Рішення
від 30.12.2024 по справі 420/22184/24
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/22184/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року м. Одеса

Зала судових засідань № 21

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

За участю секретаря Поліщука О.В.

За участю сторін:

Від позивача: Соколовська А.В.

Від відповідача: Збаржевецький О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду справу за адміністративною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДВЕЛД» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмов,-

ВСТАНОВИВ:

15 липня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ГУДВЕЛД (сформована в системі Елекронний суд 12.07.2024 року) до Київської митниці, у якій представник позивача просить суд:

визнати протиправним та скасувати Рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100060/2024/000017/2 від 29 березня 2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100060/2024/000257;

визнати протиправним та скасувати Рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100060/2024/000019/2 від 03 квітня 2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100060/2024/000274;

визнати протиправним та скасувати Рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100000/2024/000063/2 від 29 березня 2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100060/2024/000256;

визнати протиправним та скасувати Рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100000/2024/000064/2 від 29 березня 2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100060/2024/000260;

судові витрати, у тому числі, витрат на правову допомогу, покласти на відповідача.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін; призначено підготовче засідання на 15.08.2024 року; зобов`язано позивача у строк до 12.08.2024 року подати суду додатки до позовної заяви у паперовому вигляді, зазначені у переліку додатків до позовної заяви.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідно до укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «ГУДВЕЛД» зовнішньоекономічного контракту № UK1521 від 15.04.2021 р. з продавцем SHANDONG JULI WELDING CO.,LTD на митну територію України надійшов, придбаний ТОВ «ГУДВЕЛД» товар. З метою митного оформлення придбаних товарів та випуску їх у вільний обіг, позивачем через декларанта подано електронні митні декларації № 24UA100060208851U2 від 28.03.2024, № 24UA100060208897U5 і №24UA100060209011U0 від 29.03.2024, № 24UA100060209390U9 від 03.04.2024 разом із відповідними супровідними документами, згідно яких митна вартість товару була визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). На підтвердження заявлених відомостей щодо митної вартості ввезеного товару, з вказаними митними деклараціями ТОВ «ГУДВЕЛД» через митного брокера (ФОП ОСОБА_1 ) подано наступні документи: сертифікати якості; пакувальні листи; рахунок-фактури (iнвойс); рахунок-проформи; коносаменти; домашні коносаменти; автотранспортні накладні; декларації про походження товару; накладні; рахунок-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги; документи, що підтверджують вартість перевезення товару; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 28.12.2022; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № UK1521 від 15.04.2021; договір про надання послуг митного брокера № 00108/23 від 01.08.2023; договір (контракт) про перевезення № 014/22-11 від 14.11.2022; виписка з бухгалтерської документації № ОСВ 632 від 26.10.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 18 від 09.11.2023; копія митної декларації країни відправлення №437020230000033652 від 12.12.2023; копія митної декларації країни відправлення (переклад експортної) від 29.03.2024. За результатами розгляду поданих документів відповідач своїми електронними повідомленням до митних декларацій №24UA100060208851U2, №24UA100060208897U5, №24UA100060209011U0, №24UA100060209390U9 повідомив декларанта, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності стосовно відомостей щодо включення числових значень складових митної вартості до ціни товару, з огляду на які, відповідачем було висунуто вимогу про надання додаткових документів. У відповідь на вищезазначені повідомлення відповідача, позивачем 29.03.2024р. додатково до митниці на забезпечення митного оформлення надано: По МД № 24UA100060208851U2: специфікацію до Контракту від 26.10.2023 № 17; проформу-інвойс від 26.10.2023 № JL231026-UKR; платіжні інструкції в іноземній валюті від 26.10.2023 № 31, від 24.01.2024 № 4; SWIFT від 26.10.2023 №Р2310263962001, від 13.11.2023 № Р2311134856001, від 14.02.2024 № Р2402144856003; митну декларацію країни відправлення від 20.11.2023 № 437020230000031413 з перекладом на англійську мову; прайс лист від 25.10.2023. По МД № 24UA100060208897U5: специфікацію до Контракту від 09.11.2023 № 18; платіжні інструкції в іноземній валюті від 14.02.2024 № 7, від 13.11.2023 № 34; виписка з бухгалтерської документації № ОСВ 632 від 26.10.2023; митну декларацію країни відправлення від 12.12.2023 № 437020230000033652 з перекладом на англійську мову. Однак, за результатами розгляду поданих документів, 29.03.2024р. та 03.04.2024р. відповідно, митний орган відмовив позивачу в митному оформленні (випуску) товарів за заявленою декларантом митною вартістю одночасно направивши засобами електронного зв`язку: Повідомлення до документа МД №24UA100060208851U2 та № 24UA100060209390U9, із назвою «КОНСУЛЬТАЦІЯ!!!» та Рішення про коригування митної вартості товарів № UA100060/2024/000017/2, №UA100000/2024/000063/2, № UA100000/2024/000064/2 від 29.03.2024р. та №UA100060/2024/000019/2 від 03.04.2024 р., зміст яких повністю дублює вищезазначені повідомлення митного органу, з посиланням на те, що митну вартість визначено із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МКУ з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, та рішення винесено без урахуванням термінів, передбачених ст. 53 МКУ на письмове прохання суб`єкта ЗЕД. Відповідно до ч. 2 ст. 58 МКУ на яку йде посилання у оскаржуваних Рішеннях про коригування митної вартості товарів, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Проте, окрім зазначеного формального посилання на ч. 2 ст. 58 МКУ України, оскаржувані Рішення про коригування митної вартості товарів не містять ані жодного обґрунтування, ані жодного посилання на те, які саме використані декларантом відомості не підтверджені документально та/або які саме відомості не визначені кількісно і достовірні та/або яка саме складова митної вартості відсутня, яка є обов`язковою при її обчисленні. 29.03.2024 р. та 03.04.2024 р. відповідно, відповідачем було оформлено та направлено позивачу через декларанта картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100060/2024/000257, №UA100060/2024/000256, №UA100060/2024/000274, №UA100060/2024/000260 згідно вимог пункту 6 статті 54, 256 Митного кодексу України з причин прийняття Рішень про коригування митної вартості товарів №UA100060/2024/000017/2, №UA100000/2024/000063/2, №UA100000/2024/000064/2 від 29.03.2024р. та № UA100060/2024/000019/2 від 03.04.2024р.

ТОВ «ГУДВЕЛД» не погоджується із зазначеними Рішеннями про коригування митної вартості та картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100060/2024/000257, №UA100060/2024/000256, №UA100060/2024/000274, №UA100060/2024/000260 через їх протиправність, безпідставність, необґрунтованість, необ`єктивність та невідповідність фактичним обставинам й нормам діючого законодавства України, що призвело до безпідставної надмірної сплати ТОВ «ГУДВЕЛД» митних платежів у вигляді мита та податку на додану вартість у сумі 899585,09грн.

12.08.2024 року представник позивача подав суду додатки до позовної заяви у паперовому вигляді, зазначені у переліку додатків до позовної заяви.

13.08.2024 року відповідач подав суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що до митного оформлення було подано електронні митні декларації від 28.03.2024 №24UA100060208851U2, №24UA100060209011U0, №UA1000060/2024/208897, №UA100060/2024/209390 (24UA100060209390U9). По вищезазначеним ЕМД спрацювала система аналізу ризиків, а саме: 105-2: контроль правильності визначення митної вартості товарів. 106-2: витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів. Надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до статті 58 МКУ з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. З метою підтвердження числових значень складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларанта повідомлено про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до вимог ч. 2 та ч. 3 ст. 53, ст. 57 МК України. Декларантом на запит митного органу 29.03.2024 додатково надано наступні документи: Специфікацію від 26.10.2023 № 17 до Контракту, проформу-інвойс від 26.10.2023 № JL231026-UKR, платіжні інструкції в іноземній валюті від 26.10.2023 № 31, від 24.01.2024 № 4, SWIFT від 26.10.2023 № Р2310263962001, від 13.11.2023 № Р2311134856001, від 14.02.2024 № Р2402144856003, митні декларації країни відправлення від 20.11.2023 № 437020230000031413, 437020230000031414, прайслист від 25.10.2023. Також, декларантом 29.03.2024 о 13:10 надіслано заяву від 15.03.2024 №15/03 щодо не надання інших документів на вимогу митного органу та повідомлено про необхідність винесення рішення без встановленого законодавством терміну. У зв`язку із чим, керуючись положеннями п. 6 ч. 2 ст. 255, ч.3 ст. 54 Кодексу митний орган зобов`язаний прийняти рішення щодо заявленої декларантом митної вартості на підставі наявних на даний момент у нього відомостей. Отже, декларанту надано право та можливість усунути розбіжності, спростувати сумніви щодо заявленого рівня митної вартості та довести й підтвердити заявлену ним, за основним методом, митну вартість товарів. Натомість, декларантом не надано жодних додаткових документів у відповідності до ст. 53 МКУ. Тобто, декларант не використав своє право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації згідно з ч.3.1 ст. 52 МКУ. Відповідно до п. 7 ст. 55 МКУ митним органом випущено товари у вільний обіг із сплатою митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначених декларантом та забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України за МД від 04.04.2024 № UA100060/2024/209508 (24UA100060209508U5). Таким чином, усі дії та рішення посадових осіб митниці є аргументованими, відповідають та засновані на вимогах законодавства України з питань митної справи, а тому відсутні підстави для задоволення позову. Щодо вимог позивача про стягнення з Київської митниці витрат на правничу допомогу у розмірі 42400,00 грн. вважаємо, що розмір витрат на правничу допомогу необґрунтований та не співрозмірний з обсягом наданих послуг, витраченим часом, ціною позову. Дана справа не впливає на репутацію позивача та не має публічного інтересу. Крім того, ринкова вартість складання позову, враховуючи складність справи, приблизно оцінюється від 3000 грн. до 5000 грн. Отже, гонорар адвоката за надану правову допомогу у розмірі 42400,00 грн є завищеним, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співрозмірності.

Підготовче засідання, призначене на 15.08.2024 року було перенесено на 05.09.2024 року у зв`язку із перебуванням головуючого судді М.М. Аракелян у відпустці.

Підготовче засідання, призначене на 05.09.2024 року було перенесено на 17.09.2024 року у зв`язку із оголошенням у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 року підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті на 01.10.2024 року.

У судовому засіданні 01.10.2024 року після заслуховування вступного слова представника позивача оголошено перерву до 17.10.2024 року у зв`язку зі спливом часу та призначенням інших судових справ до розгляду.

У судовому засіданні 17.10.2024 року після заслуховування вступного слова представника відповідача оголошено перерву до 05.11.2024 року, у зв`язку зі спливом часу, а також з відсутністю можливості допустити до справи другого представника відповідача.

У судовому засіданні 05.11.2024 року після заслуховування вступного слова другого представника відповідача оголошено перерву до 21.11.2024 року, у зв`язку зі спливом часу та призначенням інших судових справ до розгляду.

У судовому засіданні 21.11.2024 року після заслуховування представників сторін та дослідження доказів, суд на місці ухвалив, закінчити офіційне з`ясування обставин у справі. Оголошено перерву до 19.12.2024 року для підготовки сторін до судових дебатів.

У судовому засіданні 19.12.2024 року після судових дебатів та виходу суду з нарадчої кімнати проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представника позивача та представників відповідача, виступи представників у судових дебатах, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ГУДВЕЛД» зареєстровано 30.05.2019 року та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Одеській області.

Основний вид діяльності 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля. Інші: 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

15.04.2021 р. між позивачем - ТОВ «ГУДВЕЛД» та продавцем SHANDONG JULI WELDING CO., LTD укладено зовнішньоекономічний контракт № UK1521 від 15.04.2021 р. на покупку зварювального дроту, згідно з додатком (Специфікації), що є невід`ємною частиною цього Контракту. Ціни і кількість Товару вказуються в інвойсах, які супроводжують кожен контейнер з посиланням на даний Контракт. Товар поставляється на умовах FOB XINGANG (пункт 1 Контракту) (т.1 а.с.233-238).

Відповідно до укладеного контракту № UK1521 від 15.04.2021р. на митну територію України надійшов, придбаний ТОВ «ГУДВЕЛД» товар, а саме:

По митній декларації (далі МД) № 24UA100060208851U2: - дріт з легованої кремнієво-марганцевої сталі з мідним покриттям без заповнення флюсовими матеріалами, призначений для зварювання, ER70S-6: - товщина 0.8MM*5KG/SPOOL - 5000 кг. - товщина 0.8MM*15KG/SPOOL - 1080 кг. товщина 1.0MM*15KG/SPOOL - 6480 кг. - товщина 1.2MM*15KG/SPOOL - 30240 кг. товщина 1.0MM*250KG/drum - 2000 кг. - товщина 1.2MM*250KG/drum - 3000 кг. Виробник:SHANDONG JULI WELDING CO., LTD. Торговельна марка JULI. Країна виробництва - CN. - дріт зварювальний з корозійностійкої сталі з масовою часткою нікелю 9-11 % Welding Wire ER308L: - товщина 0.8MM*5KG/SPOOL - 500кг. Виробник: SHANDONG JULI WELDING CO.,LTD. Торговельна марка JULI. Країна виробництва CN (т.1 а.с.86-88).

По МД № 24UA100060208897U5: - дріт з легованої кремнієво-марганцевої сталі з мідним покриттям без заповнення флюсовими матеріалами, призначений для зварювання, ER70S-6: Welding wire ER70S-6 0.8MM*1KG/SPOOL 200, Welding wire ER70S-6 1.2MM*5KG/SPOOL 2000, Welding wire ER70S-6 0.8MM*15KG/SPOOL 5400, Welding wire ER70S-6 1.0MM*15KG/SPOOL 10800, Welding wire ER70S-6 1.2MM*15KG/SPOOL 5400. Виробник: SHANDONG JULI WELDING CO.,LTD. Торговельна марка JULI. Країна виробництва CN (т.1 а.с.144-145).

По МД № 24UA100060209011U0: - дріт з легованої кремнієво-марганцевої сталі з мідним покриттям без заповнення флюсовими матеріалами, призначений для зварювання, ER70S-6: Welding wire ER70S-6 0.8MM*5KG/SPOOL 10000 кг., Welding wire ER70S-61.0MM*5KG/SPOOL 3000 кг., Welding wire ER70S-6 1.6MM*15KG/SPOOL 2160 кг., Weldingwire ER70S-6 1.0MM*250KG/drum 3000 кг., Welding wire ER70S-61.2MM*250KG/drum 3000 кг. Виробник: SHANDONG JULI WELDING CO.,LTD. Торговельна марка JULI. Країна виробництва - CN. - дріт зварювальний з корозійностійкої сталі з масовою часткою нікелю 9-11 % Welding Wire ER308L: Welding wire ER308L 0.8MM*1KG/SPOOL 300 кг., Welding wire ER308L 0.8MM*5KG/SPOOL 500 кг., Welding wireER308L 1.0MM*5KG/SPOOL 300 кг., Welding wire ER308L 1.2MM*5KG/SPOOL 100 кг., Welding wire ER308L1.2MM*15KG/SPOOL 150 кг., Welding wire ER308L TIG 1.2MM*5KG/tube 50 кг., Welding wire ER308L TIG1.6MM*5KG/tube 200 кг., Welding wire ER308L TIG 2.0MM*5KG/tube 200 кг., Welding wire ER308L TIG2.4MM*5KG/tube 100кг., Welding wire ER308L TIG 3.2MM*5KG/tube 100 кг. Виробник: SHANDONG JULIWELDING CO., LTD. Торговельна марка JULI. Країна виробництва CN (т.1 а.с.162-164).

По МД: № 24UA100060209390U9 - дріт з легованої кремнієво-марганцевої сталі з мідним покриттям без заповнення флюсовими матеріалами, призначений для зварювання, ER70S-6: Welding wire ER70S-6 1.0MM*5KG/SPOOL 1000 кг., Welding wire ER70S-6 1.2MM*15KG/SPOOL 23760 кг., Welding wire ER70S-6 1.0MM*5KG/SPOOL 1000 кг., Welding wire ER70S-6 1.2MM*15KG/SPOOL 23760 кг. Виробник: SHANDONG JULI WELDING CO., LTD. Торговельна марка JULI. Країна виробництва CN (т.1 а.с.152-153).

З метою митного оформлення придбаних товарів та випуску їх у вільний обіг, позивачем через декларанта подано електронні митні декларації № 24UA100060208851U2 від 28.03.2024, № 24UA100060208897U5 і № 24UA100060209011U0 від 29.03.2024, № 24UA100060209390U9 від 03.04.2024 разом із відповідними супровідними документами, згідно яких митна вартість товару була визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

На підтвердження заявлених відомостей щодо митної вартості ввезеного товару, з вказаними митними деклараціями ТОВ «ГУДВЕЛД» через митного брокера (ФОП ОСОБА_1 ) подано наступні документи:

По МД № 24UA100060208851U2:

- сертифікат якості (Certificate of quality) б/н від 15.11.2023р. (т1. а.с.100-103);

- пакувальний лист (Packing list) б/н від 26.09.2023р. (т1. а.с.99);

- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № JL231115-UKR від 15.11.2023р. (т1. а.с.98);

- коносамент (Bill of lading) № 273769200 від 23.11.2023р. (т1. а.с.115-116);

- домашній коносамент (House bill of lading) № BW23110380 від 23.11.2023р. (т1. а.с.117);

- автотранспортна накладна (Road consignment note) № 00001253 від 27.03.2024р. (т1. а.с.118);

- автотранспортна накладна (Road consignment note) № 00001336 від 27.03.2024р. (т1. а.с.119);

- декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № JL231115-UKR від 15.11.23р. (т1. а.с.104);

- накладна ЦІМ/УМВС № 063937 від 07.03.2024р. (т1. а.с.120);

- накладна ЦІМ/УМВС № 063941 від 07.03.2024р. (т1. а.с.121);

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 1671 від 19.01.2024р. (т1. а.с.124);

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 2240 від 28.03.2024р. (т1. а.с.125);

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 715/Л від 28.03.2024р. (т1. а.с.123);

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 28.12.2022р. (т1. а.с.126);

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № UK1521 від 15.04.2021р. (т1. а.с.233-238);

- договір про надання послуг митного брокера № 00108/23 від 01.08.2023р. (т1. а.с.245-249);

- договір (контракт) про перевезення № 014/22-11 від 14.11.2022р. (т1. а.с.239-244).

По МД № 24UA100060208897U5, № 24UA100060209011U0, № 24UA100060209390U9:

- сертифікат якості (Certificate of quality) б/н від 28.11.2023р. (т1. а.с.174-186);

- пакувальний лист (Packing list) б/н від 09.11.2023р. (т1. а.с.173);

- рахунок-проформа (Proforma invoice) № JL231109-UKR від 09.11.2023р. (т1. а.с.170-171);

- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № JL231128-UKR від 28.11.2023р. (т1. а.с.172);

- домашній коносамент (House bill of lading) № BW23120128 від 17.12.2023р. (т1. а.с.193);

- автотранспортна накладна (Road consignment note) № 00001334 від 27.03.2024р. (т1. а.с.194);

- автотранспортна накладна (Road consignment note) № 00001373 від 28.03.2024р. (т1. а.с.195);

- автотранспортна накладна (Road consignment note) № 00001431 від 28.03.2024р. (т1. а.с.196);

- автотранспортна накладна (Road consignment note) № тарасе030 від 30.03.2024р. (т1. а.с.197);

- декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № JL231128-UKR від 28.11.2023р. (т1. а.с.187-189);

- накладна ЦІМ/УМВС № 06152 від 05.03.2024р. (т1. а.с.198-199);

- накладна ЦІМ/УМВС № 06407 від 07.03.2024р. (т1. а.с.200-201);

- платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 34 від 13.11.2023р. (т1. а.с.190);

- платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 7 від 14.02.2024р. (т1. а.с.191);

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 2115 від 14.03.2024р. (т1. а.с.204);

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 2242 від 28.03.2024р. (т1. а.с.205);

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 716/Л від 28.03.2024р. (т1. а.с.203);

- виписка з бухгалтерської документації № ОСВ 632 від 26.10.2023р. (т1. а.с.192);

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 28.12.2022р. (т1. а.с.206);

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №18 від 09.11.2023р. (т1. а.с.207-208);

- договір про надання послуг митного брокера № 00108/23 від 01.08.2023р. (т1. а.с.245-249);

- договір (контракт) про перевезення № 014/22-11 від 14.11.2022р. (т1. а.с.239-244);

- копія митної декларації країни відправлення № 437020230000033652 від 12.12.2023р. (т1. а.с.188);

- копія митної декларації країни відправлення (переклад експортної) від 29.03.2024р. (т1. а.с.189).

За результатами розгляду поданих документів відповідач своїми електронними повідомленням до митних декларацій № 24UA100060208851U2, №24UA100060208897U5, № 24UA100060209011U0, № 24UA100060209390U9 повідомив декларанта, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності стосовно відомостей щодо включення числових значень складових митної вартості до ціни товару, з огляду на які, відповідачем було висунуто вимогу про надання додаткових документів (т1. а.с.129-141).

У відповідь на вищезазначені повідомлення відповідача, позивачем 29.03.2024р. додатково до митниці на забезпечення митного оформлення надано:

По МД № 24UA100060208851U2:

- специфікацію до Контракту від 26.10.2023 р. № 17 (т1. а.с.127);

- проформу-інвойс від 26.10.2023 р. № JL231026-UKR (т1. а.с.97);

- платіжні інструкції в іноземній валюті від 26.10.2023 р. № 31(т1. а.с.113), від 24.01.2024 р. № 4 (т1. а.с.114); - SWIFT від 26.10.2023 р. № Р2310263962001, від 13.11.2023 р. № Р2311134856001, від 14.02.2024 р. № Р2402144856003;

- митну декларацію країни відправлення від 20.11.2023 р. № 437020230000031413 з перекладом на англійську мову (т1. а.с.109);

- прайс лист від 25.10.2023р. (т1. а.с.105)

По МД № 24UA100060208897U5:

- специфікацію до Контракту від 09.11.2023 р. № 18 (т1. а.с.207-208);

- платіжні інструкції в іноземній валюті від 14.02.2024 р. № 7 (т1. а.с.191), від 13.11.2023 р. № 34 (т1. а.с.190);

- виписка з бухгалтерської документації № ОСВ 632 від 26.10.2023 р. (т1. а.с.192);

- митну декларацію країни відправлення від 12.12.2023 р. № 437020230000033652 з перекладом на англійську мову (т1. а.с.189-171).

Однак, за результатами розгляду поданих документів, 29.03.2024р. та 03.04.2024р., митний орган відмовив позивачу в митному оформленні (випуску) товарів за заявленою декларантом митною вартістю одночасно направивши засобами електронного зв`язку повідомлення до документа МД № 24UA100060208851U2 та № 24UA100060209390U9 та Рішення про коригування митної вартості товарів:

У Рішенні №UA100060/2024/000017/2 (т1. а.с.146-147), у графі 33 зазначено наступне: За результатами опрацювання документів поданих разом з митною декларацією від 29.03.2024 № 24UA100060208897U5 встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме: Відповідно до п. 1, п. 2 Контракту товар постачається згідно із Додатком (Специфікацією), яка є невід`ємною частиною Контракту та в якій наводяться асортимент, кількість та ціни на товар. Специфікація де узгоджені ціни на товар та його кількість, до митного оформлення не надано. Відповідно до п. 1 Контракту товар постачається на умовах поставки FOB XINGANG. Згідно положень Інкотермс -2010, термін FOB (Free On Board (... named port of shipment) Франко борт (... назва порту відвантаження) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на покупця покладається обов`язок укласти та сплатити договір морського перевезення. Відповідно до частини 10 статті 58 Кодексу, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до ч. 2 ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі Наказ№599), для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: - рахунок-фактура; - акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Також, відповідно до ст. 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» (далі ЗУ Про ТЕО) договір транспортного експедирування укладається обов`язково у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Відповідно до положень п. 2.2.7 Методичних рекомендації митний орган під час проведення контролю за правильністю заявленої декларантом митної вартості перевіряє документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчає маршрут транспортування та перевіряє достовірність декларування витрат на транспортування. На підставі зазначеної перевірки встановлено наступне. Переміщення товару здійснюється у 20-футовому контейнері № MRKU6689210 морським та автомобільним видами транспорту. До митного оформлення надано транспортні перевізні документи: коносамент (морське перевезення за маршрутом порт XINGANG (Китай) порт GDANSK (Польща) від 17.12.2023 № BW23120128 та автотранспортну накладну CMR від 27.03.2024 № 00001334 (за маршрутом смт. Клевань, Рівненська обл. Україна - м. Київ). Для підтвердження транспортних витрат надано довідку про транспортні витрати від 28.03.2024 № № 716/Л, рахунки на оплату від 14.03.2024 №2115, від 28.03.2024 № 2242, видані компанією ПП «Ферст Вей», та договір транспортно-експедиторського обслуговування від 14.11.2022 № 014/22-11 (далі Договір), укладений між компаніями ПП «Ферст Вей» (Експедитор) та ТОВ «ГУДВЕЛД» (Клієнт). З технічних причин продовження графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 29.03.2024 № UA100060/2024/000017/2 буде направлено окремим повідомленням.

Рішення № UA100000/2024/000063/2 (т1. а.с.92-94), у графі 33 зазначено наступне: Митна вартість імпортованих товарів, заявлених до митного контролю та митного оформлення за митною декларацією від 28.03.2024 № 24UA100060208851U2 не може бути визначена за заявленою декларантом митною вартістю відповідно до ч. 6 ст. 54, ч. 2 ст. 58 Митного Кодексу України (далі Кодексу) та ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року (далі ГАТТ) з наступних підстав. Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару на підставі розгляду поданих відповідно до частини 2 статті 53 Кодексу разом з митною декларацією від 28.03.2024 № 24UA100060208851U2 (далі МД) документів встановлено, що надані документи містять не містять всіх відомостей що містять числові значення складових митної вартості, відомостей щодо ціни яка сплачена або підлягає сплаті та містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Поставка товару здійснюється згідно положень зовнішньоекономічного контракту від 15.04.2021 № UK1521 (далі Контракт). Відповідно до п. 1, п. 2 Контракту товар постачається згідно із Додатком (Специфікацією), яка є невід`ємною частиною Контракту та в якій наводяться асортимент, кількість та ціни на товар. Специфікація де узгоджені ціни на товар та його кількість, до митного оформлення не надано. Відповідно до п.1 Контракту товар постачається на умовах поставки FOB XINGANG. Згідно положень Інкотермс -2010, термін FOB означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на покупця покладається обов`язок укласти та сплатити договір морського перевезення. Відповідно до ч. 10 ст. 58 Кодексу, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. Відповідно до ч. 2 ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі Наказ№599), для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура; акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Також, відповідно до ст. 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» (далі ЗУ Про ТЕО) договір транспортного експедирування укладається обов`язково у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Відповідно до положень п.2.2.7 Методичних рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», затверджених наказом ДМСУ від 01.07.2021 № 476 (далі Методичні рекомендації) митний орган під час проведення контролю за правильністю заявленої декларантом митної вартості перевіряє документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчає маршрут транспортування та перевіряє достовірність декларування витрат на транспортування. На підставі зазначеної перевірки встановлено наступне. Переміщення товарів здійснюється у двох 20-футових контейнерах № MRKU8431306 , № MRKU8818825 морським, залізничним та автомобільним видами транспорту. До митного оформлення надано транспортні перевізні документи: коносаменти (морське перевезення за маршрутом порт XINGANG (Китай) порт GDANSK (Польща) від 23.11.2023 № 273769200 та №BW23110380, залізничні накладні від 07.03.2024 № 063937, 063941 (за маршрутом м. Славков (Польща) - смт. Клевань, Рівненська обл. Україна) та автотранспортні накладні CMR від 27.03.2024 № 00001253, № 00001336 (за маршрутом смт. Клевань, Рівненська обл. Україна - м. Київ). Для підтвердження транспортних витрат надано довідку про транспортні витрати від 28.03.2024 № № 715/Л, рахунки на оплату від 19.01.2024 № 1671, від 28.03.2024 № 2240, видані компанією ПП «Ферст Вей», та договір транспортно-експедиторського обслуговування від 14.11.2022 № 014/22-11 (далі Договір), укладений між компаніями ПП «Ферст Вей» (Експедитор) та ТОВ «ГУДВЕЛД» (Клієнт). Згідно із п. 2 розділу І Договору послуги надаються на підставі заявки до Договору (далі Заявка), в якій зазначаються вид послуг, найменування, вантажу, відправник, . одержувач, пункт відправлення, пункт призначення, розмір плати Експедитору та інші умови перевезення. Заявка яка є частиною Договору до митного оформлення не надано. Також, Договір наданий не в повному обсязі. Надані тільки 1,2 сторінки (п. 1- п. 3.2.11), отже не можливо перевірити всі умови транспортування, та як наслідок повноту декларування складових митної вартості. Таким чином відсутня інформація про всі особливі та умови кожного певного перевезення. Разом із тим, відповідно до статті 9 ЗУ Про ТЕО, договір транспортного експедирування укладається обов`язково у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін. Згідно із рахунком від 19.01.2024 № 1671 фірмою «Ферст Вей» виставляється рахунок на наступні послуги: послуги з міжнародного перевезення за межами країни (фрахт) у кількості 1 шт. за ціною та сумою 90142,50 грн.; та послуги на навантажувально-розвантажувальні роботи за межами країни у кількості 2 шт., ціна 11 362,50 грн., вартість 22 725,00 грн. Отже, враховуючи що переміщення вантажу здійснювалось у 2-х контейнерах вбачається, що послуги за фрахт в даному рахунку виставлені на один контейнер, а послуги з перевантаження на два контейнера. Таким чином відсутні числові значення складових митної вартості на фрахт одного контейнера. Окрім того, відповідно до інформації, що міститься у відкритих джерелах Інтернет (www.searates.com) вантаж у контейнерах №MRKU8431306 , № MRKU8818825 вибув із порту XINGANG (Китай) 22.11.202, прибув до порту Gdansk (Польща) 25.01.2024 та виважений із судна 27.01.2023. Також, згідно даних сайту вантаж знаходився в порту Gdansk до 05.02.2024 та доставлений до м. Чорномоськ 06.02.2024 (без розвантаження). Таким чином, вбачаються витрати на зберігання оцінюваної партії товару у порту Gdansk, які не відображені в графах ДМВ та не зазначені у наданих транспортно-експедиційних документах (рахунок від 19.01.2024 № 1671). Коносамент від 23.11.2023 № 273769200 не має реквізитів, печатки та підпису перевізника, який відповідальний за морське перевезення, що суперечить Конвенції ООН «Про морське перевезення вантажів» 1978 року, та не визначається за вказаним номером під час пошуку на сайтах морських перевізників. Разом із тим у коносаменті № BW23110380 перевізником зазначено компанію «SHENZHEN BETTERWAY INTERNATIONAL FREIGT FORWARDING Co», яка у коносаменті від 23.11.2023 № 273769200 наведена як відправник товару. Таким чином дана компанія є морським агентом з перевезення. Отже, до виконання морського перевезення та портових витрат залучались компанії «MAERSK CHINA SHIPING», «SHENZHEN BETTERWAY INTERNATIONAL FREIGT FORWARDING Co» (згідно з коносаментом 273769200 сплачує фрахт, портові та термінальні витрати) від яких не надано жодного документу. Разом із тим, відповідно до ст. 9 ЗУ Про ТЕО, підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування. У рахунку на оплату від 28.03.2024 № 2240 фірмою «Ферст Вей» виставляється рахунок на наступні послуги: транспортно-експедиційне обслуговування вантажу за маршрутом Гданськ (Польща) Грубешів (Польща) - п/п Володимир-Волинський у кількості 1 шт. за ціною та сумою 86790,00 грн.; транспортно-експедиційне обслуговування вантажу за маршрутом Грубешів (Польща) - п/п Володимир-Волинський Клевань (Україна) у кількості 1 шт. за ціною та сумою 94680,00 грн.; винагорода експедитора на території Україна у кількості 2 шт. за ціною 2 шт. 328,75 грн. вартістю 657,50 грн. Отже, також вбачається що послуги з автоперевезення виставлені тільки на один контейнер. Також, враховуючи відстань між пунктами доставки вбачається що витрати по іноземній території складають 133,52 грн./км, витрати по території України 180,00 грн./км. Тобто, вартість перевезення товарів за межами митної території України значно менша, ніж вартість перевезення товарів на території України, що ставить під сумнів достовірність розподілу транспортних витрат, враховуючи вищу вартість пально-мастильних, інших експлуатаційних матеріалів та наявність платних доріг у країні, через яку здійснювалось перевезення товарів. Також, відповідно до залізничних накладних від 07.03.2024 № 063937, 063941 відправлення товару здійснено зі стації Славков ЛХС 07.03.2024, отже відсутні числові значення на переміщення між м. Гданськ Славков (відстань близько530 км) зберігання зазначеного контейнера з моменту прибуття в порт Гданськ (26.01.2024 до моменту відправлення 07.03.2024). Також, згідно із залізничними накладними від 07.03.2024 № 063937, 063941відповідальними за залізничне перевезення є: по території Польщі ТОВ ПКП ЛХС - Євротермінал Славков згідно з договором ПКП ЛХС ВХ2-К-15/2024, по території Уккраїни ТОВ «Фрейт Сервіс Груп. При цьому, експедитором зазначено компанію ТОВ «Ліметні Карго Делівері», власником контейнеру «MAERSK LINE», власником вагонів ТОВ «ЕУ Транс». Разом із тим, від залучених осіб не надано жодного документу, у тому числі які містять числові значення витрат на оренду (контейнерів та вагонів), навантажувальні роботи та перевезення. З технічних причин продовження графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 29.03.2024 № UA100000/2024/000063/2 буде направлено окремим повідомленням.

Рішення № UA100000/2024/000064/2 від 29.03.2024р. (т1. а.с.165-166) у графі 33 зазначено наступне: З технічних причин (обмеження по кількості символів гр. 33 Рішення про коригування митної вартості товарів), у зв`язку з великим об`ємом інформації, що міститься саме у гр. 33 Рішення про коригування митної вартості товарів від 29.03.2024 №UA100000/2024/000064/2, гр. 33 Рішення про коригування митної вартості товарів від 29.03.2024 № UA100000/2024/000064/2 буде направлена в повному обсязі шляхом електронного повідомлення. На виконання положень ст.ст. 52-64, 335 Митного кодексу України (далі Кодекс), за результатами опрацювання документів, поданих разом з митною декларацією (далі МД) № 24UA100060209011U0 встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості. Див.електронне повідомлення. Продовження: Декларантом не виконано вимогу п. 2 ч. 2 ст. 52 Кодексу стосовно надання митному органу достовірних відомостей, що повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У зв`язку із зазначеним, посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч.4 ст.57 Кодексу. Жодних вимог у порядку ч. 6 ст. 55 Кодексу від декларанта не надходило. За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст. 59, 60 Кодексу неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору, а саме відсутнє одночасне співпадання таких умов як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва; виробник; наявність торговельної марки. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2 в та 2 г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. За умовами ст.ст.62, 63 Кодексу така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Враховуючи неможливість застосування попередніх методів, керуючись положеннями ч.8 ст.57 та ч.1 ст.55 Кодексу, можливо застосувати другорядний методу 2 ґ резервний відповідно до ст.64 Кодексу з використанням способів, які не суперечеть законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями ГАТТ, яка щонайбільшою мірою грунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами рівнях митної вартості. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Таким чином, між митним органом та декларантом проведені консультації з метою обгрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. У відповідності до Методичних рекомендацій, проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів, з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. За основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів взято вартість операції зі схожими за описом товарами («дріт зварювальний з легованої кремнієво-марганцевої сталі, покрито шаром міді, марка ER70S-6», «дріт з інших легованих сталей, із сталі кремнієво-марганцевої для зварювання: Дріт зварювальний Solid Welding Wire JQ MG50-6 (AWS ER70S-6)», умовами поставки (FOB) та країною походження (Китай), приблизно в тій же кількості (20 500 кг; 13 960 кг), що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Коригування на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів не здійснювалося у зв`язку з не застосуванням другорядних методів визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст. 59, 60 Кодексу. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації: товар № 1 1,20 дол. США/кг. МД від 08.09.2023 № 23UA401020046722U8, FOB Шанхай, 20500 кг 1,20 дол/кг; МД від 26.02.2024 № 24UA209230017626U9, FOB Xingang, 13960 кг 1,20 дол/кг. Рішення винесено без урахуванням термінів, передбачених ст.53 Кодексу, на письмове прохання суб`єкта ЗЕД (лист 29.03.2024 № 17/03). Декларант має право на випуск товарів у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу Х Кодексу. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості товарів у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 Кодексу або до суду. Перелік вимог щодо подання додаткових документів, передбачених ст. 53 Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару неадресний, надані незалежному колу покупців; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Наголошуємо про право митного органу щодо потреби в уточнені будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митної оцінки, визначене ст. 17 Угоди про застосування ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, яка є невід`ємною частиною Угоди про заснування Світової організації торгівлі.

У Рішенні № UA100060/2024/000019/2 від 03.04.2024р. (т1. а.с.154-155) у графі 33 зазначено наступне: Частина 3 графи 33 За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст. 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. Методи визначення митної вартості 2 в та 2 г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому, за умовами ст.ст. 62, 63 МК України, така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає ч.2 ст.64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу, який щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях з урахуванням найменування, маркування ER70S-6, призначення, країни виробництва, країни відправлення, обсягу партії, та комерційних умов. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Митну вартість товарів визначено із наступного розрахунку: 1,20 дол. США за кг. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: товар № 1 митна декларація від 08.09.2023 № UA401020/2023/046722 (23UA401020046722U8) (вартість товару «Дріт для зварювання обміднений, марка ER70S-6, країна виробництва та відправлення - Китай» 20500 кг FOB Шанхай згідно джерела інформації 1,20 дол.США/кг), товар № 1 митна декларація від 26.02.2024 № UA209230/2024/017626 (24UA209230017626U9) (вартість товару «Дріт зварювальний Solid Welding Wire JQ MG50-6 (AWS ER70S-6), країна виробництва та відправлення - Китай» 13960 кг FOB Xingang згідно джерела інформації 1,20 дол.США/кг), Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Рішення винесено без урахуванням термінів, передбачених ст.53 МК України, на письмове прохання суб`єкта ЗЕД (Заява від 03.04.2024 № 03/04). Декларант має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: - у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; - у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; Декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Перелік вимог щодо подання додаткових документів, передбачених ст. 53 МК України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана: - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - виписку з бухгалтерської документації; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Наголошуємо про право митного органу щодо потреби в уточненні будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митної оцінки, визначене статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, яка є невід`ємною частиною Угоди про заснування Світової організації торгівлі.

29.03.2024 р. та 03.04.2024 р. відповідачем було оформлено та направлено позивачу через декларанта картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100060/2024/000257 (т1. а.с.148-149), № UA100060/2024/000256 (т1. а.с.95-96), №UA100060/2024/000274 (т1. а.с.156-158), № UA100060/2024/000260 (т1. а.с.167-169).

Позивач не погоджується із зазначеними Рішеннями про коригування митної вартості № UA100060/2024/000017/2, № UA100000/2024/000063/2, № UA100000/2024/000064/2 від 29.03.2024 р. та № UA100060/2024/000019/2 від 03.04.2024 р. та картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100060/2024/000257, №UA100060/2024/000256, № UA100060/2024/000274, № UA100060/2024/000260 через їх протиправність, безпідставність, необґрунтованість, необ`єктивність та невідповідність фактичним обставинам й нормам діючого законодавства України, у зв`язку з чим звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.

До митної справи, відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, 24 ст. 4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно з положеннями Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до п. 2 ч. 2 зазначеної статті Кодексу, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 цієї статті Кодексу передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.

Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткові документи при наявності визначених законом підстав, визначених ч. 3 ст. 53 МК України.

Частиною першою статті 337 МК України визначено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 337 МК України визначено, що контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

На виконання вимог ст. 54 Митного кодексу України при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, митним органом було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 рішень про коригування митної вартості товарів.

Оцінивши докази, що надані сторонами, проаналізувавши положення Митного кодексу України, суд дійшов наступного.

Так, 15.04.2021 р. між позивачем - ТОВ «ГУДВЕЛД» та продавцем SHANDONG JULI WELDING CO.,LTD укладено зовнішньоекономічний контракт № UK1521 від 15.04.2021 р. на покупку зварювального дроту, згідно з додатком (Специфікації), що є невід`ємною частиною цього Контракту. Ціни і кількість Товару вказуються в інвойсах, які супроводжують кожен контейнер з посиланням на даний Контракт. Товар поставляється на умовах FOB XINGANG (пункт 1 Контракту).

По МД № 24UA100060208851U2:

Згідно інвойсу № JL231115-UKR від 15.11.2023 р. та Специфікації № 17 від 26.10.2023 р., які є невід`ємними частинами Контракту, позивачу було поставлено товар за переліком, на загальну суму 40 892,00 доларів США. Умови оплати за товар визначені згідно пункту 5 Контракту № UK1521 від 15.04.2021 р. та Специфікації № 17 від 26.10.2023 р., яка є невід`ємною частиною Контракту, - 30 % передоплата і 70 % оплата по готовності продукції на розрахунковий рахунок Продавця.

По МД № 24UA100060208897U5, 24UA100060209011U0, 24UA100060209390U9:

Згідно інвойсу № JL231128-UKR від 28.11.2023 р. та Специфікації № 18 від 09.11.2023 р., які є невід`ємними частинами Контракту, позивачу було поставлено товар за переліком, на загальну суму 86 971,00 доларів США. Умови оплати за товар визначені згідно пункту 5 Контракту № UK1521 від 15.04.2021 р. та Специфікації № 18 від 09.11.2023 р., яка є невід`ємною частиною Контракту, - 30 % передоплата і 70 % оплата по готовності продукції на розрахунковий рахунок Продавця.

З метою митного оформлення зазначених придбаних товарів та випуску їх у вільний обіг та у відповідності до ч. 2 статті 53 МК України, позивачем через декларанта подано електронні митні декларації № 24UA100060208851U2 від 28.03.2024, №24UA100060208897U5 і № 24UA100060209011U0 від 29.03.2024, № 24UA100060209390U9 від 03.04.2024, разом із відповідними супровідними документами.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є

умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, частиною п`ятою статті 53 встановлено заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Тобто, наведені приписи зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21-591а15 (814/283/14), Верховним Судом, зокрема, постановах від 20.02.2018 року № 826/997/16, від 20.02.2015 року № 826/8799/16, від 17.04.2018 року № 815/329/17, від 14.09.2018 року № 821/1617/17.

Як вже зазначалося вище, у зв`язку із встановленими розбіжностями, відповідачем було висунуто вимоги про надання додаткових документів, а саме;

По МД № 24UA100060208851U2, 24UA100060208897U5:

- додаток (специфікацію) до контракту від 01.11.2023 № UK1521;

- транспортні перевізні документи про вартість перевезення відповідно до переліку згідно із Наказом № 599 які містять числові значення на всьому маршруті прямування на обидва контейнера від місця завантаження товару до місця призначення, враховуючи витрати на навантаження та зберігання оцінюваних товарів у порту Гданськ у повному обсязі, передбачені положеннями наказу № 599 та договори на транспортування, зокрема і документи від безпосередніх перевізників, передбачені ст. 9 Закону України від 01.07.2004 № 1955-IV «Про транспортноекспедиторську діяльність»;

- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- банківські платіжні документи щодо оплати за товар;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару неадресний, надані незалежному колу покупців;

- копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на англійську мову згідно з вимогами ст. 254 Кодексу);

По МД № 24UA100060209011U0, 24UA100060209390U9:

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, які Позивачем у відповідності до ч. 3 статті 53 МК України було задоволено та 29.03.2024 р. та надано,

По МД № 24UA100060208851U2:

- специфікацію до Контракту від 26.10.2023 р. № 17;

- проформу-інвойс від 26.10.2023 р. № JL231026-UKR;

- платіжні інструкції в іноземній валюті від 26.10.2023 р. № 31, від 24.01.2024 р. № 4;

- SWIFT від 26.10.2023 р. № Р2310263962001, від 13.11.2023 р.

№ Р2311134856001, від 14.02.2024 р. № Р2402144856003;

- митну декларацію країни відправлення від 20.11.2023 р. № 437020230000031413 з перекладом на англійську мову;

- прайс лист від 25.10.2023 р.

По МД № 24UA100060208897U5:

- специфікацію до Контракту від 09.11.2023 р. № 18;

- платіжні інструкції в іноземній валюті від 14.02.2024 р. № 7, від 13.11.2023 р. № 34;

- виписку з бухгалтерської документації № ОСВ 632 від 26.10.2023 р.;

- митну декларацію країни відправлення від 12.12.2023 р. № 437020230000033652 з перекладом на англійську мову.

Інформацію щодо надання яких відповідачем відображено у Рішеннях про коригування митної вартості № UA100000/2024/000063/2 та № UA100060/2024/000017/2 від 29 березня 2024р.

Що стосується вимоги про надання транспортних (перевізних) документів та документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, передбачених положенням Наказу № 599, суд зазначає, що: - транспортні документи, а саме: коносамент № 273769200 від 23.11.2023р., домашні коносаменти № BW23110380 від 23.11.2023 р. і № BW23120128 від 17.12.2023 р., накладні ЦІМ/УМВС № 063937, № 063941, № 06407 від 07.03.2024 р., № 06152 від 05.03.2024 р., CMR № 00001253, № 00001336, №00001334 від 27.03.2024 р., № 00001373, № 00001431 від 28.03.2024 р., № 030 від 30.03.2024 р., рахунки-фактури про надання транспортноекспедиційних послуг № 1671 від 19.01.2024 р., № 2240 від 28.03.2024 р., № 2115 від 14.03.2024 р., № 2242 від 28.03.2024 р. та калькуляції транспортних витрат (вартості перевезення), а саме, довідки про вартість транспортування № 715/Л, № 716/Л від 28.03.2024 р. з повною деталізацією послуг, надавалися декларантом до митного органу на момент декларування з первинними митними деклараціями, про що також зазначено у картках відмови, що виключало обов`язок декларанта надавати їх повторно. Відповідачем при первинному отриманні від декларанта зазначених документів, не було встановлено жодних розбіжностей, у тому числі, числових, які необхідно було додатково підтверджувати, поясняти чи відкоригувати/виправити шляхом надання повторно цих же документів;

- акти виконаних робіт з експедитором відповідачу надати на момент запиту митниці не представлялося можливим, так як такі документи ще не були складені та підписані сторонами з причин того, що організація перевезення та саме перевезення товару не було завершене на момент його митного оформлення та товар не був доставлений до кінцевого місця призначення згідно до умов Договору № 014/22-11 транспортно-експедиторського обслуговування від 14.11.2022 р. (п. 4.8. Договору Акт (акти) про надання послуг направляються Клієнту у вигляді електронного документу за допомогою системи М.Е.Doc не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним);

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставлених рахунків-фактур надати на момент запиту митниці не представлялося можливим, так як зазначені рахунки-фактури на момент митного декларування ще не були сплачені позивачем згідно до умов Договору № 014/22-11 транспортноекспедиторського обслуговування від 14.11.2022 р. (п. 4.1. Договору Оплата за цим Договором здійснюється Клієнтом протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту прибуття до пункту митного контролю), більш того, законодавець не ставить право на митне декларування товару у залежність від факту сплати транспортних послуг за перевезення такого товару.

Страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, не надавалися з причин того, що страхування не здійснювалося і підтверджується довідками про транспортні витрати № 715/Л, № 716/Л від 28.03.2024 р., а тому це виключало обов`язок декларанта надавати страхові документи на момент декларування.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 13.02.2018 у справі №803/1112/17, якщо за твердженням декларанта, страхування товару не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, відповідач стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то відповідач повинен довести наявність цього факту. Таким чином у декларанта відсутній обов`язок доведення факту здійснення або нездійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення.

Щодо надання інших платіжних та/або бухгалтерських документів, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, слід зазначити, що такі документи додатково не надавалися, так як на момент декларування з первинними митними деклараціями декларантом було подано інвойси, пакувальні листи, декларації про походження товару, що відображено у картках відмови і відповідно виключало обов`язок декларанта надавати їх повторно. Більш того, Відповідачем при первинному отриманні від декларанта зазначених документів, не було встановлено жодних розбіжностей, у тому числі, числових, які необхідно було додатково підтвердити, пояснити чи відкоригувати/виправити шляхом надання повторно цих же документів.

Що стосується додаткового надання каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, слід зазначити, що:

- як вбачається із положень ч. 3 ст. 53 МК України надання додаткових документів, які запитуються митницею, здійснюється тільки при їх наявності. Що стосується каталогу виробника товару, слід зазначити, що виробник товару може не мати власного каталогу товарів, а контрактом не передбачено обов`язок його надання покупцю, що і обумовило неподання каталогу виробника товару декларантом на момент офомлення;

- щодо специфікацій, слід зазначити, що на момент декларування декларантом надавалися специфікації до Контракту № 1 від 28.12.2022 р. і № 18 від 09.11.2023 р. разом з первинними митними деклараціями (№ 24UA100060209011U0, 24UA100060209390U9), про що також зазначено у картках відмови № UA100060/2024/000260 і № UA100060/2024/000274, що виключало обов`язок декларанта надавати їх повторно. Більш того, відповідачем при первинному отриманні від декларанта зазначених документів, не було встановлено жодних розбіжностей, у тому числі, числових, які необхідно було додатково підтвердити, пояснити чи відкоригувати/виправити шляхом надання повторно цих же документів.

Стосовно висновків про якісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, то слід зазначити, що висновки про якісні характеристики товарів містяться в сертифікатах якості (Certificate of quality) від 15.11.2023 і від 28.11.2023 р. та також у декларацiях про походження товару (Declaration of origin) №JL231115-UKR від 15.11.2023 р. і № JL231128-UKR від 28.11.2023 р., які надалися на момент декларування з первинними митними деклараціями, що також відображено у картках відмови і виключало обов`язок декларанта надавати їх повторно.

Щодо витребування відповідачем висновків про вартісні характеристики Товару, підготовлених спеціальними експертними організаціями, суд зауважує, що у розумінні частини другої статті 53 МК України, такий документ не є обов`язковим і не може слугувати самостійною підставою для відмови у митному оформленні імпортованого товару за заявленою декларантом ціною.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27 травня 2021 року по справі № 820/584/17.

Так, відповідно до статті 327 МК України у разі потреби для участі у здійсненні митного контролю можуть залучатися спеціалісти та експерти.

Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 650 затверджений Порядок роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України. Згідно з пунктом 9 цього Порядку, якщо для вирішення питання класифікації товару виникає потреба в спеціальних знаннях з різних галузей науки, техніки, мистецтвознавства тощо або у використанні спеціального обладнання і техніки, то митний орган може звернутися до спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення або до іншої експертної установи (організації).

Залучення спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення або іншої експертної установи (організації) здійснюється у разі виникнення необхідності ідентифікації або лабораторної перевірки характеристик товарів, визначальних для їх класифікації.

З наведеного слідує, що за необхідності для визначення характеристик товарів, з метою підтвердження їх вартості, залученню підлягають експерти (експертні установи) та спеціалісти.

При дійсній наявності необхідності проведення оцінки вартості Товару, відповідач під час митного контролю мав можливість для призначення митної експертизи, втім такої експертизи призначено не було.

Подібний до викладеного правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 09 липня 2020 року по справі № 826/5566/17.

Таким чином, на момент митного оформлення товару, позивачем були надані всі належні та достатні основні документи, які містили усю необхідну інформацію, зокрема і числові дані щодо заявленої митної вартості товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Митного Кодексу) та які давали право та можливість відповідачу визначити митну вартість товару саме за заявленою ціною договору (контракту).

Проте, митний орган відмовив позивачу в митному оформленні (випуску) товарів за заявленою декларантом митною вартістю згідно до ч. 6 п. 2 ст. 54 МКУ та прийняв рішення про коригування митної вартості № UA100060/2024/000017/2, № UA100000/2024/000063/2, № UA100000/2024/000064/2 від 29.03.2024 р. та № UA100060/2024/000019/2 від 03.04.2024 р. з оформленням карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100060/2024/000257, № UA100060/2024/000256, № UA100060/2024/000274, №UA100060/2024/000260.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, складовою підстави для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є виключно наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів і лише за умови:

1) неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, або

2) відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Однак, відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень про коригування не враховано, що декларантом надано усі належні документи, які вимагають вищезазначені норми митного законодавства, для підтвердження відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товари по контракту № UK1521 від 15.04.2021 р. та перелік таких наданих документів зафіксовано у картках відмови.

В той же час, митним органом не наведено належних й допустимих доказів та взагалі жодного обґрунтування того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та витребування митницею інших документів відбувалось без належного зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, а тому застосування оскаржуваними рішеннями іншого методу, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів на нашу думку є противоправним.

Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 599, визначають порядок заповнення декларації митної вартості (далі - ДМВ), яка використовується:

- декларантом або уповноваженою ним особою - при визначенні та заявлені митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту;

- митним органом при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту.

Відповідно до пункту 1.3 вказаних правил ДМВ подається в установленому порядку митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, разом з митною декларацією на оцінювані товари.

Пунктом 1.14 Правил передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Посадовою особою митного органу заповнюється графа ДМВ «Для відміток митного органу». На основному аркуші, крім реєстраційного номера ДМВ, повинно бути зазначене рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів (пункти 2.1, 2.2 вказаних Правил).

Відповідно до пункту 2.3 Правил при електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.

При електронному декларуванні повідомлення про необхідність подання документів вважається одержаним декларантом або уповноваженою ним особою з часу надходження до митного органу повідомлення в електронній формі від декларанта або уповноваженої ним особи про одержання цього повідомлення. При електронному декларуванні декларант або уповноважена ним особа надсилає повідомлення про відмову у подачі документів у складі електронного повідомлення, засвідченого електронним підписом (пункти 2.4, 2.5 Правил).

Митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

З огляду на викладені положення, однією із імперативних умов щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації та застосування іншого методу для визначення митної вартості товарів, ніж метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Досліджуючи питання обґрунтованих сумнівів митниці за відсутності його визначення у профільному законодавстві, з урахуванням того, що в силу імперативних вимог ч. 2 ст. 77 КАС України тягар доведення законності оскаржених рішень, а отже і наявності обґрунтованих сумнівів покладається на саме на Відповідача, для розкриття юридичного змісту цього терміну слід звернутися до релевантної практики ЄСПЛ, а саме до близького по змісту до цього терміну стандарту доказування доведення вини особи поза розумним сумнівом.

Згідно системної практики рішень ЄСПЛ (Справа «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року, справа «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. The United Kingdom), п.161, Series А заява № 25, справа Sevtap Veznedaroglu v.Turkey (Севтап Везнедароглу проти Турції).. стандарт доказування доведення вини особи поза розумним сумнівом полягає у тому, що ....Обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення...». Отже у розглядаємому випадку сумніви митниці будуть лише тоді обґрунтованими, якщо на підставі її доводів, які обґрунтовані належними, допустимими та достовірними доказами, до такого висновку дійде будь яка розумна і безстороння людина, на вільний розсуд якої будуть представлені такі доводи разом із підтверджуючими їх існування доказами. В розглядаємому випадку відповідач таких доводів у своєму рішенні не навів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 26.03.2019 по адміністративній справі № 814/921/17, від 04.09.18 по справі № 814/2659/16, по справі № 814/3790/14, 814/1204/15, 814/1216/16, 814/1253/14, від 26.08.2018 по справі № 814/1996/15, від 27.08.2020 по справі № 814/2840/16, від 21.08.2020 по справі № 814/1521/16, від 06.08.2020 по справі № 814/694/16, від 15.04.2020 по справі № 814/1439/15, від 26.03.2020 по справі № 814/1047/16, від 23.01.2020 по справі № 814/4204/15 та багатьох інших, відповідно до якої, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому полягають такі розбіжності, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх застосування не може бути визначена вартість, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Частинами 1 та 2 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

Згідно частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

- проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

- звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

- застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Згідно з частиною першою статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Положенням статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Так, частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 МК України).

Відповідно до частини десятої статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажу на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі

виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Однак, як вбачається з карток відмови та рішень про коригування митної вартості, що оскаржується, під час здійснення митного контролю, заявленого позивачем до митного оформлення товару, незважаючи на подання позивачем усього переліку основних та додаткових документів, митний орган все ж таки поставив під сумнів правильність визначення митної вартості даного товару за основним методом ціною договору (контракту) та дійшов до висновку про те, що основний метод визначення митної вартості товарів не може бути застосований та обрав резервний метод визначення митної вартості товарів.

Статтею 64 МК України, якою регламентовані умови використання резервного методу, застосованого відповідачем при прийнятті спірного рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень ст. 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості. У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Визначення митної вартості за резервним методом здебільшого здійснюється спеціально створеною комісією, яка надає експертну оцінку об`єкту, що перетинає кордон. При використанні даного методу припускається більша порівняно з іншими методами гнучкість, тобто використання цінових довідників, що містять повний опис товарів на асортиментному рівні; каталогів і подібних видань, даних про біржові котирування цін; використання статистичних даних про звичайні рівні комісійних, знижок, прибутку, тарифів на транспорт тощо.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна позиція викладена у рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду № 809/1174/17 від 27.07.2018 року; № 820/17417/14 від 21.02.2018 року; Верховного Суду України № 814/283/14 від 30.06.2015 року.

Разом із тим, митним органом в прийнятому рішенні про коригування митної вартості товарів не встановлено, що в документах, які були подані декларантом для підтвердження митної вартості товару, наявні недостовірні відомості, суттєві розбіжності чи ознаки підробок та не спростована обґрунтованість визначення митної вартості згідно з контрактною ціною оцінюваного товару, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митним кодексом України.

Як вбачається з тексту Рішень про коригування митної вартості, джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугували МД № 23UA401020046722U8 від 08.09.2023 та МД № 24UA209230017626U9 від 26.02.2024, де митна вартість товарів зі схожими характеристиками становить 1,20 дол. США за кг.

Проте, навіть формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 820/17417/14 прийняв постанову від 21.02.2018 року, згідно з якою зробив наступний правовий висновок: «Судами не було враховано, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС Державної фіскальної служби України інформація про вантажну митну декларацію, на яку орган доходів і зборів посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другим методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суди повинні були вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України і що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована».

При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», зареєстрованого Міністерством юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Частиною другою статті 55 Митного кодексу України визначено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, як вбачається з рішень про коригування митної вартості товарів №UA100060/2024/000017/2, № UA100000/2024/000063/2, № UA100000/2024/000064/2 від 29.03.2024 р. та № UA100060/2024/000019/2 від 03.04.2024 р., у них зазначені лише номери та дати митних декларацій (№ 23UA401020046722U8 від 08.09.2023р. та №24UA209230017626U9 від 26.02.2024 р.), що були взяті митницею для порівняння цін та на підставі яких і було здійснено коригування митної вартості товарів, та вартості за кілограм товарів позивача у бік її збільшення (до 1,20 дол. США за кг.), що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України.

Таким чином, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, окрім номера та дати митної декларацій, яку було взято за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, відповідач повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Проте, висловлені відповідачем сумніви у рішеннях про коригування митної вартості № UA100060/2024/000017/2, № UA100000/2024/000063/2, № UA100000/2024/000064/2 від 29.03.2024 р. та № UA100060/2024/000019/2 від 03.04.2024 р. щодо правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом ціною договору, не відповідають дійсним обставинам справи, є припущеннями митного органу та не підтверджені достатніми доказами та взагалі не обґрунтовані, що не може бути підставою для неприйняття заявленої декларантом митної вартості товару по ціні договору.

Щодо зауважень відповідача, які стали підставою для встановлення розбіжностей та прийняття рішень про коригування митної вартості № UA100060/2024/000017/2, №UA100000/2024/000063/2, № UA100000/2024/000064/2 від 29.03.2024 р. та №UA100060/2024/000019/2 від 03.04.2024 р., слід зазначити наступне.

Зауваження відповідача на те, що до митниці не надано Специфікацій до Контракту, слід зазначити, що це не відповідає дійсним обставинам справи, так як, такі Специфікації 29.03.2024 р. були надані додатково декларантом на вимогу митного органу та надання яких підтверджується і констатується самим митним органом в своїх рішеннях про коригування.

Тому, можливі підстави для висновків про відсутність Специфікацій до Контракту у митного органу відсутні. Отже, висновки відповідача про не надання Специфікацій до Контракту є безпідставними та неправомірними.

Посилання відповідача на те, що до митного оформлення не надано Заявку на перевезення, в якій вказано конкретний перелік послуг, не заслуговує на увагу, оскільки:

- відсутність даного документа ніяк не впливає на визначення митної вартості товару, так як для підтвердження заявленої митної вартості щодо транспортування позивачем до митного органу були надані коносамент № 273769200 від 23.11.2023 р., домашні коносаменти № BW23110380 від 23.11.2023 р. і № BW23120128 від 17.12.2023 р., накладні ЦІМ/УМВС № 063937, № 063941, № 06407 від 07.03.2024 р., № 06152 від 05.03.2024 р., CMR № 00001253, № 00001336, № 00001334 від 27.03.2024 р., № 00001373, № 00001431 від 28.03.2024 р., № тарасе030 від 30.03.2024 р., рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг № 1671 від 19.01.2024 р., № 2240 від 28.03.2024 р., № 2115 від 14.03.2024 р., № 2242 від 28.03.2024 р., довідки про вартість транспортування № 715/Л, №716/Л від 28.03.2024 р. та Договір № 014/22-11 транспортно-експедиторського обслуговування від 14.11.2022 р.;

- даний документ не є обов`язковим для підтвердження митної вартості в розумінні п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України;

- митним органом у своїх електронних повідомленнях додатково не вимагалось від декларанта надання зазначеного документу.

Таким чином, митний орган формально посилається на відсутність при митному оформленні як обов`язкового документу, Заявки на перевезення, а тому підстав у відповідача для висновків про можливе не включення позивачем всіх складових митної вартості товару та не підтвердження у зв`язку із ненаданням саме Заявки задекларованої митної вартості товарів не має.

Щодо посилань відповідача на те що, Договір № 014/22-11 транспортно-експедиторського обслуговування від 14.11.2022 р. наданий не в повному обсязі, слід зазначити, що дане твердження відповідача не підтверджено, так як декларантом було надано Договір ТЕО у повному обсязі, що підтверджується тим, що митним органом у своїх електронних повідомленнях додатково не вимагалось від декларанта надання Договору №014/22-11 транспортно-експедиторського обслуговування від 14.11.2022 р.

Крім того, суд звертає увагу на те, що, навіть, якщо припустити факт не повного надання декларантом Договору ТЕО, це ніяким чиним не впливає на задекларовану митну вартість товару, так як Договір ТЕО не є законодавчо визначеним, самостійним та необхідним документом, який підтверджує витрати на транспортування товару, а є лише таким документом, що відображає/підтверджує взаємозв`язок між позивачем та Експедитором, який в подальшому видав підтверджуючі документи про вартість перевезення оцінюваного товару позивача (рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг № 1671 від 19.01.2024 р., № 2240 від 28.03.2024 р., № 2115 від 14.03.2024 р., № 2242 від 28.03.2024 р., довідки про транспортні витрати № 715/Л, № 716/Л від 28.03.2024 р.). Тому, можливі підстави для висновків про відсутність Договору ТЕО у митного органу не знайшли свого підтвердження.

Висновки відповідача, що на підтвердження визначення митної вартості товару має вплив неповне надання декларантом Договору ТЕО є безпідставними.

Стосовно зауважень митного органу до наданих рахунків-фактур про надання транспортно-експедиційних послуг. Так, митний орган в спірному рішенні №UA100000/2024/000063/2 посилається на те, що в рахунках ТЕО №1671 від 19.01.2024 р., № 2240 від 28.03.2024 р. послуги за фрахт та автоперевезення виставлені за один контейнер, замість двох, з цього приводу слід наголосити на помилковість такого посилання, бо виставлені рахунки ТЕО стосуються перевезення саме двох контейнерів - №MRKU8818825 і № MRKU8431306, про що і зазначено в таких рахунках в графі «Стосовно», а відображення в стовбці «кількість» - 1 стосується надання однієї послуги з міжнародного перевезення по одному коносаменту BW23110380 на одному судні одночасно партії з двох контейнерів №MRKU8818825 і № MRKU8431306, та ніяк не впливає на задекларовану митну вартість товару, так як своєю довідкою про транспортні витрати № 715/Л від 28.03.2024 р. Експедитор підтвердив понесення транспортних витрат позивачем з перевезення товару у двох контейнерах та деталізував/конкретизував їх, і саме в тій сумі, що і зазначена в рахунках ТЕО. Це стосується і автоперевезення - рахунок на автоперевезення виставлено стосовно двох контейнерів - № MRKU8818825 і № MRKU8431306, а не одного, як зазначається митницею, про що свідчать дані такого рахунку.

Відображення в стовбці «кількість» числового значення послуг з перевантаження, то кількість послуг з перевантаження прямо залежить від кількості об`єктів такого перевантаження, тобто кількості контейнерів.

Митний орган в спірних рішеннях № UA100060/2024/000017/2, №UA100060/2024/000019/2, № UA100000/2024/000064/2 посилається на те, що в рахунках ТЕО № 2115 від 14.03.2024 р., № 2242 від 28.03.2024 р. послуги за фрахт та автоперевезення виставлені на один контейнер, замість чотирьох, з цього приводу слід зазначити, що виставлені рахунки стосуються перевезення саме чотирьох контейнерів № MSKU5550160, №SUDU7656319, № MRKU6689210, № GESU3752670, про що і зазначено в даних рахунках в графі «Стосовно», тому зазначення в стовбці «кількість» - 1 стосується однієї послуги з перевезення по одному коносаменту BW23120128 на одному судні одночасно партії з чотирьох контейнерів та ніяк не впливає на задекларовану митну вартість товару, так як своєю довідкою про транспортні витрати № 716/Л від 28.03.2024 р. Експедитор підтвердив понесення транспортних витрат позивачем з перевезення товару у чотирьох контейнерах та деталізував/конкретизував їх ще додатково по кожному контейнеру окремо, і саме в тій сумі, що зазначена в рахунках ТЕО.

Всупереч доводам митного органу, згадані вище рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, надані позивачем, ідентифікуються з поставкою оцінюваного товару та містять відомості, які підтверджують витрати на транспортування товару, що були фактично понесені позивачем, а тому висновки відповідача про те, що надані позивачем рахунки ТЕО не стали підставою для підтвердження витрат на транспортування товару є безпідставними та неправомірними.

Твердження відповідача стосовно того, що у митного органу були відсутні числові значення понесених Покупцем витрат щодо оренди контейнерів та вагонів/навантажувальних робіт / перевезення / зберігання товару у порту Gdansk / відсутні числові значення на переміщення між м. Гданськ Славков, слід зазначити наступне: калькуляції та деталізація всіх витрат, які виникли під час перевезення, у тому числі витрат на зберігання, надавалися позивачем на момент декларування з первинними митними деклараціями, що підтверджують довідки про транспортні витрати № 715/Л, № 716/Л від 28.03.2024 р., в яких серед іншого зазначено про «ВРР та портові витрати Gdansk, Польща» що склали 22 725,00 грн. та 47 340,00 грн. відповідно, а також і маршрут. Чинним законодавством не вимагається та не передбачено подачі до митного оформлення документів, якими б підтверджувалися взаємовідносини контрагента позивача - Експедитора (ПП «ФЕРСТ ВЕЙ») із залученими ним третіми особами для виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постановах від 08.10.2019 у справі № 803/776/17 та від 11.06.2020 у справі №8 15/5597/17, декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами (складовими), які входять до митної вартості товару відповідно до умов поставки. Натомість, у тому випадку, коли відповідач стверджує, що декларантом понесені додаткові витрати, що впливають на митну вартість товару, він повинен довести наявність цих фактів.

Отже, висновки відповідача про відсутність документів щодо оренди контейнерів та вагонів / навантажувальних робіт / перевезення / зберігання товару у порту Gdansk / відсутні числові значення на переміщення між м. Гданськ Славков, є недоведеними Відповідачем, безпідставними та неправомірними.

Щодо висновку митниці стосовно включення до митної вартості товарів витрат на їх зберігання, суд зазначає наступне.

10.04.2008 р. Верховна Рада України шляхом прийняття Закону України № 250-VI ратифікувала Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим взяла на себе зобов`язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (GATT). Пунктом 1 статті 6 Угоди про застосування статті VII GATT (ГАТТ) від 15.04.1994 передбачено, що митна вартість імпортних товарів згідно з положеннями цієї статті ґрунтується на обчисленій вартості. Обчислена вартість складається із суми:

a) ціни або вартості матеріалів та виготовлення чи іншої обробки, застосованої під час виробництва імпортних товарів;

b) суми для прибутків та загальних витрат, що дорівнюють сумі, яка здебільшого відображається під час продажу товарів того самого класу або виду, що й товари, які оцінюються та які виготовляються виробниками в країні експорту для експорту до країни імпорту;

c) ціни або вартості всіх інших витрат, необхідних для відображення методу оцінювання, вибраного членом згідно з пунктом 2 статті 8.

Відповідно до пункту 1 статті 8 Угоди про застосування статті VII GATT (ГАТТ) від 15.04.1994 під час визначення митної вартості згідно з положеннями статті 1 до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортні товари, додається:

a) такі витрати настільки, наскільки вони понесені покупцем, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товари:

І) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за покупку;

ІІ) вартість контейнерів, які для митних цілей уважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

ІІІ) вартість упаковки, чи за оплату праці, чи матеріалів;

b) вартість, розподілена належним чином, таких товарів та послуг, коли вони поставляються безпосередньо або опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт імпортних товарів, якщо такої вартості не включено до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті:

І) матеріали, компоненти, частини та подібні предмети, що включені до імпортних

товарів;

ІІ) інструменти, фарби, шаблони та подібні компоненти, які використовуються під час виробництва імпортних товарів;

ІІІ) матеріали, які використовуються під час виробництва імпортних товарів;

ІV) технічні, науково-дослідні, художні, дизайнерські роботи та плани й креслення, які виготовлені в місці, іншому, ніж країна-імпортер, та які необхідні для виробництва імпортних товарів;

c) роялті й ліцензійні платежі, пов`язані з товарами, що оцінюються, які покупець повинен сплачувати безпосередньо чи опосередковано, як умова для продажу товарів, що оцінюються, якщо такі роялті й платежі не включаються до ціни, яка фактично сплачена чи підлягає сплаті;

d) вартість будь-якої частини доходу від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання імпортних товарів, яка переходить безпосередньо або опосередковано продавцю.

Пунктом 2 статті 8 Угоди про застосування статті VII GATT (ГАТТ) від 15.04.1994 визначено, що Під час розробки свого законодавства кожний член передбачає цілковите або часткове включення до митної вартості або виключення з неї такого:

a) вартості транспортування імпортних товарів до порту або місця ввезення;

b) витрат на завантаження, розвантаження та обробку, пов`язаних з транспортуванням імпортних товарів до порту або місця ввезення;

c) вартості страхування.

Згідно з пунктом 4 статті 8 Угоди про застосування статті VII GATT (ГАТТ) від 15.04.1994 під час визначення митної вартості не допускається додавань до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті, за винятком тих, які передбачені в цій статті.

Також в переліку витрат (складових митної вартості), які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), що наведений у частині 10 статті 58 МК України відсутні витрати на зберігання вантажу.

Частиною 11 статті 58 МК України від 13.03.2012 передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

В постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 2а-13471/10/0470 (адміністративне провадження № К/9901/4516/18), суд касаційної інстанції, застосовуючи вищевказані положення міжнародних договорів та законодавства України прийшов до висновків про те, що законодавство України з питань визначення митної вартості товарів повністю відповідає міжнародним вимогам, зокрема, Угоди про застосування статті VII ГАТТ, і не містить такі види витрат, як зберігання товару, що включаються до митної вартості.

Надаючи оцінку твердженням відповідача про невідповідність коносаменту, у зв`язку з чим у митного органу була відсутня можливість перевірити повноту декларування та умов оплати наданих транспортно-експедиційних послуг за маршрутом Китай - GDANSK (Польща), слід зазначити, що коносамент, як товаросупровідний документ видається морським перевізником вантажу його відправнику та засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу.

Тобто, фактично коносамент по своїй суті є певною гарантією від морського перевізника для вантажовідправника про те, що товар буде доставлений до порту призначення та в належному стані переданий вантажоотримувачу.

Коносамент, як товарно-транспортний документ на вантаж, не містить визначення вартості його перевезення морським транспортом, а відображає реквізити вантажовідправника та вантажоотримувача, характеристики товару та основні умови поставки, які узгоджені сторонами в договорі. При цьому, вказані в коносаменті загальні умови поставки товару не можуть суперечити умовам, вказаним в договорі.

В даному випадку умови поставки товару узгоджені сторонами в контракті № UK1521 від 15.04.2021, відповідно до пункту 1 якого товар поставляється продавцем на умовах FOB XINGANG (Китай) згідно правил Інкотермс 2010 та відправлення товару до місця призначення здійснюється відправником, за його рахунок та входить до ціни товару, тобто відправник сам несе всі витрати з завантаження, доставки товару до порту XINGANG.

Таким чином, коносамент не є законодавчо визначеним, самостійним та необхідним документом, який підтверджує витрати на транспортування товару, а є лише товарно-транспортним документом, який відображає/підтверджує шлях переміщення / слідування товарно-матеріальних цінностей та не є документом, який декларант зобов`язаний надати для митного контролю.

Крім того, вартість морського перевезення відображена та підтверджена у наданих до митного оформлення довідках про транспортні витрати № 715/Л, № 716/Л від 28.03.2024 р.

Беручи до уваги твердження відповідача про те, що вартість перевезення товарів за межами митної території України значно менша, ніж вартість перевезення товарів на території України, що на думку митного органу ставить під сумнів достовірність розподілу транспортних витрат, слід зазначити наступне:

- розбіжність це відсутність однаковості в документах щодо митної вартості товару, тобто недолік, який на думку митного орану свідчить про розбіжність у вартості товару та не дає йому упевненості у правильності визначення митної вартості товару, в той же час наведена митним органом розбіжність не є такою в розумінні поняття «розбіжність», так як наведена митним органом так би мовити розбіжність взагалі не стосується ані документів наданих декларантом до митного оформлення, ані недоліків, які б містили надані позивачем документи та які б впливали на правильність визначення митної вартості товару, а тому наведена митним органом розбіжність є безпідставною та неправомірною.

- наведена митним органом розбіжність являє собою інформацію яка містить у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор», що сама по собі не може бути розбіжністю у поданих документах позивачем до митного оформлення в розумінні ст. 53 МК України.

Митним органом не обґрунтовано, як ним визначено вартість перевезення по території України та за її межами у розмірах 180 грн./км і 135,52 грн./км відповідно. А застосування митницею ціни за відомостями спеціалізованої бази даних (ЄАІС), АСМО «Інспектор» також є необґрунтованим, позаяк самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість або подібність того чи іншого перевезення;

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого законодавством покладено обов`язок доведення правомірності прийнятих ним рішень, наведене не спростовано, доказів протилежного не надано.

Відтак, висновок митниці про вартість перевезення товарів є недоведеним через відсутність доказів відповідності оцінюваних перевезень іншим.

Посилання митниці, що у CMR від 27.03.2024 № 00001253, № 00001336 у графі 4 «місце та дата завантаження зазначено смт. Клевань, Рівненська обл. Україна, у графі 3 місце та дата розвантаження - м. Київ), а отже, за твердженням митниці, маршрут транспортування згідно із CMR від 27.03.2024 № 00001253, № 00001336 суперечить маршруту вказаному у рахунку на оплату від 28.03.2024 № 2240, жодним чином не відноситься до визначення складових митної вартості товару. Так як рахунок на оплату від 28.03.2024 № 2240 стосується переміщення товару саме за межами митної території України до першого пункту на території України, а CMR від 27.03.2024 № 00001253, № 00001336 відображає вже послідуюче переміщення товару по території України між пунктами на території України (смт. Клевань, Рівеньска область, Україна - м. Київ, Україна), що не включається до митної вартості товару і відповідно не було і не могло було бути включено в довідку про транспортні витрати і рахунок від 28.03.2024 № 2240.

Зауваження відповідача про те, що документів, які видані суб`єктами господарювання, які залучались безпосередньо до договору транспортного експедирування та передбачені наказом № 599, не було надано, спростовуються насамперед тим, що позивачем було укладено Договір № 014/22-11 транспортно-експедиторського обслуговування від 14.11.2022 р., який надавався разом із митними деклараціями, що відображено у графах 44 цих митних декларацій та в картках відмови.

Відповідно до умов договору ТЕО, Експедитор має право укладати від свого імені або від імені Клієнта та за рахунок Клієнта договори з портами, перевізниками та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та додаткові роботи та послуги (2.1.3. Договору № 014/22-11 транспортно-експедиторського обслуговування від 14.11.2022 р.).

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність», транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень-експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Частина 2 статті 4 ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність» та Договору №014/22-11 транспортно-експедиторського обслуговування від 14.11.2022р., експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Тобто, відповідно до договору транспортного експедирування, Експедитор повністю бере на себе зобов`язання перед Клієнтом по організації перевезення, для цього він може укладати договори з перевізниками, портами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України, тому за таких умов Клієнт ніяк не взаємодіє із залученими третіми особами Експедитора, так як це суперечить самому принципу експедирування.

Чинним законодавством не вимагається та не передбачено подачі декларантом документів, якими б підтверджувалися взаємовідносини позивача як Замовника послуг та третіх осіб, яких було залучено Експедитором як Виконавцем, для цього є достатнім надання договору транспортного експедирування, що підтверджує взаємозв`язок позивача і його контрагента - Експедитора.

Окрім того, до митного оформлення надавалися накладні ЦІМ/УМВС № 063937, № 063941, № 06407 від 07.03.2024р., №06152 від 05.03.2024 р., міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) № 00001253, № 00001336, № 00001334 від 27.03.2024 р., № 00001373, №00001431 від 28.03.2024 р., № тарасе030 від 30.03.2024 р., які і є такими документами, що видані суб`єктами господарювання, у даному випадку, ж/д перевізником та автоперевізниками, які залучались безпосередньо до виконання договору транспортного експедирування.

Отже, висновки та посилання відповідача на те, що позивачем не були надані документи, які видані суб`єктами господарювання, що залучались безпосередньо до договору транспортного експедирування та передбачені наказом № 599 та у зв`язку з цим не включення всіх складових митної вартості товару є безпідставними.

Посилання відповідача на те, що відомості стосовно вартості транспортних послуг документально не підтверджено, спростовуються тим, що на момент декларування товару, відповідачу були надані довідки про транспортні витрати № 715/Л, № 716/Л від 28.03.2024 р. разом з коносаментом № 273769200 від 23.11.2023 р., домашнім коносаментом №BW23110380 від 23.11.2023 р. і № BW23120128 від 17.12.2023 р., накладними ЦІМ/УМВС № 063937, № 063941, № 06407 від 07.03.2024 р., № 06152 від 05.03.2024 р., CMR №00001253, № 00001336, № 00001334 від 27.03.2024 р., № 00001373, № 00001431 від 28.03.2024 р., №тарасе030 від 30.03.2024 р., рахунками-фактурами про надання транспортно-експедиційних послуг №1671 від 19.01.2024 р., № 2240 від 28.03.2024 р., № 2115 від 14.03.2024 р., №2242 від 28.03.2024р. та Договором № 014/22-11 транспортноекспедиторського обслуговування від 14.11.2022 р. з ПП «ФЕРСТ ВЕЙ»», які містять усі необхідні дані та складові такої митної вартості оцінюваного товару як витрати на транспортування, з їх деталізацією, надання яких відображено в картках відмови.

31 травня 2019 року ВС КАС у межах справи № 804/16553/14 досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов Митного кодексу. Відтак, за аналогією правил про допустимість доказів в адміністративному судочинстві, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Подібна правова позиція наведена в рішеннях Верховного суду у від 22 серпня 2019р. у справі № 810/2784/18, від 31 січня 2018 р. у справі № 810/2839/17, від 21 листопада 2019 р. у справі № 804/9754/15, від 07 травня 2020 р. у справі № 400/2922/18, від 03 лютого 2021 р. у справі № 810/4441/16; від 13 січня 2022 р. справа № 520/11061/2020; така ж позиція наведена в узагальненій практиці застосування адміністративними судами положень Митного кодексу (в редакції від 13.03.2012) в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 13.10.2017 р.

Таким чином, висновки відповідача про відсутність документів щодо підтвердження такої складової митної вартості товару як витрати на транспортування товару є безпідставними.

Зауваження відповідача у спірних рішеннях № UA100060/2024/000017/2 та №UA100000/2024/000063/2 на те, що до митниці не надано банківських платіжних документів щодо оплати товару, суд вважає таким, що це не відповідає дійсним обставинам справи, так як, банківські платіжні документи 29.03.2024 р. були надані додатково декларантом на вимогу митного органу та надання яких підтверджується і констатується самим митним органом в своїх рішеннях про коригування. Тому, підстави для висновків про відсутність банківських платіжних документів щодо оплати товару у митного органу відсутні.

Оформлення платіжних документів не впливає на митну вартість товару. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови оплати товару, терміни та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Така позиція наведена у Постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року по справі №803/3649/15.

Пунктом 2.1 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі також - Положення № 216), передбачено, що платник для здійснення операції з переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів з рахунку подає до уповноваженого банку платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах за довільною формою, яке обов`язково має містити такі реквізити, зокрема, як:

- найменування одержувача (далі - бенефіціар) [для бенефіціара - фізичної особи - прізвище, ім`я, по батькові (якщо воно є)], його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) та номер рахунку [або номер міжнародного банківського рахунку (IBAN)], на який перераховуються кошти або банківські метали (для бенефіціара фізичної особи, який не має рахунку, цей реквізит може не заповнюватися);

- призначення платежу (заповнюється відповідно до вимог пункту 2.2 цієї глави).

- підписи відповідальних осіб платника згідно з наданим до банку платника переліком осіб, які відповідно до законодавства України мають право розпоряджатися рахунком. У разі подання електронного розрахункового документа відповідальні особи платника, які вповноважені розпоряджатися рахунком, накладають відповідний електронний(і) підпис(и) згідно з вимогами, установленими нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України.

Як вбачається зі змісту платіжних інструкцій в іноземній валюті від 26.10.2023 р. №31, від 24.01.2024 р. № 4, вони містять інформацію про одержувача платежу - компанію «SHANDONG JULI WELDING CO.,LTD» та її реквізити, на які перераховано кошти в сумі 12 267,60 та 28 624,40 доларів США (разом: 40 892,00 доларів США), що відповідає сумі, вказаній в рахункуфактурі № JL231115-UKR від 15.11.2023 р., рахунку-проформі №JL231026-UKR від 26.10.2023 та Специфікації № 17 від 26.10.2023 р. Також містить інформацію про призначення платежу - відповідно до контракту від № UK1521 від 15.04.2021, оскільки платіж здійснювався на виконання умов цього контракту.

Суд звертає увагу, що зазначення у номері проформи-інвойсу JL230926- UKR замість №JL231026-UKR в призначені платежу платіжних інструкцій в іноземній валюті від 26.10.2023 р. № 31, від 24.01.2024 р. № 4 наряду із відображенням номеру та дати контракту (від № UK1521 від 15.04.2021) є суто технічною опискою позивача при заповненні вказаної графи зазначених документів, яка не порушує ані умови контракту, за яким відбувалася поставка, бо умовами такого контракту (від № UK1521 від 15.04.2021) не передбачено оплату саме на підставі інвойсу та ані не змінює складові вартості/ціни ввезеного товару.

Всупереч доводам митного органу, згадані вище банківські платіжні документи, надані позивачем, оформлені належним чином, ідентифікуються з поставкою оцінюваного товару та містять відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що була фактично сплачена, а тому висновки відповідача про те, що надані позивачем банківські платіжні документи не стали підставою для підтвердження ціни товару є безпідставними.

Надаючи оцінку твердженням відповідача про те, що інвойси від 15.11.2023 №JL231115-UKR та від 28.11.2023 № JL231128-UKR, завірені печатками та підписами, які відмінні від печатки та підпису, передбаченого Контрактом, слід зазначити про його невідповідність дійсності, не підтвердженість матеріалами та обставинами справи та без будь-яких реальних обставин і доказів вказано митним органом в оскаржуваних рішеннях.

В свою чергу, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого законодавством покладено обов`язок доведення правомірності прийнятих ним рішень, наведене не спростовано, доказів протилежного не надано.

Крім того, митним органом не було враховано того, що SHANDONG JULI WELDING CO.,LTD є нерезидентом, не має реєстрації та не здійснює господарсько-фінансової діяльності в Україні, а тому діловодство та порядок оформлення договорів, контрактів за участю нерезидентів встановлюється насамперед принципом свободи договору та визначається Сторонами такого договору, контракту самостійно.

Також слід зазначити, що посадова особа митного органу, як і декларант, не наділена відповідними повноваженнями, не володіє відповідними знаннями та не має відповідної кваліфікації для встановлення фальсифікації документа, у тому числі ставити під сумнів тотожність печаток і підписів.

Висновки про невідповідність, недійсність чи розбіжність у підписах можуть прийматися лише акредитованими відповідно до чинного законодавства експертами на підставі призначеної почеркознавчої експертизи.

Крім того, відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду та відповідно до п. 2 статті 6 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» кожен, кого обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Якщо у митниці і виник сумнів щодо чинності підписів та наявності ознак підробки в наданих документах, то під час судового розгляду такий сумнів/підозра має бути підтверджено наявністю ініційованого кримінального розслідування (рішення ВАСУ від 14.10.2014 по справі №815/1879/13-а). Відповідно до матеріалів справи Відповідач не надав докази проведення експертизи щодо підроблення документів та рішення суду, яке підтверджує цю обставину.

Отже, вказані доводи, в межах спірних правовідносин, мають характер припущення та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, в розумінні приписів ст.ст. 73-76 КАС України, що свідчить про безпідставність їх врахування відповідачем, як обґрунтованої підстави для витребування додаткових документів.

Стосовно зауваження митного органу у спірному рішенні № UA100060/2024/000019/2 на те, що оборотно-сальдову відомість не можливо ідентифікувати з даною поставкою товару у зв`язку з відсутністю відомостей щодо контрагентів та посилання на інвойс, слід зазначити, що надана оборотно-сальдова відомість не є основним документом за змістом ч. 2 ст. 53 МК України, який би підтверджував оплату за поставлений товар, у зв`язку з тим, що до митного оформлення були надані платіжні інструкції в іноземній валюті № 34 та № 7, а є лише необов`язковим додатковим документом, який надавався декларантом у сукупності із зазначеними платіжними інструкціями для додаткового підтвердження списання коштів з банківського рахунку позивача.

Тому, всупереч доводам митного органу, надана позивачем оборотно-сальдова відомість, ідентифікується з поставкою оцінюваного товару та містить відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що була фактично сплачена, а тому можливі висновки відповідача про те, що надані позивачем банківські платіжні документи не стали підставою для підтвердження ціни товару є безпідставними.

Щодо зауважень відповідача до митної декларації країни відправлення від 20.11.2023 №437020230000031413 і її перекладу на англійську мову та митної декларації країни відправлення від 12.12.2023 №437020230000033652, яка зазначена в рішенні про коригування №UA100060/2024/000017/2 від 29.03.2024, а також, що митні експортні декларації країни відправлення не можуть бути взяти до уваги як документи, що підтверджують митну вартість, оскільки не містять дати експорту та відміток митних органів країни відправлення, отже не є остаточно оформленими документами та не підтверджують факт здійснення експорту товарів, слід зазначити, що вони не заслуговують на увагу, оскільки:

- експортна декларація країни відправлення не є основним документом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів;

- вказаний документ був наданий декларантом для підтвердження вартості товару на вимогу митного органу про надання додаткових документів;

- жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту експортної декларації країни відправлення;

- заповнення всіх граф в декларації країни відправлення (КНР) є виключно прерогативою продавця, здійснюється за правилами, що визначені в країні відправлення, а саме КНР та правилами, що визначаються суднохідними лініями, тому втручатися в її складання, давати будь-які рекомендації, побажання покупець не має можливості;

Пункт 7 ч. 3 ст. 53 МК України взагалі не містить обов`язку декларанта або уповноваженої ним особи надавати переклад митної декларації країни відправлення, а лише містить обов`язок надання копії митної декларації країни відправлення. Крім того, зазначена митна декларація викладена у відповідній загальноприйнятій офіційній формі з найменуванням граф на китайській мові, а усі відомості, значення щодо вантажу та його вартості були числові, що давало змогу відповідачу їх співставити із заявленими позивачем.

Всі надані експортні декларації країни відправлення містять відповідні номери та штрих-коди по яким вони можуть бути ідентифіковані, як оформлені у країні відправлення.

Отже, підстави для висновку про встановлені розбіжності в наданих експортних деклараціях щодо підтвердження витрат на транспортування у відповідача були відсутні.

Щодо посилання митного органу у спірному рішенні № UA100000/2024/000064/2 на те, що на розгляд митного органу не надано копії митних декларацій Польщі, що зазначені у залізничній накладній ЦІМ від 05.03.2024 № 06152, суд вважає його не заслуговуючим на увагу, оскільки митна декларація країни транзиту за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів, і навіть не є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, у розумінні частини третьої ст. 53 МК України.

Також, слід зазначити, що митним органом у своїх електронних повідомленнях додатково не вимагалось від декларанта надання копій митних декларацій Польщі, що зазначені у залізничній накладній ЦІМ від 05.03.2024 № 06152.

Отже, митний орган формально і без законних на те підстав посилається на відсутність при митному оформленні як обов`язкового документу, митної декларації країни транзиту, а тому підстав у відповідача для висновків про можливе не включення позивачем всіх складових митної вартості товару та не підтвердження у зв`язку із ненаданням саме митної декларація країни транзиту задекларованої митної вартості товарів не має.

Посилання відповідача на те, що у наданій до митного оформлення митній декларації країни відправлення зазначено коносамент з іншими реквізитами, ніж у поданому декларантом до митного оформлення та який не наданий до митного органу, слід зазначити наступне:

- згідно практики морського перевезення, залежно від того, ким випускається документ, коносаменти поділяють на лінійні та домашні. Лінійний коносамент видається безпосередньо морською лінією своєму експедитору і є основним документом морського перевезення. Домашній видається судноплавством для конкретного відправника. Тому і номери коносаментів у відправника та експедитора / отримувача відрізняються, так як на одне морське перевезення випускається і домашній і лінійний коносаменти.

- даний документ не є обов`язковим для підтвердження митної вартості в розумінні п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України, так як даний документ не містить відомостей про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- митним органом додатково не вимагалось від декларанта надання зазначеного документу.

Як вбачається з обставин справи, митний орган формально, без законних на те підстав та належних обґрунтувань посилається на те, що у наданій до митного оформлення митній декларації країни відправлення зазначено коносамент з іншими реквізитами, ніж у поданому декларантом до митного оформлення та який не наданий до митного органу, що повністю спростовує його висновки про не підтвердження задекларованої митної вартості товарів.

Посилання ж відповідача, на те що прайс-лист від 25.10.2023 не містить всього асортименту продукції продавця, є адресним, тобто не надає інформацію щодо дійсності ціни оцінюваних товарів, що є несумісним з положеннями статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ СОТ 1994), вважаємо, не заслуговує на увагу, оскільки:

- прайс-лист не є основним документом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів;

- прайс-лист це довідник цін (тарифів) виробника/продавця на товари та/або види послуг;

- жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів.

Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару (аналогічна позиція викладена у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 810/690/17 від 23.10.2020 р.).

Таким чином, митний орган формально, без законних на те підстав і на свій власний розсуд посилається на те, що наданий позивачем прайс-лист містить суб`єктивний характер, так як чинне законодавство не встановлює будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листа та підстав у відповідача для висновків про необ`єктивні умови визначення ціни при здійснені зовнішньоекономічної операції, не має.

Щодо зазначення відповідачем у рішеннях про коригування №UA100000/2024/000064/2 від 29.03.2024 та №UA100060/2024/000019/2 від 03.04.2024 про не надання декларантом інформації про митне оформлення ідентичних або подібних товарів, слід зазначити, що як вбачається із положень ч. 3 ст. 53 МК України надання додаткових документів/інформації, які запитуються митницею, здійснюється тільки при їх наявності, що стосується інформації про митне оформлення ідентичних або подібних товарів, треба наголосити, що декларант не має та не мав даної інформації, Митним кодексом України не передбачено обов`язок надання декларантом такої інформації митному органу, а отже, саме це і обумовило неподання інформації про митне оформлення ідентичних або подібних товарів декларантом на запит митного органу.

Вимога митного органу на надання декларантом (відсутності у розпорядженні митного органу) інформації щодо угод на ідентичні або подібні товари взагалі є необґрунтованою, адже не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Подібної правової позиції дотримується і Верховний Суд у постановах від 09.04.2019 р. у справі № 826/10733/15 та від 19.02.2019 р. у справі № 826/2312/16.

Крім того, відображення інформації про митне оформлення ідентичних або подібних товарів це прерогатива митного органу та саме митний орган має володіти даною інформацією.

Посилання відповідача на те, що декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у частинах другій- четвертій статті 53 МКУ, спростовується насамперед змістом карток відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100060/2024/000257, №UA100060/2024/000256, №UA100060/2024/000274, №UA100060/2024/000260, які містять посилання на подання позивачем з митними деклараціями всіх основних документів, які підтверджують митну вартість товарів згідно вимог статті 53 Митного кодексу України.

Що стосується посилань відповідача на те, що посадовими особами митниці проведено з декларантом процедуру консультацій відповідно до ч. 4 ст. 57 МКУ, слід зауважити, що дані консультації у вигляді електронних повідомлень митного органу фактично не є консультаціями та роз`ясненнями декларанту про недоліки наданих їм документів та шляхів їх виправлення, а є формальними відмовами від наданих документів та лише повідомленнями про застосування другорядних методів визначення митної вартості.

Суд, звертає увагу, що консультації у вигляді ПОВІДОМЛЕНЬ про застосування другорядного методу були проведені у день прийняття оскаржуваних Рішень, одноразово та одноособово митним органом, незважаючи на те, що обґрунтований вибір методу визначення митної вартості має бути здійснений шляхом участі в обміні інформацією обох Сторін та послідовно шляхом застосування кожного наступного методу, після встановлення неможливості визначення митної вартості товарів шляхом застосування попереднього методу.

Разом з тим, як вбачається з наданих «консультацій», митний орган одноособово здійснивши одноразові «консультації» обрав самий останній шостий метод визначення митної вартості товару резервний.

Іншого, в порушенні норм Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», зареєстрованого Міністерством юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195 та ч. 2 ст. 55 МК України, які зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності, Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів не містять.

Будь-яких інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору та обставин, які б суттєво впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, відповідачем в оскаржуваних рішеннях та картках відмови не встановлено та не наведено.

Таким чином, з урахуванням наведених доводів та встановлених судом обставин, суд доходить висновку, що такі доводи митного органу є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності; Сторони є вільними в укладенні зовнішньоекономічного договору, а тому відсутність певних документів не може вплинути на митну вартість імпортованого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Суд вважає, що надані позивачем документи та дані, які в них містяться, є достатніми для перевірки та підтвердження відомостей, зазначених у митних деклараціях.

Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

В частині 10 статті 58 Митного кодексу України наведені витрати (складові митної вартості), які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, до яких зокрема, віднесені витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Пунктами 2, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що до документів, які підтверджують митну вартість товарів, відносяться зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

В пункті 21 розділу VII Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН "Формуляр-зразок уніфікованого рахунку - для міжнародної торгівлі" (ЕСЕ/TRADE/148) (Женева, вересень 1983 року) зазначено, що точний зміст переліку витрат залежить від застосовуваних умов поставки.

В пункті 22 розділу VII Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН "Формуляр-зразок уніфікованого рахунку - для міжнародної торгівлі" (ЕСЕ/RADE/148) (Женева, вересень 1983 року) показано, у якому порядку можуть зазначатися суми по рахунку, додаткові витрати та вирахування (в тому числі зазначаються витрати на навантаження товарів, пов`язані з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України та інші витрати).

Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Вищевикладені встановлені судом обставини, згідно їх оцінки відповідно до застосованих нормам матеріального права, спростовують доводи представника відповідача щодо недостатності поданих митниці документів для визначення митної вартості товару за основним методом (за ціною Контракту).

Відповідно до частини 5 статті 55 Митного кодексу України, декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Також, згідно з ч. 4 статті 57 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Частиною першою статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів: в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення є необґрунтованими та підлягають скасуванню як протиправні.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними та скасування карток відмови, то суд вважає, що така вимога також підлягає задоволенню як похідна, позаяк саме на підставі рішень про коригування митної вартості відповідачем були прийняті оскаржувані картки відмови.

Отже позовні вимоги ТОВ «ГУДВЕЛД» є такими, що підлягають задоволенню, а доводи відповідача суд відхиляє з вищенаведених мотивів.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновки суду про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 10 795,02 грн., сплаченого за подання позовної заяви.

Що стосується відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 42400грн., які складаються з підготовки позовної заяви, участь у справі у кожному судовому засіданні в адміністративному суді першої інстанції, судом встановлено, що позивач в підтвердження понесених витрат надав суду: договір про надання правничої допомоги №20/05/24 від 20.05.2024 (т.1 а.с.250-253), додаток № 20/05/24 до договору №20/05/24 про надання правової допомоги від 20.05.2024р. (т.1 а.с.254), акт №13/06/2024 прийому-здачі наданих послуг з правової допомоги від 13.06.2024р. (т.1 а.с.255-256).

Відповідно ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.ч.3-4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч.5-7 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.1 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з ч.3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідач заявив про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу у сумі 42400грн. в цій справі.

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Суд погоджується з доводами позивача про документальне підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу.

Враховуючи те, що дана справа не є справою значної складності, суд, з урахуванням категорії та складності справи, заперечень відповідача щодо співмірності суми, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката 424000 грн. є непропорційним до предмету спору та обсягу наданих адвокатом послуг, які суд вважає розумними до визначення у сумі 15000 грн. для цілей розподілу між сторонами.

На підставі ч. 1 ст.139 КАС України суд покладає витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15000 грн. на відповідача.

Решту витрат на професійну правничу допомогу суд покладає на позивача.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДВЕЛД» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100060/2024/000017/2 від 29 березня 2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100060/2024/000257.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100060/2024/000019/2 від 03 квітня 2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100060/2024/000274.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100000/2024/000063/2 від 29 березня 2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100060/2024/000256.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100000/2024/000064/2 від 29 березня 2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100060/2024/000260.

Стягнути з Київської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДВЕЛД» 10795(десять тисяч сімсот дев`яносто п`ять)грн. 02коп. витрат зі сплати судового збору та 15000(п`ятнадцять тисяч)грн. 00коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 293,295 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГУДВЕЛД» (код ЄДРПОУ: 43029599; адреса: вул.Романа Кармена, буд.15,м.Одеса, 65044).

Відповідач: Київська митниця (код ЄДРПОУ ВП 43997555; адреса: вул..Вацлава Гавела, буд.8, корп.А, м.Київ, 03124).

Повне рішення складено та підписано 30 грудня 2024 року.

Суддя М.М. Аракелян


Суд	Одеський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	30.12.2024
Оприлюднено	01.01.2025
Номер документу	124161889
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо