Рішення

від 30.12.2024 по справі 460/648/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 грудня 2024 року м. Рівне№460/648/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доБабинської сільської ради Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Бабинської сільської ради Рівненської області (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення №1424 від 01.11.2023 "Про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 "; зобов`язати відповідача затвердити Технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) позивачу для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель споруд (присадибна ділянка код 02.01) площею 0,2500 га з кадастровим номером 5621280400:01:001:0861, яка розташована в АДРЕСА_1 , та передати земельну ділянку у власність позивачу.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач звернувся до Бабинської сільської ради Рівненської області із заявою про передачу у власність земельної ділянки площею 0,2500 га, за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). До заяви позивач додав копію технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Спірним рішенням Бабинської сільської ради Рівненської області від 01.11.2023 за №1424 позивачу відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, відповідно до ст.118 Земельного кодексу України, п."г" ст.55 Закону України "Про землеустрій", ч.1 ст.34 Закону України "Про Державний земельний кадастр". Позивач вказує, що ним зібрано всі необхідні документи для безоплатної передачі спірної земельної ділянки у власність та не допущено порушень вимог земельного законодавства, а відмова органу місцевого самоврядування в затвердженні документації із землеустрою є протиправною, що слугувало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою суду від 22.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №460/648/24. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що за результами розгляду заяви позивача сесією Бабинської сільської ради було прийняте рішення №1424 від 01.11.2023 "Про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо відновлення (встановлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 " Підставою для відмови стала невідповідність технічної документації із землеустрою щодо відведення (встановлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) нормам чинного земельного законодавства. Відповідно до генерального плану с. Бабин на земельну ділянку площею 0,2500 га кадастровий номер 5621280400:01:001:0861, що проєктується до передачі у власність ОСОБА_1 , поширюються наступні обмеження у її використанні: санітарно-захисна зона від кладовища, прибережна захисна смуга, охоронна зона ЛЕП. Однак, в технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробник ні в перелік обмежень у використанні земельної ділянки, ні на кадастровому плані не зазначив санітарно-захисну зону від кладовища та прибережну захисну смугу. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що рішення сесії №1424 від 01.11.2023 є правомірним, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив та врахував таке.

ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав, індексний номер 337232916 від 28.06.2023.

Приватним підприємством - фірмою "АБРИС" розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), код 02.01. земельна ділянка розташована в АДРЕСА_1 .

19.09.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про передачу у власність безоплатно земельної ділянки площею 0,2500 га за адресою: АДРЕСА_1 . До заяви долучено витяг з Державного земельного кадастру на земельну ділянку та Технічну документацію із землеустрою.

01.11.2023 Бабинська сільська рада прийняла рішення №1424 "Про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ", яким вирішено відмовити у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 та передачі у власність земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 5621280400:01:001:0861 в с.Бабин Рівненського району Рівненської області відповідно до до ст.118 Земельного кодексу України, п."г" ст.55 Закону України "Про землеустрій", ч.1 ст.34 Закону України "Про Державний земельний кадастр".

ОСОБА_1 , вважаючи протиправним рішення Бабинської сільської ради №1424 від 01.11.2023, звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав на отримання у власність земельної ділянки.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

За приписами статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.1997, місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через місцеві ради, які представляють інтереси територіальних громад.

Статтею 25 Закону №280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 вказаного Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до пунктів «а» і «б» частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад в галузі земельних відносин належить: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (частина перша статті 81 Земельного кодексу України).

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначені статтею 116 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до частини першої цієї статті, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною другою - набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до частини першої статті 118 Земельного кодексу України громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.

Відповідно до частини другої статті 118 Земельного кодексу України у випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.

Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою визначено положеннями статті 186 Земельного кодексу України.

Згідно вимог пункту 5 частини п`ятої статті 186 Земельного кодексу України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування - рішенням таких органів.

Частиною восьмою статті 186 Земельного кодексу України передбачено, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про землеустрій» №858-IV від 22.05.2003, технічна документація із землеустрою це сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Абзацом 1 статті 25 Закону №858-IV врегульовано, що документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Абзац другий зазначеної статті Закону визначає види документації із землеустрою, серед яких: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок (пункт «ґ») і технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (пункт «і»).

Відповідно до статті 29 Закону № 858-IV документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов`язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації. Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником. Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.

Погодження і затвердження документації із землеустрою відповідно до статті 30 Закону №858-IV проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Частиною першою статті 26 Закону №858-IV визначено, що замовниками документації із землеустрою, поряд з іншими, можуть бути землекористувачі.

Як визначено частинами 1-3 статті 55 Закону №858-IV встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

У разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом (крім випадків, якщо відповідно до закону розроблення технічної документації здійснюється без надання такого дозволу).

Згідно з частиною четвертою статті 55 Закону №858-IV технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: а) завдання на складання технічної документації із землеустрою; б) пояснювальну записку; в) матеріали топографо-геодезичних робіт; г) кадастровий план земельної ділянки; ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; д) відомості про встановлені межові знаки.

Згідно з частиною першою статті 46 Закону №280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Частиною першою статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до частини другої цієї статті рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Судом встановлено, що Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) код 02.01. в АДРЕСА_1 розроблена за рішенням землекористувача, оскільки на земельній ділянці розташований належний йому на праві власності житловий будинок з господарськими спорудами.

Витягом з ДЗК про земельну ділянку №НВ-0500729682023 від 06.09.2023 підтверджено, що на підставі вказаної Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 06.09.2023 у Державному земельному кадастрі зареєстровано сформовану земельну ділянку з кадастровим номером 5621280400:01:001:0861, площею 0,2500 га за адресою: АДРЕСА_1 із цільовим призначенням: 02.01. Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель: Землі житлової та громадської забудови.

19.09.2023 позивач звернувся до Бабинської сільської ради із заявою про затвердження Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі безоплатно у власність вказаної земельної ділянки.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, підставою для відмови позивачу у затвердженні Технічної документації із землеустрою стало посилання відповідача норми законодавства ч. 2 ст. 118 Земельного кодексу України, п. "г" ст.55 Закону України "Про землеустрій", ч.1 ст.34 Закону України "Про Державний земельний кадастр".

Тобто, фактично підставою для відмови слугувала «невідповідність технічної документації із землеустрою щодо відновлення (встановлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) нормам чинного земельного законодавства».

Оцінюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення №1424 від 01.11.2023, в сукупності із аргументами сторін щодо його правомірності/неправомірності із посиланням на подані докази, та зважаючи на норми матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд відзначає наступне.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

За наслідками виготовленої на замовлення позивача технічної документації, земельна ділянка за кадастровим номером 5621280400:01:001:0861 від 06.09.2023 внесена до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Частиною 4 ст. 9 цього Закону встановлено, що державний кадастровий реєстратор зокрема: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівної документації; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Частиною 5 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер (ч. 8, 9 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням відомостей Державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі у цифровій формі в державній системі координат у формі електронних документів, що містять базові і тематичні геопросторові дані.

Беручи до уваги наведене, реєстрація державним кадастровим реєстратором спірної земельної ділянки з присвоєнням їй кадастрового номера на підставі поданої технічної документації із землеустрою відповідно до ст. 9, 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" свідчить про відповідність поданих документів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівної документації.

Оцінка встановлених судом обставин в розрізі проаналізованих вище норм матеріального законодавства дають суду підстави для висновку, що рішення відповідача про відмову в затвердженні технічної документації із землеустрою не містить законодавчо визначених підстав для відмови у затвердженні проєкту землеустрою.

Також суд звертає увагу, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Разом з тим, спірне рішення не містить мотивів відмови в затвердженні технічної документації із землеустрою, а відтак не може бути визнано обґрунтованим.

У сукупності наведеного, суд доходить висновку, оскаржуване рішення не відповідає критеріям правомірності, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача затвердити технічну документацію із землеустрою суд враховує наступне.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 року у справі №823/59/17 виклав правовий висновок, відповідно до якого повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Повноваження щодо затвердження або відмови у затвердженні технічної документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність регламентовані статтями 118, 186 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні технічної документації із землеустрою, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження документації. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відмовити в його затвердженні, якщо для цього є законні підстави. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішення не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявою заявника замість суб`єкта владних повноважень.

У постанові від 28.05.2020 у справі №819/654/17 Верховний Суд зазначив, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні.

Адміністративний суд з урахуванням фактичних обставин зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій.

Суд враховує також позицію Верховного Суду України у постанові від 16.09.2015 у справі №21-1465а15, відповідно до якої спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає зазначеній нормі Конвенції (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а, Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16).

Зважаючи на дотримання позивачем порядку розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою отримання земельної ділянки у власність та не доведення відповідачем факту наявності визначених законом підстав для відмови у затвердженні технічної документації із землеустрою, виходячи із наданих статтею 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у цьому випадку буде саме зобов`язання відповідача затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,2522 га з кадастровим номером 5621280400:01:001/:0861, яка розташована в АДРЕСА_1 та передати їй у власність.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, позов слід задовольнити повністю.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи результати судового розгляду справи, документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору суд присуджує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

А за правилами частини четвертої цієї статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У позовній заяві було заявлено про стягнення на користь позивача судових витрат, в тому числі на правову допомогу.

До позову долучено підтверджуючі документи: договір про правничу допомогу та представництво інтересів в суді від 10.01.2024, акт виконаних робіт від 11.01.2024, квитанцію від 11.01.2024 про оплату згідно договору від 10.01.2024 на суму 2000,00 грн. отримувач адвокат Курганська О.В.

Таким чином, з матеріалів справи слідує, що загальна вартість наданих позивачу послуг з правової допомоги становить 2000,00 гривень.

Згідно частинами другою, третьою статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін, ціни позову та конкретні обставини справи, суд вважає, що заявлена до відшкодування сума у розмірі 2000,00 гривень відповідає фактичному обсягу наданих адвокатом послуг та підлягає присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Бабинської сільської ради Рівненської області №1424 від 01.11.2023 "Про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Бабинську сільську раду Рівненської області затвердити Технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) позивачу для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель споруд (присадибна ділянка код 02.01) площею 0,2500 га з кадастровим номером 5621280400:01:001:0861, яка розташована в АДРЕСА_1 та передати земельну ділянку у власність ОСОБА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Бабинської сільської ради Рівненської області судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 30 грудня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Бабинська сільська рада Рівненської області (вул. Незалежності, 1,с. Бабин,Рівненська обл., Рівненський р-н,35431, ЄДРПОУ/РНОКПП 40128400)

Суддя Н.О. Дорошенко