Рішення

від 30.12.2024 по справі 420/28192/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/28192/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

30 грудня 2024 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача щодо ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОАД-ТЕХ» до Одеської митниці, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України без статусу юридичної особи публічного права, код ЄДРПОУ ВП: 44005631) про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000353/2 від 27.06.2024 р.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальність «ЛОАД-ТЕХ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України без статусу юридичної особи публічного права, код ЄДРПОУ ВП: 44005631) про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000353/2 від 27.06.2024 р. Стягнуто з Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) (код ЄДРПОУ 44005631, м. 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОАД-ТЕХ» (код ЄДРПОУ 38935167, адреса: вул. Велика Арнаутська, буд. 76, офіс 2, м. Одеса, 65045) сплачений судовий збір у розмірі 6740, 48 грн.

Від представника позивача 17.12.2024 року надійшла заява, в якій просить суд прийняти додаткове рішення та стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11000,00 грн.

Від відповідача надішли заперечення на заяву про прийняття додаткового рішення, в обґрунтування якого зазначено, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 11 000, 00 грн. становить 3,63 прожиткових мінімумів на працездатних осіб з 1 січня 2024 року, або мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі за 258,21 годин роботи. Отже, гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 11 000,00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співрозмірності.

Разом з тим, судом при прийнятті рішення від 16.12.2024 не вирішено питання про розподіл судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу.

З урахуванням положень ч.3 ст.252 КАС України, суд вважає, що перешкоди для розгляду заяви позивача в порядку письмового провадження відсутні.

Частинами 1, 2 ст.132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 1 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із п.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Зазначене відповідає алгоритму дій викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 9901/350/18.

Положеннями ч.3-5 ст.143 КАС України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Керуючись положеннями ч.3 ст.252 КАС України, судом розглянуто заяву про стягнення судових витрат у письмовому провадженні.

Слід зазначити, що представником позивача в адміністративному позові зазначено, що очікуваний розмір витрат на правничу допомогу складає 10000,00 грн, відповідно до орієнтовного розрахунку судових витрат.

У відзиві за адміністративний позов представник відповідача зазначив, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співрозмірності.

Так, представником позивача на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу надано акт про надання правової допомоги (приймання-передачі робіт та послуг) за договором про надання правової допомоги № 01/11/2023 від « 01» листопада 2023 р. та договір про надання правової допомоги № 01/11/2023 від 01.11.2023 року.

Відповідно до акту про надання правової допомоги №01/11/2023 від « 01» листопада 2023 р. виконавцем позивачу надано такі послуги:

1. Збір (в т.ч. копіювання та друк) та правовий аналіз документів що були використані від час судового розгляду (письмові докази позивача). Формування правової позиції (з урахуванням зібраних доказів та практика ВС у подібних справах) (5 годин) 2500 грн;

2. Складання та подання/направлення позовної заяви (включаючи всі необхідні дії для її підготовки в т.ч. копіювання та друк) (14 години) 7000 грн.

3. Складання та подання/направлення відповіді на відзив (3 години) 1500 грн.

Всього понесено судових витрат на професійну правничу допомогу 11000,00 грн.

В свою чергу, суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 року по справі №61-3416св18.

Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх обґрунтованості та пропорційності, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 у справі №360/3764/18, за якою при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

В постанові від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 1100,00 грн. є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору та складності справи.

Таким чином, враховуючи викладене, категорію справи та те, що розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, без необхідності надання додаткових доказів, суд вважає за можливе присудити на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в сумі 4500,00 грн. та саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є пропорційним до предмета спору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 132, 143, 252 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі про розподіл судових витрат задовольнити частково.

Стягнути з Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України без статусу юридичної особи публічного права) (код ЄДРПОУ ВП 44005631, адреса: вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОАД - ТЕХ» (код ЄДРПОУ 38935167, адреса: вул. Велика Арнаутська, будинок 76, офіс 2, м. Одеса, 65045) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

Додаткове рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Додаткове рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.

Суддя П.П.Марин