Ухвала

від 31.12.2024 по справі 607/28165/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.12.2024 Справа №607/28165/24

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі судді В.М. Братасюка, розглянувши заяву про забезпечення позову у справі за позовом керівника Тернопільської окружної прокуратури Тернопільської області в інтересах Держави, до Тернопільської міської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним і скасування рішення, скасування реєстрації речового права, скасування державної реєстрації в земельному кадастрі та зобов`язання повернення земельної ділянки,-

в с т а н о в и в :

До Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшов позов керівника Тернопільської окружної прокуратури Тернопільської області в інтересах Держави, до Тернопільської міської ради, ОСОБА_1 про

-визнання частково недійсним рішення ТМР від 17.12.2021 року №8/11/175 в частині відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:06:003:0032 ОСОБА_1 ;

-скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площе. 0, 12 га з кадастровим номером 6110100000:06:003:0032, запис про право власності на яку внесено до державного реєстру речових прав на нерухоме майно 04.01.2022 року за №62731293;

-скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0, 12 га з кадастровим номером 6110100000:06:003:0032

-зобов`язання відповідачки повернути в користь держави в особі Тернопільської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:06:003:0032

Одночасно з позовом заявником подано заяву про забезпечення позову у спосіб накладання арешту на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 6110100000:06:003:0032 по АДРЕСА_1 та заборони органам та особам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:06:003:0032 по АДРЕСА_1 .

Необхідність вжиття заходів мотивує тією обставиною, що подальше проведення реєстраційних дій у зв`язку з можливим вчиненням правочинів щодо земельної ділянки (зокрема поділ чи відчуження) створює очевидну небезпеку для подальшого реального поновлення інтересів держави, а також існування припущення, що відповідача ОСОБА_1 , якщо дізнається про звернення до суду з означеним позовом, цілком ймовірно відчужить належну їй спірну земельну ділянку, що унеможливить в подальшому виконання рішення суду про стягнення боргу, чи значно утруднить його виконання.

Вирішуючи питання забезпечення позову суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вимогами п. 3-4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Згідно із п.п. 4, 5, 6Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід зазначити, щостаттею 124 Конституції Українивизначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення ст.ст.2,18,153 ЦПК Українипоширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч.3ст.149 ЦПК Українизабезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовуютьКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 №ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Разом з тим, на відміну від адміністративного судочинства, визначальний принцип цивільного судочинства полягає у змагальності сторін, тобто у покладанні обов`язку доказування обставин в обґрунтування вимог/заперечень покладається на кожну із сторін процесу.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, та певні протоколи до неї, і ця обставина з огляду на приписи ч.1 ст. 9 Конституції України, Закону України від 29.06.2004 року «Про міжнародні договори» свідчить про обов`язковість застосування національними судами України норм Конвенції.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті частини другої статі 1 Протоколу №1, має забезпечити «справедливу рівновагу» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються і поставленою метою. (Рішення ЄСПЛ у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28.07.1999 року, заява №22774\93).

Відтак суд наголошує, що диспозиція ст. 149, 150-153 ЦПК України, яка дозволяє суду забезпечити позов шляхом обмеження власника щодо розпорядження його майном, або ж заборони відчуження майна, носить оціночний характер судом ризиків заподіяння шкоди інтересам позивача.

А тому, навіть якщо між сторонами і існує спір, рішення суду, постановлене у формі ухвали, про арешт майна, тобто втручання в основоположне право особи вільно володіти майном, до ухвалення остаточного рішення у справі - не може ґрунтуватися виключно на припущеннях позивача, про те, що відповідач може чи має намір обтяжити чи відчужити належне йому майно, саме з метою ухиляння від виконання судового рішення.

При цьому, оскільки позивачем ставиться питання про втручання судовим рішенням в основоположне право особи вільно володіти майном, до ухвалення остаточного рішення у справі, для суду є несправедливим та нерозумним «формальний» підхід для вирішення питання забезпечення позову шляхом задоволення виключно шляхом дослідження чи дотримано позивачем форми заяви про забезпечення позову, без з`ясування дійсних відносин сторін спору.

Перш за все суд наголошує, що стороною позивача, окрім як зазначення про можливий намір відповідачки відчужити спірне майно, не надається хоча б якихось доказів на підтвердження викладеного (можливого звернення відповідачки до ріелторів за пошуком покупців, розміщення рекламних оголошень в ЗМІ, тощо),

Окрім цього, спірну земельну ділянку ОСОБА_1 набула у власність ще у 2022 році, й в разі, якщо б остання мала намір відчужити це майно, за три роки могла б вчинити безліч відповідних правочинів.

Метою забезпечення позову судом є миттєве реагування з метою уникнення ризиків невиконання чи можливого утруднення виконання судових ризиків. Відтак ухвала суду про забезпечення позову звертається до негайного виконання.

Суд відзначає, що кому, як не прокурору, котрий звернувся з позовом 31.12.2024 року, відомо, що через найбільшу за останній час кібератаку росіян, з 19 грудня тимчасово обмежено доступ до державних реєстрів Мін`юсту, включаючи Реєстр речових прав на нерухоме майно, й неможливо ані отримати дані з реєстру, ані внести до нього зміни, про що 24.12.2024 року повідомило на офіційному веб сайті Міністерство юстиції України. Станом на дату постановлення цієї ухвали доступ до реєстрів не відновлено.

Відтак суд стверджує, що за відсутності доступу до Реєстр речових прав на нерухоме майно відсутня будь яка навіть теоретична можливість органам та особам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:06:003:0032 по АДРЕСА_1 .

Таким чином, враховуючи предмет даного позову, наведені заявником докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві про вжиття заходів забезпечення позову, їх розумність та адекватність, наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, суд з урахуванням забезпечення збалансованості інтересів сторін, приходить до переконання, що подана завником заява про забезпечення позову до задоволення не підлягає, оскільки позивачем не наведено реальних обґрунтувань для застосування заходів забезпечення позову у визначений ним спосіб та не подано доказів, що невжиття заходів утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

Керуючись ст. 149-153ЦПК України ,-

у х в а л и в :

В задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за позовом керівника Тернопільської окружної прокуратури Тернопільської області в інтересах Держави, до Тернопільської міської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним і скасування рішення, скасування реєстрації речового права, скасування державної реєстрації в земельному кадастрі та зобов`язання повернення земельної ділянки,

у спосіб накладання арешту на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 6110100000:06:003:0032 по АДРЕСА_1 та заборони органам та особам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:06:003:0032 по АДРЕСА_1 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у 15-денний строк з дня складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В. М. Братасюк