Рішення

від 26.11.2024 по справі 127/25456/24

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа № 127/25456/24

Провадження № 2-а/127/220/24

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 листопада 2024 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді: Гуменюка К.П.,

за участю секретаря судового засідання: Бортнюк А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови серії БАВ №204291 від 18 липня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, визнання протиправними застосування заходів забезпечення провадження у вигляді тимчасового затримання транспортного засобу та стягнення судових витрат,-

вимоги позивача: скасувати постанову серії БАВ №204291 від 18 липня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі; визнати протиправними застосування заходів забезпечення провадження у вигляді тимчасового затримання транспортного засобу; стягнути з відповідача понесені витрати, які були сплачені позивачем у межах адміністративного правопорушення та послуги на правничу допомогу згідно договору,

В С Т А Н О В И В:

31 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови серії БАВ №204291 від 18 липня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, визнання протиправними застосування заходів забезпечення провадження у вигляді тимчасового затримання транспортного засобу та стягнення судових витрат.

Згідно з ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 05 серпня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення даної ухвали суду для усунення недоліків.

Згідно з ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 30 серпня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Департаментупатрульної поліціїНаціональної поліціїУкраїни проскасування постановисерії БАВ№204291від 18липня 2024року пронакладення адміністративногостягнення посправі проадміністративне правопорушенняу сферізабезпечення безпекидорожнього руху,зафіксоване нев автоматичномурежимі,визнання протиправнимизастосування заходівзабезпечення провадженняу виглядітимчасового затриманнятранспортного засобута стягненнясудових витратприйнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати одноособово за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження, визначених ст. 286 КАС України, без виклику учасників справи на підставі матеріалів справи (у письмовому провадженні).

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначив, що в перших числах липня 2024 року ним було здійснено стоянку автомобіля «ВАЗ» на території ТОВ «Автотранспортне підприємство» ЛТД №1, який був пригнаний для ремонту, передавши автомобіль по акту прийому-передачі на ремонт автотранспортного підприємства. Зупинку автомобіля він здійснив після заїзду на територію, яка належить ремонтному підприємству в зоні №3 стоянки транспортного засобу на ремонт, згідно визначених охороною праці, директором підприємства, адреса ремонтного підприємства: м. Вінниця, вул. Пирогова, 109Б.

11 липня 2024 року телефонним дзвінком його викликав до місця стоянки автомобіля «ВАЗ» поліцейський, який повідомив, що потрібна його присутність біля автомобіля, оскільки автомобіль збираються евакуювати, оскільки він нібито стоїть з порушенням п. 15.10 «д» ПДР України, за яким стоянка та зупинка заборонена у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів. Він, приїхавши на місце стоянки автомобіля, пояснив поліцейським, що автомобіль йому не належить, а власником є Захарчук В. Також пояснив, що автомобіль у несправному технічному стані, тому його передано Автотранспортному підприємству на ремонт. Цей факт підтвердив директор товариства, надавши всі необхідні правовстановлюючі документи на володіння землею, планом розміщення виробничих потужностей та актом прийому автомобіля.

Директор ТОВ «Автотранспортне підприємство» ЛТД №1 аргументовано пояснив поліцейським, що автомобіль «ВАЗ» є технічно несправним, а тому водію заборонено сідати за кермо на території ремонтного підприємства. Поліції були надані докази права користування вищезазначеним підприємством земельною ділянкою, карта зонування виробничих потужностей завіреними в належний спосіб. Поліція вимагала забрати автомобіль з місця зони №3 підприємства, погрожуючи евакуацією транспортного засобу. Він відмовився виконати незаконні вимоги поліцейських, які не були обґрунтовані законом, ПДР України, оскільки поліція не представила потерпілого, який не зміг проїхати по проїзній частині через те, що з лівої сторони дороги був припаркований автомобіль «ВАЗ», де ширина дороги становила більше семи метрів. Компетенція та повноваження поліцейських не дають їм права на евакуацію автомобіля в присутності користувача транспортного засобу в його особі, адже дії поліцейських обмежуються згідно з КУпАП правом на накладення штрафу, за умови підтвердження факту неможливості проходу пішоходів чи проїзду інших учасників дорожнього руху, чи створення небезпеки дорожнього руху.

Згідно із Законом вилучення автомобіля можливе лише за відсутності водія. Іншими словами, якщо користувач транспортного засобу перебуває біля транспорту, який припаркували у неналежному місці, інспектор поліції зобов`язаний лише виписати штраф та попросити прибрати автомобіль із забороненого місця, а не здійснити евакуацію автомобіля. Крім того, під час процедури евакуації автомобіля, автомобіль не описувався, акт в присутності понятих, які б надали документи, що посвідчують їх особу для внесення інформації про це в процесуальний документ, не складався.

До процесу евакуації є низка формальних вимог, порушення яких тягне незаконність дій інспекторів чи працівників поліції. Зокрема, серед таких вимог є фіксація правопорушення в режимі фото/відеозйомки, тобто, здійснюючи евакуацію автомобіля, інспектори поліції повинні зафіксувати порушення правил паркування на фото або відео. І саме на місці евакуації має бути винесена постанова про вчинення адміністративного правопорушення та складений акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу. Обов`язковою вимогою до вищезгаданих документів є їх складання на місці виявлення правопорушення та фіксація усіх необхідних відомостей, що зазначені у ст.ст. 265-4, 258, 283 КУпАП. За відсутності факту складання постанови та акта на місці події за участі двох понятих поліцейський не зможе довести законність евакуації транспортного засобу. Оскаржувана постанова відносно нього була незаконно складена 18.07.2024 відносно подій початку місяця, незаконно записана в постанову дата 11.07.2024, як дата вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення правил дорожнього руху - п. 15.10 «д» ПДР, яке не дає підстави для евакуації транспортного засобу, адже формулювання самого правопорушення не відноситься до ч. 3 ст. 122 КУпАП. Таким чином, в діях інспектора поліції вбачаються порушення у формулюванні підстав для звинувачення його у вчиненні порушень правил дорожнього руху за змістом закону та матеріального права, яке чітко розмежовує підстави між ч. 1 та ч. 3 ст. 122 КУпАП, адже є необхідність доведення вини інспектором у його діях як в суді так і на місці спірних подій. Тому інспектор поліції в постанові має надати докази, які підтверджують факти, що аргументують застосування КУпАП через порушення норм ПДР, в даному випадку є недоведеним застосування ч. 3 ст. 122 КУпАП та евакуація автомобіля на штрафмайданчик. Враховуючи вищевикладене, позивач просив скасувати постанову серії БАВ №204291 від 18 липня 2024 року про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі; визнати протиправними застосування заходів забезпечення провадження у вигляді тимчасового затримання транспортного засобу; стягнути з відповідача понесені ним витрати, які були сплачені позивачем у межах адміністративного правопорушення та послуги на правничу допомогу згідно договору.

У своєму відзиві відповідач зазначив, що 11 липня 2024 року о 17 год. 01 хв. надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що три автомобілі, серед яких автомобіль «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , припарковані з порушенням, під знаком. Прибувши на місце за адресою: м. Вінниця, вул. Князів Коріатовичів, буд. 205 А, працівники поліції, зокрема поліцейський роти №2 БУПП у Вінницькій області ДПП Панченко І.А., поспілкувались із заявницею, яка повідомила, що три автомобілі, серед яких автомобіль марки «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , суттєво перешкоджає руху. Власника даного транспортного засобу не вдалось встановити, транспортний засіб було евакуйовано згідно з ч. 3 ст. 122 КУпАП та поміщено на арештмайданчик. Згодом до Управління патрульної поліції у Вінницькій області ДПП, а саме 18.07.2024 з`явився ОСОБА_1 , на якого було винесено постанову серії БАВ №204291 за ч. 3 ст. 122 КУпАП за здійснення стоянки транспортного засобу у місці, де транспортний засіб, що стоїть, зробив неможливим рух іншим учасникам дорожнього руху, чим порушив п. 15.10 "д" ПДР України.

Відповідно до п. 15.10 "д" ПДР стоянка забороняється: д) у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробив неможливий рух іншим учасникам дорожнього руху, чим порушив п. 15.10 «д» ПДР України. Оскільки, виклик було зроблено на лінію «102», працівники поліції зобов`язані були відреагувати на звернення та вирішити конфлікт, шляхом евакуації автомобіля на арештмайданчик. Порушень зі сторони працівників поліції щодо неправомірності їх дій не встановлено. Отже, інспектор поліції, як посадова особа, що наділена дискреційними повноваженнями, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням докази порушення позивачем правил дорожнього руху, маючи відповідні повноваження, зробив висновок про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Підстав у

інспектора поліції для умисного спотворення обставин події не було, оскаржувана постанова

є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, є обґрунтованою та законною.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За змістом ст. 251 КУпАП (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).

Як вбачається з оскаржуваної постанови серії БАВ №204291 від 18.07.2024, 11 липня 2024 року о 17.20 год. ОСОБА_1 в м. Вінниці по вул. Князів Коріатовичів, 205 здійснив стоянку у місці, де транспортний засіб «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що стоїть, зробив неможливим рух іншим транспортним засобам, чим порушив п.п. 15.10 «д» ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП. За вказане адміністративне правопорушення на позивача було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 680 гривень.

Диспозиція ч. 3 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п"ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Згідно з п. 15.10 ПДР України стоянка забороняється: д) у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується. Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Вичерпний перелік підстав для евакуації транспортних засобів зафіксований у ст. 465-4 КУпАП. Інспектори з паркування мають право евакуювати транспортний засіб, який розташований у заборонених правилами дорожнього руху місцях зупинки та стоянки, або ж у випадку, якщо він значно перешкоджає чи робить неможливим рух інших автомобілів чи пішоходів. Варто зазначити, що таке вилучення автомобілів можливе лише за відсутності водія. Іншими словами, якщо водій перебуває біля транспорту, який припаркував у неналежному місці, інспектор зобов`язаний лише виписати штраф та попросити прибрати автомобіль із забороненого місця. Більше того, якщо водій застав власний автомобіль під час процесу евакуації, працівники інспекції зобов`язані повернути його на місце, а водій буде змушений лише сплатити штраф за порушення правил паркування. Здійснюючи евакуацію автомобіля, інспектори повинні зафіксувати порушення правил паркування на фото або відео. І саме на місці евакуації має бути винесена постанова про вчинення адміністративного правопорушення та складений акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу. Обов`язковою вимогою до вищезгаданих документів є їх складання на місці виявлення правопорушення та фіксація усіх необхідних відомостей, що зазначені у ст.ст. 265-4, 258, 283 КУпАП

Згідно з п. 5 »Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання», затвердженого постановою КМУ від 14.11.2018 №990, складання згаданих документів інспектором з паркування має бути здійснене у присутності двох понятих. Невнесення будь-яких відомостей про інспектора, понятих, транспортний засіб чи інших до постанови або акту є прямим порушенням згаданих статтей та порядку вжиття заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням (ст. 7 КУпАП). Таким же порушенням порядку буде складання документів не на місці події або за відсутності понятих.

Порушення будь-якої процесуальної вимоги під час евакуації автомлбіля (неналежне заповнення постанови чи акта огляду, складання документів не на місці події чи за відсутності понятих) тягне за собою незаконність таких дій.

Відповідно до ст. 265-2 КУпАП евакуація автомобіля на штрафмайданчик дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху.

Із наданих представником відповідача фото, суд не вбачає, що автомобіль позивача створював загрозу безпеці або створював перешкоду для руху іншим транспортним засобам.

Таким чином, застосування заходів забезпечення провадження у вигляді тимчасового затримання транспортного засобу позивача слід визнати протиправним.

Оскаржувана постанова не містить опису обставин справи, встановлених під час розгляду справи, до неї не додано жодних доказів, а також пояснень свідків, що свідчили би про наявність у позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності, а саме, що його автомобіль зробив неможливим рух іншим транспортним засобам.

Крім того, у своєму позові позивач зазначив, що він здійснив зупинку автомобіля на території, яка належить ремонтному підприємству в зоні №3 стоянки транспортного засобу на ремонт, згідно визначеної охороною праці, директором підприємства, на підтвердження надав докази.

Так, на запит адвоката Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області повідомила, що остання не являється балансоутримувачем автомобільної дороги за адресою: вул. Князів Коріатовичів, 205 та 205а у м. Вінниці.

Згідно з листом Департаменту архітектури та містобудування, проєкт «Організації дорожнього руху, влаштування заїздів та виїздів з прилеглої території, що за адресою: вул. Князів Коріатовичів, 205 та 205а» в Департаменті архітектури та містобудування відсутній.

Відповідно до ДСТУ 8752:2017 «Безпека дорожнього руху. Проект організації дорожнього руху. Правила розроблення побудови. Оформлення. Вимоги до змісту» (далі ДСТУ), а саме розділу 5 «Загальні положення» вказано, що дороги та вулиці має бути оснащено технічними засобами організації дорожнього руху (далі ТЗОДР) відповідно до схеми організації дорожнього руху (далі ОДР), що є складовою частиною проєкту організації дорожнього руху або розділу проєктної документації на будівництво, ремонт ділянки дороги (вулиці), об`єкту дорожнього сервісу. Проєкт (схему) ОДР потрібно розробляти на повну довжину дороги (вулиці) чи на окремі ділянки, підпорядковані різним суб`єктам господарювання. Проєкт (схема) ОДР підлягає погодженню з уповноваженим підрозділом Національної поліції України та затвердженню в установленому порядку. Лист на погодження подає організація розробник. Розділ ОДР у складі проєктної документації на будівництво, ремонт дороги (вулиці), об`єкт дорожнього сервісу погоджують та затверджують разом із зазначеною документацією. Відповідно до ДСТУ схема ОДР- кресленик, на якому у вигляді умовних позначок показано розміщення технічних засобів організації дорожнього руху на ділянці дороги (вулиці) або в місцях розташування об`єктів дорожнього сервісу. Відповідно до вищевикладеного, схема організації дорожнього руху «Влаштування проїздів та виїздів з прилеглої території за адресою: вул. Князів Коріатовичів, 205 та 205 а» та встановлення дорожніх знаків, департаментом транспорту та міської мобільності Вінницької міської ради не розроблялась та не погоджувалась.

Згідно з інформацією виконавчого комітету Вінницької міської ради від 04.03.2024 №01/00/014/86482 про земельну ділянку: проїзд від вул. Князів Коріатовичів до ТОВ «Автотранспортне підприємство №1» ЛТД, проїзд від вулиці Князів Коріатовичів до земельної ділянки з кадастровим номером 0510100000:02:084:0071 між земельними ділянками з кадастровими номерами: 051010000:02:084:0026 та 0510100000:02:084:0103, не є сформованим та оформленим в розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України та відповідно є комунальною власністю Вінницької міської територіальної громади. Згідно наданої інформації Департаментом архітектури та містобудування міської ради, відповідно до Генерального плану міста Вінниці, Плану зонування міста Вінниці, «Детального плану території обмеженої вулицями Князів Коріатовичів, Радіона Скалецького, р. Південний Буг та Вишенька в м. Вінниці» вказаний проїзд від вул. Князів Коріатовичів до ТОВ «Автотранспортне підприємство №1» ЛТД, має статус земель транспорту з відповідними містобудівними регламентами.

Згідно з повідмленням Управління патрульної поліції у Вінницькій області ДПП від 25 червня 2024 року №23379/41/21/12/03-2024 останнє не видає будь-яких дозволів на зміни в організації дорожнього руху, а перевіряє проектні рішення на відповідність нормативно-правовим актам з безпеки дорожнього руху. Зміни в організації дорожнього руху потребують погодження з власниками вулично-дорожньої мережі.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №520/6006/21, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, всупереч вимогам ст. 77 КАС України суду не надано належних та допустимих доказів на підствердження обставин порушення позивачем правил дорожнього руху, якими суб`єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення.

Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксоване лише в оскаржуваній постанові від 18.07.2024. Із наданого представником відповідача фото, суд не вбачає, що автомобіль позивача створював загрозу безпеці або створював перешкоду для руху інших транспортних засобів.

Поліцейським не проводилися заміри ширини дороги, де стояв автомобіль позивача, інспектором поліції в оскаржуваній постанові не конкретизовано, якому транспортному засобу зробив неможливим рух автомобіль позивача.

За таких обставин, суд вважає, що сторона відповідача не надала суду доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідност. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.

Отже, постанова серії БАВ №204291 від 18 липня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за порушення правил дорожнього руху та притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП є незаконною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Крім того, суд звертає увагу на те, що частинами 1, 2 статті 132 КАС Українипередбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановленоЗаконом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011року №3674-VI(зі змінами та доповненнями), відповідно до ст. 1 якого судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, за подання до Вінницького міського суду Вінницької області даної позовної заяви ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок, що підтверджується квитанцією: №YA7Q-TMLQ-L8BE від 23.08.2024.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката необхідних для надання правничої допомоги, встановлюються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги, встановлюються на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно доч.1ст.139КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.

Витрати на правничу допомогу на користь позивача суд не стягує, оскільки суду не надано детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 7, ч. 3 ст. 122, ст. 247, 293КУпАП ст.ст.72,77,118-119, 122,134, 139, 243-244, 246, 262, 286 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови серії БАВ №204291 від 18.07.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, визнання протиправними застосування заходів забезпечення провадження у вигляді тимчасового затримання транспортного засобу та стягнення судових витрат задовольнити.

Постанову серії БАВ №204291 від 18.07.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 680 гривень скасувати.

Визнати протиправним застосування заходів забезпечення провадження у вигляді тимчасового затримання транспортного засобу.

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду (ч. 4 ст. 286 КАС України).

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене) (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646, юридична адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3,).

Повне судове рішення складено 26 листопада 2024 року.

Суддя Вінницького міського суду

Вінницької області Костянтин ГУМЕНЮК