж наведеного об`єкту природно-заповідного фонду та які заходи вжиті за результатами таких звернень, зазначено наступне.

Відповідно до Положення про Заповідне урочище «Недогірський ліс», погодженого державним підприємством «Великоолександрівське лісомисливське господарство» 18 жовтня 2018 року, межі земельних ділянок, що включені до території Заповідного урочища «Недогірський ліс» встановлюються в натурі (на місцевості), закріплюються межовими знаками в порядку, визначеному законодавством. Відомості про межі, цільове призначення, оцінку, ягіддя земельних ділянок, що перебувають у користуванні Заповідного урочища «Недогірський ліс» та про обмеження в їх використанні вносяться до Державного земельного кадастру у встановленому законом порядку та обов`язково враховуються при реконструкції та розвитку прилеглих територій.

Забезпечення вирішення цих питань покладається на державне підприємство «Великоолександрівське лісомисливське господарство».

З метою встановлення підстав для вжиття заходів представницького характеру на адресу Херсонської обласної державної адміністрації прокуратурою направлено лист від 25.07.2024 № 50-2834 вих24.

У відповідь Херсонською обласною військовою адміністрацією, листом від 31.07.2024 № 01-01-66-8051/0/24/23, повідомлено, що адміністрацією вживались певні заходи у 2018 та 2021 роках. Разом з цим остаточного вирішення питання станом на цей час не здійснено.

Вказане свідчить про бездіяльність з боку даного органу державної влади та є виключним випадком для звернення прокурора до суду з вказаним позовом.

Вищевказане свідчить, що подання прокуратурою позовної заяви обумовлено необхідністю відновлення та захисту порушених інтересів держави, які полягають у неухильному дотриманні режиму охорони та використання об`єкта природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, що неможливо без встановлення його меж в натурі (на місцевості).

Враховуючи суд доходить висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Приймаючи до уваги те, що позивач є суб`єктом владних повноважень, суд вирішує розподіл судових витрат не здійснювати.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов Бериславської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Херсонської обласної військової адміністрації (Херсонської обласної державної адміністрації, Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) до Державного підприємства "Великокопанівське лісомисливське господарство» задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства «Великокопанівське лісомисливське господарство» щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж державного заповідного урочища «Недогірський ліс», площею 216,0 га, та закріплення їх в натурі (на місцевості), внесення відомостей про нього до Державного земельного кадастру.

Зобов`язати Державне підприємство «Великокопанівське лісомисливське господарство» відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити проведення робіт з винесення меж державного заповідного урочища «Недогірський ліс», площею 216,0 га, та закріплення їх в натурі (на місцевості), внесення відомостей про нього до Державного земельного кадастру.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: Бериславська окружна прокуратура (54000, м. Миколаїв, Корабельний район, проспект Богоявленський, 314) в інтересах держави в особі Херсонської обласної військової адміністрації (Херсонської обласної державної адміністрації ) (м. Херсон, площа Свободи, 1, 73003), Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області (м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 72а, 69035)

Відповідач: Державне підприємство "Великокопанівське лісомисливське господарство» (Херсонська область, Бериславський район, селище Велика Олександрівка, вул. Заводська, 10, 74100) код ЄДРПОУ 00993277.

Третя особа: Департамент захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації (м. Херсон, вул. Канатна, 2, 73026, код ЄДРПОУ 43897362).

Суддя Е.А.Іванов