Рішення
від 30.12.2024 по справі 420/28022/24
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «НЕЙРОН» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «НЕЙРОН» до Одеської митниці, в якому позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2024/000097 та рішення про визначення митної вартості товарів №500370/2024/000050/3 від 15.08.2024 року.

В обґрунтування вимог позову зазначається, що позивачем на підставі зовнішньоекономічного договору (контракту) № 001/2024 від 15.05.2024 р. із компанією HELLAGROLIP S.A. (Греція) здійснив поставку в Україну мінерального добрива (азотно-фосфорне NP20-20-0) загальною вагою 4000000 кг (надалі також називаний як Товар). Представником ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «НЕЙРОН» - митним декларантом є Бойчева Юлія Олександрівна, яка діє на підставі договору про надання послуг митного брокера № 08/09/2023від 08.09.2023 року 19.06.2024 року подано до митного органу митну декларацією № 24UA500370003650U9 та додаткові документи з метою розмитнення вищенаведеного товару. Митну вартість імпортованого товару визначено було за основним (першим) методом за ціною договору. Разом з чим, митним органом під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500370/2024/000035/1 від 27.06.2024, яке було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Держмитслужби. За результатами оскарження рішення про коригування митної вартості товарів від 27.06.2024 № UA500370/2024/000035/1 було скасоване Держмитслужбою та зобов`язано Одеську митницю прийняти нове рішення відповідно до законодавства. Відповідачем було прийняте нове рішення про коригування митної вартості товарів №UA500370/2024/000050/3 від 15.08.2024, відповідно до якого встановлено розбіжності та відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500370/2024/000050/3 від 15.08.2024.

На думку позивача, надані до митного органу разом з ЕМД документи повністю відповідали вимогам ч.2 та ч.3 ст. 53 МКУ, у повній мірі ідентифікували оцінюваний товар, не містили розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджували ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною вказаною у контракті (інвойсі).

Разом з чим, мирним органом було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2024/000097 та рішення про корегування митної вартості товарів №UA500370/2024/000050/3 від 15.08.2024, за яким митну вартість товарів визначено із застосуванням другорядного методу резервного.

Позивач не погоджується з аргументами відповідача викладеними в графі 33 спірного рішення, оскільки у договорі морського перевезення/фрахтування від 30.05.2024 року відсутнє зобов`язання фрахтувальника (Позивача) оплачувати послуги перевізника на конкретні реквізити. Позивач провів оплату у відповідності до інвойсу від 13.06.2024 року № SD4-2024/2014, який був виставлений на підставі вищевказаного договору, що є загально господарською практикою, яка не суперечить принципу свободи договору. В платіжній інструкції № 90 від 14.06.2024 року була допущена технічна помилка в графі «Призначення платежу», а саме пропущено слово FREIGHT правильно читати: PREPMNT FOR FREIGHT OF CHEMISTRY GOODS TO THE CONTRACT W/N DD 30.05.2024, що в перекладі на українську значить: «передплата за фрахт хімічної продукції по контракту б/н від 30.05.2024». Позивач не міг подати додаткову декларацію до експортної декларації типу EU C від 11.06.2024 року № 24GREX230200017089, оскільки вона за митним законодавством країни відправлення була сформована лише 02.07.2024 року, тобто після моменту оформлення та випуску у вільній обіг вантажу Відповідачем. При прийнятті оскаржуваного рішення, тобто 15.08.2024 року, Відповідач позбавив можливості Позивача подати такий документ, як і будь-які пояснення із зауважень, які були викладені у оскаржуваному рішенні. Позивач наголосив, що Компанія HELLAGROLIP S.A. (постачальник) має дозвіл грецької митниці на спрощену процедуру експорту, тому EX EU/C є неповною (попередньою) експортною декларацією і заповнюється до завантаження судна (в попередній декларації відправник декларує кількість товару, ціну, умови поставки, отримувача та інше для відправлення морським судном). А остаточна експортна декларація EX EU/Y видається грецькою митницею в перший робочий день наступного місяця після експорту (в даному випадку вона була видана 02.07.2024 року).

Позивач вважає, що спірне рішення не відповідають вимогам ч.2 ст. 55 МКУ і Правилам заповнення рішення про корегування митної вартості товарів. Спірне рішення не містить інформації з належним обґрунтуванням того, що подані документи є недостатніми для митного оформлення товару, чи такими, які породжують сумніви у достовірності наданої інформації. Відповідач не навів належного розрахунку скорегованої митної вартості товару, а також не обґрунтував як неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товару, так і послідового використання у спірному випадку другорядних методів, регламентованих статтями 59-64 МКУ.

На переконання позивача, наявність інформації, що товар, задекларований позивачем, розмитнювався іншими імпортерами за більшою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, які обумовлюють межі і способи здійснення відповідачем контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, оскільки господарські відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.

За таких обставин, позивач вважає необґрунтованим висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), а оскаржувані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача зазначає, що прийняті відповідачем спірні рішення є безпідставними та такими, що порушують встановлений МК України порядок визначення митної вартості товару.

Ухвалою суду від 10.09.2024 року прийнято адміністративний позов до провадження та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачем до суду подано відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача зазначив,

На виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 24UA500370003650U9 від 19.06.2024 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500370/2024/000035/1 від 27.06.2024, яке в подальшому було оскаржено позивачем та Держмитслужбою прийнято рішення про часткове задоволення скарги декларанта, скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 27.06.2024 №UA500370/2024/000035/1 від 27.06.2024 та зобов`язано Одеську митницю прийняти нове рішення відповідно до законодавства, в задоволенні решти вимог позивача було відмовлено.

У зв`язку з наведеним, Одеською митницею було скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA500370/2024/000035/1 від 27.06.2024 та прийняте нове рішення №UA500370/2024/000050/3 від 15.08.2024, відповідно до якого було встановлено розбіжності та відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500370/2024/000050/3 від 15.08.2024.

Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів. Позивачем листом від 27.06.2024 № 27/06 повідомлено митний орган про відмову від подання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість у 10-денний термін.

Таким чином, зазначені у спірному рішенні розбіжності усунені позивачем не були, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Таким чином, на переконання представника відповідача, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішень про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «НЕЙРОН».

На підставі викладеного представник відповідача у задоволенні адміністративного позову просить відмовити.

Від представника відповідача разом з відзивом на адміністративний позов надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 30.12.2024 року відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що між TOB «ТОРГОВИЙ ДІМ «НЕЙРОН» (покупець) та HELLAGROLIP S.A. Греця (Продавець) було укладено контракт 001/2024 від 15.05.2024 року на поставку мінерального добрива (азотно-фосфорне NP20-20-0) загальною вагою 4000000 кг, контрактом визначено період поставки - дата завантаження з 3-9 червня 2024 року, оплата: грошовий переказ: - 100% передоплата від загальної суми за рахунком-фактурою на користь HELLAGROLIP S.A. за рахунок: Piraeus Bank; Swift:PIRBGRAA; IBAN: НОМЕР_1 . Завантаження вантаж повинен бути завантажений на одному безпечному причалі АААА Неа Карвалі, Греція. Продавець відвантажує Товар на борту судна, вказаного Покупцем. Також вказаним контрактом передбачено, що поставка здійснюється на умовах РОВ (Неа Карвалі Кавала, Греція) відповідно до правил Інкотермс 2010.

ТОВ «Торговий дім «НЕЙРОН» на підставі наведеного вище зовнішньоекономічного контракту №001/2024 від 15.05.2024 року із компанією HELLAGROLIP S.A. здійснив поставку в Україну мінерального добрива (азотно-фосфорне NP20-20-0) загальною вагою 4000000 кг.

З метою митного оформлення вказаного товару 19.06.2024 представником декларанта ОСОБА_1 (діючою на підставі договору про надання послуг митного брокера №08/09/2023 від 08.09.2023 року) було подано до митного органу митну декларацію №24UA500370003650U9.

Разом з митною декларацією декларантом були подані наступні документи: сертифікат якості №24004931 від 13.06.2024 року; рахунок-проформа №0037/2024 від 16.05.2024 року; рахунок-фактура (інвойс) №511/2024 від 13.06.2024 року;коносамент №1 від 12.06.2024 року, вантажна відомість б/н від 12.06.2024 року; сертифікат з перевезення А1370916 від 14.06.2024 року; банківський платіжний документ, що стосується товару №79 від 27.05.2024 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №SD4-2024/14 від 13.06.2024 року; зовнішньоекономічний контракт №001/2024 від 15.05.2024 року, договір про надання послуг митного брокера від 08.09.2023 року №08/09/2023; договір про перевезення б/н від 30.05.2024 року; лист 17/06 від 17.06.2024 року; лист б/н від 18.06.2024 року, копія митної декларації країни відправлення №24GREX230200017089 від 11.06.2024 року, митна декларація.

Митна вартість товару визначена позивачем за ціною договору (основним методом).

Одеською митницею під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, та перевірки документів, поданих до митниці декларантом разом з митною декларацією (МД) №24UA500370003650U9 було встановлено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, зокрема:

1) Аркуші поданого до митного оформлення зовнішньо-економічного контракту від 15.05.2024 № 001/2024 не містять підписів сторін, наявні сліди неодноразового сканування, що може свідчити про ознаки підробки. Отже даний правочин може вважатися таким, що укладений фіктивно та без подальшого наміру виконання прийнятих сторонами зобов`язань.

2) Наданий до митного оформлення сертифікат якості від 13.06.2024 № 24004931 не містить посилання на інвойс та зовнішньо-економічний контракт, що не дає можливості однозначно ідентифікувати партію.

3) В ході здійснення візуального контролю поданих документів виявлено, що підписи експортера HELLAGROLIP S.A., що наявні в наданих до митного оформлення документах (зовнішньо-економічному договорі та в інвойсі, рахунку-проформі) є різними та несхожими, що в свою чергу свідчить, що вказані документи містять явні ознаки підробки.

4) У поданому до митного оформленні рахунку-проформі від 15.05.2024 № 0037/2024 відсутня печатка експортера HELLAGROLIP S.A. 5) В поданій до митного оформленні копії митної декларації країни відправлення від 11.06.2024 № 24GREX230200017089 зазначені посилання на документи, які відмінні від тих, які подані до митного оформлення. Зазначена декларація надана в поганій якості, розпливчаста та унеможливлює ідентифікацію зазначеного документа.

На підставі ч.3 статті 53 МКУ, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

3) виписку з бухгалтерської документації;

4) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів.

Декларантом ОСОБА_1 листом від 27.06.2024 № 27/06 були надані відповідні пояснення з приводу наведених розбіжностей та зазначено про продовження митного оформлення.

Одеською митницею було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500370/2024/000097 та рішення про коригування митної вартості товарів від Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500370/2024/000035/1 від 27.06.2024.

Декларант не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості товарів № UA500370/2024/000035/1 від 27.06.2024 та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500370/2024/000097 оскаржив їх до Державної митної служби України.

Листом Держмитслужби від 09.08.2024 №15/15-02-02/8.19/4257 до Одеської митниці доведене Рішення про результати розгляду скарги ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «НЕЙРОН» від 08.07.2024 № 0807/2 на рішення про коригування митної вартості товарів від 27.06.2024 № UA500370/2024/000035/1.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 265 Митного кодексу України, за результатами розгляду скарги ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «НЕЙРОН» від 08.07.2024 № 0807/2, Держмитслужбою прийнято рішення про часткове її задоволення. Керуючись пунктом 3 частини другої статті 265 Кодексу, Держмитслужба скасувала рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 27.06.2024 №UA500370/2024/000035/1 від 27.06.2024 та зобов`язала Одеську митницю прийняти нове рішення відповідно до законодавства.

15.08.2024 року Одеська митниця прийняла рішення про визначення митної вартості товарів №500370/2024/000050/3 в розділі 33 якого були вкладені обставини його прийняття.

Так в розділі 33 спірного рішення митним органом зазначено наступне:

«Листом Держмитслужби від 09.08.2024 №15/15-02-02/8.19/4257 (вх. від 12.08.2024 №22419/4) до Одеської митниці доведене Рішення про результати розгляду скарги ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «НЕЙРОН» від 08.07.2024 № 0807/2 на рішення про коригування митної вартості товарів від 27.06.2024 № UA500370/2024/000035/1.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 265 Митного кодексу України (далі - Кодекс), за результатами розгляду скарги ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «НЕЙРОН» від 08.07.2024 № 0807/2, Держмитслужбою прийнято рішення про часткове її задоволення. Керуючись пунктом 3 частини другої статті 265 Кодексу, Держмитслужба скасувала рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 27.06.2024 №UA500370/2024/000035/1 та зобов`язала Одеську митницю прийняти нове рішення відповідно до законодавства, в задоволенні решти вимог відмовлено.

На виконання вищезазначеного Рішення повідомляємо, що рішення про коригування митної вартості товарів від 27.06.2024 №UA500370/2024/000035/1 скасоване та прийняте нове рішення про коригування митної вартості товарів від 15.08.2024 №UA500370/2024/000050/3.

Декларантом ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «НЕЙРОН» 27.06.2024 до митного оформлення подано електронну митну декларацію (далі ЕМД) типу ІМ 40 АА, яку зареєстровано за № 24UA500370003650U9.

За вказаною ЕМД до митного оформлення заявлено товар «Добриво мінеральне азотно-фосфорне: NP 20-20-0, масова частка азоту (N) складає 20,06%, масова частка фосфору (Р2О5) складає 20,05%, у вигляді гранул розміром до 5мм насипом 4000000 кг, Призначений для використання у якості мінерального добрива у сільському господарстві. Виробник - HELLAGROLIP S.A.», код за УКТ ЗЕД 3105 59 0000, вага нетто 4000 000 кг, одержувач товару ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «НЕЙРОН». Митна вартість товару заявлено за основним методом визначення митної вартості за ціною договору(контракту) щодо товарів, які імпортуються, на рівні 0,396 дол. США/кг. Поставка товару, заявленого за ЕМД від 19.06.2024 №24UA500370003650U9, здійснювалась на підставі контракту від 15.05.2024 №001/2024 (далі - Контракт), укладеного між компанією HELLAGROLIP S.A. (продавець) та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «НЕЙРОН» (покупець).

Під час контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що подані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

3) В ході здійснення візуального контролю поданих документів виявлено, що підписи експортера HELLAGROLIP S.A., що наявні в наданих до митного оформлення документах (зовнішньо-економічному договорі та в інвойсі, рахунку-проформі) є різними та несхожими , що в свою чергу свідчить, що вказані документи містять явні ознаки підробки.

4) У поданому до митного оформленні рахунку-проформі від 16.05.2024 №0037/2024 відсутня печатка експортера HELLAGROLIP S.A.

5) В поданій до митного оформленні копії митної декларації країни відправлення від 11.06.2024 № 24GREX230200017089 зазначені посилання на документи, які відмінні від тих, які подані до митного оформлення. Зазначена декларація надана в поганій якості, розпливчаста та унеможливлює ідентифікацію зазначеного документа. Крім того, Умовами Контракту передбачено, зокрема, що: оплата за товар - 100% передплата від загальної суми проформи-інвойсу на користь HELLAGROLIP S.A. (пункт «Оплата»); вантаж повинен бути завантажений на одному безпечному причалі АААА Неа Карвалі, Греція. Продавець відвантажує товар на борт судна, вказаного покупцем (пункт «Завантаження»); поставка здійснюється на умовах FOB - Неа Карвалі (Греція) відповідно до правил ІНКОТЕРМС - 2010 (пункт «Інші умови»). Відповідно до пунктів 4, 6 частини другої статті 53 Кодексу документами, що підтверджують митну вартість товару, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (якщо рахунок сплачено), транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» та Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі - Положення № 216). Для підтвердження ціни, що фактично сплачена за товар, декларантом надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 27.05.2024 № 79, яка не містить обов`язкових реквізитів, визначених Положенням № 216, зокрема підпису(ів) (власноручного(их)/електронного(их)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком, або коду автентифікації та інформації про місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача. Водночас надана платіжна інструкція не містить належних відомостей про виконавця надавача платіжних послуг чи його ID ключа, які б підтверджували факт виконання операцій за такою платіжною інструкцією. Отже, з огляду на пункт 4 частини другої статті 53 Кодексу скаржником не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 (далі - Наказ № 599) «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортноекспедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Доставка товару здійснювалась на підставі договору морського перевезення/фрахтування від 30.05.2024 (далі - Договір), укладеного між покупцем та власником судна M/V SAHIN 4, компанією SAHIN DENIZ KARA NAKLIE INS. SAN. VE TIC. LTD. STI. (далі - перевізник). Договором передбачено, що фрахт має бути сплачений перевізнику за наступними реквізитами: USD IBAN: TR89 0021 0000 0007 7895 3001 01 SWIFT CODE: VAKFTRISXX банк: VAKIF KATILIM BANKASI A.S, філія GEBZE O.S.B. Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом до Договору надано інвойс від 13.06.2024 № SD4-2024/2014 та платіжну інструкцію в іноземній валюті від 14.06.2024 № 90, які містять інформацію про реквізити оплати, зокрема рахунок IBAN: НОМЕР_2 , відмінний від передбаченого Договором. Водночас платіжна інструкція в іноземній валюті від 14.06.2024 № 90 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури, оскільки: в графі 70 «Призначення платежу» зазначено: передплата за хімічні товари, на відміну від оплати морського перевезення, як передбачено Договором; не містить підпису(ів) (власноручного(их)/електронного(их)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком, або коду автентифікації, як визначено Положенням № 216.

Отже, декларантом не надано належних документальних підтверджень складових митної вартості, визначених пунктом 5 частини десятої статті 58 Кодексу. Крім того, надана до митного оформлення копія експортної митної декларації типу EU C від 11.06.2024 № 24GREX230200017089 відповідно до законодавства Європейського Союзу є спрощеною митною декларацією, до якої згідно зі статтею 167 Регламенту (ЄС) № 952/2013 декларант зобов`язаний подати у визначені терміни додаткову декларацію. Зважаючи на інформацію, наведену скаржником у листі від 27.06.2024, така додаткова декларація мала бути на початку липня, однак для спростування вищезазначених розбіжностей та підтвердження заявленої митної вартості товару до скарги не додана.

Окремо слід зауважити, що дана декларація містить інформацію про проформу-інвойс № 0049/2024, що не відповідає поданій до митного оформлення № 0037/2024, та документи, що видані пізніше дати самої митної декларації, а саме коносамент від 12.06.2024 № 1 та сертифікат з перевезення (EUR. 1) від 14.06.2024 № А1370916.

З огляду на вищевикладені розбіжності, відсутність всіх відомостей, які підтверджують складові митної вартості товарів та ціни, що сплачена або підлягає сплаті, відповідно до вимог частини третьої статті 53 Кодексу декларанту направлено письмову вимогу про надання (за наявності) протягом 10 календарних днів наступних додаткових документів:

3) виписку з бухгалтерської документації;

5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайслисти) виробника товару;

Декларантом ОСОБА_2 листом від 27.06.2024 № 27/06 повідомлено митний орган про відмову від подання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість у 10-денний термін.

Враховуючи вищевикладене, декларантом не забезпечено надання митному органу відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 Кодексу достовірних відомостей про визначення митної вартості товару, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, в частині не надання належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар (вимоги пункту 4 частини другої статті 53 Кодексу); не подання належних документальних підтверджень складових митної вартості, визначених пунктом 5 частини десятої статті 58 Кодексу (витрати на транспортування оцінюваних товарів до порту); відсутності документального підтвердження відомостей щодо вартості товарів у країні відправлення. Декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Кодексу, надіслані у складі електронних повідомлень в рамках консультації, розбіжності не спростовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Згідно частини 6 статті 54 митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі: 1) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Кодексу. Проводиться консультація з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості. Митницею проведено контроль співставлення, відповідно до положень ст.337 Кодексу. В порядку проведення консультації, відповідно до ст.57 Кодексу, в якості обміну інформацією повідомляємо про наступне. Відповідно до ст.59 Кодексу, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст.58 Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Відповідно до положень ч.4 ст.59 Кодексу, ціна договору щодо ідентичних або подібних товарів береться за основу для визначення митної вартості, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник (ч.2 ст.59 Кодексу). Відповідно до ч.3 ст.59 Кодексу, незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті. Відповідно до ст.60 Кодексу, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Згідно п.3 ст.60 Кодексу, для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Відповідно до положень ч.4 ст.59 та ч.5 ст.60 Кодексу, ціна договору щодо ідентичних або подібних товарів береться за основу для визначення митної вартості, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах. У відповідності до ч.3 ст.337 Кодексу проведено контроль співставлення автоматизоване порівняння даних, які містяться в митній декларації або інших документах, поданої для митного оформлення, з даними, які містяться в електронних ресурсах митних органів. За результатами проведеного контролю співставлення у відповідності до положень статті 337 Кодексу встановлено відсутність митних оформлень за ціною угоди (вартість операції) ідентичних/подібних товарів в понятті ст.59-60 Кодексу, ввезених на митну територію України у наближений час, що унеможливлює застосування методів визначення митної вартості товару за ціною щодо ідентичних (ст.59 Кодексу) та подібних (ст.60 Кодексу) товарів.

У зв`язку із неможливістю застосування вказаних методів визначення митної вартості товарів, посадовою особою послідовно розглядалася можливість застосування наступного методу визначення митної вартості. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58 61 Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями ст.62 Кодексу на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування ст.62 та ст.63 Кодексу може бути зворотною. Методи на основі віднімання (ст.62 Кодексу) та додавання (ст.63 Кодексу) вартості повинні ґрунтуватися на даних, які є об`єктивними, підтверджуються документально, піддаватися обчисленню. Відсутність у митниці та не надання декларантом необхідних документів унеможливила застосування методів на основі віднімання та на основі додавання вартості товарів. У зв`язку з неможливістю застосування вказаних методів визначення митної вартості послідовно розглядалася можливість застосування резервного методу визначення митної вартості. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 63 Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що мінімальний рівень митної вартості подібного товару вищий. Заявлену митну вартість скориговано до рівня 0,468 дол.США/кг за ЕМД від 02.04.2024 № 24UA500390003208U5 з урахуванням опису товарів, хімічного складу та фізичних характеристик товару «Добриво мінеральне з вмістом 2-х поживних речовин-азот,фосфор. NP FERTILIZER 20-20-0+9S», країни походження-EU, вагових обсягів 3054000 кг, способу доставки-морський транспорт, імпортованого на умовах поставки CFR Reni or Chornomorsk, митне оформлення здійснено у наближений до митного оформлення час та ґрунтується на раніше визнаній (визначених) митними органами митній вартості товарів за ціною контракту.»

Прийнято рішення про коригування митної вартості від 15.08.2024 № UA500370/2024/000050/3 за резервним методом визначення митної вартості 2 ґ) відповідно до вимог статті 64 Кодексу.

Вважаючи, що рішення Одеської митниці про визначення митної вартості товарів від 15.08.2024 № UA500370/2024/000050/3 та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500370/2024/000097 є протиправними, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом про їх скасування.

Відповідно до положень ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Матеріали справи свідчать, що відповідні положення податкового законодавства відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень дотримані не були, оскільки рішення відповідачем прийнято передчасно, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Митний Кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

У відповідності до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Згідно з частинами першою - другою статті 57 вказаного Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) па основі додавання вартості (обчислена вартість); і) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться па митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції").

За приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Аналізуючи наведені у оскаржуваному рішенні про визначення митної вартості товару №UA500370/2024/000050/3 від 15.08.2024 року підстави його винесення, суд зазначає таке.

Так, у рішенні про визначення заявленої митної вартості у разі використання митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен зазначити реквізити таких декларацій, а також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу - за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

У п.33 оскаржуваних рішень, у якому мають бути викладені обставини прийняття рішення, зазначені посилання на митні декларації, в порівнянні з якою співставлялась вартість товару.

Так, у оскаржуваних рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номеру та дати митної декларації, яка була взята для визначення митної вартості оцінюваних товарів, та їх вартості за одиницю товару митний орган не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, характеристик таких товарів, умов поставки, комерційних умов тощо всупереч положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Разом з тим, визначення більшої ціни товару у МД від 02.04.2024 № 24UA500390003208U5 не є безумовною підставою для коригування вартості товару в бік збільшення.

Згідно з приписами пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути па ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до ч. 8, 8 ст. 55 МКУ визначено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів.

Із матеріалів справи вбачається, що з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів позивач подав до відповідача повний пакет документів для підтвердження визначеної ним митної вартості товару, передбачений статтею 53 Митного кодексу України.

При цьому, відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Суд критично оцінює зазначені висновки відповідача з огляду на таке.

Так, митним органом в оскаржуваному рішенні № UA500370/2024/000050/3 зазначено, серед іншого, що аркуші поданого до митного оформлення зовнішньоекономічного контракту від 15.05.2024 № 001/2024 не містять підписів сторін, наявні сліди неодноразового сканування, що може свідчити про ознаки підробки. Отже, на думку відповідача, даний правочин може вважатися таким, що укладений фіктивно та без подальшого наміру виконання прийнятих сторонами зобов`язань.

Разом з чим, суд не погоджується з такими зауваженнями митного органу, оскільки як вбачається з наданого разом з позовною заявою копією контракту від 15.05.2024 №001/2024, текст документу чітко відображений, а контракт підписаний сторонами на його останній сторінці та скріплений печатками підприємств, а тому сумніви митного органу стосовно відсутності підписів сторін, наявності слідів неодноразового сканування, що може свідчити про ознаки підробки, не мають обґрунтованого характеру. Крім того, не підписання сторонами контракту усіх його сторінок не може свідчити про фіктивність господарської операції.

Відповідно до абз.13 ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Згідно з ч.2 ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

Також відповідно до частини 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов`язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Отже, нормами чинного законодавства не передбачено обов`язку сторін за правочином вчинення дій щодо проставляння підписів та печаток на кожній сторінці договору, який містить більше ніж одну сторінку.

Разом з тим, зовнішньоекономічний договір (контракт) від 15.05.2024 №001/2024 належним чином засвідчений підписами та печатками покупця та продавця на останній сторінці.

Крім того, суд критично оцінює твердження відповідача в рішенні про визначення митної вартості товарів щодо наявності в наданих декларантом документах ознак підробки. До таких висновків митний орган дійшов оскільки в ході здійснення візуального контролю поданих документів було виявлено, що підписи експортера HELLAGROLIP S.А., в документах (зовнішньоекономічному договорі та в інвойсі, рахунку-проформі) є різними та несхожими, що на думку контролюючого органу свідчить, що вказані документи містять явні ознаки підробки.

З пояснень представника позивача вбачається, що останній не заперечує обставину наявності у вказаних документах різних підписів, оскільки зовнішньоеокономічний контракт від 15.05.2024 року № 001/2024, інвойс та рахунок фактуру підписували різні посадові особи HELLAGROLIP S.A., про що зазначено в цих документах.

Натомість суд звертає увагу, що згідно з підпунктом 29 п.5 Положення про здійснення установами фінансового моніторингу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 28.07.2020 № 107, підробка - створення (повністю або частково) документа, подібного на справжній/автентичний документ, з метою незаконного його використання як справжнього/автентичного документа.

Пленум Верховного Суду України у п. 6 постанови «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» № 8 від 03.06.2005 вказав, що підробленими треба вважати як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які ними посвідчуються, а також документи з підробленими підписами, відбитками печаток та штампів.

В частині тверджень митного органу щодо наявності різних підписів на поданих до митного органу документах (підписи експортера HELLAGROLIP S.A в зовнішньоекономічному договорі та в інвойсах, рахунку-проформи є різними), суд вважає необхідним зазначити, що митний орган, як і декларант, не має відповідних знань та кваліфікації для встановлення фальсифікації документа.

Висновки про невідповідність, недійсність чи розбіжність у підписах можуть прийматися лише акредитованими відповідно до чинного законодавства експертами на підставі призначеної почеркознавчої експертизи.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду та відповідно до п. 2 ст. 6 Конвенції "про захист прав людини та основоположних свобод" кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Статтею 358 Кримінального кодексу України за підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів передбачено кримінальну відповідальність, проте будь-яких доказів порушення кримінальної справи за фактом підробки документів стосовно декларанта митним органом не наведено.

Таким чином, зазначені твердження митного органу є лише припущеннями, та останнім ніяк не обґрунтовано, яким чином зазначені припущення митного органу впливають на митну вартість товару, а тому не можуть бути підставою для відмови в митному оформленні товару за наданими документами.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що доводи відповідача не можуть свідчити про ознаки підробки документів, поданих позивачем під час здійснення митного оформлення товару.

Щодо тверджень відповідача стосовно того, що сертифікат якості від 13.06.2024 № 24004931 не містить посилання на інвойс або контракт, що не дає змогу однозначно ідентифікувати дану партію товару, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 53 МК України декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: -декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. ч. 5 і 6 ст. 52 МК України, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі продажу); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Даний перелік є вичерпним, а відтак, встановлювати митну вартість на підставі сертифікату якості законодавчо не передбачено.

Таким чином, сертифікат якості не зазначений у ч. 2 ст. 53 МК, а тому не підтверджує митну вартість для цілей МК та не може містити розбіжностей.

Разом з чим, суд звертає увагу, що у сертифікаті від 13.06.2024 № 24004931 є посилання на назву судна, на якому надійшов вантаж до України, порт навантаження, порт вивантаження, опис вантажу, кількість вантажу та номер коносаменту (BL), що не суперечить даним, вказаним у Коносаменті №1 від 12.06.2024р. Тобто ідентифікувати партію можливо.

Стосовно відсутності у рахунку-проформі від 16.05.2024 №0037/2024 печатки експортера HELLAGROLIP S.A., суд вважає за необхідне зауважити, що відсутність печатки, також ніяким чином не впливає на митну вартість товару, оскільки подані до митого оформлення документи підтверджують заявлену позивачем митну вартість товару.

При цьому, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Наведені висновки узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладених у постанові від 27.03.2021 у справі №540/2605/18.

Разом з тим, на підтвердження вказаних тверджень у спірному рішенні про визначення митної вартості митним органом будь-яких експертних досліджень не зазначалось, а тому суд вважає необґрунтованість посилань митниці в своєму рішенні на підробку документів лише з посиланням на те, що вказані документи мають ознаки цифрового редагування, мають різні підписи посадових осіб постачальника та відсутня на деяких документах печатка.

Митний орган не застосував до позивача будь-яких заходів, встановлених законодавством за надання підробних документів митному органу (порушення митних правил), що свідчить про те, що висновки митного органу ґрунтуються на припущеннях, що є неприпустимим з огляду на вимоги чинного законодавства.

Також митний орган зазначає, що в поданій до митного оформленні копії митної декларації країни відправлення від 11.06.2024 № 24GREX230200017089 зазначені посилання на документи, які відмінні від тих, які подані до митного оформлення. Зазначена декларація надана в поганій якості, розпливчаста та унеможливлює ідентифікацію зазначеного документа.

Разом з чим, митна декларація країни відправлення від 11.06.2024 №24GREX230200017089 міститься інформація про інвойс, вартість товару та вагу, що дає можливість ідентифікувати зазначений документ щодо поставки по контракту від 15.05.2024 року № 001/2024.

Крім того, суд погоджується з поясненнями позивача стосовно того, що митна декларація країни відправлення від 11.06.2024 № 24GREX230200017089 складена згідно вимог законодавства Греції і є попередньою митною декларацією, яка складається до завантаження судна і містить первинні дані. Остаточна митна декларація видається грецькою митницею на перший день наступного місяця, після експорту товару.

Більш того, суд звертає увагу, що надання до митного оформлення поганої якості митної декларації країни відправлення жодним чином не впливає на числові значення складових митної вартості товару та не може бути окремо достатньою підставою для митного органу для неприйняття документів на підтвердження митної вартості товару за ціною контракту або ж зазначення таких відомостей як підстави для коригування митної вартості.

Отже, виявлений недолік є суто формальним та не впливає на визначення митної вартості імпортованого позивачем товару. Вказане свідчить про необґрунтованість доводу митного органу, а відтак суд його оцінює критично та відхиляє.

Відповідно до умов контракту передбачено, зокрема, що: оплата за товар - 100% передплата від загальної суми проформи-інвойсу на користь HELLAGROLIP S.A. (пункт «Оплата»); вантаж повинен бути завантажений на одному безпечному причалі АААА Неа Карвалі, Греція. Продавець відвантажує товар на борт судна, вказаного покупцем (пункт «Завантаження»); поставка здійснюється на умовах FOB - Неа Карвалі (Греція) відповідно до правил ІНКОТЕРМС - 2010 (пункт «Інші умови»).

Відповідач у спірному рішенні зазначає, що надана платіжна інструкція не містить належних відомостей про виконавця надавача платіжних послуг чи його ID ключа, які б підтверджували факт виконання операцій за такою платіжною інструкцією. З огляду на пункт 4 частини другої статті 53 Кодексу контролюючий орган зазначає, що декларантом не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар.

Судом встановлено, що на підтвердження сплати до митного оформлення надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 27.05.2024 № 79.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про платіжні послуги" платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим Постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 № 216, зокрема п. 14 розділу 2 визначено, що платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер документа для ініціювання платіжної операції (може містити цифри та літери); 2) дату складання документа для ініціювання платіжної операції (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами); 3) унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, адресу платника; 4) найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг платника (назви країни і міста); 5) цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами) (далі - Класифікатор); 6) суму платіжної операції або масу банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою) та словами; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування отримувача/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), номер рахунку отримувача в іноземній валюті або банківських металах, на який перераховуються кошти або банківські метали (для отримувача - фізичної особи, який не має рахунку, реквізит номера рахунку не заповнюється); 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача [для банку - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача; для небанківського надавача платіжних послуг отримувача - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача, у якого небанківський надавач платіжних послуг має відкритий розрахунковий рахунок та номер розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг]; 9) комісійні - зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) надавачу платіжних послуг платника й іншим надавачам платіжних послуг за перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (OUR) або отримувача (BEN) або платника та отримувача (SHA), надається право надавачу платіжних послуг платника утримувати комісійну винагороду без платіжної інструкції платника; 10) призначення платежу; 11) код країни отримувача (три символи) відповідно до його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) або країни реєстрації (заповнюється платником або надавачем платіжних послуг платника); 12) ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або обліковий номер, який присвоюється контролюючими органами, для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово відмова); 13) підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації; 14) резидентність - зазначає платник - фізична особа свою та отримувача резидентність словами резидент чи нерезидент під час перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь іншої фізичної особи в межах України. Надавач платіжних послуг має право передбачати в платіжній інструкції в іноземній валюті або банківських металах додаткові реквізити.

При цьому, в платіжна інструкція в іноземній валюті від 27.05.2024 № 79 міститься посилання на контракт, зазначено дату операції, суму операції у валюті - Євро, та найменування банку відправника і банку отримувача, є код відправлення. Також зазначено SWIFT CODE, що відповідає даним, зазначеним в контракті № 001/2024 від 15.05.2024 та інвойсі.

Разом з тим, зі змісту оскаржуваного рішення про визначення митної вартості не вбачається, яким саме чином, обставини не зазначення в платіжній інструкції підписів (власноручних)/ електронних) відповідальних осіб платника та відомостей про виконавця надавача платіжних послуг чи його ID ключа, які б підтверджували виконання операцій за такою платіжною інструкцією, вплинули на достовірність визначення позивачем задекларованої митної вартості.

В постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 815/329/17, Верховний Суд зазначив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року по справі № 420/18880/21.

В постанові від 11 червня 2019 року по справі № 813/1755/17 Верховний Суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Також у спірному рішенні відповідач зазначає, що доставка товару здійснювалась на підставі договору морського перевезення/фрахтування від 30.05.2024 (далі - Договір), укладеного між покупцем та власником судна M/V SAHIN 4, компанією SAHIN DENIZ KARA NAKLIE INS. SAN. VE TIC. LTD. STI. (далі - перевізник). Договором передбачено, що фрахт має бути сплачений перевізнику за наступними реквізитами: USD IBAN: TR89 0021 0000 0007 7895 3001 01 SWIFT CODE: VAKFTRISXX банк: VAKIF KATILIM BANKASI A.S, філія GEBZE O.S.B. Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом до Договору надано інвойс від 13.06.2024 № SD4-2024/2014 та платіжну інструкцію в іноземній валюті від 14.06.2024 № 90, які містять інформацію про реквізити оплати, зокрема рахунок IBAN: НОМЕР_2 , відмінний від передбаченого Договором. Водночас платіжна інструкція в іноземній валюті від 14.06.2024 № 90 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури, оскільки: в графі 70 «Призначення платежу» зазначено: передплата за хімічні товари, на відміну від оплати морського перевезення, як передбачено Договором; не містить підпису(ів) (власноручного(их)/електронного(их)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком, або коду автентифікації, як визначено Положенням № 216.

Так, судом встановлено, що 30.05.2024 року між покупцем та власником судна M/V SAHIN 4, компанією SAHIN DENIZ KARA NAKLIE INS. SAN. VE TIC. LTD. STI. було укладено договір морського перевезення чартерна угода (С/Р) відповідно до загальних умов фрахту якого Акаунт: ТОВ «ТД «НЕЙРОН», Бульвар Дружби Народів, 9, Київ, Україна; порт завантаження:1GSB NEA KAVALI, Греція; порт розвантаження: 1GSB Ізмаїл, Україна. Фрахт має сплачуватися за реквізитами: SAHIN DENIZ KARA NAKLIE INS. SAN. VE TIC. LTD. STI; Банк: VAKIF KATILIM BANKASI A.S.; відділення: GEBZE O.S.B.; IBAN: TR89 0021 0000 0007 7895 3001 01; SWIFT код: VAKFTRRISXX.

Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом надано інвойс від 13.06.2024 року № SD4-2024/2014 та платіжну інструкцію в іноземній валюті від 14.06.2024 року № 90.

В платіжній інструкції № 90 від 14.06.2024 року, як зазначає позивач, була допущена технічна помилка в графі «Призначення платежу», а саме пропущено слово FREIGHT правильно читати: «PREPMNT FOR FREIGHT OF CHEMISTRY GOODS TO THE CONTRACT W/N DD 30.05.2024», що в перекладі на українську: «передплата за фрахт хімічної продукції по контракту б/н від 30.05.2024».

Судом досліджена вказана платіжна інструкція №90 від 14.06.2024 року, вона містить найменування отримувача, що збігається з умовами договору фрахтування, банк отримувача, SWIFT код, що також відповідає даним договору фрахтування, при цьому номер кореспондентського рахунку не співпадає з визначеним IBAN в договорі фрахтування, разом з чим він повністю відповідає даним інвойсу від 13.06.2024 року № SD4-2024/2014.

Суд вважає обґрунтованими доводи представника позивача, що у договорі морського перевезення/фрахтування від 30.05.2024 року відсутнє зобов`язання фрахтувальника (Позивача) оплачувати послуги перевізника на конкретні реквізити. Позивач провів оплату у відповідності до інвойсу від 13.06.2024 року № SD4-2024/2014, який був виставлений на підставі вищевказаного договору, що є загально господарською практикою, яка не суперечить принципу свободи договору.

Отже, суд вважає, що декларантом надано усі документи, що підтверджують складові митної вартості, визначених пунктом 5 частини десятої статті 58 Кодексу, а тому твердження митного органу у спірному рішенні є необґрунтованими.

Також відповідач зазначає, що надана до митного оформлення копія експортної митної декларації типу EU C від 11.06.2024 № 24GREX230200017089 відповідно до законодавства Європейського Союзу є спрощеною митною декларацією, до якої згідно зі статтею 167 Регламенту (ЄС) № 952/2013 декларант зобов`язаний подати у визначені терміни додаткову декларацію. Додаткова декларація згідно інформації, зазначеної декларантом у листі від 27.06.2024, мала бути на початку липня, однак для спростування вищезазначених розбіжностей та підтвердження заявленої митної вартості товару до скарги позивачем не додана. Окремо митний орган зауважив, що дана декларація містить інформацію про проформу-інвойс № 0049/2024, що не відповідає поданій до митного оформлення № 0037/2024, та документи, що видані пізніше дати самої митної декларації, а саме коносамент від 12.06.2024 № 1 та сертифікат з перевезення (EUR. 1) від 14.06.2024 № А1370916.

Разом з чим, суд не погоджується з такими доводами відповідача з огляду на те, що відповідач при прийнятті спірного рішення, а саме рішення про визначення митної вартості товарів №500370/2024/000050/3 від 15.08.2024 року взагалі від декларанта будь яких документів не витребував, у спірному рішенні наявні посилання на лист позивача від 27.06.2024 року, однак вказаний лист-пояснення декларантом був наданий митному органі при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA500370/2024/000035/1 від 27.06.2024 року, яке в подальшому було скасоване Державною митною службою України за результатами його оскарження декларантом. У позивача, станом на дату подання до митного органу листа від 27.06.2024 року, остаточна декларація країни відправлення №24GREX230200018969 була відсутня.

З матеріалів справи вбачається, що Держмитслужба скасувала рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 27.06.2024 №UA500370/2024/000035/1 від 27.06.2024 та зобов`язала Одеську митницю прийняти нове рішення відповідно до законодавства.

Одеською митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA500370/2024/000035/1 від 27.06.2024 було скасоване та прийняте нове рішення про визначення митної вартості товарів №UA500370/2024/000050/3 від 15.08.2024, відповідно до якого також було встановлено розбіжності та відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про визначення митної вартості товарів №UA500370/2024/000050/3 від 15.08.2024, однак будь яких документів відповідач під час прийняття вказаного рішення у декларанта не витребував, чим взагалі позбавив останнього надати такі докази.

Таким чином, позивач не міг подати додаткову декларацію до експортної декларації типу EU C від 11.06.2024 року № 24GREX230200017089, оскільки вона за митним законодавством країни відправлення була сформована лише 02.07.2024 року, тобто після моменту оформлення та випуску у вільній обіг вантажу відповідачем. При прийнятті оскаржуваного рішення, тобто 15.08.2024 року, як вже наголошувалося судом вище, відповідач позбавив можливості позивача подати такий документ, як і будь-які пояснення із зауважень, які були викладені у оскаржуваному рішенні.

Як зазначає позивач, та наголошує відповідач у спірному рішенні, компанія HELLAGROLIP S.A. (постачальник) має дозвіл грецької митниці на спрощену процедуру експорту, а отже EX EU/C є неповною (попередньою) експортною декларацією і заповнюється до завантаження судна (в попередній декларації відправник декларує кількість товару, ціну, умови поставки, отримувача та інше для відправлення морським судном). А остаточна експортна декларація EX EU/Y видається грецькою митницею в перший робочий день наступного місяця після експорту (в даному випадку вона була видана 02.07.2024 року, що підтверджується матеріалами справи).

У остаточній декларації всі тимчасові значення, що стосуються ваги або інших показників, подаються з їх фактичним значенням.

Позивачем надана до суду остаточна експортна декларація №24GREX230200018969 від 02.07.2024 року, які містить всі необхідні значення, разом з чим, суд звертає увагу, що митна декларація країни відправлення за змістом частини 2 статті 53 Митного кодексу не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів. Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 53 Митного кодексу копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09.04.2021 у справі №804/5143/16.

Отже, зазначені у спірному рішенні митного органу відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом. При цьому надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Крім цього, суд звертає увагу, що посилання відповідача в рішенні про визначення митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС Держмитслужби України не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару за ціною договору.

Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС (Держмитслужби) України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості перевірити наявну у ній інформацію.

Щодо цього питання, Верховний Суд сформував правову позицію, зазначивши, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанови від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, від 04.09.2018 у справі №818/1186/17).

У зв`язку із цим суд вважає висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів необґрунтованим.

З урахуванням наведеного, твердження митного органу, якими обґрунтовано рішення про визначення митної вартості товару є безпідставними, так як контролюючим органом не доведено існування розбіжностей у числових значеннях митної вартості товару, що унеможливили б визначення митної вартості за ціною контракту, тобто за першим методом.

Згідно з положеннями статті 318 Митного кодексу України, митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція щодо застосування відповідних норм права, зокрема, у постановах від 02.07.2019 року по справі №160/8573/18, від 18.07.2019 року по справі №821/829/18, від 29.07.2019 року по справі №815/5354/16.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені МК України, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості за ціною договору.

Обґрунтовані відповідачем у спірному рішенні недоліки в поданих, у відповідності до ч. 8, 9 ст. 55 МКУ, позивачем документів, не відповідають дійсним обставинам та вказані зауваження є по суті формальними та не стосуються складових митної вартості товару.

Також суд звертає увагу, що під час прийняття оскаржуваного рішення відповідач взагалі не надав позивачу змоги надати будь-які документи на підтвердження заявленої митної вартості товару.

Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення про визначення митної вартості товару № 500370/2024/000050/3 від 15.08.2024 року прийняте не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку прийняттю відповідачем картки відмови у митному оформленні № UA500370/2024/000097, яка є предметом спору у цій справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Як зазначено у пунктах 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30 травня 2012 року наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

У картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA500370/2024/000097 зазначено такі причини для відмови у митному оформлені: відмовлено у митному оформленні відповідно до статті 256 МКУ у зв`язку з прийняттям на підставі вимог ч.6 ст.54 та ст. 55 МКУ від 13.03.2012 № 4495-VI рішення про коригування митної вартості товарів від 27.06.2024 №UA500370/2024/000035/1.

Суд звертає увагу, що рішення про коригування митної вартості товарів від 27.06.2024 №UA500370/2024/000035/1 було скасоване рішенням про результати розгляду скарги ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «НЕЙРОН» від 08.07.2024 № 0807/2 Держмитслужби та вказаним рішенням було зобов`язано Одеську митницю прийняти нове рішення відповідно до законодавства, в задоволені решти вимог відмовлено.

Разом з чим, оскільки рішення про коригування митної вартості товарів від 27.06.2024 №UA500370/2024/000035/1 яке слугувало підставою для винесення картки відмови за № UA500370/2024/000097, скасоване Держмитслужбою, то спірна картка відмови також підлягала скасуванню.

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у спосіб обраний позивачем.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «НЕЙРОН» при поданні позову сплачено судовий збір в розмірі 6 056,00 грн., відповідно до платіжної інструкції №648 від 22.08.2024 року.

З урахуванням викладеного, та враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, на користь позивача з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань слід стягнути сплачений позивачем судовий збір в розмірі 6 056,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «НЕЙРОН» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2024/000097 та рішення про визначення митної вартості товарів №500370/2024/000050/3 від 15.08.2024 року.

Стягнути з Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) (код ЄДРПОУ 44005631, м. 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «НЕЙРОН» (код ЄДРПОУ 43013840, адреса: вул. Міхновського, 9, м. Київ, 01042) сплачений судовий збір у розмірі 6 056,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «НЕЙРОН» (код ЄДРПОУ 43013840, адреса: вул. Міхновського, 9, м. Київ, 01042);

Відповідач: Одеська митниця (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) (код ЄДРПОУ 44005631, м. 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А)

Суддя П.П.Марин


Суд	Одеський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	30.12.2024
Оприлюднено	01.01.2025
Номер документу	124161979
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо

Судовий реєстр по справі —420/28022/24

Рішення від 30.12.2024

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Марин П.П.

Ухвала від 30.12.2024

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Марин П.П.

Ухвала від 10.09.2024

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Марин П.П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 30.12.2024 по справі 420/28022/24ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —420/28022/24

Рішення від 30.12.2024

Ухвала від 30.12.2024

Ухвала від 10.09.2024

Рішення
від 30.12.2024 по справі 420/28022/24
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД