Рішення

від 17.12.2024 по справі 448/965/24

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 448/965/24

Провадження № 2/448/417/24

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(повний текст)

17.12.2024 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.,

при секретарі судового засідання Романченко І.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Яксманицький Роман Степанович та Мостиська державна нотаріальна контора про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області, відносився до суспільної групи «колгоспний двір», де станом на 1988-1991р.р. проживали та були зареєстровані: ОСОБА_3 (батько позивачів), ОСОБА_4 (матір позивачів), ОСОБА_5 (дядько позивачів), ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_2 (позивач). Відтак, кожному з них належала 1/5 частка такого.

Покликаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їхній (позивачів) дядько ОСОБА_5 , частку якого у спірному будинковолодінні шляхом вступу в управління та володіння майном успадкував їхній батько ОСОБА_3 . Крім того, їхній батько ОСОБА_3 після смерті брата з метою оформлення своїх спадкових прав звертався в Мостиську державну нотаріальну контору Львівської області, де отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на частину майна спадкодавця ОСОБА_5 . Відповідно, після смерті ОСОБА_5 частка їхнього батька ОСОБА_3 у спірному будинковолодінні збільшилася до 2/5 часток (1/5+1/5).

Вказують, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер їхній батько ОСОБА_3 . Стверджують, що саме вони (позивачі) після смерті свого батька успадкували в рівних частках усе належне йому спадкове майно, в тому числі кожен з них по 1/5 частці спірного будинковолодіння (2/5:2). Після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , частка кожного з них (позивачів) у спірному будинковолодінні склала по 2/5 (1/5 частка, що належала кожному з них як члену колгоспного двору, +1/5 частка, яку кожен з них успадкував після смерті батька ОСОБА_3 ).

Зазначають, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла їхня матір ОСОБА_4 , яка за життя склала заповіт, яким охопила лише належний їй житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , заповівши такий своїй дочці ОСОБА_6 . Натомість, рештою належного їй майна, в тому числі належною їй часткою у спірному будинковолодінні (1/5 часткою) спадкодавець ОСОБА_4 не розпорядилась. Спадкоємцем першої черги спадкування за законом, який прийняв спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_4 є саме позивач ОСОБА_1 . Відповідно, після смерті матері його частка у спірному будинковолодінні склала 3/5 (1/5 частка, що належала йому як члену колгоспного двору, +1/5 частка, яку він успадкував після смерті свого батька ОСОБА_3 + 1/5 частка, яку він успадкував після смерті своєї матері ОСОБА_4 ).

Стверджують, що відсутність належних правовстановлюючих документів на майно колгоспного двору створює складнощі в належному оформленні їхніх (позивачів) прав власників, а тому просять суд визнати за ним (позивачем ОСОБА_1 ) право власності на 3/5 частки будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області, а за ним (позивачем ОСОБА_2 ) право власності на 2/5 частки такого.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в підготовче судове засідання не з`явилися, однак у матеріалах справи наявне їхнє клопотання, у якому вони зазначили, що підтримують заявлені ними позовні вимоги, просять такі задовольнити. Крім того, просять здійснювати розгляд даної справи у їх відсутності.

Представник відповідача - Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області в судове засідання не з`явився, проте подав заяву, в якій зазначив, що він визнає позовні вимоги, пред`явлені позивачами та просить розглядати дану цивільну справу у його (представника) відсутності.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Р.С. в судове засідання не з`явився, проте надіслав заяву-повідомлення від 18.06.2024р. за №360/01-16; копії сторінок спадкової справи №118/2018, заведеної після смерті ОСОБА_3 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 18.06.2024р. №77356691, з якої слідує, що після смерті ОСОБА_3 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , заведено спадкову справу №118/2018; інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 18.06.2024р. №77356705, з якої відомо, що спадкодавець ОСОБА_3 за життя своїм майном не розпоряджався, заповіту не складав; заяву-повідомлення від 18.06.2024р. за №361/01-16; копії сторінок спадкової справи №367/2023, заведеної після смерті ОСОБА_4 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ; інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 18.06.2024р. №77356662, з якої слідує, що після смерті ОСОБА_4 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , заведено спадкову справу №367/2023; інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 18.06.2024р. №77356667, з якої відомо, що спадкодавець ОСОБА_4 за життя склала заповіт, посвідчений 28.10.1999р. в Стрийській державній нотаріальній конторі Львівської області. Просив розглядати дану справу у його (нотаріуса) відсутності.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - в.о. завідувача Мостиської державної нотаріальної контори Львівської області Шаравара В.В. в судове засідання не з`явилася, а скерувала на адресу суду копію спадкової справи №780/08, заведеної внаслідок смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Просила розглядати дану справу у її відсутності.

Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності учасників справи, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У ч.4 ст.206 ЦПК України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст.12 ЦПК України.

Судом встановлено, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області відносилося до суспільної групи "колгоспний двір", членами якого, як вважає суд, були: ОСОБА_3 (батько позивачів), ОСОБА_4 (матір позивачів), ОСОБА_5 (дядько позивачів), ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_2 (позивач), що підтверджується виписками з погосподарської книги №13 по селу Вовчищовичі Яворівського району Львівської області про суспільну групу двору та склад його членів станом з 01.04.1988р. по 15.04.1991р.р., наданими виконавчим комітетом Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області. Всі зазначені члени колгоспного двору станом на 15.04.1991 року зберегли право на частку в майні такого.

Згідно вимог ст.7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об`єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Відповідно затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 «Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.

Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно з п.9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.

Відповідно до змісту Вказівок № 5-24/26 і № 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працюють у колгоспі, але не є членами колгоспу, належать до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Згідно Закону України «Про власність» від 15.04.1991 року, пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

Відповідно до ст.ст.120, 123 ЦК УРСР(в редакції 1963 року), чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється, виходячи з рівності часток усіх членів двору.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.

Виходячи з вимог ст.ст.120, 123 ЦК України в редакції 1963 року, які діяли станом на 15.04.1991р. і регулювали власність колгоспного двору, право на майно колгоспного двору (спірне будинковолодіння) в рівних частках мали: ОСОБА_3 (батько позивачів), ОСОБА_4 (матір позивачів), ОСОБА_5 (дядько позивачів), ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_2 (позивач), тобто кожен по 1/5 частці будинковолодіння АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина внаслідок смерті ОСОБА_5 .

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 Спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України 2003 року (ЦК), законами України "Про нотаріат" «Про міжнародне приватне право», іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини. У разі, коли спадщина, відкрилась до набуття чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Згідно ст.524 ЦК України в редакції 1963 року спадкування здійснюється за законом і за заповітом. Спадкування за законом має місце, коли і оскільки воно не змінене заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Відповідно до ст.534 ЦК України 1963 року кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

У відповідності до ч.1 ст.529 ЦК України 1963 року при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина (чоловік) і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до ст.548 ЦК України 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно ст.ст.548, 549 ЦК України 1963 року (діяли на момент відкриття спадщини), для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Таким чином, за ст.549 ЦК України спадкоємець вважається таким, що фактично прийняв спадщину, якщо він довів, що він вступив в управління або користування спадковим майном.

Отже, оскільки спадкодавець ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , то відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на вказані правовідносини поширюється дія ЦК УРСР від 1963 року.

До складу даної спадщини входило право на 1/5 частку будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області, що належало спадкодавцю ОСОБА_5 як члену колгоспного двору.

Спадкодавець ОСОБА_5 за життя своїм майном не розпорядився, заповіту не склав. У зв`язку з відсутністю заповіту, спадкування здійснюється за законом.

Із матеріалів справи, зокрема із копії спадкової справи 780/08, заведеної у Мостиській державній нотаріальній конторі Львівської області, вбачається, що після смерті ОСОБА_5 в управління його спадковим майном вступив його рідний брат - ОСОБА_3 (батько позивачів). На ім`я ОСОБА_3 як спадкоємця в цілому майна ОСОБА_5 видано свідоцтво про право на спадщину за законом.

Підсумовуючи, суд вважає, що належне спадкодавцю ОСОБА_5 спадкове майно, в тому числі право на 1/5 частку спірного будинковолодіння, що належало йому як члену колгоспного двору, успадкував саме його рідний брат ОСОБА_3 (батько позивачів).

Таким чином, частка ОСОБА_3 у спірному будинковолодінні збільшилась і склала 2/5 частки (1/5 частка, що належала йому як члену колгоспного двору, + 1/5 частка, яку він успадкував після смерті брата ОСОБА_5 ).

ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_3 (батька позивачів).

До складу даної спадщини входило право на 2/5 частки спірного будинковолодіння АДРЕСА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_3 за життя усім своїм майном не розпорядився. У зв`язку з відсутністю заповіту, спадкування здійснюється за законом.

Відповідно до копій сторінок спадкової справи №118/2018, заведеної після смерті ОСОБА_3 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , - сини спадкодавця - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (позивачі) у встановлений законом строк звернулися до приватного нотаріуса Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицького Р.С. із заявами про прийняття даної спадщини та їм як спадкоємцям першої черги спадкування за законом були видані Свідоцтва про право на спадщину за законом на частину спадкового майна спадкодавця ОСОБА_3 . Інший спадкоємець до даної спадщини, зокрема дружина померлого - ОСОБА_4 відмовилася від даної спадщини на користь синів - позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Спадщина, на яку позивачам у рівних частках видано свідоцтва, складається із приватизованих земельних ділянок площею 0,4035 га та 1,0141 га, які розташовані на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області (правонаступником якої є Судововишнянська міська рада Яворівського району Львівської області), цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Тобто, у відповідності до вимог ч.3 ст.1268, ст.1269 ЦК України, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (позивачі) вважаються такими, що прийняли спадщину, яка відкрилась після смерті їх батька - спадкодавця ОСОБА_3 .

Підсумовуючи, суд вважає, що належне спадкодавцю ОСОБА_3 спадкове майно, в тому числі право на 2/5 частки спірного будинковолодіння, успадкували в рівних частках саме його сини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (позивачі), кожен по 1/5 частці (2/5:2) такого.

Таким чином, кожен з позивачів став фактичним власником 2/5 часток спірного будинковолодіння (1/5 частка, що належала кожному з них як члену колгоспного двору,+ 1/5 частка, яку кожен з них успадкував після смерті батька ОСОБА_3 ).

ІНФОРМАЦІЯ_3 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_4 (матері позивачів).

До складу спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті спадкодавця ОСОБА_4 , входило право на 1/5 частку спірного будинковолодіння АДРЕСА_1 , що належала їй як члену колгоспного двору; житловий будинок по АДРЕСА_2 .

Як вбачається із матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_4 за життя, зокрема 28.10.1999 року склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Львівської області. Вказаним заповітом спадкодавець ОСОБА_4 заповіла житловий будинок по АДРЕСА_2 своїй дочці - ОСОБА_6 . Даний заповіт зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за №2-3727 та в спадковому реєстрі за №3971369.

У відповідності до вимог ст.1245 ЦК України, право на спадкування частини спадщини, яка не охоплена заповітом, в тому числі належної спадкодавцю 1/5 частки у спірному будинковолодінні, одержали спадкоємці за законом на загальних підставах.

З матеріалів спадкової справи №367/2023, заведеної після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , відомо, що ОСОБА_6 у відповідності до вимог ст.1269 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину за заповітом, яка відкрилась внаслідок смерті її матері спадкодавця ОСОБА_4 ; позивач ОСОБА_1 у відповідності до вимог ч.3 ст.1268, ст.1269 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину за законом, яка відкрилась внаслідок смерті його матері спадкодавця ОСОБА_4 ; інші спадкоємці за законом до даної спадщини - ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у встановлений законом строк відмовились від прийняття даної спадщини за законом; нотаріусом Яксманицьким Р.С. на ім`я ОСОБА_6 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно спадкодавця ОСОБА_4 , зокрема на належний їй житловий будинок по АДРЕСА_2 ; на звернення позивача ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицького Р.С. про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок (колгоспний двір), що знаходиться в АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , нотаріус повідомленням №228/02-14 від 04.04.2024 року повідомив його про те, що для реалізації ним права на спадкування вказаного житлового будинку або його частки слід звернутися в Мостиський районний суд Львівської області з позовною заявою «Про визнання права власності на житловий будинок або його частку» з тих підстав, що зазначений житловий будинок відноситься до суспільної групи колгоспний двір.

Враховуючи наведене, суд вважає, що належну спадкодавцю ОСОБА_4 1/5 частку в майні колгоспного двору фактично успадкував спадкоємець за законом - її син ОСОБА_1 .

Відтак, частка позивача ОСОБА_1 у спірному будинковолодінні збільшилась і склала 3/5 частки (1/5 частка, що належала йому як члену колгоспного двору, + 1/5 частка, яку він в порядку спадкування за законом успадкував після смерті батька ОСОБА_3 + 1/5 частка, яку він в порядку спадкування за законом успадкував після смерті матері ОСОБА_4 ).

В той же час, через відсутність належних правовстановлюючих документів, виданих на ім`я спадкодавців та належність спірного будинковолодіння до суспільної групи «колгоспний двір», позивачі не можуть в позасудовому порядку в повній мірі оформити свої спадкові права, у зв`язку із чим звернулися до суду із зазначеним позовом.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п.4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Так, до 01.01.2013р. державна реєстрація права особи на частку у майні колгоспного двору здійснювалась МБТІ, відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року на підставі рішення, яке виносилось сільською радою про розподіл часток майна колгоспного двору.

Пунктом 2 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів України» (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 09.12.2011 року № 4152- VI) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно в порядку визначеному цим Законом, буде здійснюватись з 1 січня 2013 року.

З 1 січня 2013 року право власності на нерухоме майно посвідчуються на загальних засадах, свідоцтвом про право власності, що видає державний реєстратор прав з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав майно та їх обтяжень». Згідно з вимогами, які визначені ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор з 01.01.2013 року не посвідчує прав власності на об`єкт нерухомого майна та не видає свідоцтва про права власності на підставі рішення сільської ради про розподіл часток майна колгоспного двору між його співвласниками.

Отже, через відсутність належних правовстановлюючих документів на спірний будинок з господарськими спорудами за АДРЕСА_3 та через належність такого до суспільної групи «колгоспний двір» право позивачів на спірне будинковолодіння не може бути вирішено в позасудовому порядку, у зв`язку з чим такі звернулися до суду із вказаним позовом.

Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

Згідно ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Правилами ст.1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст. 1297 ЦК України).

Практика Верхового Суду України (п.23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оскільки у даному випадку питання про право позивачів на спірне будинковолодіння не може бути вирішено в позасудовому порядку у зв`язку з вищевикладеними обставинами, тому це питання можливо вирішити у судовому порядку шляхом визнання права власності на вищевказане майно.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Права власника майна підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

Відповідно до ч.3 ст.12, ст.81 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Узагальнюючи, суд вважає, що є всі підстави для визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на 3/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області (1/5 частка, що належала йому як члену колгоспного двору, + 1/5 частка, яку він в порядку спадкування за законом успадкував після смерті батька ОСОБА_3 + 1/5 частка, яку він в порядку спадкування за законом успадкував після смерті матері ОСОБА_4 ).; за позивачем ОСОБА_2 - права на 2/5 частки зазначеного будинку ( 1/5 частка, що належала йому як члену колгоспного двору, + 1/5 частка, яку він в порядку спадкування за законом успадкував після смерті батька ОСОБА_3 ).

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 133, 141, ст.200 ч.3, ст.206 ч.4, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Яксманицький Роман Степанович та Мостиська державна нотаріальна контора про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на 3/5 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , право власності на 2/5 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 27.12.2024р.

Відомості про учасників справи:

Позивачі:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

Відповідач: Судововишнянська міська рада Яворівського району Львівської області, код ЄДРПОУ: 44075067; місцезнаходження: 81340, м.Судова Вишня, площа І.Франка, 14, Яворівського району Львівської області,

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:

- приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович (місцезнаходження: 81300, м.Мостиська, вул.Грушевського, 22, Яворівського району Львівської області);

- Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області, (місцезнаходження: 81300, м.Мостиська, вул.Грушевського, 22, Яворівського району Львівської області).

Суддя Ю.В. Кічак