Постанова

від 30.12.2024 по справі 440/12053/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2024 р. Справа № 440/12053/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю " Оптстрой - Полтава " на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2023, головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, м. Полтава, повний текст складено 13.11.23 по справі № 440/12053/23

за позовом Керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Полтавської обласної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю " Оптстрой - Полтава "

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

Керівник Полтавської окружної прокуратури Полтавської області (далі по тексту - прокурор) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі: Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (далі по тексту - ГУ ДСУНС у Полтавській області), Виконавчого комітету Полтавської міської ради (далі по тексту ВК ПМР), Полтавської обласної військової адміністрації (далі по тексту ПОВА) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптстрой-Полтава» (далі по тесту відповідач, ТОВ «Оптстрой-Полтава»), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність ТОВ «Оптстрой - Полтава» (код ЄДРПОУ 32996245) щодо не приведення захисної споруди - Сховище № 60150, що перебуває у його власності в належний для експлуатації стан;

- зобов`язати ТОВ «Оптстрой - Полтава» (код ЄДРПОУ 32996245) привести у стан готовності захисну споруду - Сховище № 60150, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 51 з метою використання її за призначенням у відповідності до «Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту», затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018;

- стягнути з відповідача у справі на користь Полтавської обласної прокуратури сплачений судовий збір.

В обґрунтування позову керівник Полтавської окружної прокуратури Полтавської області зазначив, що внаслідок не дотримання ТОВ «Оптстрой-Полтава» вимог законодавства України в сфері використання та забезпечення функціонування об`єктів цивільного захисту (захисних споруд) в частині приведення захисної споруди - сховище № 60150, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 51, у належний для експлуатації стан у відповідності до наказу МВС України № 579 від 09.07.2018 «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту» та відсутність звернення ГУ ДСНС України у Харківській області до суду з відповідним позовом, у прокурора виникли підстави для звернення з цим позовом у порядку статті 53 КАС України, оскільки не виконання покладеного на відповідача такого обов`язку суперечить інтересам держави у сфері підготовки країни до оборони в умовах воєнного стану та захисту життя людини.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 у справі № 440/12053/23 позов керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області (вул. Антона Грицая, 1, м. Полтава, 36000) в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України в надзвичайних ситуацій у Полтавській області (вул. Маршала Бірюзова, 26/1, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 38610079), Виконавчого комітету Полтавської міської ради (вул. Соборності, 36, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 05384689), Полтавської обласної військової адміністрації (вул. Соборності, 45, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 00022591) до Товариства з обмеженою відповідальністю " Оптстрой - Полтава " (код ЄДРПОУ 32996245, вул. Маршала Бірюзова, 51, м.Полтава) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність ТОВ «Оптстрой - Полтава» (код ЄДРПОУ 32996245) щодо не приведення захисної споруди - Сховище № 60150, що перебуває у його власності в належний для експлуатації стан.

Зобов`язано ТОВ «Оптстрой - Полтава» (код ЄДРПОУ 32996245) привести у стан готовності захисну споруду - Сховище № 60150, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 51 з метою використання її за призначенням у відповідності до «Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту», затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття судового рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновку суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати повністю судове рішення по справі № 440/12053/23 і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Полтавської обласної військової адміністрації до ТОВ «Оптстрой-Полтава» (код ЄДРПОУ 32996245) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про передчасність висновків суду щодо наявності підстав для покладення на ТОВ «Оптстрой - Полтава» (код ЄДРПОУ 32996245), як балансоутримувача захисної споруди - Сховища № 60150, обов`язку приведення у стан готовності цього об`єкту, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 51 з метою використання її за призначенням у відповідності до «Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018, оскільки за результатами проведеного Полтавським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром експертного будівельно-технічного дослідження вказане приміщення за своїми технічними характеристиками неможливо використовувати за цільовим призначенням внаслідок цілого ряду невідповідностей його будівництва вимогам ДБН.

А відтак, ТОВ «Оптстрой-Полтава» об`єктивно не мало та не має змоги привести споруду цивільного захисту в стан придатного до використання за призначенням.

До того ж, вказана споруда фактично складається зі збірних залізобетонних конструкцій, зверху по яких виконано земляний насип, який знищено землесуміжником ТОВ «Торговий Дім «Лев» і потім встановлено залізобетонну огорожу, що підтверджується експертним висновком. За результатами натурно-інструментального огляду внутрішніх приміщень споруди цивільного захисту (бомбосховище) встановлено, що вхід/вихід до сховища виконується через наскрізну галерею довжиною 10м, що веде під парканом на сусідню територію ТОВ «Торговий Дім «Лев». З галереї безпосередньо здійснюється вхід/вихід до приміщення № 1 тамбур та приміщення № 2 бомбосховище.

Відтак, питання щодо приведення об`єкту в стан готовності до експлуатації, за наявності ознак втручання в цей об`єкт з боку іншого суб`єкта господарювання, а саме ТОВ «Торговий Дім «Лев», та не залучення його до такого процесу, об`єктивно унеможливило для ТОВ «Оптстрой-Полтава» вчинення будь-яких дій щодо приведення цього об`єкту в стан готовності.

Прокурор, у надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти доводів викладених в ній, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Наполягав, що експертно-технічне дослідження, на яке покликається відповідач не може братись до уваги в суді апеляційної інстанції, оскільки всупереч п. 4 ст. 308 КАС України останнім не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Зауважив, що Сховище № 60149, розташоване за адресою : м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, буд. 47-а (будівля Полтавської філії міських електромереж), яке зі слів відповідача забезпечує схоронність населення в цьому кварталі міста, у тому числі і працівників самого ТОВ «Оптстрой-Полтава», перебуває у державній власності, балансоутримувачем якої є Полтавські магістральні електричні мережі ДП «Національна енергетична компанія «УкрЕнерго».

Просив звернути увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.10.2018 у справі № 826/12192/16, від 25.07.2019 у справі № 820/5164/15, відповідно до яких систематичне невжиття визначених законодавством заходів з метою приведення сховища до стану готовності, що мало місце за викладених у позові обставин з боку відповідача по відношенню до Сховища № 60150, суперечить інтересам держави у сфері підготовки країни до оборони в умовах воєнного стану та захисту життя людини.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптстрой - Полтава" (далі ТОВ "Оптстрой - Полтава") зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 32996245, місцезнаходження - 36007, Полтавська область, м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 51, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до Паспорту Сховища № 60150, останнє належить ТОВ "Оптстрой - Полтава" та розміщено за адресою : м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, місткість сховища - 100 осіб, загальна площа 106 кв. м., дата прийняття в експлуатацію - 1985 р. Клас сховища III, час приведення у готовність 10 годин.

Згідно з Актом оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту - Сховища № 60150 від 15.07.2022, складеного комісією, сховище визнано - обмежено готовим до експлуатації. Балансоутримувач захисної споруди є ТОВ "Оптстрой - Полтава" (адреса: м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 51). Загальна характеристика захисної споруди III клас, місткість 100 осіб, загальна площа 102,1 кв. м, окремо розташоване.

За результатами акту оцінки встановлено, що Ссховище № 60150 не готове до використання за призначенням.

23.06.2023 Полтавська окружна прокуратура Полтавської області направила до ТОВ "Оптстрой - Полтава" лист № 55-114-11119вих23, в якому зазначила, що оскільки за актами оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту Сховища № 60150 від 15.07.2022, 13.04.2021, 20.07.2020 останнє оцінюється як не готове до використання за призначенням, на підставі статті 23 Закону України "Про прокуратуру" ТОВ "Оптстрой - Полтава" необхідно в строк до 03.07.2023 надати правовстановлюючі документи на захисну споруду № 60150, розташовану за адресою : м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 51, копію Статуту ТОВ "Оптстрой - Полтава", стан готовності захисної споруди на той час, вжиті заходи із забезпечення належного утримання захисної споруди.

23.06.2023 Полтавською окружною прокуратурою Полтавської області направлено до Полтавської обласної військової адміністрації, ГУ ДСНС України в Полтавській області та Виконавчого комітету Полтавської міської ради листи № 55-114-11118вих23, № 55-114-11117вих23 та № 55-114-11116вих23, в яких просила в строк до 03.07.2023 надати інформацію про:

- чи вживалися заходи щодо захисту інтересів держави, шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання приведення захисної споруди цивільного захисту у належний технічний стан та готовність до укриття населення;

- чи планується Полтавською обласною військовою адміністрацією вжиття заходів щодо захисту порушених інтересів держави, шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою;

- у разі не вжиття заходів представницького характеру на захист інтересів держави, шляхом звернення до сулу з відповідною позовною заявою, вказати причини.

У випадку неможливості самостійного здійснення заходів, інформувати про вказане Полтавську окружну прокуратуру у вищевказаний термін, з метою встановлення останньою підстав для представництва інтересів держави в судовому порядку.

Листом № 8149/1/01-52 від 13.07.2023 Полтавська обласна військова адміністрація повідомила Полтавську окружну прокуратуру Полтавської області, що остання не уповноважена звертатися до суду з вимогою про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - привести захисну споруду цивільного захисту в належний технічний стан та готовність до укриття населення.

Листом №13103-23 від 06.07.2023 ГУ ДСНС України в Полтавській області повідомило Полтавську окружну прокуратуру Полтавської області, що в управління відсутні законні підстави щодо вжиття Головним управлінням заходів реагування, які б зобов`язували балансоутримувачів (користувачів) привести в готовність до використання за призначенням зазначені захисні споруди цивільного захисту. Разом з тим, Головне управління не заперечує проти представлення Полтавською окружною прокуратурою Полтавської області інтересів держави у суді за позовом до балансоутримувачів у зв`язку із відсутністю суб`єктів владних повноважень, до компетенції яких відноситься подання позовних заяв про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання привести захисні споруди цивільного захисту у належний технічний стан і готовність до використання за призначенням. При цьому, Головне управління готове всебічно сприяти прокуратурі у підготовці відповідних позовних заяв та розгляді вказаних справ у судах. З метою отримання додаткової інформації та матеріалів рекомендовано звернутися до виконавчого комітету Полтавської міської ради, Полтавської районної військової адміністрації, Департаменту з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Полтавської обласної військової адміністрації.

Вважаючи протиправною бездіяльність ТОВ "Оптстрой - Полтава" щодо не приведення Сховища № 60150, що перебуває на його балансі в належний для експлуатації стан, прокурор звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки у зв`язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 13 березня 2022 року № 303 на період дії воєнного стану у Головного управління ДСНС України у Полтавській області відсутні повноваження з перевірки Сховища № 60150 на стан придатності для використання за призначенням, а також застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), що враховуючи не виконання належним чином покладеного законодавцем на виконавчий комітет Полтавської міської ради обов`язку щодо здійснення контролю за станом утримання захисних споруд цивільного захисту та готовності їх до використання за призначенням, свідчить про наявність у прокурора підстав для звернення до суду з цим позовом, оскільки Сховище № 60150 залишається не готове до використання за призначенням, що суперечить інтересам держави у сфері захисту життя населення в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України.

З огляду на те, що під час розгляду справи відповідач доводи прокурора не спростував, не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження приведення Сховища № 60150 у відповідність до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом МВС України від 09 липня 2018 року №579, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог прокурора повністю.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені статтею 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.

Частиною третьою статті 5 КАС України передбачено, що у випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положеннями статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з частинами 1, 3 5 статті 53 КАС України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування повинні надати адміністративному суду документи та інші докази, які підтверджують наявність визначених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Отже, прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.

Виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, згідно з яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Отже, системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) визначено, що на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону №1697-VІІ прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

За положеннями частини четвертої цієї статті наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку, що право на представництво прокурор набуває, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, не здійснює захисту або здійснює неналежно, а також у разі відсутності такого органу.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Існування інтересу і необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не має обмежуватися тільки визначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати існування права на таке представництво або, інакше кажучи, пояснити (показати, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього. Знову ж таки, таке обґрунтування повинно основуватися на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію в динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний сам реалізувати своє право на судовий захист.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити й описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен зазначити, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Процесуальні і матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбувалося з порушенням встановленого законом порядку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17, від 19 липня 2018 року у справі №822/1169/17, від 13 травня 2021 року у справі №806/1001/17 та Великою Палатою Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №826/13768/16, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Такі правові висновки та їх обґрунтування міститься у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі №826/3492/18.

З огляду на вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та відмінно від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів, проаналізувала правові висновки Верховного Суду та нормативне регулювання питання здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді у розрізі фактичних обставин, встановлених у розглядуваній справі, та вважає за необхідне підсумувати, що таке представництво:

по-перше, може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

по-друге, прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державною здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах;

по-третє, прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається), приміром, повідомити такий державний орган про виявлені порушення, а у разі невчинення цим органом дій спрямованих на захист інтересів держави, представляти інтереси держави в суді відповідно до статті 23 Закону №1697-VІІ, навівши відповідне обґрунтування цього.

Колегією суддів встановлено, що своє право на звернення до суду з цим позовом керівник Полтавської окружної прокуратури Полтавської області обґрунтовує бездіяльністю ГУ ДСУНС у Полтавській області, яка полягає у невжитті уповноваженим органом належних заходів щодо зобов`язання ТОВ «Оптстрой-Полтава», як балансоутримувача, привести в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту Сховища № 60150.

Тобто, у позовній заяві прокурор зазначив, що суб`єктом владних повноважень, який мав би бути позивачем у цій справі, є ГУ ДСУНС у Полтавській області. Але, з огляду на його бездіяльність, інтереси держави ним не захищаються, у зв`язку із чим з цим позовом звертається саме прокурор.

У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки повноваження органів влади, зокрема й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень у компетентного органу здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У контексті наведеного варто з`ясувати, чи наділений ГУ ДСУНС у Полтавській області належним обсягом компетенції, щоб набути повноваження позивача у цій справі для звернення до суду у спосіб, обраний прокурором, та чи визначені такі підстави законом.

Згідно з частиною 1 статті 1 Кодексу цивільного захисту України від 02.10.2012 № 5403-VI у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин (далі - Кодексу цивільного захисту України) цей Кодекс регулює відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

За визначенням наведеним у частині 1 статті 8 Кодексу цивільного захисту України забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту здійснюється єдиною державною системою цивільного захисту, яка складається з функціональних і територіальних підсистем.

Перелік повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту встановлений положеннями статті 17 Кодексу цивільного захисту України.

Так, відповідно до частини 1 вказаної статті центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, зокрема: забезпечує формування державної політики з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд (пункт 2); реалізує державну політику з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд (пункт 16).

Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту визначені частиною статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України, зокрема: реалізує державну політику з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд (пункт 16); звертається до адміністративного суду щодо допущення уповноважених посадових осіб до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з підстав інших, ніж передбачені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"), а також щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, з інших підстав, визначених законом (пункт 48); перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти (пункт 51).

Перелік повноважень інших центральних органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту передбачено статтею 18 Кодексу цивільного захисту України, зокрема:

організація здійснення заходів щодо створення, утримання та використання фонду захисних споруд цивільного захисту суб`єктів господарювання, що належать до сфери їх управління (пункт 10); організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту суб`єктів господарювання, що належать до сфери їх управління, та захисних споруд цивільного захисту державної власності, що перебувають на балансі суб`єктів господарювання приватної форми власності (пункт 11); організація проведення технічної інвентаризації фонду захисних споруд цивільного захисту суб`єктів господарювання, що належать до сфери їх управління (пункт 12).

Перелік повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту визначено положеннями статті 19 Кодексу цивільного захисту України, зокрема: організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту (пункт 22); визначення потреби фонду захисних споруд цивільного захисту (пункт 23); планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення (пункт 24); здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту (пункт 27).

Відповідно до частини пунктів 15, 16 частини 1 статті 20 Кодексу цивільного захисту України до завдань і обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить, зокрема, забезпечення дотримання вимог законодавства щодо створення, зберігання, утримання, використання та реконструкції захисних споруд цивільного захисту; здійснення обліку захисних споруд цивільного захисту, які перебувають на балансі (утриманні).

Згідно з частиною восьмою статті 32 Кодексу цивільного захисту України контроль за створенням фонду захисних споруд цивільного захисту, готовністю його об`єктів до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та його територіальні органи спільно з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Приписами частини 5 статті 32 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд з фонду та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог вказаної норми права постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання використання об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту» від 10.03.2017 № 138 затверджено Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку (далі - Порядок № 138).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 138 цей Порядок визначає механізм створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту (далі - захисні споруди), виключення таких споруд із фонду, ведення обліку сховищ, протирадіаційних укриттів, споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів, що є об`єктами відповідного фонду, а також статус таких об`єктів для забезпечення захисту населення.

Згідно із пунктом 3 Порядку № 138 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, балансоутримувачі захисних споруд - власники, користувачі, юридичні особи, на балансі яких перебувають захисні споруди (у тому числі споруди, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації).

Утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами (пункт 9 Порядку № 138).

З огляду на зміст вказаної норми права балансоутримувач при здійсненні утримання фонду захисних споруд виступає виконавцем.

Водночас, обов`язок щодо фінансового або матеріального забезпечення таких робіт на балансоутримувача ані нормами Кодексу цивільного захисту України, ані положеннями Порядку № 138 не покладено.

Разом з цим, аналіз статей 17, 17-1, 18, 32 Кодексу цивільного захисту України дозволяє дійти висновку, що саме до сфери управління органів ДСНС належить організація здійснення заходів щодо створення, утримання та використання фонду захисних споруд цивільного захисту суб`єктів господарювання.

Також ДСНС разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями забезпечує здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням (пункт 12 Порядку № 138).

Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту затверджені наказом МВС України від 09.07.2018 № 579 (далі - Наказ № 579).

Споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни (пункт 1 розділу ІІ Наказу № 579). Споруди фонду захисних споруд, їх комунікації, інженерні мережі, інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення (далі - обладнання споруд фонду захисних споруд) мають утримуватися в належному технічному стані. Утримання та експлуатація обладнання споруд фонду захисних споруд здійснюються згідно з вимогами і рекомендаціями, визначеними технічною документацією на них, а також відповідними нормами і правилами (пункт 7 розділу ІІ Наказу № 579).

Пунктом 1 «Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій», затвердженого постановою КМ України від 16.12.2015 № 1052 (далі - Положення № 1052) встановлено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Згідно із пунктом 3 Положення № 1052 основними завданнями ДСНС є: 1) реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; 2) здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.

Пунктом 4 Положення № 1052, визначено, що ДСНС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:

- здійснює заходи щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечує разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням;

- здійснює заходи щодо впровадження інженерно-технічних заходів цивільного захисту, готує пропозиції щодо віднесення населених пунктів та об`єктів національної економіки до груп (категорій) із цивільного захисту;

- організовує і здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання;

- складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту;

- застосовує адміністративно-господарські санкції за порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки.

Законом України від 21.04.2021 № 2228-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування повноважень між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту» із Кодексу цивільного захисту України виключено статтю 67 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки».

Разом з тим, вказаним законом Кодекс цивільного захисту України доповнено статтею 17-1 повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Отже, законодавством передбачено при застосуванні статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України право ДСНС, як суб`єкта владних повноважень, на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд тощо та з інших підстав, визначених законом (пункт 48 Кодексу цивільного захисту).

Разом з цим, прокурором у позовній заяві не наведено закону, який би визначав право звернення органів ДСНС до суду з позовом про зобов`язання підконтрольної установи вжити заходи щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту Сховища № 60150.

У свою чергу, ані Кодекс цивільного захисту населення України, ані інший закон в Україні не передбачає повноважень ГУ ДСУНС у Полтавській області на звернення до суду із заявленими позовними вимогами у якості позивача.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що стаття 17-1 Кодексу цивільного захисту України після внесення до неї змін Законом № 2655-ІХ, який набрав чинності 29.10.2022, не містить такого способу захисту інтересів держави при зверненні до адміністративного суду центрального органу державної виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, як зобов`язання балансоутримувача вжити заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття, посилання позивача на наявність права звернення до суду ГУ ДСУНС у Полтавській області за вказаною нормою права є неприйнятним.

Отже, прокурором у цій позовній заяві визначено орган, в особі якого він звернувся до суду з цим позовом, який не має права на звернення до суду з ним.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 3 серпня 2023 року у справі №260/4120/22, від 11 серпня 2023 року у справі №560/10015/22, від 29 серпня 2023 року у справі №160/9125/22, від 5 вересня 2023 року у справі № 260/4044/22, від 21 лютого 2024 року у справі № 580/4578/22, від 14 листопада 2024 року у справі № 160/14510/22.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах зазначених вище в даній постанові.

Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною.

Щодо посилання прокурора на аналогічні правові позиції, висловлені Верховним Судом у постанові від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 03.10.2018 у справі № 826/12192/16 та у постанові від 25.07.2019 у справі № 820/5164/15, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №820/4717/16, колегія суддів зазначає, що у цих постановах Верховний Суд не досліджував наявність у прокурора права на звернення до суду в інтересах держави в особі ДСНС у сфері техногенної та пожежної безпеки та не висловлював відповідну правову позицію з цього приводу. Таким чином, покликання на вищевказані постанови, як на позицію Верховного Суду щодо представництва прокуратурою інтересів держави в особі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, є помилковими.

Зокрема, Великою Палатою Верховного Суду у справі №820/4717/16 надавалася правова оцінка можливості розгляду справи в порядку адміністративного судочинства. Водночас, судом касаційної інстанції не перевірялось та не досліджувалось питання стосовно доцільності та необхідності звернення до суду керівника Харківської місцевої прокуратури № 5 в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області через призму наявності у такого органу повноважень на подання до суду позову про зобов`язання балансоутримувача та/або власника вжити заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту.

Апеляційний суд зауважує, що жодних висновків про те, що орган Державної служби України з надзвичайної ситуації уповноважений на звернення до суду з позовом про зобов`язання вжити заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту попри відсутність у законодавстві прямої вказівки про це, постанова Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 520/2796/19 не містить. Навпаки, у вказаному судовому рішенні Верховний суд погодився з правовою позицією суду апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення на підставі пункту 7 частини 4 статті 169 КАС України позову заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області, поданого в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (далі - позивач, скаржник) до Вовчанського коледжу Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка (далі - відповідач) про зобов`язання привести в належний технічний стан і готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційне укриття) № 77074, яке знаходиться за адресою: м. Вовчанськ, Харківська область, вул. Харківська, б. 112, у придатний стан для використання за цільовим призначенням, згідно припису № 97 від 08 серпня 2018 року. За висновком Суду, викладеним у пункті 30, прокурор не підтвердив процесуальних підстав представництва в суді та ухилення відповідного відділу ГУ ДСНС України у Харківській області від здійснення ним або неналежним чином здійснення своїх обов`язків щодо можливого звернення до суду.

Крім того, у згаданих постановах спірні правовідносини виникли до внесення Законом України від 21 квітня 2021 року № 2228-IX до Кодексу цивільного захисту України змін щодо повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Також, колегія суддів зазначає, що керівник прокуратури, вказавши орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Полтавській області), не зазначив причини, які перешкоджають зазначеному уповноваженому органу держави виконувати покладені на нього функції державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки відповідно до вимог Кодексу цивільного захисту України і Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій.

Також, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що у спірних правовідносинах органи ДСНС не мали об`єктивної можливості у законодавчо встановленому порядку звернутися до суду з відповідним позовом про застосування заходів реагування для усунення виявлених порушень, а прокурор в межах своєї компетенції реагував щодо вказаного суб`єкта.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що у даній справі прокурором не доведено наявності підстав для звернення до суду в інтересах держави або в інших, визначених законодавством випадках, тобто у спірних правовідносинах, позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності що у розумінні норм пункту 1 частини 1 статті 240 КАС України зумовлює залишення позову без розгляду.

Згідно зі статтею 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги відсутність в керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області повноважень на звернення до суду із подібним позовом, що залишилось поза увагою суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 по справі № 440/12053/23 та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов залишити без розгляду.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327 -329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " Оптстрой - Полтава " - задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 по справі № 440/12053/23 - скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Полтавської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптстрой - Полтава» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко