Рішення

від 01.10.2024 по справі 317/6965/23

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 317/6965/23

Провадження № 2/314/504/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2024 м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Свідунович Н.М.,

секретар судового засідання Печонкіна В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 317/6965/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Студенцова Олена Олександрівна, про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку дійсним,

ВСТАНОВИВ:

29.11.2023 ОСОБА_1 звернулась до Запорізького районного суду Запорізької області із позовною заявою про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку дійсним. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 16.03.1917 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , який зареєстрований відповідно до біржевого контакту № 108 від 16.03.1997 Товарною Біржею «Строй-інвест», про що 05.06.1997 Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації складено реєстраційний напис № 151 у реєстрову книгу № 5. За умовами договору ОСОБА_3 придбала житловий будинок загальною площею 24,8 кв. м, визначений літерою «А», який розташований на присадибній земельній ділянці із надвірним будівлями: сарай літера «Б», погріб літера «пг», вбиральня літера «В», паркани № 1, № 2. Нотаріально договір купівлі- продажу не посвідчувався. Факт вчинення правочину посвідчено виконавчим директором Товарною Біржі «Строй-інвест», зареєстрований за номером 108/154 від 16.03.1997. ІНФОРМАЦІЯ_1 її мати ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 15.10.2023 Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), серії НОМЕР_1 . У встановлений законом строк вона звернулась до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Студенцової О.О. із заявою про прийняття спадщини, а в подальшому звернулась із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак постановою від 17.10.2023 № 506/02-31 їх було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом щодо житлового будинку АДРЕСА_1 з тих підстав, що договір купівлі-продажу житлового будинку, зареєстрований на Товарній Біржі «Строй-інвест» 16.03.1997 за реєстровим номером № 108/154, не відповідає вимогам законодавства, укладений з порушенням норм ст. 227 ЦК України УРСР без нотаріального посвідчення, тобто є недійсним. Позивачка стверджує, що будь-які суперечки між сторонами угоди були відсутні, протизаконних умов угода не містила та не порушувала права, свободи чи інтереси інших осіб. Сам факт нездійснення нотаріального посвідчення договору не може вважатися відсутністю прав на відповідне майно, якщо воно правомірно набуто. На підставі викладеного, просить визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , розташованого на присадибній ділянці, визначений літерою «А» та надвірні будівлі: сарай літера «Б», погріб літера «пг», вбиральня літера «В», паркани № 1, № 2, загальною площею 24,8 кв. м, що складається з 1 кімнати житловою площею 13,8 кв. м. і підсобних приміщень, укладений між ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , зареєстрований Товарною Біржею «Строй-інвест», відповідно до біржевого контракту № 108 від 16.03.1997, реєстровий номер № 108/154.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 04.12.2023 цивільну справу № 317/6965/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Товарна біржа «Строй-інвест», приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Студенцова Олена Олександрівна, про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку дійсним передано за підсудністю до Вільнянського районного суду Запорізької області.

15.01.2024, відповідно до ст. 14 ЦПК України, вказана справа передана судді Свідунович Н.М.

Ухвалою суду від 17.01.2024 справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою виключено зі складу третіх осіб у цивільній справі № 317/6965/23 Товарну біржу «Строй-інвест» у зв`язку з ліквідацією даної юридичної особи, відомості про припинення юридичної особи шляхом ліквідації внесені Державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань 01.02.2013, номер запису 11031110022003805.

Ухвалою суду від 07.05.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Сторони у судове засідання не з`явились, позивачка звернулась до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, відзиву на позов, будь-яких клопотань, а також заяви про розгляд справи за його відсутності не надав. У зв`язку із чим, причина неявки відповідача визнана судом неповажною.

Третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Студенцова О.О. також звернулась до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності, у вирішенні спору покладається на розсуд суду.

За таких обставин суд, вважає можливим провести розгляд справи за відсутності учасників справи та ухвалити рішення на підставі доказів, які є в матеріалах справи, без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає ч. 1, ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено,що ІНФОРМАЦІЯ_1 померлаОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 15.10.2023 Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Позивачка ОСОБА_1 є дочкоюпомерлої,про щосвідчить копіясвідоцтва пронародження серії НОМЕР_2 , повторно 17.05.1990 Матвіївською сільською радою Вільнянського району Запорізької області, а також копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 23.02.1991 відділом РАГС міськвиконкому м. Запоріжжя.

17.10.2023 позивачка звернулась до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Студенцової О.О. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належав померлій ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого 16.03.1997 на Товарній Біржі «Строй-інвест» за реєстровим номером № 108/154.

Постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Студенцовою О.О. від 17.10.2023 № 506/02-31 позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказаний житловий будинок з тих підстав, що договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , зареєстрований на Товарній Біржі «Строй-інвест» 16.03.1997 за реєстровим номером № 108/154, не відповідає вимогам законодавства, оскільки оформлений без нотаріального посвідчення, що суперечить законодавству України та не може бути прийнятий для вчинення нотаріальної дії в якості правовстановлюючого документа на цей об`єкт нерухомого майна.

Матеріали справисвідчать проте,що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 за життя, а саме 16.03.1997, на підставі договору купівлі-продажу придбала у ОСОБА_2 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстрований Товарною Біржею «Строй-інвест» відповідно до біржевого контракту № 108, реєстровий номер № 108/154.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, що набрав чинності 01.01.2004, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Відтак, на спірні правовідносини поширюється дія норм ЦК УРСР, чинного на час їх виникнення.

За приписами ст. 49 Закону України «Про власність», чинного на час виникнення спірних правовідносин, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлене судом. За змістом ст. ст. 128, 153 ЦК УРСР, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоду з усіх істотних умов. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договору даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно буди досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР, за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Право укладати договори купівлі-продажу і реєструвати їх на товарній біржі передбачено ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» № 1956 від 10.12.1991,згідно ч. 2 якої угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Міністерство юстиції України за № 17-12-44 від 10.04.1998 роз`яснило, що угоди, укладені на біржі, не прирівняні до нотаріально посвідчених, а тільки підлягають подальшому нотаріальному посвідченню.

Положеннями ст. 47 ЦК УРСР передбачено, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.

Ззідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 зі змінами № 15 від 15.05.1998 «Про судову практику по справам про визнання угод недійсними», з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання, застави, купівлі-продажу. Якщо така угода виконана повністю або частково однією зі сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд, на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК України за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною.

Правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13.12.1995, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.01.1996 № 31, передбачали підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих біржою.

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. На підставі цього Закону реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

За таких обставин, у період укладання спірного договору купівлі-продажу існувала колізія, бо згідно ст.ст. 227, 242ЦК УРСР, договір купівлі-продажу повинен бути нотаріально засвідчений, якщо хоча б одна із сторін є громадянином, а недотримання даної вимоги тягне недійсність договору. Тим часом, у відповідності зі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», біржі мають право вчиняти угоди з будь-якими видами нерухомості і такі угоди не підлягають наступному нотаріальному посвідченню.

За загальним правилом право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом чи договором (ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР), а у відповідності до ст. 153 ЦК УРСР, договір вважається укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.

У постанові від 25.03.2024 у справі № 336/6023/20 (провадження № 61-11523свю23) Верховний Суд відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 488/1937/17 та в постанові Верховного Суду від 30.11.2022 в справі № 490/5891/19, зазначивши, що правочин чи договір з`являються як юридичний факт в момент їх вчинення. Недійсність може «вражати» правочин чи договір, і вона стосується саме моменту його вчинення, а не виконання. Саме на момент вчинення правочин чи договір перевіряються на те,чи він відповідає, зокрема, вимогам щодо його дійсності, яка форма встановлена законом щодо правочину чи договору на момент його вчинення. Тому, при вирішенні питання щодо кваліфікації правочину чи договору як недійсного має застосовуватися той закон, який був чинний на момент його вчинення, в ЦК УРСР не передбачалося конструкції нікчемності правочину чи договору. Правочин чи договір, які вчинялися під час чинності ЦК УРСР, могли бути визнані недійсними на підставі рішення суду; норми ЦК України щодо недійсності правочинів не можуть бути застосовані при вирішенні спору про недійсність правочину чи договору, який вчинявся під час чинності ЦК УРСР. На рівні ЦК УРСР, не передбачалося правила про пріоритетність його норм над нормами інших законів.

У ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) міститься спеціальна норма щодо положень ст. 47 та ст. 227 ЦК УРСР. Адже ст.ст. 47, 227 ЦК УРСР внормовували форму угоди/договору купівлі-продажу жилого будинку, а ч. 2 ст. 15 Закону «Про товарну біржу» регулювала форму цього договору у вужчому розумінні - як укладеного на товарній біржі.

Спеціальна норма (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)) має перевагу над загальними (ст.ст. 47, 227 ЦК УРСР) нормами (lexspecialisderogatgenerali).Відповідно,укладення договору на товарній біржі унеможливлювало його нотаріальне посвідчення в силу прямої вказівки на це в законі.

Проте, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа та характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам, що кореспондується із правовою позицією викладеною у постановах Верховного суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 06.04.2021 у справі № 925/642/19.

З аналізу змісту позову ОСОБА_1 слідує, що обґрунтовуючи свої вимоги позивачка вказує на те, що у зв`язку зі спірністю договору купівлі-продажу, вона не змогла реалізувати своє право на отримання спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_3 . Однак, заявлені у цій справі позовні вимоги у вигляді визнання дійсним договору купівлі-продажу, у разі їх задоволення, не призведе до відновлення порушеного, на думку позивачки, права на отримання спадщини після смерті матері, адже позовних вимог щодо визнання за позивачкою права власності у порядку спадкування у цій справі не заявлено.

За таких підстав, зважаючи, що позивачкою обрано неналежний спосіб захисту порушеного, на її думку, права, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Студенцова Олена Олександрівна, про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку дійсним відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Наталія Миколаївна Свідунович

01.10.2024