Ухвала

від 30.12.2024 по справі 953/11813/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/11813/24

Провадження № 2-н/953/3125/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2024 року м. Харків

Суддя Київського районного суд м. Харкова Бобко Т.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Охорона і безпека» заборгованості за договором про надання юридичних послуг від 02 вересня 2022 року у розмірі 2000 грн,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Харкова із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ТОВ «Компанія «Охорона і безпека» заборгованості за договором про надання юридичних послуг від 02 вересня 2022 року у розмірі 2000 грн, судового збору у розмірі 242,24 гривні, витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 гривень та витрат на поштове відправлення у розмірі 53,70 гривні.

В обґрунтування своєї вимоги заявник посилається на порушення боржником ТОВ «Компанія «Охорона і безпека» зобов`язань за договором про надання юридичних послуг від 02 вересня 2022 року.

Устатті 124 Конституції Українивизначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зіст. 125 Конституції Українисудоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справцивільної юрисдикціївід інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило,фізична особа.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність юрисдикції суду, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у якиххоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема, спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, у якиххоча б одна зі сторін є фізичною особою.

Відповідно до ст. 19 ЦПК Українисуди розглядаютьу порядкуцивільного судочинствасправи,що виникаютьз цивільних,земельних,трудових,сімейних,житлових таінших правовідносин,крім справ,розгляд якихздійснюється впорядку іншогосудочинства. Цивільнесудочинство здійснюєтьсяза правилами,передбаченими цимКодексом,у порядку: наказногопровадження; позовногопровадження (загальногоабо спрощеного); окремогопровадження. Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 367/4695/20 (провадження № 14-12цс21): «критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге,спеціальний суб`єктний складцього спору, у якому однією зі сторін є, як правило,фізична особа.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у якиххоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повиннівраховувати суб`єктний складтакого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними устатті 3 ГК України. Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов:участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованихЦК України,ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом.

Отже, критеріями розмежування розгляду справ у порядку цивільного чи господарського судочинства є як суб`єктний склад сторін спору, так і характер спірних правовідносин».

Суд враховує, що законодавець запровадив такі правила розмежування юрисдикції судів: загальна (цивільна) юрисдикція є всеохоплюючою; якщо справа не віднесена до юрисдикції інших (адміністративних чи господарських) судів, то вона підлягає розгляду загальним (цивільним) судом. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Натомість юрисдикцію адміністративних чи господарських судів у спрощеному вигляді можна визначити так: перші мають повноваження вирішувати публічно-правові спори, а другі - спори, що виникають при здійсненні господарської діяльності.

При цьому, визначення правильної юрисдикційності того чи іншого спору має важливе значення. Адже Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право насуд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення ЄСПЛ від 29 квітня 1988 року у справі «Белілос проти Швейцарії»); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії»).

В своїй заяві про видачу судового наказу заявник ОСОБА_1 заявляє вимогу до юридичної особи про стягнення заборгованості за договором про надання юридичних послуг від 02 вересня 2022 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Охорона і безпека» (замовник), що є юридичною особою, та ФОП ОСОБА_1 (виконавець), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надати замовнику юридичні послуги, а замовник зі свого боку зобов`язується прийняти вкзанаі послуги та оплатити їх.

Згідно наданої заявником інформації з ДПС України заявник ОСОБА_1 з 08.06.2007 перебуває на обліку як платник єдиного внеску та зареєстрований фізичною особою підприємцем платником єдиного податку третьої групи, вид діяльності за КВЕД 69.10 діяльність у сфері права.

Отже, у даному випадку сторонами договору, за яким заявлено вимогу про стягнення заборгованості є юридична особа та фізична особа-підприємець, відповідно заявником та боржником за даними правовідносинами є відповідно фізична особа - підприємець та юридична особа.

З огляду на наведені критерії розмежування юрисдикційної підвідомчості та суб`єктний склад, заява про видачу судового наказу не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства в судах загальної юрисдикції, оскільки,відповідно до положень п.16ч.1ст.20ГПК України належть до підвідомчості господарського суду.

На підставі вищевикладеного суд висновує, що дана заява підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

За вказаних обставин, суд зазначає, що заявник у цій справі обрав помилкову юрисдикційну підвідомчість для звернення з відповідною заявою.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст.160,161,162,165,166,259,260 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у видачі заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Охорона і безпека» заборгованості за договором про надання юридичних послуг від 02 вересня 2022 року у розмірі 2000 грн.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання

Суддя Т.В. Бобко