Постанова

від 30.12.2024 по справі 520/16519/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2024 р. Справа № 520/16519/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 та на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2024, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків, по справі № 520/16519/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮПІТЕР»

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮПІТЕР», звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.05.2024 № 00306040705, складене Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту звітного періоду ТОВ «Юпітер» згідно податкової декларації №9063842011 від 19.03.2024, у сумі 147 184,00 грн;

- визнати протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.05.2024 № 00305940705, складене Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту звітного періоду ТОВ «Юпітер» згідно податкової декларації №9063842011 від 19.03.2024 у сумі 289 308,00 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 72 327,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головним управлінням ДПС у Харківській області на адресу ТОВ «Юпітер» направлено податкове повідомлення-рішення від 31.05.2024 № 00306040705, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту звітного періоду ТОВ «Юпітер» згідно податкової декларації № 9063842011 від 19.03.2024, у сумі 147 184,00 грн та повідомлення-рішення від 31.05.2024 № 00305940705, складене Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту звітного періоду ТОВ «Юпітер» згідно податкової декларації №9063842011 від 19.03.2024 у сумі 289 308,00 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 72 327,00 гривень. Не погодившись зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, до відповідача була надіслана скарга, яка була залишена без задоволення, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 задоволено позов.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.05.2024 № 00306040705, складене Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту звітного періоду Товариства з обмеженою відповідальністю «Юпітер» згідно податкової декларації № 9063842011 від 19.03.2024, у сумі 147 184,00 гривень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.05.2024 № 00305940705, складене Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту звітного періоду Товариства з обмеженою відповідальністю «Юпітер» згідно з податковою декларацією № 9063842011 від 19.03.2024 у сумі 289 308,00 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 72 327,00 гривень.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юпітер» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 7632,29 грн.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юпітер» до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юпітер» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 025,00 грн.

У задоволенні решти заяви - відмовлено.

Відповідач, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області, не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що при проведенні позапланової документальної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2024 року від 19.03.2024 № 9063842011 від`ємного значення з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 10.05.2024 № 21466/20-40-07-05-03/31343558, на підставі якого винесені податкові повідомлення рішення від 31.05.2024 № 00305940705 та від 31.05.2024 № 00305940705 у зв`язку з порушенням Податкового кодексу, оскільки позивачем завищено суму по взаємовідносинам з ТОВ «ЗЛАГОДА», яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 289308,00 грн у тому числі за лютий 2024 року на 289 308,00 грн та щодо завищеного від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду по взаємовідносинам з ТОВ «ЗЛАГОДА» на 147 184,00 грн у тому числі за грудень на 147 184,00 гривень. Вина підтверджується тим, що ТОВ «Юпітер» мало можливості дотриматися норм чинного законодавства, шляхом відображення коректних показників у рядку 10.1 (колонка Б) Декларації (грудень 2023 року від 16.01.2024 №9373910327, однак не вжило достатніх заходів для цього через те, що воно діяло нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Також, відповідач не погодився з додатковим рішенням суду першої інстанції в частині задоволення заяви подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДПС у Харківській області при проведенні позапланової документальної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2024 року від 19.03.2024 № 9063842011 від`ємного значення з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 10.05.2024 № 21466/20-40-07-05-03/31343558, на підставі якого позивачу направлено податкове повідомлення-рішення від 31.05.2024 № 00306040705, складене Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту звітного періоду ТОВ «Юпітер» згідно податкової декларації № 9063842011 від 19.03.2024, у сумі 147 184,00 грн та податкове повідомлення-рішення від 31.05.2024 № 00305940705, складене Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту звітного періоду ТОВ «Юпітер» згідно податкової декларації № 9063842011 від 19.03.2024 у сумі 289 308,00 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 72 327,00 гривень.

Вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що прийтятті всупереч нормам чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню, позивач з метою захисту своїх прав та інтересів звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. За положеннями пункту 200.2 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктами 200.8, 200.9 статті 200 ПК України до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Відповідно до підпунктів 14.1.36, 14.1.178, 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За положеннями пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі статтею 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Так, про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 31 березня 2020 року у справі № 820/7521/15, від 18 вересня 2020 року у справі № 816/2211/18, від 28 квітня 2021 року у справі № 160/1283/19.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю. Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Судовим розглядом встановлено, що у ході перевірки дотримання позивачем податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, контролюючий орган не визнавав факт здійснення позивачем господарських взаємовідносин з ТОВ «ЗДАГОДА» за договорами постачання сільськогосподарської продукції, у зв`язку із встановленням в ході проведеної перевірки на підставі даних наявної податкової інформації, перевіряючих обставин, відсутності фактів придбання по ланцюгу постачання контрагентами-постачальниками відповідної номенклатури товарів.

Водночас, колегією суддів встановлено, що первинними документами наявними в матеріалах справи підтверджено, що згідно умов договору поставки між ТОВ «ЮПІТЕР» та ТОВ «ЗЛАГОДА», товарно-транспортних накладних, поставка соняшника відбулася на виробничі площі ПАТ «ПрАТ «Чернивецький олійно-жировий комбінат» за адресою м. Чернівці, вул. Я. Мудрого, б. 17.

Згідно з актом приймання-передачі послуг за наведеним договором, складених після 25.10.2023 виконавцем на замовлення ТОВ «ЮПІТЕР» перероблено 1 868,272 тони, що є додатковим підтвердженням реальності господарської операції між ТОВ «ЮПИТЕР» та ТОВ «ЗЛАГОДА».

За підсумками господарських операцій з постачання товару за договорами поставки між ТОВ «ЮПІТЕР» та ТОВ «ЗЛАГОДА» складено та направлено для реєстрації в ЄРПН податкові накладні №№ 17, 18 від 25.10.2023; №№ 19, 20 від 26.10.2023; №№ 1, 2. Від 02.11.2023 №№ 5, 6 від 04.11.2023; №№ 7, 8 від 05.11.2023; №№ 9, 10 від 06.11.2023 (копії наявні в матеріалах справи).

18.03.2024 ТОВ «ЮПІТЕР» подано до ДПС України податкову декларацію з податку на додану вартість № 9063842011 за звітний період лютий 2024 року, відповідно до додатку 2 до декларації сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду склала 864 787,00 гривень. Відповідно до додатку 3 до декларації, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню склала 2 654 621,00 грн у тому числі за відносинами між ТОВ «Юпітер» та ТОВ «ЗЛАГОДА» 289 307,56 гривень.

Відтак, за наслідками детального та ґрунтовного дослідження первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, суд дійшов висновку, що первинні документи, досліджені в ході судового розгляду та долучені до матеріалів справи, складені за результатом фактично проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами з дотриманням положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", містять достатні дані про зміст господарських операцій, їх учасників та підтверджують реальність здійснення таких операцій, а відтак позивачем правомірно сформовано дані податкового обліку за такими господарськими операціями.

При цьому, ГУ ДПС в Харківській області не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

За результатами оцінки кожного наявного у справі доказу та їх сукупності суд дійшов висновку про недоведеність з боку податкового органу належними доказами нереальний характер господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками у періоди, які охоплювались перевіркою.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відомості, наявні в інформаційно-аналітичних базах як відносно контрагентів позивача, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган, з урахуванням того, що надані платником податку документи повною мірою спростовують це (постанови Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 810/3514/17, від 05 серпня 2021 року у справі № 813/5824/15, від 16 вересня 2020 року у справі № 520/4150/19).

Отже, суб`єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку. Законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов`язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

В постанові від 24.04.2018 у справі № 813/8500/13-а Верховний Суд висловив правову позицію, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 17.04.2018 р. № 808/1543/17 та ін.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що висновки про нереальність господарських операцій ТОВ «ЮПІТЕР» є такими, що базуються виключно на припущеннях, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами і фактично повністю спростовуються первинними документами, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Харківській області від 31.05.2024 № 00306040705 та від 31.05.2024 № 00305940705.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на позовну заяву, а отже, доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні додаткового рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Отже, саме заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Судом першої інстанції установлено, що позивачем було подано для підтвердження понесених витрат на оплату правничої допомоги такі документи:

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 30.08.2019 № 1665;

- договір про надання правової допомоги від 03.06.2024;

- додаток № 1 до договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 03.06.2024;

- акт приймання передачі наданої правової допомоги (адвокатських послуг) від 22.07.2024;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АХ №1191497.

Згідно з пунктом 1.1 договору про надання правової допомоги від 03.06.2024 за цим Договором Клієнт доручає, а Бюро приймає на себе зобов`язання надати Клієнту за винагороду необхідну правову допомогу з питання визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 00306040705 від 31.05.2024; № 00305910705 від 31.05.2024, прийнятих Головним управлінням ДПС у Харківській області.

Відповідно до пунктів 3.1 Договору про надання правової допомоги від 03.06.2024 визначення розміру винагороди (гонорару), яких сплачується Клієнтом на користь Бюро, умови строки, порядок розрахунків. Сторони оговорюють в додатку до цього Договору, який є невід`ємною частиною Договору.

За змістом пункту 1.1.додатку № 1 до договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 03.06.2024, сторони домовилися, що вартість години роботи Бюро під час надання послуг складає 1 675, 00 грн., що відповідає розміру адвокатського гонорару за годину роботи, рекомендованого Радою адвокатів Харківської області згідно рішення № 13/17 від 21.07.2021.

Згідно з актом приймання передачі наданої правової допомоги (адвокатських послуг) від 22.07.2024 адвокатом надано такі послуги: збір, правовий аналіз інформації, документів та матеріалів, що стосуються Справи 6 годин, що складає 10 050,00 грн, виходячи з розрахунку 1 675 грн/год.; складання позову, формування додатків до позову, подання позову дві години, що складає 3 350,00 грн, виходячи з розрахунку 1 675грн/год.; складання, подання відповіді на відзив одна година, що складає 1 675,00 грн, виходячи з розрахунку 1 675 грн/год.

Загальна вартість наданих послуг за вказаним актом склала 15 075,0 гривень.

Отже, дійсність юридичного факту понесення витрат на професійну правничу допомогу з боку ТОВ «ЮПІТЕР» підтверджено належними доказами.

Відповідач заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення до суду першої інстанції не подавав.

У справі, що розглядається, суд першої інстанції встановив, що співмірною є сума 5 025, 00 грн. для відшкодування витрат на правничу допомогу, а тому дійшов висновку про часткове задоволення заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу.

При вирішенні заяви позивача судом першої інстанції було перевірено співмірність розміру витрат на оплату послуг адвокатів із складністю справи та наданих адвокатами послуг, обсягом цих послуг, а також ціною позову, як цього вимагає частина п`ята статті 134 КАС України. Суд першої інстанції навів мотиви, з яких він виходив при частковому задоволенні заяви, й такі заявником апеляційної скарги не спростовані.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржувані рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 по справі № 520/16519/24 - залишити без змін.

Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 по справі № 520/16519/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва