Ухвала

від 25.12.2024 по справі 757/46636/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №757/46636/24-к Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1

апеляційне провадження №11-сс/824/7330/2024 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5

адвокатів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024000000001154 від 18 червня 2024 року,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2024 року клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про арешт майна - задоволено.

Накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме:

- копія «План будинок АДРЕСА_2 на 12 арк.;

- чорнові роздруківки на 8 арк.;

- копія технічних паспортів на 16 арк.;

- витяг з Державного реєстру речових прав №391070121 від 15 серпня 2024 року довідку склав адвокат ОСОБА_10 на земельну ділянку №322248500:02:011:5312, власник ОСОБА_11 на 1 арк.;

- чорнові записи, рукописним текстом на серветці на 1 арк.;

- додаток № 1 - на 3-х арк. із відтиском печатки: «Білогородська сільська рада» код 043581127;

- додаток № 2 на 3-х арк. із відтиском печатки «ФВТСУ» код 45543661;

- мобільний телефон марки «IPhone 14 pro Max», чорного кольору IMEI: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , та сім карта з номером телефону: НОМЕР_3 , вилучених 20.09.2024 під час проведення обшуку в будинку за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_8 .

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора в частині арешту майна у вигляді мобільного телефону «IPhone 14 pro Max», чорного кольору IMEI: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , та сім карта з номером телефон: НОМЕР_3 , який на праві власності належить ОСОБА_8 , а також зобов`язати слідчого у кримінальному провадженні повернути вказаний мобільний телефон його власнику.

Уважає оскаржувану ухвалу такою, що підлягає скасуванню з підстав необґрунтованості накладеного арешту.

У мотивування апеляційної скарги зазначає, що згідно ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 серпня 2024 року №757/37919/24-к надано дозвіл на проведення обшуку у домоволодінні, де мешкає ОСОБА_8 , проте суд не надав органу досудового розслідування дозволу на вилучення мобільних терміналів систем зв`язку, тобто мобільних телефонів.

Вказує, що ОСОБА_8 не заперечував та не чинив перешкод щодо зняття інформації, тобто копіювання інформаційного вмісту телефону, надав слідчому пароль для подолання системи логічного захисту, тобто розблокування мобільного терміналу зв`язку.

Посилається на те, що клопотання про арешт майна надійшло до суду лише 10 жовтня 2024 року, тобто через 20 днів після обшуку, а не через 48 годин, що є прямим порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Також звертає увагу суду на те, що подія злочину, яка інкримінується ОСОБА_8 , мала місце у період з жовтня 2020 року по листопад 2021 року, у зв`язку з чим вилучати мобільний телефон, придбаний 06 грудня 2023 року, є нелогічним.

Зауважує, що досудовим слідством не доведено, що мобільний телефон марки «IPhone 14 pro Max» набутий ОСОБА_8 кримінально-протиправним шляхом; був знаряддям злочину; містить інформацію, яка може цікавити слідство; а також не доведено існування обставин, які підтверджують. що незастосування заборони або обмеження користування, розпорядження майном у вигляді мобільного телефону може призвести до його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі та можливість використання даного майна як речового доказу.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як убачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні №12024000000001154 від 18 червня 2024 року за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частинами другою, третьою статті 27, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 364 КК України, за підозрою ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 364 КК України, та за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною третьою статті 209, частинами другою, третьою статті 358, частиною другою статті 364 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 , діючи у складі організованої групи з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 та за попередньою змовою з ОСОБА_14 , вчинив пособництво у зловживанні службовим становищем голови Білогородської сільської ради ОСОБА_8 у період з жовтня 2020 року по листопад 2021 року, який використовуючи своє службове становище голови Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, усупереч інтересам служби, у порушення вимог статей 20, 22, 55, 56, 57, 79, 83, 122, 180 та 207 ЗК України, статей 44, 57 ЛК України, статей 17, 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відчужив на користь третьої особи - ОСОБА_15 земельну ділянку, яка належать до території зелених насаджень загального користування, території лісопарку, площею 0,20 га, вартість якої становила 748 938 грн, чим заподіяно тяжкі наслідки державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» (код згідно з ЄДРПОУ 44768034).

Так, у жовтні 2020 року, більш точні час та дату досудовим розслідуванням не встановлено, у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне вилучення із власності державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», код згідно з ЄДРПОУ 44768034, земельної ділянки загальною площею 0,20 га, розташованої в с. Білогородка, шляхом прийняття завідомо неправомірних рішень Білогородською сільською радою зі зловживанням службовим становищем головою сільської ради для одержання неправомірної вигоди іншій особі, на користь якої надалі безкоштовно передано вказану ділянку.

Разом із тим, усвідомлюючи, що вчинення запланованого злочину самостійно здійснити не зможе, ОСОБА_8 розробив план злочинної діяльності, підібрав та залучив співучасників вчинення злочину, розподілив між ними злочинні ролі та шляхом надання безпосередніх вказівок, інструктування, координації дій співучасників здійснював керування вчиненням злочину, а також брав безпосередню участь у його скоєнні, створивши таким чином стійке об`єднання для вчинення цього кримінального правопорушення.

У 2020 році (точну дату не встановлено, однак до 22 січня 2021 року) за нез`ясованих обставин ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів, залучив до складу організованої групи спеціаліста-землевпорядника виконавчого комітету Білогородської сільської ради ОСОБА_13 та депутата і голову постійно діючої земельної комісії цієї сільської ради ОСОБА_12 , які погодились увійти до складу організованої групи, виконувати покладені на них функції, підпорядковуватись її керівнику та брати участь у вчиненні злочинів відповідно до розробленого плану та відведених їм ролей.

Усі учасники організованої групи перебували тривалий час у тісних стосунках, централізовано і неухильно підпорядковувалися вимогам ОСОБА_8 , який був керівником органу місцевого самоврядування, організовував збори учасників організованої групи з метою координації та надання подальших вказівок щодо протиправних дій, спрямованих на вчинення злочинів.

З метою створення хибного уявлення про здійснення законної роботи Білогородської сільської ради в частині реалізації її прав та обов`язків на безоплатне виділення земельних ділянок Білогородської територіальної громади, а також для забезпечення можливості позитивного прийняття рішень на засіданнях земельних комісій та сесіях щодо виділення ОСОБА_15 земельної ділянки, згідно із заздалегідь розробленим ОСОБА_8 злочинним планом, відповідно до розподілу ролей учасників організованої групи між всіма її учасниками були визначені конкретні функції, зокрема:

Таким чином, ОСОБА_8 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 зорганізувались у стійке об`єднання для скоєння кримінального правопорушення (злочину) до початку його вчинення.

У період з 22 січня 2021 року до 12 листопада 2021 року, відповідно до заздалегідь розробленого злочинного плану, спрямованого на незаконне відчуження земельної ділянки, яка згідно з Генеральним планом віднесена до «території лісопарку», на користь підконтрольної фізичної особи, ОСОБА_8 у складі організованої групи із ОСОБА_13 та ОСОБА_12 ініційовано, організовано та проведено 6 засідань земельних комісій та 6 сесій Білогородської сільської ради.

За результатами останніх засідань земельної комісії та сесії депутатів Білогородської сільської ради всупереч вимогам законодавства України у сфері земельних відносин прийняті незаконні рішення про відчуження земельної ділянки загальною площею 0,20 га, яка згідно з Генеральним планом віднесена до «території лісопарку», на користь підконтрольної фізичної особи - ОСОБА_15 .

Так, з метою прикриття своїх злочинних дій та надання їм вигляду законності ОСОБА_8 , діючи відповідно до раніше розробленого злочинного плану, вирішив створити ряд документів, до яких мала бути внесена завідомо недостовірна інформація про те, що земельна ділянка, яка підлягала виділенню ОСОБА_15 , віднесена не до «територій лісопапку», лісогосподарського призначення, а до категорії земель сільськогосподарського призначення.

З цією метою ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , достовірно знаючи про наявність Генерального плану, поєднаного з детальним планом території окремих частин с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області, затвердженим рішенням Білогородської сільської ради Києво-Святошинської сільської ради Київської області від 31 серпня 2018 року №391, згідно з яким зазначена земельна ділянка віднесена до «територій зелених насаджень загального користування, території лісопарку», зазначали у своїх висновках та доповідях на засіданнях земельної комісії та сесії депутатів сільської ради, у протоколах засідання земельної комісії, протоколах сесії та рішенні, що вказана земельна ділянка має сільськогосподарське призначення.

Для розроблення та складання проєкту землеустрою члени організованої групи за невстановлених обставин підшукали та залучили до вчинення злочину інженера-землевпорядника - фізичну особу-підприємця ОСОБА_14 .

Згідно з висновком експерта за результатом проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 05 липня 2023 року №1638/23-41 земельна ділянка з кадастровим номером 3222480401:01:013:0113 площею 0,2001 га, яка передана у власність ОСОБА_15 , сформована за рахунок: існуючої функціональної зони «територія зелених насаджень загального користування» та проектної функціональної зони «територія лісопарку», межі яких визначені Генеральним планом, поєднаним з детальним планом території окремих частин с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області, затвердженим рішенням Білогородської сільської ради Києво-Святошинської сільської ради Київської області від 31 серпня 2018 року № 391.

Так, під час складання зазначеного висновку експертами встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222480401:01:013:0113 площею 0,2001 га сформована за проєктом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_15 для ведення особистого селянського господарства в с. Білогородка, Білогородська сільська рада, Києво-Святошинського району Київської області (далі - проєкт).

У подальшому, учасники організованої групи у складі ОСОБА_8 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 згідно із заздалегідь розробленим планом, спрямованим на протиправне вилучення земельної ділянки Білогородської сільської територіальної громади всупереч вимогам земельного законодавства, у листопаді 2021 року (точну дату не встановлено, однак до 29 жовтня 2021 року) за нез`ясованих обставин узгодили з ОСОБА_15 дату подання нею до Білогородської сільської ради заяви про затвердження проєкту землеустрою, розробленого інженером-землевпорядником ОСОБА_14 , щодо відведення їй земельної ділянки площею 0,20 га, яка розташована в с. Білогородка, для ведення особистого селянського господарства.

ОСОБА_8 , ОСОБА_13 і ОСОБА_12 достовірно знали, що земельна ділянка, яка виділялася ОСОБА_15 , вкрита густо насадженими хвойними деревами, раніше належала ДАГО «Київліс», оскільки в силу своїх обов`язків службових осіб Білогородської сільської ради були ознайомлені з документами, які відображали фактичне призначення зазначеної земельної ділянки, а також достовірно знали, що жодних рішень щодо зміни цільового призначення цієї ділянки з лісогосподарського призначення на сільськогосподарське - не приймалося.

У подальшому, на підставі прийнятого земельною комісією позитивного рішення про затвердження проєкту землеустрою та передачу ОСОБА_15 у власність земельної ділянки із кадастровим номером 3222480401:01:013:0113, вказане питання включено до порядку денного 16-ї сесії VIІI скликання Білогородської сільської ради 12 листопада 2021 року.

Надалі, 12 листопада 2021 року у не встановлений досудовим розслідуванням час і в нез`ясованому місці за невстановлених обставин ОСОБА_8 , продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на незаконне відчуження згаданої земельної ділянки, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, у складі організованої групи, всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, склав та підписав як Білогородський сільський голова рішення від 12 листопада 2021 року №610.2/42 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення ОСОБА_15 земельної ділянки площею 0,2001 га.

Згідно з висновком експерта від 01 грудня 2023 року №22930/23-41 за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером 3222480401:01:013:0113 загальною площею 0,2001 га, яка розташована в межах села Білогородка, станом на 28 грудня 2020 року визначена в розмірі 748 938 гривень.

Ураховуючи викладене, порушення вимог законодавства під час прийняття рішення від 12 листопада 2021 року №610.2/42 службовими особами Білогородської сільської ради призвело до незаконного безоплатного набуття ОСОБА_15 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222480401:01:013:0113, а також на ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, що спричинило тяжкі наслідки державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України», код згідно з ЄДРПОУ 44768034.

20 вересня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва проведено обшук в будинку за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_8 під час якого виявлено та вилучено:

- копія «План будинок АДРЕСА_2 на 12 арк.;

- чорнові роздруківки на 8 арк.;

- копія технічних паспортів на 16 арк.;

- витяг з Державного реєстру речових прав №391070121 від 15 серпня 2024 року довідку склав адвокат ОСОБА_10 на земельну ділянку №322248500:02:011:5312, власник ОСОБА_11 на 1 арк.;

- чорнові записи, рукописним текстом на серветці на 1 арк.;

- додаток № 1 - на 3-х арк. із відтиском печатки: «Білогородська сільська рада» код 043581127;

- додаток № 2 на 3-х арк. із відтиском печатки «ФВТСУ» код 45543661;

- мобільний телефон марки «IPhone 14 pro Max», чорного кольору IMEI: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , та сім карта з номером телефону: НОМЕР_3 , вилучених 20.09.2024 під час проведення обшуку в будинку за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_8

20 вересня 2024 року винесено постанову про визнання вказаних документів та речей речовими доказами.

10 жовтня 2024 року до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, а саме:

- копія «План будинок АДРЕСА_2 на 12 арк.;

- чорнові роздруківки на 8 арк.;

- копія технічних паспортів на 16 арк.;

- витяг з Державного реєстру речових прав №391070121 від 15 серпня 2024 року довідку склав адвокат ОСОБА_10 на земельну ділянку №322248500:02:011:5312, власник ОСОБА_11 на 1 арк.;

- чорнові записи, рукописним текстом на серветці на 1 арк.;

- додаток № 1 - на 3-х арк. із відтиском печатки: «Білогородська сільська рада» код 043581127;

- додаток № 2 на 3-х арк. із відтиском печатки «ФВТСУ» код 45543661;

- мобільний телефон марки «IPhone 14 pro Max», чорного кольору IMEI: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , та сім карта з номером телефону: НОМЕР_3 , вилучених 20.09.2024 під час проведення обшуку в будинку за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_8 .

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2024 року клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про арешт майна - задоволено.

Накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме:

- копія «План будинок АДРЕСА_2 на 12 арк.;

- чорнові роздруківки на 8 арк.;

- копія технічних паспортів на 16 арк.;

- витяг з Державного реєстру речових прав №391070121 від 15 серпня 2024 року довідку склав адвокат ОСОБА_10 на земельну ділянку №322248500:02:011:5312, власник ОСОБА_11 на 1 арк.;

- чорнові записи, рукописним текстом на серветці на 1 арк.;

- додаток № 1 - на 3-х арк. із відтиском печатки: «Білогородська сільська рада» код 043581127;

- додаток № 2 на 3-х арк. із відтиском печатки «ФВТСУ» код 45543661;

- мобільний телефон марки «IPhone 14 pro Max», чорного кольору IMEI: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , та сім карта з номером телефону: НОМЕР_3 , вилучених 20.09.2024 під час проведення обшуку в будинку за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_8 .

Відповідно до вимог частини першої статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки вищевказана ухвала слідчого судді фактично оскаржена апелянтом лише в частині накладення арешту мобільний телефон марки «IPhone 14 pro Max», чорного кольору IMEI: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , та сім карта з номером телефону: НОМЕР_3 , тому колегія суддів, відповідно до частини першої статті 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах доводів апеляційної скарги та лише щодо арешту вказаного телефону.

Ухвала слідчого судді в іншій частині колегією суддів не перевіряється.

З таким висновком слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до частини п`ятої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

За змістом частини десятої статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Як установлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на мобільний телефон марки «IPhone 14 pro Max», чорного кольору IMEI: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , та сім карту з номером телефону: НОМЕР_3 , який було вилучено 20 вересня 2024 року під час проведення обшуку в будинку за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_8 , зважаючи на те, що вказане майно могло бути набуто кримінально протиправним шляхом та отримано внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тобто відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об`єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні, оскільки незастосування арешту може призвести до відчуження майна.

Дослідивши матеріали поданого клопотання про накладення арешту на майно колегія вважає, що слідчим у клопотанні наведено вагомі доводи, які свідчать, що вказане у клопотанні майно має відношення до кримінального провадження та може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищезазначене майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що може призвести до його пошкодження, псування, знищення чи відчуження.

Таким чином, колегія суддів уважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що досудовим слідством не доведено, що мобільний телефон марки «IPhone 14 pro Max» набутий ОСОБА_8 кримінально-протиправним шляхом; був знаряддям злочину; містить інформацію, яка може цікавити слідство; а також не доведено існування обставин, які підтверджують, що незастосування заборони або обмеження користування, розпорядження майном у вигляді мобільного телефону може призвести до його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі та можливість використання даного майна як речового доказу, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вказане у клопотанні та вилучене майно може бути об`єктом кримінально протиправних дій, зберегти на собі його сліди або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже дане майно відповідає ознакам, зазначеним у статті 98 КПК України, що згідно частини третьої статті 173 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_8 не заперечував та не чинив перешкод щодо зняття інформації, тобто копіювання інформаційного вмісту телефону, надав слідчому пароль для подолання системи логічного захисту, тобто розблокування мобільного терміналу зв`язку; подія злочину, яка інкримінується ОСОБА_8 , мала місце у період з жовтня 2020 року по листопад 2021 року, у зв`язку з чим вилучати мобільний телефон, придбаний 06 грудня 2023 року, є нелогічним, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Як убачається з положень частини сьомої статті 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

З урахуванням наведеного, відсутність мобільного телефону марки «IPhone 14 pro Max», чорного кольору IMEI: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , та сім карту з номером телефону: НОМЕР_3 у переліку, щодо якого прямо було надано дозвіл на обшук в ухвалі слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 серпня 2024 року №757/37919/24-к про дозвіл на обшук, не є перешкодою для тимчасового вилучення такого майна та звернення у подальшому з клопотанням про арешт такого майна з дотриманням вимог частини п`ятої статті171 КПК України, а тому доводи апеляційної скарги, що згідно ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 серпня 2024 року №757/37919/24-к надано дозвіл на проведення обшуку у домоволодінні, де мешкає ОСОБА_8 , проте суд не надав органу досудового розслідування дозволу на вилучення мобільних терміналів систем зв`язку, тобто мобільних телефонів, є безпідставними.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого частиною першою статті 170 КПК України.

Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Доводи апелянта про порушення слідчим вимог частини п`ятої статті 171 КПК України щодо необхідності дотримання строку подання клопотання про арешт вилученого під час обшуку майна не заслуговують на увагу з огляду на те, що на переконання колегії суддів, недотримання органом досудового розслідування визначеного частиною п`ятою статті 171 КПК України строку звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, саме по собі не може бути безумовною підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень статей 170, 172-173 КПК України.

Ухвала слідчого судді відповідає вимогам частини п`ятої статті 173, статті 372 КПК України та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді в частині, що оскаржується, необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2024 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_4

ОСОБА_3