Ухвала

від 30.12.2024 по справі 761/10441/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

[1]

30 грудня 2024 року Київський апеляційний суд у складі судді Немировської О.В., перевіривши виконання вимог ст.ст. 354 - 357 ЦПК України по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення заборгованості по заробітній платі, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року,

встановив:

ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року провадження у справі було зупинено. Не погоджуючись з ухвалою, представник позивача подав апеляційну скаргу.

При зверненні до суду з апеляційною скаргою скаржником не було надано доказів про сплату судового збору або наявності пільг щодо його сплати.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за ст. 117 КЗпП України за весь час затримки виплат належних йому сум при звільненні за період з дати звільнення по день фактичного, повного розрахунку, що не входить до структури заробітної плати.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КЗпП України та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено ст. 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Структура заробітної плати визначена ст. 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Крім того, на підставі статті 2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713, розробленої відповідно до Закону України від 17 вересня 1992 року «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції № 114/8713, згідно з пунктом 3.9 якого до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

З огляду на викладене, пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на заявлені позивачем вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Такого висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року (справа № 910/4518/16).

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 9 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою апеляційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

У зв`язку з цим апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з встановленням апелянту строку для усунення зазначеного недоліку - сплати судового збору в сумі 605,60 гривень на платіжні реквізити: отримувач коштів ГУК у м.Києві/Соломян.р-н/22030101; код отримувача (за кодом ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA548999980313101206080026010; код класифікації доходів бюджету 22030101.

Керуючись ст.ст. 356-357, 185 ЦПК України, суд

ухвалив:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року залишити без руху.

Встановити апелянту п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги, зазначеного в мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити апелянту, що в разі не усунення недоліку у встановлений строк, його апеляційна скарга буде вважатись неподаною та повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

№ справи: 761/10441/24

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/20004/2024

Головуючий у суді першої інстанції: Сіромашенко Н.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.