Рішення

від 17.12.2024 по справі 448/1979/24

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 448/1979/24

Провадження № 2/448/703/24

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(повний текст)

17.12.2024 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.,

при секретарі судового засідання Романченко І.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що її (позивачки) матері ОСОБА_3 належало будинковолодіння, яке знаходиться по АДРЕСА_1 .

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її матір ОСОБА_3 померла, однак за життя така своїм майном розпорядилася, заповівши їй (позивачці) усе своє майно. Стверджує, що вона (позивачка) як спадкоємець за заповітом у визначений законом строк звернулася в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини та із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Покликається на те, що у зв`язку з відсутністю належних правовстановлюючих документів на спірне будинковолодіння, виданих на ім`я спадкодавця, нотаріус рекомендував звернутися до суду із позовною заявою про визнання права власності.

З огляду на наведене, просила суд ухвалити рішення, яким визнати за нею (позивачкою) право власності на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Позивачка ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з`явилася, подала через канцелярію суду письмову заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить такі задовольнити. Крім того, просить розглянути дану справу у її (позивачки) відсутності.

Представник відповідача Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області в підготовче судове засідання не з`явилася, проте скерувала на адресу суду заяву, в якій вказала, що визнає позовні вимоги, пред`явлені позивачкою ОСОБА_1 , а розгляд даної справи просить проводити у їх відсутності.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Р.С. в судове засідання не з`явився, проте скерував копії сторінок спадкової справи №160/2024, заведеної після смерті ОСОБА_3 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №79237420 від 21.11.2024р., а також подав письмову заяву про розгляд справи у його відсутності.

Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності учасників справи, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У ч.4 ст.206 ЦПК України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст.12 ЦПК України.

Судом встановлено, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області, 1955 року будівництва, відносилося до суспільної групи "колгоспний двір", головою та єдиним членом якого, як вважає суд, була ОСОБА_3 , що підтверджується матеріалами даної цивільної справи.

Згідно вимог ст.7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об`єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Відповідно затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 «Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.

Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно з п.9 зазначених Вказівок, окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.

Відповідно до змісту Вказівок №5-24/26 і №69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працюють у колгоспі, але не є членами колгоспу, належать до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Згідно Закону України «Про власність» від 15.04.1991 року, пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею та коштами у веденні спільного господарства двору.

Відповідно до ст.ст.120,123 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.

Відповідно до роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 16 травня 2013 року за № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вбачається, що при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Виходячи з вимог ст.ст.120, 123 ЦК України в редакції 1963 року, які діяли станом на 15.04.1991р. і регулювали власність колгоспного двору, право власності на майно колгоспного двору (спірне будинковолодіння) в цілому мала саме ОСОБА_3 (матір позивачки).

ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_3 (матері позивачки).

До складу даної спадщини входить право власності на вищевказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , що належав спадкодавцю ОСОБА_3 як останньому члену колгоспного двору.

Як вбачається із матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_3 за життя усім своїм майном розпорядилася, зокрема 18.06.2012 року така склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Мишлятицької сільської ради Мостиського району Львівської області. Вказаним заповітом спадкодавець ОСОБА_3 усе своє майно заповіла своїй дочці позивачці ОСОБА_1 . Даний заповіт зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за №42 та в спадковому реєстрі за №54049292.

З матеріалів спадкової справи №160/2024, що заведена приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицьким Р.С. відомо, що позивачка ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст.1269 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину за заповітом, яка відкрилась внаслідок смерті спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; інший можливий спадкоємець до даної спадщини ОСОБА_4 у встановлений законом строк відмовилася від прийняття даної спадщини на користь іншого спадкоємця - позивачки ОСОБА_1 ; приватним нотаріусом Яксманицьким Р.С. на ім`я позивачки ОСОБА_1 були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно спадкодавця ОСОБА_3 , зокрема на належні їй земельні ділянки площею 0,6621 га та 0,5469 га, які розташовані на території Мишлятицької сільської ради Мостиського району Львівської області (правонаступником якої є Шегинівська сільська рада Яворівського району Львівської області), цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; на звернення позивачки ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицького Р.С. про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок (колгоспний двір), що знаходиться в АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , нотаріус повідомленням №480/02-14 від 05.09.2024 року повідомив її про те, що для реалізації нею права на спадкування вказаного житлового будинку або його частки слід звернутися в Мостиський районний суд Львівської області з позовною заявою «Про визнання права власності на житловий будинок або його частку» з тих підстав, що зазначений житловий будинок відноситься до суспільної групи колгоспний двір.

Враховуючи наведене, суд вважає, що усе належне спадкодавцю ОСОБА_3 спадкове майно, в тому числі спірне будинковолодіння, фактично успадкувала спадкоємець за заповітом її дочка ОСОБА_1 .

В той же час, через відсутність належних правовстановлюючих документів, виданих на ім`я спадкодавця та належність спірного будинковолодіння до суспільної групи «колгоспний двір», позивачка не може в позасудовому порядку в повній мірі оформити свої спадкові права, у зв`язку із чим звернулася до суду із зазначеним позовом.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п.4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Так, до 01.01.2013р. державна реєстрація права особи на частку у майні колгоспного двору здійснювалась МБТІ, відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року на підставі рішення, яке виносилось сільською радою про розподіл часток майна колгоспного двору.

Пунктом 2 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів України» (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 09.12.2011 року № 4152- VI) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно в порядку визначеному цим Законом, буде здійснюватись з 1 січня 2013 року.

З 1 січня 2013 року право власності на нерухоме майно посвідчуються на загальних засадах, свідоцтвом про право власності, що видає державний реєстратор прав з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав майно та їх обтяжень». Згідно з вимогами, які визначені ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор з 01.01.2013 року не посвідчує прав власності на об`єкт нерухомого майна та не видає свідоцтва про права власності на підставі рішення сільської ради про розподіл часток майна колгоспного двору між його співвласниками.

Отже, через відсутність належних правовстановлюючих документів на спірний будинок з господарськими спорудами за АДРЕСА_1 та через належність такого до суспільної групи «колгоспний двір» право позивачки на спірне будинковолодіння не може бути вирішено в позасудовому порядку, у зв`язку з чим така звернулася до суду із вказаним позовом.

Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копією свідоцтва про смерть спадкодавця ОСОБА_3 ; копіями сторінок спадкової справи №160/2024, заведеної після смерті ОСОБА_3 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копією заповіту спадкодавця ОСОБА_3 ; листом-повідомленням приватного нотаріуса Яксманицького Р.С. від 05.09.2024р. №480/02-14 про відмову позивачці у оформленні спадкових прав на спірне будинковолодіння; виписками із по господарських книг по селу Конюшки Яворівського району Львівської області; довідками, виданими виконавчим комітетом Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області №56 від 02.02.2024р. та №188 від 21.11.2024р. про склад сім`ї спадкодавця ОСОБА_3 на час її смерті; копією технічного паспорта на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами; копіями сторінок паспорта позивачки, належних їй свідоцтв про народження та про укладенню шлюбу; іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

Правилами ст.1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст. 1297 ЦК України).

Практика Верхового Суду України (п.23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оскільки у даному випадку питання про право позивачки на спірне будинковолодіння не може бути вирішено в позасудовому порядку у зв`язку з вищевикладеними обставинами, тому це питання можливо вирішити у судовому порядку шляхом визнання права власності на вищевказане майно.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Права власника майна підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

Відповідно до ч.3 ст.12, ст.81 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Узагальнюючи, суд вважає, що є всі підстави для визнання за позивачкою ОСОБА_1 права власності житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області в порядку спадкування за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 133, 141, ст.200 ч.3, ст.206 ч.4, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 27.12.2024р.

Відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Шегинівська сільська рада Яворівського району Львівської області, код ЄДРПОУ: 41077902; місцезнаходження: 81321, с.Шегині, вул.Героїв України, 184 Яворівського району Львівської області;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Яксманицький Роман Степанович, (місцезнаходження: 81300, м.Мостиська, вул.Грушевського, 22, Яворівського району Львівської області).

Суддя Ю.В. Кічак