Рішення

від 30.12.2024 по справі 460/8497/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 грудня 2024 року м. Рівне№460/8497/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк-3" доВідділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк-3" звернулось до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті № 064261 від 11.06.2024 р. про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЯК-3" адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті № 064262 від 11.06.2024 р. про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЯК-3" адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн.

Згідно з позовною заявою, вимоги ТОВ "Маяк-3" ґрунтуються на тому, що оскаржувані постанови є протиправними, оскільки справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт розглянута без урахування усіх обставин, зокрема не було взято до уваги долучені до пояснення роздруківки чіп-карти (картки для цифрового тахографа) за 29.04.2024р. та 30.04.2023р., а також те, що на час проведення перевірки у водія був відсутній обов`язок надати бланк підтвердження діяльності, так як в ті дні він працював та здійснював перевезення вантажу на іншому транспортному засобі. Крім того порушення, встановлені під час проведення перевірки 08 травня 2024 року, вже були встановлені 01 травня 2024, отже позивача вдруге протиправно притягнуто до відповідальності на накладено штраф. За наведеного, вважає постанови про накладення штрафу протиправними та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду від 05.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін з наявними у справі матеріалами.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечує. Зазначає, що постановою ВН(К) у Рівненській області від 11.06.2024 №064261 про застосування адміністративно-господарського штрафу було притягнуто до відповідальності ТОВ «Маяк-3» за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена вимогами абз. 3 част. 1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Позовні вимоги щодо цієї постанови ґрунтуються на тому, що водій ОСОБА_1 29.04.2024, 30.04.2024 здійснював перевезення вантажів на іншому транспортному засобі який обладнаний цифровим тахографом. На підтвердження вказаного представник Позивача долучає роздруківки з цифрового тахографа за 29.04.2024, 30.04.2024 та вказує що водій наголошував про це інспектору. Однак на момент проведення перевірки у водія ОСОБА_1 була відсутня інформація про його час роботи та відпочинку за 29.04.2024, 30.04.2024. На відеозаписі з боді-камери інспектора, який був здійснений під час проведення перевірки вбачається, що водій дійсно сказав інспектору, що в ті дні керував іншим транспортним засобом, який обладнаний цифровим тахографом. Інспектор запропонував водієві надати особисту чіп-карту водія для зчитування інформації з неї за 29.04.2024 та 30.04.2024. Однак водій повідомив, що не має при собі чіп-карти. Вказане підтверджує той факт, що інспектор вжив всіх заходів для з`ясування істинних обставин у справі, однак водій не зміг надати інформацію про свій час роботи та відпочинку. Роздруківки на паперовому носії з цифрового тахографа за 29.04.2024, 30.04.2024 які позивач долучає до позову були відсутні у водія на момент проведення перевірки, що підтверджується відеозаписом. Також їх відсутність на момент проведення перевірки підтверджується датою їх видруку на самій роздруківці 02.05.2024, тобто на наступний день після проведення перевірки. В ході проведення перевірки та складення акту водій також не надавав бланки підтвердження діяльності за 29.04.2024, 30.04.2024. Крім того, постановою ВН(К) у Рівненській області від 11.06.2024 №064262 про застосування адміністративно-господарського штрафу було притягнуто до відповідальності ТОВ «Маяк-3» за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена вимогами абз. 3 част. 1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Позовні вимоги щодо цієї постанови ґрунтуються на тому, що водій ОСОБА_1 пред`явив роздруківки з цифрового тахографа за період з 24.04.2024 по 29.04.2024. Однак з даної роздруківки якраз вбачається відсутність інформації про час роботи та відпочинку водія. З наданої водієм роздруківки вбачається інформація про час роботи та відпочинку водія до 13:44 24.04.2024. Наступна роздруківка містить відомості про роботу водія 29.04.2024. За період з 24.04.2024 по 15:40 29.04.2024 інформація про час роботи та відпочинку водія ОСОБА_1 відсутня. Тахокарт, які підтверджують роботу водія за вказаний період на іншому транспортному засобі чи бланку підтвердження діяльності також не було надано на момент проведення перевірки. Зауважив, що автомобільні перевізники мають обов`язок забезпечити, а водії пред`явити особам, які здійснюють контроль за дотриманням законодавства про автомобільний транспорт, документи, на підставі яких здійснюються вантажні перевезення. Крім того, на водіїв покладається обов`язок допускати до перевірки тахографів посадових осіб Укртрансбезпеки, надавати їм тахокарти, а також у разі, якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздрукувати інформацію про роботу та відпочинок водіїв. Законодавець чітко встановив обов`язок водія надати при перевірці відповідному державному органу особисту картку для цифрового тахографу та щоденний реєстраційний листок режиму праці та відпочинку водія (роздруківка даних роботи цифрового тахографа), а транспортного підприємства забезпечити їх наявність у такого водія. Отже, водій транспортного засобу, усвідомлюючи, що предметом рейдової перевірки було саме наявність у нього доказів на підтвердження ведення обліку робочого часу і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, мав пред`явити їх на виконання вимог ст. 49 Закону № 2344-III, чого у даному випадку не відбулось. Наголошується, що водій повинен мати при собі заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (28+1), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Зазначив, що підставою винесення Постанови №064261 від 11.06.2024 був Акт №АР036069 від 01.05.2024 в якому зафіксовано відсутність тахокарт водія ОСОБА_1 за 29.04.2024 та 30.04.2024. Підставою винесення Постанови №064262 від 11.06.2024 був №АР022173 від 08.05.2024, в якому зафіксована відсутність інформації про роботу водія ОСОБА_1 за період з 24.04.2024 по 15:40 29.04.2024. З наведеного вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за два різні правопорушення. Абзацом 20 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що при вчиненні однією особою двох або більше правопорушень адміністративно-господарський штраф накладається за кожне правопорушення окремо. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

01.05.2024 року Відділом державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті о 17 год. 30 хв. проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, місце перевірки а/д Н-25 Городище-Рівне-Старокостянтинів, 137 км. Направлення на рейдову перевірку від 26.04.2024 № 015779; посадова особа, що провела перевірку ОСОБА_2 старший державний інспектор ВДН (К) у Рівненській області.

За результатами перевірки складено Акт №АР036069 від 01.05.2024 р., яким встановлено, що був зупинений транспортний засіб DAF, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 . Під час перевірки виявлено порушення ст. 34, 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», п. 6.1. Наказу МТЗУ № 340 від 07.06.2010, п. 3.3. Наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010 під час перевезення вантажів перевізник не забезпечив у водія ТЗ документами, а саме: відсутні щоденні реєстраційні листки обліку режимів праці та відпочинку водія (тахокарта) 30.04.2024, 29.04.2024 за відсутності бланка підтвердження діяльності водія. У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 3 ч. 1 - перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону.

Представником позивача адвокатом Гольонко М.М. 08.05.2024 на адресу відповідача було направлено пояснення до Акту перевірки з додатками, а саме: копія роздруківки чіп-карти за 29.04.2024 р., копія роздруківки чіп-карти за 30.04.2024 р., копія договору про надання правової допомоги від 17.10.2023 року, ордер про надання правової допомоги серії ВК № 1129137, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2241. У даних поясненнях було зазначено про те, що водій ОСОБА_1 29.04.2024 р. та 30.04.2024 р. здійснював перевезення вантажів на іншому транспортному засобі ТОВ «МАЯК-3», що підтверджується чіп-картами водія ОСОБА_1 за 29.04.2024 р. та 30.04.2024 р. В ці дні не перебував у відпустці чи на лікарняному. На момент проведення перевірки водій ОСОБА_1 про вищенаведене наголошував посадовій особі, що проводила перевірку.

08.05.2024 року Відділом державного нагляду (контролю) у Рівненській області о 15 год. 05 хв. проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, місце перевірки а/д Н-25 Городище-Рівне Старокостянтинів, 137 км. Направлення на рейдову перевірку від 05.05.2024 № 015780; посадова особа, що провела перевірку ОСОБА_3 старший державний інспектор ВДН (К) у Рівненській області.

За результатами перевірки складено Акт № АР022175 від 08.05.2024р., яким встановлено, що був зупинений транспортний засіб DAF, номерний знак НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , водій ОСОБА_1 . Визначено, що транспортний засіб належить ТОВ «МАЯК-3». Під час перевірки виявлено порушення ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», Наказу МТЗУ № 340, № 385 під час перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія ТЗ документами. У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 3 ч. 1 перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону, а саме: відсутні щоденні реєстраційні листки обліку режимів праці та відпочинку водія (тахокарта) з 24.04.2024 по 29.04.2024 або бланки підтвердження діяльності водія.

16.05.2024 року представником позивача адвокатом Гольонко М.М. на адресу Відповідача було направлено пояснення (заперечення) до Акту перевірки від 08.05.2024 р. У даних поясненнях представник позивача просила врахувати те, що порушення встановлені під час проведення перевірки 08 травня 2024 року вже були встановлені під час перевірки 01 травня 2024 року.

11.06.2024 р. відповідачем прийнято постанови №064261 та №064262 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. кожна, за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Не погодившись із прийнятими постановами, позивач звернувся з позовом до суду.

Щодо Постанови №064261 від 11.06.2024 та Акту №АР036069 від 01.05.2024, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-ІІІ від 05.04.2001 (далі - Закон № 2344-ІІІ) передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до ст.5 Закону №2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Згідно з ст.6 Закону №2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Статтею 48 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Положення наведеної норми закону мають частково бланкетний характер, адже замість викладення у тексті цієї норми вичерпного переліку усіх необхідних документів, законодавець вдався до застосування юридичної конструкції "інші документи, передбачені законодавством". В силу правового висновку постанови Верховного Суду від 19.03.2020 по справі № 823/1199/17 до іншого законодавства належить, зокрема і Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 №340.

Пунктом 1.1. Положення № 340 передбачено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) (пункт 1.3 Положення №340) вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (пункт 6.1. Положення №340).

За умовами пункту 6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

У відповідності до пункту 6.4. Положення №340 графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника. У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

Водночас, пунктом 4 наказу Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 №40, передбачено, що пункт 6.1. Положення №340 (щодо обладнання вантажних автомобілів тахографами) набирає чинності з 01.06.2015. Отже, з 01.06.2015 набула чинності вимога щодо наявності тахографа у транспортному засобі при виконанні внутрішніх перевезень вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн. У разі відсутності такого пристрою, водій повинен мати індивідуальну контрольну книжку водія.

Аналогічний підхід щодо застосування наведених норм Інструкції №385 та Положення №340 викладено у постанові Верховного Суду від 31.10.2023 у справі № 440/17062/21.

Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена. Зазначені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.03.2020 по справі № 823/1199/17.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Пунктом 7.1 Положення № 340 визначено, що органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначений Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010 №385, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 р. за № 946/18241, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Здійснюючи перевезення вантажів без оформлення документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-ІІІ має нести відповідальність, визначену абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ у вигляді адміністративно-господарського штрафу.

Як встановлено судом, з матеріалів справи, на момент проведення перевірки у водія ОСОБА_1 була відсутня інформація про його час роботи та відпочинку за 29.04.2024, 30.04.2024. На відеозаписі з боді-камери інспектора, який був здійснений під час проведення перевірки вбачається, що водій дійсно сказав інспектору, що в ті дні керував іншим транспортним засобом, який обладнаний цифровим тахографом. Інспектор запропонував водієві надати особисту чіп-карту водія для зчитування інформації з неї за 29.04.2024 та 30.04.2024. Однак водій повідомив, що не має при собі чіп-карти. Вказане підтверджує той факт, що інспектор вжив всіх заходів для з`ясування істинних обставин у справі, однак водій не зміг надати інформацію про свій час роботи та відпочинку.

З приводу цього варто також зазначити, що відповідно до пунтків 3.17 та 3.18 Порядку обігу карток, що використовуються в цифрових контрольних пристроях (тахографах), затв. наказом Міністерства інфраструктури України від 30.05.2013 № 329 та зареєстр. в Міністерстві юстиції України 14 червня 2013 р. за № 964/23496, фізичній собі видається лише одна картка водія. Фізична особа, яка є власником картки водія, може користуватися тільки власною карткою водія.

Крім того, роздруківки на паперовому носії з цифрового тахографа за 29.04.2024, 30.04.2024, які позивач долучає до позову були відсутні у водія на момент проведення перевірки, що підтверджується відеозаписом. Також їх відсутність на момент проведення перевірки підтверджується датою їх видруку на самій роздруківці 02.05.2024, тобто на наступний день після проведення перевірки.

В ході проведенні перевірки та складення акту водій також не надавав Бланки підтвердження діяльності за 29.04.2024, 30.04.2024.

Що стосується тверджень позивача щодо неврахування відповідачем документів, які були надані представником позивача до пояснень, то суд, зазначає у постанові КАС ВС від 19 жовтня 2023 року у справі № 640/27759/21 щодо подання документів лише в суді та оцінка таких документів судом було висловлено, що:

« 51. В контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

52. В цьому контексті основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

53. Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

54. Тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.».

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у справі № 340/5660/22: основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності. Як зазначалося вище, водій повинен мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Отже документи, які долучені до позову (роздруківки, бланки підтвердження діяльності) фактично були відсутні на момент проведення перевірки, а тому не можуть братися до уваги судом, оскільки обов`язок пред`являти такі документи під час перевірки при здійсненні вантажних перевезень чітко встановлений ст. 49 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Враховуючи вищенаведене позивачем не доведено належними і достатніми доказами відсутність виявлених відповідачем порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт.

При цьому, суд зазначає, що в акті перевірки відсутні будь-які заперечення чи пояснення водія щодо встановленого порушення.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що оскільки на момент проведення рейдової перевірки у водія були відсутні документи, визначені ст.48 Закону №2344-ІІІ, то наявні правові підстави для застосування до позивача штрафу в сумі 17000 грн. згідно з вимогами абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ.

Щодо Постанови №064262 від 11.06.2024 та Акту №АР022173 від 08.05.2024, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 8 ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Крім того, 11.10.2005 р. набув чинності Закон України № 2819-IV від 07.09.2005 р. Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).

20.12.2010 р. набрала чинності Поправка № 6 до ЄУТР у частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт - надання Бланка підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Норми ЄУТР розмежовують такі документи як реєстраційний листок та роздруківка.

Щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія це тахокарти, які використовуються в аналоговому тахографі. У свою чергу, для цифрових тахографів не використовуються щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія; для цього приладу необхідно використовувати карту водія, роздруківку на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія.

З наявних у матеріалах справи копії документів суд встановив, що належний позивачу транспортний засіб, який був об`єктом перевірки, було обладнано працюючим та повіреним цифровим тахографом, який не використовує щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія, а використовує карту водія, роздруківку на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія.

За відсутності роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія відповідальність передбачена абз.3 ч.1 ст.60 вказаного Закону.

Підтвердженням такого висновку є та обставина, що роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водіїв є документом, який передбачений ст.53 Закону України «Про автомобільний транспорт», необхідним для виконання міжнародних перевезень для усіх перевізників (резидентів та нерезидентів) та видів перевезень (пасажирських, вантажних), які використовують у своїх транспортних засобах цифровий тахограф.

Тобто, вказаний документ, відсутність якого встановлено у позивача, є загальнообов`язковим при виконанні вантажних перевезень транспортними засобами, обладнаним цифровим тахографом; інші документи, наведені в ч.ч.3-6 ст.53 Закону України «Про автомобільний транспорт» є спеціальними для кожного з видів перевезень (вантажних/пасажирських) та особи перевізника (резидент/нерезидент).

Крім того, на виконання положень ст. 49 Закону № 2344-III водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень. Законодавець чітко встановив обов`язок водія надати при перевірці відповідному державному органу особисту картку для цифрового тахографу та щоденний реєстраційний листок режиму праці та відпочинку водія (роздруківка даних роботи цифрового тахографа), а транспортного підприємства забезпечити їх наявність у такого водія.

Як встановлено судом, під час проведення перевірки водій ОСОБА_1 пред`явив роздруківки з цифрового тахографа за період з 24.04.2024 по 29.04.2024. Однак з даної роздруківки якраз вбачається відсутність інформації про час роботи та відпочинку водія. З наданої водієм роздруківки вбачається інформація про час роботи та відпочинку водія до 13:44 24.04.2024. Наступна роздруківка містить відомості про роботу водія 29.04.2024. За період з 24.04.2024 по 15:40 29.04.2024 інформація про час роботи та відпочинку водія ОСОБА_1 відсутня. Тахокарт, які підтверджують роботу водія за вказаний період на іншому транспортному засобі чи бланку підтвердження діяльності також не було надано на момент проведення перевірки.

Отже, водій транспортного засобу, усвідомлюючи, що предметом рейдової перевірки було саме наявність у нього доказів на підтвердження ведення обліку робочого часу і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, мав пред`явити їх на виконання вимог ст. 49 Закону № 2344-III, чого у даному випадку не відбулось.

Щодо твердження позивача, що його двічі притягнуто до відповідальності за одне й те ж порушення, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Цією конституційною нормою встановлено заборону саме «подвійного», а не «повторного» притягнення до відповідальності. Застосування зазначеного конституційного положення не залежить від того, за яким рішенням особу було притягнуто до відповідальності раніше. Звертаємо увагу, що підставою винесення Постанови №064261 від 11.06.2024 був Акт №АР036069 від 01.05.2024 в якому зафіксовано відсутність тахокарт водія ОСОБА_1 за 29.04.2024 та 30.04.2024.

Підставою винесення Постанови №064262 від 11.06.2024 був №АР022173 від 08.05.2024, в якому зафіксована відсутність інформації про роботу водія ОСОБА_1 за період з 24.04.2024 по 15:40 29.04.2024.

З наведеного вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за два різні правопорушення.

Абзацом 20 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що при вчиненні однією особою двох або більше правопорушень адміністративно-господарський штраф накладається за кожне правопорушення окремо.

Відповідно до абз.3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З урахуванням наведеного суд дійшов до висновку про те, що вказані в оскаржуваних постановах відповідача порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29).

Також згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене в його сукупності, доводи позивача не відповідають обставинам справи, тому позовні вимоги задоволенню не належать.

Підстави для відшкодування судових витрат у порядку ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк-3" до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 30 грудня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк-3" (вул. Шевченка, буд. 81,с. Верхівськ,Рівненський р-н, Рівненська обл.,35336, ЄДРПОУ/РНОКПП 33521351)

Відповідач - Відділ державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Відінська, буд. 8,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 39816845)

Суддя С.М. Дуляницька