Постанова

від 30.12.2024 по справі 520/24294/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2024 р. Справа № 520/24294/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2024, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., м. Харків по справі № 520/24294/24

за позовом Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та сксування податкового - повідомлення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фермерське господарство Строгого Олександра Федоровича, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 18.07.2024 №0/40744/0413.

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в діях позивача відсутня вина, як складова податкового правопорушення, оскільки несвоєчасна оплата податкового зобов`язання з ПДВ виникла внаслідок відключення електроенергії, на що позивач ніяк не міг вплинути. Таким чином, податкове повідомлення-рішення відповідача від 18.07.2024 №0/40744/0413, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 5% у сумі 75 869,70 грн. є протиправним.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 адміністративний позов Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 18.07.2024 №0/40744/0413.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, створене на правах відокремленого підрозділу (Код ЄДРПОУ: 43983495, 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) на користь Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича (вул. Дружби, буд. 102,с. Геніївка, Чугуївський р-н, Харківська обл., 63433, код ЄДРПОУ 21229706) сплачений судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн.40 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зазначив, що суд першої інстанції неповністю з`ясував обставини, які мають значення для справи, у зв`язку з чим дійшов помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що невірно застосував приписи п. 57.1 ст. 57, п. 203.1 ст. 203, п. 124.1 ст. 124 Податкового кодексу України (далі ПКУ).

Апелянт зауважив, що підставою для складання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення були матеріали камеральної перевірки. За результатами перевірки ГУ ДПС у Харківській області відповідно до п. 124.1 ст. 124 ПК України прийнято податкове повідомлення рішення про застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань з податку на додану вартість при затримці сплати 5,6 календарних днів від 18.07.2024 № 0/40744/0413 у сумі 75 869,70 грн (1 517 394,0 грн. х 5%).

Так, податкове зобов`язання із земельного податку, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 днів, наступних за останнім днем строк подання такої податкової декларації, а штрафні санкції застосовуються у разі не сплати узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків, визначених Податковим кодексом України.

Як встановлено актом перевірки граничний строк сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість визначених у податковій декларації за травень 2023 року (19.06.2023 № 9145571190), - 30.06.2023, проте сплата самостійно визначеного податкового зобов`язання за податковою декларацією здійснена позивачем 05.07.2023, 06.07.2023.

Враховуючи, що граничний термін надання податкової звітності з ПДВ за травень 2023 року 20.06.2023 року, підприємство мало можливість сплатити податкові зобов`язання відповідно до податкової декларації з ПДВ від 19.06.2023 року № 9145571190 протягом 10 календарних днів з 21.06.2023 року.

Таким чином, позивачем несвоєчасно сплачено суму узгоджених податкових зобов`язань із земельного податку за вищевказаний період, чим порушено п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, що також не заперечується позивачем.

Отже, податкове повідомлення - рішення від 18.07.2024 № 0/40744/0413 за формою «Ш» про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 75 869,70 гривень є правомірним та відповідає вимогам чинного законодавства.

Факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Судовим розглядом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Харківській області (далі ГУ ДПС у Харківській області, відповідач) проведено камеральну перевірку Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича щодо дотримання термінів сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість, результати якої оформлені актом від 25.06.2024 № 29728/20-40-04-13-03/21229706.

Дані камеральної перевірки свідчать про порушення термінів сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість, чим порушено пункт 57.1 статті 57, пункт 203.2 статті 203 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки від 25.06.2024 №29728/20-40-04-13-03/21229706 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.07.2024 №0/40744/0413, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 5 % у сумі 75 869,70 грн. відповідно до пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 18.07.2024 за № 0/40744/0413 не обґрунтованим, не законним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, в даному випадку, відсутня в діях позивача вина, як складова податкового правопорушення, оскільки пропуск строку реєстрації податкових накладних відбувся внаслідок відключення електроенергії, на що позивач ніяк не міг вплинути та не міг передбачити.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в розмірах і порядку, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їхні права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їхніх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.39 та 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України: грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня; податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

У відповідності до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи (пункт 38.3. статті 38 ПК України).

Порядок сплати податку на додану вартість встановлено пунктом 57.1 статті 57 та пунктом 203.2 статті 203 ПК України.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Якщо граничний строк сплати податкового зобов`язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати податкового зобов`язання вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Пункт 203.2 статті 203 ПК України також передбачає, що сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

У свою чергу, за змістом пункту 203.1. статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 124.1 статті 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний (банківський) день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Згідно з пунктом 124.2 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 124.3 ст. 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

У відповідності до п. 109.1 ст. 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За змістом пункту 109.3 статті 109 ПК України у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Згідно з п. 112.2 ст. 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Пунктом 112.7 статті 112 ПК України зазначено, що у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

З аналізу вказаних норм права випливає, що статтею 124 ПК України встановлена відповідальність платника податків у разі несплати узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, у вигляді штрафу. При цьому пункт 124.1. статті 124 ПК України передбачає штраф: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Матеріалами справи підтверджено, що підставою для складання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення були матеріали камеральної перевірки. За результатами перевірки ГУ ДПС у Харківській області відповідно до п. 124.1 ст. 124 ПК України прийнято податкове повідомлення рішення про застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань з податку на додану вартість при затримці сплати 5, 6 календарних днів від 18.07.2024 № 0/40744/0413 у сумі 75 869,70 грн (1 517 394,0 грн. х 5%).

Як встановлено актом перевірки граничний строк сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість визначених у податковій декларації за травень 2023 року (19.06.2023 № 9145571190), - 30.06.2023, проте сплата самостійно визначеного податкового зобов`язання за податковою декларацією здійснена позивачем 05.07.2023, 06.07.2023.

Позивачем не заперечується факт пропуску терміну сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з ПДВ за декларацією з податку на додану вартість за травень 2023 року № 9145571190, однак останній зазначає, що пропуск строку реєстрації податкових накладних відбувся внаслідок відключення електроенергії, на що позивач ніяк не міг вплинути та не міг передбачити, а отже в діях позивача відсутні вина, як складова податкового правопорушення.

Судовим розглядом встановлено, що позивач орендує приміщення у ПП «Колос» для розташування офісу, де знаходиться бухгалтерія позивача, яке під`єднано до ПЛ-10кВ «Агрохімкомплекс».

30.06.2023, 03.07.2023, 04.07.2024 на ПЛ-10кВ «Агрохімкомплекс», до якої під`єднані приміщення позивача (договір на постачання електричної енергії з АК «Харківобленерго» від 30.07.2024 з додатковими угодами, додатками, довідка ФГ Строгого О.Ф. від 14.08.2024 №14/08) була відсутня електроенергія, що підтверджується листом начальника Зміївського РЕС від 12.08.2024 №213.

Отже, позивач не зміг своєчасно здійснити оплату податкового зобов`язання з ПДВ.

Суд вказує, що відповідно до пунктів 109.1, 109.2 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1 статті 112 ПК України).

Колегія суддів зазначає, що умовами, які визначають вину особи, у розумінні статті 112 ПК України є: встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте невжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання; доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак, невжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи у вчиненні податкового правопорушення.

Отже, Податковим кодексом України на контролюючий орган покладено обов`язок доведення вини, без виконання якого особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого необхідною умовою є наявність вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, обов`язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.

Однак, відповідачем під час розгляду справи не надано доказів наявності в діях позивача вини, як складової податкового правопорушення.

Втім, проаналізувавши обставини справи та наявні в її матеріалах докази, суд дійшов висновку про відсутність, в даному випадку, в діях позивача вини як складової податкового правопорушення, оскільки пропуск строку реєстрації податкових накладних відбувся внаслідок відключення електроенергії, на що позивач ніяк не міг вплинути та не міг передбачити.

Також, колегія суддів зазначає, що не видається можливим встановлення у межах камеральної перевірки обставин, що свідчать про винність діянь платника податків, оскільки згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО, які об`єктивно не можуть підтвердити чи спростувати розумність, добросовісність і належну обачність платника податків, що є необхідним для встановлення його вини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 18.07.2024 №0/40744/0413 прийнято без врахування усіх обставин, які мали значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 року по справі № 520/24294/24 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 по справі № 520/24294/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко