Рішення

від 22.11.2024 по справі 176/2524/24

ЖОВТОВОДСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа №176/2524/24

провадження №2/176/1252/24

РІШЕННЯ

Іменем України

22 листопада 2024 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі: головуючої судді Павловської І.А., розглянувшив місті Жовті Води, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Український науково-дослідний та проектно-розвідувальний інститут промислової технології про визнання припиненими трудових відносин,-

ВСТАНОВИВ:

До Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , де вона просить визнати припиненими трудові відносини з відповідачем з 19 липня 2024 року за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КзПП України.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що з 01 жовтня 2009 року і по теперішній час вона працює в ДП «Український науково-дослідний та проектно-розвідувальний інститут промислової технології» на посаді оператора з обробки інформації та програмного забезпечення.

Зазначає, що оскільки підприємство не функціонує, заробітну плату працівникам не виплачує, страховий стаж позивачці не зараховується, тому вона має намір звільнитися за ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Так, 18 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулася з відповідною заявою до керівництва підприємства надіславши заяву поштою, рекомендованим листом, де просила звільнити її за власним бажанням з 19 липня 2024 року.

Однак, станом на середину вересня, жодної відповіді від керівництва підприємства так і не отримала.

Таким чином, позивачка позбавлена можливості у передбачений законом спосіб оформити своє звільнення.

На даний момент, ОСОБА_1 не маєможливості звільнитисяза власнимбажанням напідставі поданоюнею заяви18липня 2024року, у зв`язкуз відсутністюбудь-якоїкомунікації збоку відповідача,тому змушеназвернутися досуду зазахистом своїхпорушених прав.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2024 року по справі відкрито провадження та призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, з`ясувавши обставини справи, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, приходить до наступного висновку.

Відповідно ст.81ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що з 01 жовтня 2009 року по даний час позивачка офіційно числиться, як працівник ДП «Український науково-дослідний та проектно-розвідувальний інститут промислової технології» на посаді оператора з обробки інформації та програмного забезпечення», проте будь-яку трудову діяльність не здійснює, трудові обов`язки не виконує, заробітну плату не отримує та взагалі буд-які трудові відносини позивачки з відповідачем відсутні. Втім, через відсутність зв`язку з відповідачем позивачка не може звільнитися.

Враховуючи, що будь-яких звісток про роботу підприємства або про можливість встановити контакт з його уповноваженими особами немає, то позивачка не може у встановлений законом спосіб звільнитися та будь-яким іншим способом, крім судового, реалізувати своє право на звільнення.

Таким чином, ОСОБА_1 не може у встановленому законом порядку припинити трудові відносини з відповідачем, а тому наявні усі підстави визнати припиненими трудові відносини між сторонами у судовому порядку.

Відповідно до норм ст. 46 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Аналогічні положення містяться в Європейській соціальній хартії (переглянута) від 03.05.1996 (ратифікована Україною 14.09.2006).

Так, ст. 1 Хартії визначає що з метою забезпечення ефективного здійснення права на працю сторони зобов`язуються: визнати однією зі своїх найголовніших цілей і одним зі своїх найголовніших обов`язків досягнення та, підтримання якомога високого і стабільного рівня зайнятості, маючи на меті досягнення повної зайнятості; ефективно захищати право працівника заробляти собі на життя професією, яку він вільно обирає; створювати безкоштовні служби працевлаштування для всіх працівників або забезпечувати їхнє функціонування; забезпечувати належну професійну орієнтацію, підготовку та перекваліфікацію або сприяти їм.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується викопувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи передбачені законодавством про працю, колективним договором, або угодою сторін.

Отже, трудовий договір - це юридично оформлені відносини між працівником і роботодавцем. Змістом трудових відносин є взаємні права та обов`язки сторін, а предметом таких відносин є робота, яку працівник зобов`язується виконувати за плату. При цьому, невиконання протягом тривалого часу працівником з тих або інших причин своїх трудових обов`язків свідчить про відсутність реальних трудових відносин між роботодавцем та працівником. Належні трудові відносини існують одразу у двох площинах - фактичній та юридичній. Відсутність роботи, яка фактично виконується працівником на умовах, передбачених трудовим договором, при юридично оформлених трудових відносинах не відповідає нормам чинного законодавства та є підставою для розірвання трудового договору на вимогу працівника.

У законодавстві про працю встановлено вичерпний перелік підстав розірвання трудового договору з метою охорони трудових прав громадян. Так, підстави припинення трудового договору окреслені у ст. 36 та інших статтях КЗпП України й залежно від того, хто є ініціатором припинення трудового договору, підстави поділяються на такі групи:

- припинення трудового договору за спільною (взаємною) ініціативою сторін трудового договору (наприклад, угода сторін, закінчення строку);

- розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39 КЗпП України);

- розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (статті 40,41 КЗпП України);

- розірвання трудового договору з ініціативи осіб, які не є його стороною (третіх осіб) (пункти 3,7 ст.36, ст.45 КЗпП України та ін.).

Таким чином, розірвання трудового договору стосується лише випадків, коли трудовий договір припиняється з ініціативи будь-якої з його сторін.

Припинення трудового договору є правомірним за одночасної наявності таких умов: 1) передбаченої законодавством підстави припинення трудового договору: 2) дотримання порядку звільнення; 3) юридичного факту припинення трудового договору (наказу чи розпорядження роботодавця, заяви працівника, відповідного документа особи, уповноваженої вимагати розірвання договору).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

За ч. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Користуючись своїм правом, передбаченимст. 38 КЗпП України, позивач звернувся до відповідача із заявою про звільнення за власним бажанням в порядкуст. 38 КЗпП України.

Однак, вказана заява була проігнорована відповідачем.

За таких обставин виникала нагальна необхідність у вирішенні цього питання в судовому порядку, що і обумовило подання цієї позовної заяви.

Позивачка втратиламатеріальну,економічну табудь-якуіншу зацікавленістьу перебуванніна посадіоператора з обробки інформації та програмного забезпечення в ДП «Український науково-дослідний та проектно-розвідувальний інститут промислової технології», бажає змінити місце роботи, сферу діяльності, та здійснила всі необхідні та залежні від неї дії в позасудовому порядку.

Відповідно до до ч. 1 ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що на даний час трудові відносини між сторонами фактично припинені, однак процедура розірвання трудового договору відповідно до законодавства України про працю не виконана, у позивача відсутня можливість припинити трудовий договір в інший спосіб, крім звернення до суду, оскільки її заява про звільнення за власним бажанням залишена без реагування, а право позивача на припинення трудового договору є порушеним. У зв`язку з цим, з метою надання можливості позивачці в подальшому реалізовувати своє право на працю, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання припиненими трудових відносин, на підставі ч. 1ст.38 КЗпП України, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно дост.141ЦПК Україниз відповідача на користь держави слід стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 21, 22, 24, 36, 38 КЗпП України, ст.ст. 12, 19, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємстваУкраїнський науково-досліднийта проектно-розвідувальнийінститут промисловоїтехнології провизнання припиненимитрудових відносин задовольнити.

Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та Державним підприємством «Український науково-дослідний та проектно-розвідувальний інститут промислової технології» (код ЄДРПОУ 14310483, юридична адреса: Бульвар Свободи, місто Жовті Води, Кам`янський район, Дніпропетровська область) припиненими з 19 липня 2024 року, за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КзПП України.

Стягнути з Державного підприємства «Український науково-дослідний та проектно-розвідувальний інститут промислової технології» (код ЄДРПОУ 14310483, юридична адреса: Бульвар Свободи, місто Жовті Води, Кам`янський район, Дніпропетровська область), на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Інна ПАВЛОВСЬКА