Рішення

від 27.12.2024 по справі 916/3758/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3758/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна Компанія "Нафтогаз України" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1)

до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу "Французький Бульвар-Білдінг" (65012, Одеська обл., місто Одеса, Французький бульвар, будинок 9)

про стягнення 167 796,34 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

27.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна Компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "Французький Бульвар-Білдінг", в якій просить стягнути з відповідача борг у загальній сумі 167 796,34 грн, у тому числі основний борг у сумі 109 315,21 грн, пеню у сумі 13 237,62 грн, 3% річних у сумі 7 374,29 грн, інфляційні втрати у сумі 37 869,22 грн, а також судові витрати.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.09.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна Компанія "Нафтогаз України" за №3840/24 від 27.08.2024 залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у сумі 2 422,40 грн.

Ухвала суду від 02.09.2024 була надіслана позивачу до його електронного кабінету та доставлена 03.09.2024 о 18:30, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.

06.09.2024 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, згідно якої останній, на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, зазначені недоліки усунув.

Ухвалою суду від 10.09.2024 відкрито провадження у справі №916/3758/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати заяви по суті справи та встановлено строки на подання останніх.

Також ухвалою суду про відкриття провадження у справі сторонам було запропоновано надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

21.10.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Крім того, 21.10.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання, у якому останній просить суд зменшити розмір штрафних санкцій до 1 грн.

25.10.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, залишити без розгляду відзив на позовну заяву, втім, у разі долучення відзиву на позов до матеріалів справи прийняти до розгляду та долучити до матеріалів справи відповідь на відзив.

Крім того, 25.10.2024 до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про зменшення пені.

Суд, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, забезпечення рівності прав та обов`язків усіх учасників процесу, дотримання принципів диспозитивності та пропорційності, закріплених положеннями статей 7, 13-15 ГПК України, керуючись приписами частини 2 статті 119 ГПК України, дійшов висновку про необхідність поновлення строку на подання відповідачу відзиву на позовну заяву та долучення останнього до матеріалів справи.

При цьому, з огляду на прийняття судом до розгляду відзиву на позовну заяву, суд також приймає до розгляду та долучає до матеріалів справи відповідь на відзив.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Враховуючи ту обставину, що в умовах воєнного стану суди продовжують працювати в штатному режимі, з огляду на необхідність забезпечення учасникам справи доступу до правосуддя, гарантованого державою та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути дану справу в межах розумного строку.

3. Позиція учасників справи.

3.1. Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205,633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Спожиті відповідачем у період з 05.11.2021 по 10.11.2021 об`єми природного газу автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", тобто фактично відповідні об`єми природного газу поставлено відповідачу позивачем.

Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» з ЕС-кодом 56XQ0000WHAQC008 (форма №10) від оператора ГРМ та листом оператора ГТС NєТОВВИХ-24-3558 від 07.03.2024 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XQ0000WHAQC008.

Нарахування вартості спожитого споживачем природного газу проведено позивачем виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/ спожитого споживачем природного газу, які отримано в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС. Вартість природного газу визначена шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу. При цьому, позивачем враховано, що Постановою КМУ №1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року встановлено граничний розмір ціни природного газу для бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 грн за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

Таким чином, загальна вартість поставленого природного газу становить 109 315,21 грн.

На виконання пункту 4.3 договору позивачем направлявся на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу, однак, оплату за отриманий природний газ у період з 05.11.2021 по 10.11.2021 відповідач не здійснив.

Таким чином, укладений між сторонами публічний Типовий договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 ГК України, статей 11, 202, 509 ЦК України, і згідно статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи, що позивачем було виконано в повному обсязі взяті на себе зобов`язання за договором, з огляду на несплату відповідачем заборгованості за спожитий природний газ, позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 109 315,21 грн.

Крім того, позивач посилається на п.4.5 договору та п.2 ст.625 ЦК України та просить суд стягнути з відповідача за прострочення виконання зобов`язань пеню у сумі 13 237,62 грн, 3% річних у сумі 7 374,29 грн та інфляційні втрати у сумі 37 869,22 грн.

При цьому, позивач заперечує проти доводів відповідача та не вбачає виключних та достатніх підстав для зменшення неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача.

Щодо листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, розміщений на веб-сайті ТПП, позивач зазначає, що останній не є підтвердженням настання форс-мажорних обставин в господарській діяльності відповідача та не звільняє його від виконання основного зобов`язання у строк, встановлений договором.

При цьому, відповідачем не надано доказів щодо засвідчення наявності обставин непереборної сили у розумінні п.10.4 договору.

Позивач також зауважує, що він не надавав відповідачу житлово-комунальні послуги за Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії». Типовий договір регулює правовідносини між сторонами, в результаті яких позивач, як постачальник, поставляє споживачеві природний газ в необхідних для нього обсягах, з огляду на що підстави для застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відсутні і, як наслідок, відсутні підстави для застосування підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року №530-IX".

3.2. Доводи Житлово-будівельного кооперативу "Французький Бульвар-Білдінг".

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що природний газ використовувався Кооперативом виключно для забезпечення власників квартир багатоквартирних будинків, з огляду на що послуга з постачання природного газу є комунальною послугою у розумінні Закону України Про житлово-комунальні послуги.

Таким чином, відповідач зазначає, що позивач не має права вимагати від відповідача оплати штрафних санкцій за період з « 24» лютого 2022 року до « 31» грудня 2023 року з огляду на заборону здійснення нарахування будь-яких штрафних санкцій за несплату житлово-комунальних послуг відповідно до Постанови КМУ від 5.03.2022 №206.

Крім того, відповідач посилається на підпункт 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року №530-IX" та зазначає про неправомірність нарахування будь-яких штрафних санкцій за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги з 12 березня 2020 року.

Таким чином, відповідач вважає, що нарахування штрафних санкцій, стягнення яких вимагає позивач за період з 01.01.2022 до 31.12.2023, є незаконним та не може бути задоволено за результатами судового розгляду.

В той же час, в частині штрафних санкцій за період з 01.01.2024 до 31.03.2024 відповідач просить суд прийняти рішення про зменшення останніх до 1 грн у зв`язку з тим, що в результаті дії відповідача позивачу не було нанесено жодних збитків та шкоди.

При цьому, доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, матеріали справи не містять, вимоги про стягнення збитків позивачем не заявлялись, з огляду на що застосування такого значного розміру штрафних санкцій до відповідача є недоцільним, адже основним завданням суду є саме захист прав та законних інтересів сторін.

Відповідач також зауважує, що відповідна заборгованість склалась саме в опалювальний період 2021-2022 року, а прострочення платежів почались після повномасштабного вторгнення.

При цьому, відповідач є неприбутковою організацією та не є суб`єктом господарювання, у взаємовідносинах з позивачем відповідач виступає виключно в якості колективного споживача, а саме, здійснює закупівлю газу задля забезпечення власників квартир та нежитлових приміщень опалення, а співвласники, в свою чергу, компенсують ЖБК Французький бульвар-білдинг вартість придбаного газу шляхом сплати внесків за опалення,

Водночас, після початку повномасштабної війни значна частина співвласників перебуває за межами України та припинила сплату внесків, в результаті відсутні грошові кошти, за рахунок яких відповідач може погасити заборгованість перед ТОВ ГК Нафтогаз України.

Враховуючи те, що інших джерел надходження грошових коштів ніж оплата комунальних послуг співвласниками відповідач не має, в допущенні прострочення оплати переданого Кооперативу за спірним договором газу відсутня його безпосередня вина.

Таким чином, відповідач фактично визнає позовні вимоги у частині стягнення основної заборгованості.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

В матеріалах справи наявний типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (а.с.21-24), затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 р. № 2501, відповідно до п.1.3 якого останній є договором приєднання, укладення якого відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей Договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Згідно з п. 2.1 договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Згідно п. 3.1 договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Відповідно до п. 4.1 договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.

Згідно п. 4.2 договору об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних оператора ГТС та доведені споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Відповідно до п. 4.4. договору споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Згідно з п.4.5 договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що останній набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником.

Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.

В п. 11.5 договору встановлено, що всі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

В матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем за укладеним договором (а.с.16), а також розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат (а.с.17-18).

У матеріалах справи наявні роздруківки з офіційного веб-сайту ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" щодо архіву цін ПОН для непобутових споживачів за листопад 2021 року та квітень 2024 року (а.с.47-51).

Крім того, у матеріалах справи наявний адвокатський запит представника ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (а.с.52-55), адресований ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", щодо надання фактичних обсягів споживання природного газу, зокрема, Житлово-будівельним кооперативом "Французький Бульвар-Білдінг" (ЕІС-код 56XQ0000WHAQC008) за період з 01.05.2020 по дату видачі відповіді.

Листом від 7.03.2024 ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (а.с.56-60) yнадало скріншоти, з яких вбачається, що в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XQ0000WHAQC008 був закріплений за постачальником "останньої надії" ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В) у періоди з 7.09.2021 до 31.10.2021, з 2.11.2021 до 10.11.2021, з 25.10.2022 до 31.10.2022, з 1.04.2023 до 30.05.2023, з 1.04.2023 до 30.05.2023, з 1.06.2023 до 28.07.2023 та з 14.09.2023 до 31.10.2023.

Обсяг природного газу, використаний споживачем у вказані періоди та внесений в алокацію постачальника "останньої надії" ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В), становить: за листопад 2021 року: 3 159 м.куб., за інші періоди показники дорівнюють 0,00 м3.

В матеріалах справи наявний витяг з інформації щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" (форма №10) (а.с.31), з якого вбачається, що ЖБК "Французький Бульвар-Білдінг" (ЕІС-код 56XQ0000WHAQC008) був споживачем природного газу.

Відповідно до акту приймання-передачі природного газу №21405 від 30.11.2021 за листопад 2021 року (з 5.11.2021 до 10.11.2021) відповідачем спожито 3,15900 тис.м3 природного газу на загальну суму 109 362,26 грн з ПДВ (а.с.33).

Згідно з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача (а.с.61) відповідачем спожито 3 159 м.куб. за період 5.11.2021-10.11.2021.

Позивачем виставлено рахунок на оплату №30439 від 10.12.2021 (а.с.34) на суму 109 362,26 грн.

23.12.2021 позивачем складено коригуючий акт №29096 за листопад 2021 року, за яким остаточна вартість природного газу з урахуванням коригування становить 109 315,21 грн з ПДВ (сума коригування: - 47,05 грн) (а.с.42).

Матеріали справи також містять докази направлення на юридичну адресу відповідача актів та рахунку на оплату, а також направлення договору відповідачу за допомогою програми 1С:Підприємство.

Крім того, як вбачається зі списку поштових відправлень та опису вкладення цінного листа з повідомленням, скріплених печаткою АТ "Укрпошта" (а.с.63-65), 28.09.2023 позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості за спожитий газ непобутовим споживачем постачальнику "останньої надії" (а.с.62), у якому останній вимагає сплатити заборгованість за природний газ (основний борг) у сумі 109 315,21 грн до 11.10.2023 на поточний рахунок ТОВ "ГК "Нафтогаз України".

Відповідно до листа АТ Ощадбанк від 7.03.2024 (а.с.66-67) за період з 1.10.2021 до 6.03.2024 від відповідача на поточний рахунок позивача надходжень коштів не було.

Доказів оплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять.

5. Позиція суду.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 року, договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.

Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 04.07.2017 №880, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р позивач є постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

Як встановлено судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" та Житлово-будівельним кооперативом "Французький Бульвар-Білдінг" виникли в силу договору постачання природного газу постачальником "останньої надії".

Відповідно до п.1.3 договору, останній є договором приєднання, укладення якого відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей Договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Відповідно до п. 4.1 договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.

Як встановлено судом, у матеріалах справи наявні роздруківки з сайту Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", що містять архів цін газу за спірний період.

Згідно з п. 4.2 договору об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних оператора ГТС та доведені споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, на підставі визначеного позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Як встановлено судом, позивачем поставлено відповідачу природний газ в обсязі 3 159 м.куб. за період 5.11.2021-10.11.2021, складено акт приймання-передачі природного газу №21405 від 30.11.2021 на суму 109 362,26 грн та виставлено рахунок на оплату №30439 від 10.12.2021 (а.с.34) на суму 109 362,26 грн.

У подальшому, 23.12.2021 позивачем складено коригуючий акт №29096 за листопад 2021 року, за яким остаточна вартість природного газу з урахуванням коригування становить 109 315,21 грн з ПДВ (сума коригування: - 47,05 грн) (а.с.42).

Матеріали справи містять докази направлення вказаних актів та рахунків відповідачу.

Отже, позивачем взяті на себе зобов`язання за укладеним договором виконано у повному обсязі та у порядку та строки, передбачені договором.

Відповідно до п. 4.4. договору споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Втім, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем заборгованості за природний газ на загальну суму у розмірі 109 315,21 грн.

Крім того, відповідач фактично визнає позовні вимоги у частині стягнення суми основної заборгованості, оскільки із змісту відзиву вбачається, що останній заперечує виключно щодо нарахування позивачем штрафних санкцій та зазначає, що відповідна заборгованість склалась саме в опалювальний період 2021-2022 року, а прострочення платежів почались після повномасштабного вторгнення.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи вищезазначене, з огляду на те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 109 315,21 грн відповідач, згідно приписів ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надав, натомість, фактично визнав позов в частині стягнення основного боргу, суд вважає позовні вимоги ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" в цій частині цілком обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вже було зазначено судом, відповідальність за невиконання грошового зобов`язання за договором у вигляді пені передбачена п.4.5 договору.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3 % річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

Слід враховувати, що, попри подібність правової природи п. 3 ст. 549 ЦК України (щодо сплати пені) та ст. 625 ЦК України (щодо сплати трьох процентів річних), які в обох випадках застосовуються як відповідальність за порушення грошового зобов`язання, ці правові норми є різними за своєю правовою природою.

Формулювання ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний характер, а не штрафний характер відповідних процентів. Слід зазначити, що проценти річних, за змістом наведеної норми входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими коштами, що належить до сплати кредиторові.

При цьому, суд бере до уваги доводи відповідача щодо заборони нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та на період дії воєнного стану.

Так, згідно зі статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

За змістом статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (№530-1Х) на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

11.03.2020 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відповідно до якої, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 установлено карантин на усій території України з 12.03.2020.

У подальшому дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020, безперервно продовжувалася.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 №1236 установлено з 19.12.2020 до 28.02.2021 на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22.07.2020 №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Надалі чисельними постановами Кабінету Міністрів України дія карантину неодноразово продовжувалася шляхом внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236, і постановою від 27.06.2023 №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 (Указ затверджено Законом №2102-ІХ від 24.02.2022) введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (чинною на дату виникнення правовідносин) визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні», до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі.

30.12.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 р. № 1405 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг", якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" та фактично знято мораторій, зокрема, на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням, яке проживає на територіях, на яких не ведуться бойові дії або які не знаходяться під тимчасовою окупацією.

За змістом положень статей 2, 6, 9 Закону України «Про кооперацію» кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Відповідно до п.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як було встановлено Південно-західним апеляційним господарським судом при розгляді справи №916/1643/23 у постанові від 17.06.2024, відповідно до пункту 1.1. статуту Житлово-будівельного кооперативу Французький бульвар-білдінг, затвердженого у новій редакції рішенням загальних зборів членів кооперативу від 07.12.2021 (надалі статут), Житлово-будівельний кооператив Французький бульвар-білдінг (надалі кооператив) створений шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг членам кооперативу за адресою: Україна,65012, Одеська обл, місто Одеса, Французький бульвар, будинок 9, відповідно до Закону України Про кооперацію та інших нормативно-правових актів, що діють на території України.

Згідно із пунктами 1.3., 1.4. статуту кооператив є юридичною особою і є неприбутковою організацією та не має на меті одержання прибутку.

За змістом пунктів 3.1., 3.2. статуту Житлово-будівельний кооператив Французький бульвар-білдінг створений з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативу. Завданням кооперативу, зокрема, є здійснення утримання багатоквартирних будинків за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, 9 та м.Одеса, вул. Ясна, 12; сприяння членам кооперативу в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами.

Отже, Житлово-будівельний кооператив Французький бульвар-білдінг, згідно із положеннями його статуту, сприяє отриманню членам кооперативу житлово-комунальних послуг, зокрема постачанню природного газу.

Водночас природний газ, що постачається за договором №20/21-4316-ТЕ-23 від 13.10.2020, використовується виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункт 1.2. договору).

Таким чином, враховуючи, що Житлово-будівельний кооператив Французький бульвар-білдінг об`єднує мешканців у багатоквартирних будинках та діє в їхніх інтересах для забезпечення комфортних умов проживання у будинку, суд вважає, що відповідач в частині споживання природного газу на побутові потреби підпадає під визначення колективний побутовий споживач природного газу та договір укладений для забезпечення та сприяння членам кооперативу в отриманні житлово-комунальних послуг належної якості та у встановлений строк.

Суд вважає, що вказані висновки є цілком релевантними до відносин, що розглядаються у зазначеній справі.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період дії карантину та воєнного стану задоволенню не підлягають, а вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими частково за період до введення воєнного стану, тобто, до 23.02.2022, а також з 30.12.2023 до 31.03.2024.

За здійсненим судом розрахунком в межах визначеного позивачем періоду та до 23.02.2022, а також в межах періоду з 30.12.2023 (враховуючи набрання чинності 30.12.2023 постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 р. № 1405) до 31.03.2024 сума 3% річних становить 1 318,53 грн, сума інфляційних втрат становить 4 548,27 грн.

Розрахунок інфляційних втрат

Період 1 (01/01/2022 - 23/02/2022)

IIc (101,30 : 100) (101,60 : 100) = 1.02920800

Інфляційне збільшення:

109 315,21 x 1.02920800 - 109 315,21 = 3 192,88 грн.

Період 2 (30/12/2023 - 31/03/2024)

IIc (100,40 : 100) (100,30 : 100) (100,50 : 100) = 1.01204706

Інфляційне збільшення:

112 508,09 x 1.01204706 - 112 508,09 = 1 355,39 грн.

Розрахунок 3% річних

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 01/01/2022 до 23/02/2022 109 315,21 x 3 % x 54 : 365 : 10054485,18 грн.з 30/12/2023 до 31/12/2023 109 315,21 x 3 % x 2 : 365 : 100217,97 грн.з 01/01/2024 до 31/03/2024 109 315,21 x 3 % x 91 : 366 : 10091815,38 грн.

З урахуванням відмови судом у задоволенні вимог позивача про стягнення пені, суд не надає оцінку клопотанню відповідача про її зменшення.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Французький Бульвар-Білдінг" (65012, Одеська обл., місто Одеса, Французький бульвар, будинок 9, код ЄДРПОУ 32622948) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул.Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 40121452) основний борг у сумі 109 315 /сто дев`ять тисяч триста п`ятнадцять/ грн 21 коп., 3% річних у сумі 1 318 /одна тисяча триста вісімнадцять/ грн 53 коп., інфляційні втрати у сумі 4 548 /чотири тисячі п`ятсот сорок вісім/ грн 27 коп., судовий збір у сумі 1 662 /одна тисяча шістсот шістдесят дві/ грн 83 коп.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.М. Щавинська