Рішення

від 30.12.2024 по справі 420/19896/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/19896/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

І. Зміст позовних вимог.

До суду з позовом звернулась ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Чернівецькій області), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області від 08 травня 2024 року №213050038855 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пільгової пенсії за списком № 2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 травня 2024 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

ІІ. Позиція позивача, заперечення відповідача.

На обґрунтування вказаних вимог позивач зазначає, що відповідно до приписів Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» скориставшись своїм правом виходу на пенсію, 01 травня 2024 року звернулася до територіального органу Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, долучивши всі необхідні документи. За результатами розгляду звернення, 08 травня 2024 року Головним управління ПФУ в Чернівецькій області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №213050038855, оскільки заявниця не досягла віку та відсутній необхідний пільговий стаж. Позивач вважає рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийнято без урахування Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, відповідно до якого право на пенсію за віком на пільгових умовах позивач набула в 50 років відповідно до п. б ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 №213-VІІІ, а тому має як пільговий так і загальний стаж. Крім того, дане рішення відповідача не містить обґрунтування підстав щодо не врахування до пільгового стажу періоди її роботи згідно записів трудової книжку серії НОМЕР_1 від 04 червня 1987 року, а також довідки №3-18/76 від 18.07.2019 р., в яких позивач дійсно працювала в Херсонській дитячій обласній клінічній лікарні на посаді санітарки перев`язувальної хірургічного (гнійного) відділення, медсестри палатної хірургічного (гнійного) відділення. Позивачем також були надані накази та висновки, за змістом яких її робоче місце атестовано та підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 2. Щодо посилання Відповідача на невідповідність довідок № 3-18/76 від 18 липня 2019 року та №185 від 29 липня 2019 року, встановленій законодавством формі, то позивач вважає дану помилку механічною, так як відомості, наведені у вказаній довідці повністю узгоджуються із відомостями, зазначеними у трудовій книжці. З огляду на вказане, позивач надала достатньо інформації для того, щоб зарахувати наявний у неї стаж до спеціального, оскільки всі записи, щодо спірних пільгових періодів роботи за Списком №2 містять у трудовій книжці.

11.07.2024 року до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач заперечує проти позовних вимог, вказуючи на те, що за принципом екстериторіальності заява ОСОБА_1 від 01.05.2024 року про призначення пенсії була розглянута Головним управлінням ПФУ в Чернівецькій області та 08.05.2024 прийнято рішення за №213050038855 про відсутність підстав щодо призначення пенсії, оскільки відповідно до ч.2 п.2 ст. 114 Закону №1058 пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах з шкідливими та важкими умовами праці за списком №2 та за результатами атестацій робочих місць за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах (Список№2). При опрацюванні наданих Позивачем документів по обчисленню страхового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, Головним управлінням розраховано стаж, який склав 35 років 11 місяців 0 днів. Пільговий стаж особи не визначено та не зараховано період роботи згідно довідок від 18.07.2019 №3-18/76, від 29.07.2019 №185, які не відповідають вимогам Порядку № 637 (відсутні посилання на Постанову та ст.50), періоди роботи на посаді сестри медичного стаціонару, санітарки та медсестри палатної, згідно наданих довідок не відповідають посадам в переліках до атестації робочих місць від 14.04.2000 № 88, від 30.05.2005 №93а, від 16.06.2005 №97а, від 17.05.2010 №104а, від 15.06.2010 №110а, від 03.06.2010 від №80 та від 15.06.2015 №84. Враховуючи, що заявниця не досягла віку та відсутній необхідний пільговий стаж, тому в діях пенсійного органу не вбачається протиправних дій по відношенню до Позивача.

18.07.2024 представником позивача надана відповідь на відзив , у якій наголошує, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» має бути підтверджене, як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, за умови відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах. Трудова книжка ОСОБА_1 заповнена належним чином. Крім того при подачі заяви про призначення пенсії були надані додаткові документи, в тому числі дані про проходження атестації та уточнюючі довідки. Відтак, позивач надала достатньо доказів, які б свідчили про те, що вона має необхідний стаж роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, необхідними для призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 26 червня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи, що від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України (а.с.17-21)

01.05.2024 року позивач звернулася до Головного управління ПФУ в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

До заяви було додано наступні документи: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру № НОМЕР_2 , , паспорт (ID картка) № НОМЕР_3 , диплом (свідоцтво, атестат) про навчання НОМЕР_4 , довідка про прийняття на роботу (навчання ) 185,№3-18/76, документи про виконання роботи, яка дає право на певний вид пенсії №97/11-10, №115/07-10,№210/05, №290-60/2205-7/7, трудова книжка або документ про стаж НОМЕР_5 , інший документ , пам`ятка пенсіонера та свідоцтво про шлюб, що підтверджується розпискою-повідомленням від 01.05.2024 року за №5565.

Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (надалі по тексту Порядок № 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - ГУ ПФУ у Чернівецькій області, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

08.05.2024 року рішенням ГУ ПФУ у Чернівецькій області № 213050038855 за результатами розгляду документів, доданих до заяви, у призначенні пенсії відповідно до пункту 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відмовлено, оскільки позивач не досягла віку та відсутній необхідний страховий стаж.

Дане рішення обґрунтовано тим, що пунктом 10 Порядку № 383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу ПО підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право та пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 «Порядку п твердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердженого постановою КМ України від 12.08.1993 № 637. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконаної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставах яких видана зазначена довідка. Вік заявниці 53 роки. Страховий стаж особи становить 35 років 11 місяців 0 днів. Пільговий стаж позивача не визначено.

Результати розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу зараховано всі періоди та до пільгового стажу не зараховано наступні періоди:

- період роботи згідно довідки від 18.07.2019 №3-18/76, оскільки довідка не відповідає вимогам, які передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (відсутні посилання на Постанову та ст.50);

- період роботи згідно довідки від 29.07.2019 №185, оскільки довідка не відповідає вимогам, які передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (відсутні посилання на постанови та ст. 50). Також довідка має бути підписана керівником підприємства, начальником відділу кадрів та головним бухгалтером у разі надання права підпису іншій відповідальній особі - надати необхідний документ.

Позивач не погодившись із прийнятим рішенням про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах, звернувся до суду із цим позовом.

V. Норми права, які застосував суд.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до Конституції України всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій гарантує Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), яким

- право на пенсію за віком мають жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. ( частина 1 ст. 12 Закону № 1788-XIІ)

- на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. ( пункт «б» статті 13 Закону № 1788-XII).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV IV, який набрав чинності 1 січня 2004 року. (далі - Закон України № 1058), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, яким передбачено

- пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років (абзац третій частини четвертої статті 24 Закону № 1058-ІV).

- право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. (частина перша статті 114 розділу XIV-1 Закону № 1058-ІV, в редакції Закону від 03.10.2017 р. № 2148-VII);

- на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом 1 цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.( пункт 2 частини 2 статті 114 розділу XIV-1 Закону № 1058-ІV, в редакції Закону від 03.10.2017 р. № 2148-VII);

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-2 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення пільгової пенсії та перерахування підприємствами та організаціями коштів на її виплату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 937 (далі - Порядок № 3-2), яким передбачено, що

- цей Порядок, розроблений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 937 «Про затвердження Порядку призначення пенсій за рахунок коштів підприємств та організацій окремим категоріям працівників за результатами атестації робочих місць за умовами праці», визначає механізм подання та оформлення документів для призначення пенсій окремим категоріям працівників, які за результатами атестації робочих місць працюють (працювали) в умовах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за рахунок коштів підприємств, організацій (далі - пільгова пенсія) та перерахування коштів на її виплату підприємствами, організаціями. ( пункт 1 Порядку № 3-2),

- подання та оформлення документів для призначення пільгової пенсії здійснюється згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок подання та оформлення документів).

При цьому заява про призначення пільгової пенсії з необхідними документами подається до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем розташування підприємства, організації через уповноважену посадову особу підприємства, організації. Рішення про призначення пільгової пенсії приймає територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем розташування підприємства, організації на підставі документів, передбачених пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів, а також:

довідки про підтвердження стажу роботи для призначення пільгової пенсії за рахунок коштів підприємств, організацій за результатами атестації робочих місць за умовами праці за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку;

копії наказу про атестацію відповідного робочого місця (робочих місць);

гарантійного листа про перерахування коштів на рахунок територіального органу Пенсійного фонду України за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку. ( пункт 3 Порядку № 3-2)

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій затверджено постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), яким визначено, зокрема,

- заява про призначення … (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) … подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію). ( абзац перший пункту 1.1 розділу I Порядку № 22-1)

- документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах:

довідка про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1-6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 23 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону). У разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 1231/13105 (далі - Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії). Орган, що призначає пенсію, додає рішення цієї комісії ( абзац другий підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1)

- документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» (для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 або із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, після 21 серпня 1992 року); ( абзац третій підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1)

- заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. ( абзац перший пункту 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1).

- після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. ( абзац чотирнадцятий пункту 4.2 розділу IV Порядку № 22-1).

- рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. ( абзаци другий, третій пункту 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1).

VI. Оцінка суду.

З огляду на зміст вищенаведених норм, пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах, певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.

Спірність питання у даній справі полягає у правомірності рішення пенсійного органу від 08.05.2024 р. № 213050038855 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пільгової пенсії за Списком № 2 згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з чим позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за Списком № 2 у зв`язку з недосягненням відповідного віку та відсутністю необхідного трудового стажу.

Вирішуючи дані спірні правовідносини, суд враховує наступне.

Велика Палата Верховного Суду у п. 56 постанову від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а сформувала правову позицію про те, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII вирішено, зокрема: визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII (пункт 1 резолютивної частини Рішення).

Стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення).

Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах (пункт 3 резолютивної частини Рішення).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20, дійшла наступного висновку: « … Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.…Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років. Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному».

Верховний Суд у постанові від 17.12.2021 у справі № 160/9272/20 вирішив колізію між нормами Закону № 1788-ХІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, з одного боку, та Закону № 1058-ІV - з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах; дійшов висновку, що у подібних правовідносинах « застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.»

На теперішній час дана правова позиція Верховного Суду є незмінною, про що свідчить, зокрема, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 травня 2024 року по справі № 580/3245/20.

Отже, в межах даних спірних правовідносин застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04 травня 2022 року справа № 440/2850/20, від 30 березня 2023 року справа №300/1951/20, від 16 травня 2023 року справа № 160/5189/20, від 02 червня 2023 року справа №160/13468/20, від 18 лютого 2022 року справа № 360/4639/20.

З огляду на вказані висновки Верховного Суду перевагу слід віддати саме тому закону, який у застосуванні найбільш сприятливий для позивача, а саме: така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України.

Таким чином, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Як убачається із матеріалів справи, однією з підстав відмови у призначенні позивачці пільгової пенсії за Списком № 2 є відсутність необхідного віку.

Так, за наслідками розгляду документів позивачки відповідачем встановлено, що її страховий стаж становить 35 років 11 місяців 0 днів, а вік заявниці станом на час звернення до пенсійного органу становить 53 роки, що є достатнім для призначення пенсії на пільгових умовах за нормами Закону № 1788-ХІІ.

Щодо зарахування спірних періодів роботи позивача до пільгового стажу за Списком № 2, суд зазначає наступне.

Так, статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Також пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.

Тобто, коли йдеться про підтвердження роботи в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці за Списком № 1, № 2, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018р. у справі №233/2084/17, від 31.03.2020 р. у справі № 678/65/17 та від 09.07.2020 р. по справі №235/7688/16-а.

Застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів "а", "б" ст. 13 та ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" регулює Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 р. № 383. ( далі Порядок № 383)

Відповідно до п. 3 цього Порядку при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Пунктом 10 Порядку № 383, визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що правовою підставою для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є набуття нею відповідного стажу при виконанні робіт, передбачених Списком № 2.

Судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що разом із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 позивачем була надана трудова книжка НОМЕР_6 від 04 червня 1987 р., яка містить наступні записи:

Херсонська дитяча обласна лікарня

- запис № 1 від 05.06.1987 року - прийнята на посаду санітарки перев`язувального хірургічного відділення; підстава - наказ № 87-к від 03.06.1987 року ;

- запис № 2 від 01.01.1988 року переведена санітаркою перев`язочної до 2-го хірургічного відділення; підстава - наказ № 1-к від 04.01.1988 року;

- запис № 3 від 02.01.1992 року переведена медичною сестрою палатного хірургічного (гнійного) відділення; підстава - наказ № 1-к від 02.01.1992 року;

- запис № 4 від 02.12.1996 року переведена на посаду палатної медичної сестри палати інтенсивної терапії хірургічного (гнійного) відділення; підстава - (наказ № 228-к від 02.12.1996 року)

- запис № 5 від 12.05.1997 року звільнена за ст.38 КзпП України за власним бажанням; підстава - наказ № 81-к від 05.05.1997 року

Херсонська обласна дитяча лікарня

- запис № 6 від 27.05.1997 року прийнята на посаду палатної медичної сестри ІБВ-5 (педіатричне); підстава - наказ № 97-к від 28.05.1997 року;

- запис № 7 від 15.05.1998 року переведена на посаду палатної медичної сестри хірургічного (гнійного) відділення; підстава - наказ № 78-к від 22.04.1998 року.

- запис № 9 від 05.04.2013 року звільнена за статтею 36 п.1 КзпП України (угода сторін), підстава - наказ № 43-к від 04.04.2013 року. (а26-28)

При цьому, у вказані періоди роботи позивачки були чинними:

- список № 2 виробництв, цехів, професій та посад з важкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173 "Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах";

- список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою КМУ від 11.03.1994 № 162;

- список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою КМУ від 16.01.2003 № 36;

Зокрема, постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 1994 року № 162 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" затверджено список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість у яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, у якому в розділі ХХIV. Установи охорони здоров`я та соціального забезпечення " передбачені професії " робітників, які безпосередньо обслуговують хворих в опікових і гнійних відділеннях.: лікарів, середній і молодший медичний персонал : (2260000е)

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 р. № 36 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", якою затверджено список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, до списку № 2 належать посади наведенні у розділі XXIV "Охорона здоров`я та соціальна допомога: працівники, які безпосередньо обслуговують хворих, зокрема в опікових і гнійних відділеннях лікарі, молодші спеціалісти з медичною освітою, молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри-господині .

Отже, для підтвердження права особи на пільгову пенсію за Списком № 2 необхідно встановити, що особа працювала на відповідних посадах, у даному випадку, в дитячому клінічному закладі.

Дослідивши зміст вказаних записів, судом встановлено, що в трудовій книжці позивача є посилання на відповідні накази, як на підстави внесення записів, завірені підписами повноважних осіб та печатками, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином, що не викликає у суду сумнівів у їх достовірності.

Суд звертає увагу, що відповідачем в оскарженому рішенні не указано ані про невідповідність записів трудової книжки Порядку № 637, ані про невідповідність відображених у трудовій книжці професій, зайнятість в яких дають право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2.

Окрім того, відповідно до довідки Херсонської дитячої обласної клінічної лікарні від 18.07.2019 №3-18/76, ОСОБА_2 у період з 01.01.1988 року по 05.04.2013 включно працювала на посадах санітарки перев`язувальної хірургічного (гнійного) відділення, медсестри палатна інтенсивної терапії хірургічного (гнійного) відділення, медсестри палатної ІБВ-5 (педіатричне) (інфекційно-боксоване відділення № 5, медсестри палатної хірургічного (гнійного) відділення. Також вказано, що весь період роботи ОСОБА_3 (Полоз) працювала повний робочий день і інших робіт не виконувала. Згідно з Законом України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення» і підтвердження висновків щодо експертизи якості атестації робочих місць за умовами праці в Херсонській обласній клінічній лікарні медсестри палатні, молодші медсестри (санітарки перев`язувальні) хірургічного (гнійного) відділення мають право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 2 ( розділ 24, позиція 24 е). ( а.с. 46-47)

Натомість, вказані обставини були проігноровані пенсійним органом у даному конкретному випадку, що не узгоджується із вимогами закону.

Щодо доводу відповідача про невідповідність довідок від 18.07.2019 №3-18/76 та 29.07.2019 №185 вимогам Порядку підтвердження стажу № 637 від 12.08.1993 року через відсутність посилання на Постанову та статтю 50, то суд вказує, що Верховний Суду у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 вказав, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.

Щодо зазначення відповідачем в оскаржуваному рішенні стосовно не відповідності періодів роботи позивача на посаді сестри медичного стаціонару, санітарки та медсестри палатної згідно наданих довідок переліку до атестації робочих місць від 14.04.2000 №88, від 30.05.2005 №93а, від 16.06.2005 №97а. від 17.05.2010 №104а, від 15.06.2010 №110а тощо, то ознайомившись зі змістом вказаних довідок судом встановлено, що атестація робочих місць стосується гнійного відділення ( ІІ хірургії), відділення гнійного хірургії, середній та молодший медичний персонал опікових і гнійних відділень.

Як зазначалось вище, позивач у період з 01.01.1988 року по 05.04.2013 включно працювала на посадах санітарки перев`язувальної хірургічного (гнійного) відділення, медсестри палатна інтенсивної терапії хірургічного (гнійного) відділення, медсестри палатної ІБВ-5 (педіатричне) (інфекційно-боксоване відділення № 5, медсестри палатної хірургічного (гнійного) відділення.

Натомість, відповідачем з невідомих причин не був визначений пільговий стаж заявниці, у т.ч. щодо вищевказаного періоду роботи.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 08 травня 2024 року №213050038855 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 травня 2024 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

VII. Висновок суду.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

VIII. Розподіл судових витрат.

Згідно положень ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо розподілу судових витрат в частині судового збору.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа лише у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Як встановлено судом, позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211,20 що підтверджується платіжним документом №124 від 07.06.2024 року на суму 1211,20 грн. (а.с. 59 )

З огляду на викладене та враховуючи, що судом задоволено вимоги позивача в повному обсязі, тому сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Чернівецькій області .

Щодо розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст.134 КАС України).

Згідно із ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 922/902/19.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася адвокатським бюро Валентина Бескоровайного ВЕРУМ, в особі Бескоровайного Валентина Олеговича, про що свідчить ордер про надання правничої допомоги серії ВТ №1047462 від 07.06.2024 року. згідно договору №02/05/2024 від 27.05.2024 р ., виданим адвокатським бюроВЕРУМ (а.с.58)

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн., позивачем надано

- договір про надання правничої допомоги №02/05/2024 року від 27 травня 2024 року, укладений між Адвокатським бюроВЕРУМ (Адвокатське бюро) та ОСОБА_1 (Клієнт) , згідно якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором. а клієнт зобов?язується прийняти та оплатити надані адвокатське бюро послуги та компенсувати фактичні витрати на їх надання в порядку, на умовах та в строки визначені цим Договором (п. 1.1 Договору). Вартість наданих юридичних послуг адвокатського бюро складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені Сторонами та зазначені в Додатку 1 до цього Договору. Оплата за договором здійснюється на протязі 3 робочих днів з дня виставлення рахунку.(п. 3.1, 3.3 Договору) (а.с.49-53)

- Додаток №1 до договору про надання правничої допомоги № 02/05/2024 від 27 травня 2024 року (тарифи на послуги) за яким сторони дійшли згоди, що вартість наданих юридичних послуг адвокатського бюро складає 15 000 (п?ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., з яких клієнт повинен сплатити одним платежем 15 000 (п?ятнадцять тисяч) гри. 00 коп., на протязі трьох робочих днів, з дня виставлення рахунку, за ведення справи у суді першої інстанції пов?язаної із процедурою оскарження рішення № 213050038855 від 08.05.2024 про відмову у призначенні пенсії. Сторони дійшли згоди, що вартість наданих юридичних послуг адвокатського бюро складає 15 000 (п?ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., за ведення справи у суді першої інстанції є незміною (твердою).(а.с. 54)

- рахунок №02/05/2024 року від 27.05.2024 за надання правничої допомоги у відповідності до п.1.2. Договору про надання правничої допомоги №02/05/2024 від "27" травня 2024 року та Додатку №1 до договору про надання правничої допомоги № 02/05/2024 від "27" травня 2024 року (тарифи на послуги) (а.с. 55)

- платіжна інструкція від 27.05.2024 року на суму 15 000,00 грн, призначення платежу:Оплата за надання правничої допомоги у відповідності до Додатку №1 до договору про надання правничої допомоги №02/05/2024 від 27травня 2024р., Полоз Тетяна Василівна

За приписами ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як встановлено судом, то відповідач у відзиві на позов, заперечуючи проти витрат на правничу допомогу, зазначив, що сума неспівмірна зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки дана справа не є складною з урахуванням її фактичних обставин, предмету спору, змісту порушення, предмету доказування, аналізу наявних доказів. Окремо звертає увагу на відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд вказує про таке.

Так, суд визнає, що надані документи дійсно дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх загальну вартість.

Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У постанові Верховного Суду від 02 червня 2022 року по справі №160/6899/20 викладено правову позицію, згідно якої визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

У той же час, суд не оспорює права адвоката самостійно визначати гонорар, однак, у даному конкретному випадку, не може вважати, що при встановленні такого розміру гонорару була врахована складність даної справи та інші істотні обставини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Суд наголошує на тому, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023р. №910/7032/17).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зазначено у рішенні від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України (заява № 19336/04), угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Керуючись приписами ч. 5 ст.134 і п. 2 ч. 9 ст.139 КАС України, надавши оцінку співмірності суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, суд вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача в розмірі 3 000,00 грн. за представництво Адвокатського бюро Валентина Бескоровайного ВЕРУМ у суді першої інстанції. При цьому, указаний розмір витрат також зумовлений об`єктивною тривалістю часу, яку мав витратити адвокат під час складання позовної заяви з урахуванням того, що предмет спору у даній справі не є складним, містить судову практику зі спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних.

Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, буд. 3, м. Чернівці, Чернівецька область, 58002, код ЄДРПОУ 40329345) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області від 08 травня 2024 року №213050038855 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пільгової пенсії за списком № 2;

Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 травня 2024 року та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 ( одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок ) гривень.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 3000,00 ( три тисячі гривень 00 копійок ) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна