Рішення
від 20.11.2024 по справі 296/1918/24
КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/1918/24

2/296/1730/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2024 р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія " Ріальто" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Через підсистему "Електронний суд" на електронну пошту Корольовського районного суду м.Житомира надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ріальто", зі змісту якої просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором №210311-36347-1 від 11.03.2021 року станом на 21.02.2024 у розмірі 19070,00 грн., а також судові витрати у розмірі 2422,40 грн. та 9000,00 грн. витрати на правову допомогу.

Позов мотивований тим, що 11.03.2021 між ТОВ "ФК "Фінанс Інновація" (торгова марка "МОNЕТКА") та відповідачем був укладений договір №210311-36347-1, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5000,00 гривень, строком на 30 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ "Універсал Банк" зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,2 % від суми кредиту за кожен день користування та 4% від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту. Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.ua або https://monetka.com.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України "Про електронну комерцію". 01.07.2021 року між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНАНС ІННОВАЦІЯ" та ТОВ "ФК "Ріальто" укладено Договір відступлення права вимоги №01/07/2021-Р/М, відповідно до умов якого право вимоги за договором №210311-36347-1 від 11.03.2021 року перейшло до ТОВ "ФК "Ріальто".

Відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, відповідно до умов Кредитного договору, у зв`язку з чим має заборгованість станом на 21.02.2024 за вказаним кредитним договором в розмірі 19070,00 грн., яка складається з: 5000,00 грн. заборгованість за кредитом; 4070,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами, відповідно до п. 1.2 кредитного договору за ставкою 2,2 % за кожен день користування кредитом за період з 11.03.2021 по 17.04.2021 (включно); 10000,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 3.3. кредитного договору за ставкою 4% від суми несвоєчасно повернутого кредиту (грошових коштів) за кожний день прострочення за період з 18.04.2021 року по 06.06.2021 року (включно) відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Ухвалою від 15.03.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

04.06.2024 року постановлено ухвалу про витребування доказів.

04.07.2024 року та 12.07.2024 року на адресу суду з АТ "Універсал Банк" надійшла витребувана судом інформація.

13.09.2024 року від представника відповідача адвоката Цокало Т.М. надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначається, що відповідач ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання за кредитним договором №210311-36347-1 від 11.03.2021 року, тому він визнає заборгованість перед позивачем на суму 5000,00 грн (тіло кредиту). Також відповідач визнає, що з нього необхідно стягнути заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.2 кредитного договору за ставкою 2,2% за кожен день користування за період з 11.03.2021 р. по 10.04.2021 року в розмірі 3300,00грн. Щодо донарахованих позивачем процентів у розмірі 10 770,00 грн., які на думку позивача підлягають стягненню з відповідача, як таких, як заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п.3.3. кредитного договору за ставкою 4,0% від суми несвоєчасно повернутого Кредиту (грошових коштів) за кожний день прострочення за період з 11.04.2021 р. по 06.06.2021 р. (включно) відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, то за п. 3.3 договору №210311-36347-1 від 11.03.2021 р. в разі порушення строків повернення кредиту, встановлених п. 1.3 договору, позичальник сплачує позичальнику плату за користування кредитом за підвищеною процентною ставкою у розмірі 4,0% від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день користування кредитом понад встановлений строк. Відтак, зі змісту даного пункту договору вбачається, що плата за користування кредитом за підвищеною процентною ставкою в розмірі 4,0% встановлено саме за порушення строків повернення кредиту, тобто за невиконання грошового зобов`язання. Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, то за ч. 2 ст. 625 ЦК України на вимогу кредитора він зобов`язаний сплатити проценти від простроченої суми боргу. Отже, п. 3.3 Кредитного договору встановлено розмір процентної ставки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, як відповідальність за порушення грошового зобов`язання боржника. Однак нарахована заборгованість за процентами відповідно до п.3.3 договору фактично в 4,2 рази перевищує заборгованість за тілом виданого боржнику кредиту. Таким чином, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, відповідач прохає суд зменшити розмір відсотків донарахованих позивачем процентів у розмірі з 10 770,00 грн. до 500,00 грн., оскільки за певних умов саме суд може зменшити розмір процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Також просила суд звернути увагу на статус відповідача ОСОБА_1 . Вказала, що відповідно до довідки №4483 від 20.08.2023 р. про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, солдат ОСОБА_1 в період з 19.04.2022 р. по 21.10.2022 р. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони проти України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставах Витягу із журналу бойових дій 1 батальйонної тактичної групи військової частини НОМЕР_2 . З 27 червня 2023 року ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини та забезпечення, відповідно до пункту два частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_3 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 05 травня 2023 року №66-РС у ВІДСТАВКУ ЗА ПІДПУНКТОМ "Б" (за станом здоров`я), що підтверджується Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по строкові службі) №179 від 27.06.2023 р. На даний момент, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 та Витягом з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 11 Регіональної військово-лікарської комісії (протокол №1883 від 19 червня 2024 року). Виходячи з наведеного вмотивування, в охоронних правовідносинах, в яких права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідач з огляду на не співмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді процентів річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України з нього, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, а також беручи до уваги статус відповідача, його діагноз та моральний стан після участі у бойових діях щодо захисту України, представник відповідача вважає, що нарахований за п. 3.3 Кредитного договору розмір процентів в розмірі 10770,00 грн. не відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності, внаслідок чого в цій частині заборгованість підлягає зменшенню до розміру боргу за процентами кредиту, тобто до 500,00 грн. Також повідомила, що сторона відповідача понесла 9000,00 грн. судових витрат на правничу допомогу, отже попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат становить 9000,00 грн (а.с.110-125).

15.09.2024 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката ЦокалоТ.М. надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу з 9000,00 грн. до 1200,00 грн. Представник відповідача вважає розмір правничої допомоги у сумі 9000,00 грн. завищеним та необгрунтованим. Звертає увагу, що представник позивача не надав детального опису наданих робіт (послуг), що є підставою для відмови у розподілі витрат на професійну правничу допомогу (а.с.98-103).

Представник позивача подав до суду клопотання в якому просить справу розглянути за відсутності представника ТОВ "Фінансова компанія "Ріальто" (а.с.154-155).

Представник відповідача адвокат Цокало Т.М. подала до суду заяву в якій просить розглянути справу за відсутності відповідача та його представника. В заяві просить прийняти від ОСОБА_1 заяву про визнання позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ріальто" про стягнення заборгованості за договором №210311-36347-1 від 11.03.2021 р. в розмірі 8500,00 грн., яка складається з: - 5000,00 грн. тіло кредиту, 3300,00 грн. відсотки за користування кредитом, 500,00 грн. розмір боргу за відсотками в порядку ст. 625 ч. 2 ЦК України. В інший частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ріальто" про стягнення заборгованості відмовити. Здійснити розподіл судових витрат пропорційно задоволених позовних вимог. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ріальто" на користь ОСОБА_1 всі понесені судові витрати (а.с.158-159).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач є юридичною особою, видом діяльності якої є 64.99 Надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н.в.і.у. (а.с.35, 35).

Судом встановлено, що 11 березня 2021 року між ТОВ "ФК "Фінанс Інновація" та ОСОБА_1 із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором укладено кредитний договір №210311-36347-1 на підставі якого відповідачу надано кредит у розмірі 5000,00 грн на строк 30 днів (п. п. 1.1, 1.3 договору).

Пунктом 1.2 договору встановлено процентну ставку за користування кредитними коштами у розмірі 2,22% від суми кредиту за кожен день використання кредиту у межах строку, визначеного п. 1.3 договору.

Окрім того, ТОВ "Фінансова компанія "Фінанс Інновація" та ОСОБА_1 погодили графік розрахунків (додаток № 1 до договору №210311-36347-1), згідно п. 1 якого визначили дату повернення кредиту 10 квітня 2021 року.

Відповідно до п.3.2 договору №210311-36347-1 закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення умов, яке мало місце під час дії договору та не припиняє нарахування товариством процентів за корстування кредитом.

Пунктом 3.3 договору №210311-36347-1 визначено, що у випадку порушення строків повернення кредиту, встановлених п. 1.3 договору (з урахуванням пролонгації строку дії договору), позичальник сплачує товариству плату за неправомірне користування кредитом за процентною ставкою 4,50% від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день користування (річна процентна ставка становить 1460,00%) кредитом понад строк, зазначений у п. 1.3 цього договору. Сторони домовились, що процентна ставка, визначена у цьому пункті договору, нараховується відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

За умовами п. 1.6 вищевказаного договору ТОВ "Фінансова компанія "Фінанс Інновація" зобов`язалося здійснити переказ суми кредиту на належний позичальнику електронний платіжний засіб № НОМЕР_1 .

Підписуючи кредитний договір, відповідач ОСОБА_1 також погодився на використання електронного підпису у якості аналога його власноручного підпису (п. 5.2.3 договору).

На підтвердження укладення між ТОВ "Фінансова компанія "Фінанс Інновація" та ОСОБА_1 вищевказаного кредитного договору до позовної заяви долучено витяги з інформаційно-телекомунікаційної системи https://monetka.ua та довідку №68796 від 12 лютого 2024 року, у яких відображено хронологію подання ОСОБА_1 анкети-заяви на кредит №784802, а також укладення договору №210311-36347-1 від 11 березня 2021 року.

Згідно квитанції №384534554 від 11 березня 2021 року на виконання умов кредитного договору №210311-36347-1 ТОВ "Фінансова компанія "Фінанс Інновація" 11 березня 2021 року здійснило переказ коштів на суму 5000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_5 .

Також з АТ "КБ "Універсал Банк" надійшла витребувана судом інформація, відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_6 . В додаток було додано виписку про рух коштів по банківській картці № НОМЕР_6 за період з 11.03.2021 року по 12.03.2021 року.

Відповідач визнав факт укладення договору та отримання коштів у розмірі 5000,00 грн.

01 липня 2021 року між ТОВ "ФК "Фінанс Інновація" (первісний кредитор) і ТОВ "ФК "Ріальто" (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги №01/07/2021-Р/М, за умовами п. 1.1 якого первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає (набуває) права грошової вимоги первісного кредитора за кредитними договорами, строк виконання зобов`язань за якими настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників (позичальниками за кредитними договорами), включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить первісному кредитору.

В абз. 2 п. 1.1 договору його сторони погодили, що перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимог до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в акті прийому-передачі прав та додаткових договорах до договору.

Згідно умов п. 3.1 договору № 01/07/2021-Р/М від 01 липня 2021 року права вимоги за кредитними договорами вважаються відступленими з моменту підписання акта прийому-передачі прав, що є невід`ємною частиною договору.

Як убачається із витягу з акта приймання-передачі прав за №1 від 01 липня 2021 року до договору відступлення права вимоги №01/07/2021-Р/М від 01 липня 2021 року, ТОВ "ФК "Фінанс Інновація" відступило позивачу ТОВ "ФК "Ріальто" право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №210311-36347-1 від 11 березня 2021 року на загальну суму 19070,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №210311-36347-1 від 11 березня 2021 року станом на 21 лютого 2024 року заборгованість ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором становить 19070,00 грн, з яких: 5000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту (тіло кредиту), 4070,00 грн прострочена заборгованість за несплаченими процентами (згідно п. 1.2 договору за період 37 днів з 11.03.2021 по 17.04.2021), 10000 грн заборгованість за несплаченими процентами за неправомірне користування грошовими коштами згідно п. 3.3 договору за період 50 днів з 18.04.2021 по 06.06.2021.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Ріальто" слід задовольнити частково, виходячи із таких підстав.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з вимогами ч. 1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є: умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 2 ст.1055 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з вимогами ч. 1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В силу вимог ч. 1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем ОСОБА_1 підписано договір за №210311-36347-1 від 11 березня 2021, шляхом підписання вказаного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 444363.

Вказані обставини також визнав відповідач.

В силу вимог ч. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін цього договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

Згідно з вимогами п. 5 ч. 1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до вимог абз. 1 ч. 12 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно абз. абз. 1, 3 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про електронну комерцію").

У силу ч. 3 ст.18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

В силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Вищенаведене свідчить про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України "Про електронну комерцію", містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Отже, між сторонами досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ "ФК "Фінанас інновація" та ОСОБА_1 у встановленому законом порядку укладено електронний договір про надання кредиту за №210311-36347-1 від 11 березня 2021 року.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст.1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з вимогами ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

У силу ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положеннями ч. 1 ст.526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ( ст 610 ЦК).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (провадження №12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. За період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

З матеріалів справи встановлено, що 11 березня 2021 року між ТОВ "ФК "Фінанс інновація" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір за №№210311-36347-1, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000 грн, шляхом перерахування кредитних коштів на картковий рахунок позичальника. Згідно умов кредитного договору, відповідач зобов`язався повернути суму кредиту та сплатити проценти за його користування.

Однак, відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав умов вказаного кредитного договору, допустив виникнення заборгованості та у встановлений строк коштів не повернув.

01 липня 2021 року від ТОВ "ФК "Фінанс інновація" до позивача ТОВ "ФК "Ріальто" перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 згідно кредитного договору за №210311-36347-1 від 11 березня 2021 року, на підставі договору відступлення права вимоги за №01/07/2021-Р/М від 01 липня 2021 року та акту приймання-передачі прав за №1 від 01 липня 2021 року.

Докази про те, що вказаний договір визнаний недійсним чи його дійсність оспорюється в судовому провадженні суду не надані.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором за №210311-36347-1 від 11 березня 2021 року становить 19070,00 грн, з яких: 5000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту (тіло кредиту), 4070,00 грн прострочена заборгованість за несплаченими процентами, 10000,00 грн заборгованість за несплаченими процентами за неправомірне користування грошовими коштами згідно п. 3.3 договору (ст. 625 ЦК України) .

Таким чином, позивач на праві нового кредитора вправі вимагати повернення суми кредиту від позичальника за кредитним договором за №210311-36347-1 від 11 березня 2021.

Оскільки доказів належного виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за вищевказаним кредитним договором матеріали справи не містять, а сума заборгованості останнього підтверджується розрахунком заборгованості, який наданий суду та відповідачем не спростований, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відтак, суд приходить до висновку, що сума заборгованості за кредитним договором за №210311-36347-1 від 11 березня 2021 року в розмірі 5000,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту, підлягає поверненню відповідачем позивачу.

Разом з тим, суд не погоджується з нарахованою позивачем простроченою заборгованістю за несплаченими процентами в сумі 4070,00 грн виходячи з наступного.

Як вбачається з пункту 1.3 договору №210311-36347-1 від 11 березня 2021 року, строк кредитування був погоджений сторонами та становив 30 днів.

Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.

Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов договору становить 3300,00 грн за період з 11.03.2021 по 10.04.2021, виходячи з розрахунку: 5000,00 грн (тіло кредиту) х 2,2% (процента ставка)/ 100% х 30 днів (строк позики).

Щодо нарахованої заборгованості за несплаченими процентами за неправомірне користування грошовими коштами згідно п. 3.3 договору в сумі 10000,00 грн. суд зазначає наступне.

Як вбачається з абзацу 2 пункту 3.3 договору №210311-36347-1 від 11 березня 2021 року, сторони домовились, що процентна ставка, визначена в цьому пункті Договору, нараховується відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідачки процентів за кредитом, нарахованих унаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань, після спливу строку кредитування, є обґрунтованою.

Разом з тим, у пункті 8.38 Постанови від 18.03.2020 №902/417/18 Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок про те, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Даний висновок був підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року по справі № 910/4518/16, в якій суд касаційної інстанції вказав, що компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за "користування кредитом" (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за "користування кредитом", до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Також слід мати на увазі, що, на відміну від розміру процентів за "користування кредитом", розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання може бути зменшений судом.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

За змістом положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У даному випадку суд вважає, що встановлений у п.3.3 договору №210311-36347-1 від 11 березня 2021 року розмір процентів (1460,00%), що нараховані згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, не відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності, а тому беручи до уваги особу відповдача - військовослужбовця, захисника України від агресії російської федерації, наявність інвалідності, приходить до висновку про можливість зменшення суми заборгованості за процентами, яка в два рази перевищує суму заборгованості за кредитом, з 10000,00 грн. до 1500,00 - грн.

Таким чином, оскільки позивачем зобов`язання за кредитним договором виконано у повному обсязі та надано відповідачу кредитні кошти, однак ОСОБА_1 свої зобов`язання щодо повернення суми кредиту, а також сплати відсотків за договором належним чином не виконував, суд дійшов висновку про право банку вимагати захисту своїх прав через суд, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 9800,00 грн., з яких 5000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 3300,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами за ставкою 2,2 % за кожен день користування кредитом за період з 11.03.2021 по 10.04.2021 (включно); 1500,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами за ставкою 4,0% від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день прострочення згідно ст. 625 ЦК України.

У позові представник позивача - адвокат Руденко К.В. також просить стягнути витрати на правничу допомогу у сумі 9 000,00 грн., на підтвердження чого подав наступні документи: Договір №02/06/2022 від 02.06.2022, в п.п. 3.1 п. 3 якого вказано, що вартість послуг становить: 8000,00 грн. - складання позовної заяви про стягнення заборгованості, 1000 грн. - складання та надсилання адвокатського запиту. Також додано довіреність на представництво інтересів позивача у суді, Акт приймання-передачі від 10.01.2024 наданих послуг №201 до договору №02/06/2022 про надання юридичних послуг від 02.06.2022.

У свою чергу у відзиві на позовну заяву представник відповідача - адвокат Цокало Т.М. зазначила, що сторона відповідача понесла 9000,00 грн. витрат на правничу допомогу, котрі просить стягнути із позивача під час розподілу судових витрат пропорційно задоволених позовних вимог. В обґрунтування даної вимоги до відзиву були долучені ордер на надання правничої допомоги, договір №1052 про надання правничої допомоги від 11.09.2024, акт від 13.09.2024 приймання-передачі наданої правничої допомоги №1 до договору та детальний опис робіт (наданих послуг). Зі змісту даних документів слідує, що адвокатом Цокало Т.М., яка представляє інтереси відповідача ОСОБА_1 , надано наступні послуги (виконані роботи): 1500,00 грн. - надання усної консультації, 1000,00 грн. - ознайомлення із матеріалами справи, 6500,00 грн. - підготовка та написання по суті відзиву по справі.

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина перша та друга статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновки, що "при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін".

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Представником відповідача подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, в обґрунтування якого адвокат Цокало Т.М. зазначила, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу є завищеними та необґрунтованими, а тому просила зменшити розмір витрат на правову допомогу з 9000,00 грн до 1200,00 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Розглядаючи питання розподілу судових витрат суд враховує, що вказана справа є справою незначної складності (малозначною), її розгляд проводився в порядку спрощеного позовного провадження.

Виходячи з конкретних обставин справи, зокрема ціни позову, обсягу виконаної адвокатами роботи, витраченого часу, порядку розгляду справи в спрощеному провадженні, ураховуючи засади співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, суд вважає, що зазначені представниками сторін витрати на професійну правничу допомогу є реальними, обґрунтованими та не суперечать критерію розумності розміру таких витрат. Незважаючи на те, що представники сторін безпосередньо не брали участь у судових засіданнях, проте суд зважує на підготовку та написання ними заяв (клопотань).

Таким чином суд вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат на підставі ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1244,86 грн. судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Як вказувалося вище, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 9800,00 грн.

Таким чином на користь позивача з відповідача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4625,06 грн (9800,00 грн (задоволені позовні вимоги) х 100% : 19070,00 грн (заявлені позовні вимог) = 51,38 % (процент задоволених позовних вимог), 9000,00 грн (загальні судові витрати) х 51,38% : 100% = 4625,06 грн).

Крім того, відповідачем по справі також було понесено судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн, які підтверджені відповідними доказами, суд відхилив 48,62 % позовних вимог позивача (100% - 51,38% = 48,62 %.

Таким чином з позивача на користь відповідача підлягають стягненню понесені судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру відхилених позовних вимог у розмірі 4375,8 грн (9000,00 грн х 48,62% = 4375,8 грн).

Згідно з ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З огляду на викладене та враховуючи норму ч. 10 ст. 141 ЦПК України, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Ріальто" 249,26 грн. витрат на правничу допомогу (4625,06 грн 4375,8 грн 249,26 грн.).

Керуючись ст. 2-5, 10-13, 15, 76-82, 133, 137, 141, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ріальто" заборгованість за договором №210311-36347-1 від 11.03.2021 року станом на 21.02.2024 року у розмірі 9800,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ріальто" судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1244,86 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ріальто" 249,26 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто», місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4, код ЄДРПОУ 43492595.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Головуючий суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту рішення: 10.12.2024.

СудКорольовський районний суд м. Житомира
Дата ухвалення рішення20.11.2024
Оприлюднено01.01.2025
Номер документу124163352
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них страхування, з них позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Судовий реєстр по справі —296/1918/24

Рішення від 20.11.2024

Цивільне

Корольовський районний суд м. Житомира

Адамович О. Й.

Рішення від 20.11.2024

Цивільне

Корольовський районний суд м. Житомира

Адамович О. Й.

Ухвала від 01.04.2024

Цивільне

Корольовський районний суд м. Житомира

Адамович О. Й.

Ухвала від 15.03.2024

Цивільне

Корольовський районний суд м. Житомира

Адамович О. Й.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні