Рішення

від 23.12.2024 по справі 359/8860/24

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №359/8860/24

Провадження №2/359/3076/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2024 р. м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чирки С.С.,

при секретарі судового засівання Кулик Т.В.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи Павленко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа Служби у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради про визначення місця проживання дитини, про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Бориспільської міської ради, в особі Служби у справах дітей та сім`ї про визначення місця проживання дитини, про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів,

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що з 19.09.2010 року по 19.06.2017 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . Від шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_5 . Після розірвання шлюбу дочка ОСОБА_6 залишилась проживати з ОСОБА_1 . З літа 2021 року червень 2024 року ОСОБА_6 проживала з батьком. ОСОБА_4 у вересні 2023 року звернувся до ОСОБА_1 з позовом про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, однак у позбавленні батьківських прав суд відмовив, лише присудив аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 , в твердій грошовій сумі у розмірі 1600 грн. щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 31 серпня 2023 року та до досягнення дитиною повноліття. З червня 2024 року ОСОБА_6 почала проживати з матір`ю. У зв`язку з цим позивач просить визначити місце проживання дитини з нею, припинити стягнення аліментів та стягнути аліменти на утримання доньки з батька.

Ухвалою судді від 21.08.2024 року, було відкрито провадження у цивільній справі, та призначено підготовче судове засідання у справі.

Ухвалою судді від 15.10.2024 року, клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

Ухвалою судді від 23.10.2024 року, закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав позов, однак заперечував проти стягнення витрат на правову допомогу, понесених позивачем.

Представник третьої особи у судовому засіданні просив позов задовольнити.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Допитана у якості свідка ОСОБА_1 повідомила, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_4 дочка ОСОБА_5 почала проживати з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . З батьком спілкується не часто в більшості випадків по телефону.

Судом встановлено на підставі свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 від 19.09.2010 року, що ОСОБА_7 та ОСОБА_4 уклали шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 03.

Від шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_5 , про що Заставецькою сільською радою Монастирського району Тернопільської області видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 .

19.06.2017 року Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області у справі № 359/3112/17 шлюб між сторонами було розірвано.

У вересні 2023 року ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_1 з позовом про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2024 року у справі № 359/8784/23 Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 , в твердій грошовій сумі у розмірі 1600 грн. щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 31 серпня 2023 року та до досягнення дитиною повноліття. У задоволенні позову в частині інших вимог відмовлено.

Згідно Акту обстеження житлово-побутових умов від 23.07.2024 року ОСОБА_5 проживає з матір`ю за адресою АДРЕСА_1 . Окрім позивачки та ОСОБА_6 в даній квартирі проживає молодша донька ОСОБА_1 ОСОБА_8 та матір позивача ОСОБА_9 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.11.2021 р., витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.11.2021 року ОСОБА_1 належить частка у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 31.05.2022 року підтверджується народження у позивача другої дитини ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено відповідний актовий запис № 275.

Відповідно до довідки № 562 від 22.07.2024 р. ОСОБА_1 перебуває на обліку і одержує в управлінні соціальної та ветеранської політики Бориспільської міської ради державну соціальну допомогу при народженні дитини на період з 01.06.2022 по 31.05.2025 р.

Згідно довідки № 308 від 09.08.2024 р. з вересня 2024 року Софія буде навчатись у Бориспільському ліцеї «Лідер» у 8-Г класі.

Згідно медичних довідок №1175 від 02.08.2024 та від 15.08.2024 р. позивач та донька ОСОБА_6 не мають розладів здоров`я, які стали б перешкодою для визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Довідкою наркологічного кабінету № 35 від 22.07.2024 р. та довідкою психіатричного кабінету від 40 від 22.07.2024 р. підтверджено те, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку нарколога та психіатра.

Відповідно до витягу з Інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягалась, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Орган опіки та піклування надав суду Рішення Виконавчого комітету Бориспільської міськради від 16.12.2024 р. № 1238, яким погоджено висновок, щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, в якому вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з матір`ю ОСОБА_1 за її місцем проживання.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Законодавством визначено права та обов`язки батьків щодо виховання дитини, при цьому пріоритетним та принциповим визначенням є інтереси дитини, що вони повинні бути непорушними в незалежності від стосунків батьків між собою.

Згідно зі ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Частиною 1 ст. 161 Сімейного кодексу України встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Стаття 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 вказаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства", ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Діти, які не досягли 14 років, повинні проживати у встановленому місці проживання, яке не може бути змінене самочинно як волею сторонніх осіб, так і волею якогось одного з батьків.

Питання про визначення місця проживання дітей має вирішуватись, насамперед, з урахуванням прав та законних інтересів дітей.

Враховуючи всі обставини справи, висновок органу опіки та піклування, визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку, що місце проживання неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 слід визначити з матір`ю ОСОБА_1 .

За таких обставин позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

Вирішуючи питання про стягнення аліментів, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.4 ст.273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Згідно ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено, що малолітня ОСОБА_5 з липня 2024 року фактично змінила місце свого проживання та стала проживати у матері ОСОБА_1 . Вказана обставина доказуванню не підлягає оскільки вона визнана представниками сторін.

Системний аналіз ч.2 та ч.3 ст.181 СК України свідчить про те, що право матері, батька на отримання аліментів, а також визначення способу їх стягнення нерозривно пов`язано з проживанням дитини разом з одним із них. В такому випадку у разі припинення проживання дитини разом зі стягувачем аліментів, а також припинення перебування дитини на його утриманні, у стягувача аліментів припиняється право на їх стягнення.

У зв`язку з тим, що малолітня ОСОБА_5 не проживає разом з батьком, а проживає з матір`ю, на утриманні якої перебуває, у ОСОБА_4 припинилось право на стягнення аліментів на утримання дитини. Таким чином належить звільнити позивача від подальшої сплати аліментів на утримання ОСОБА_5 , за судовим Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2024 року у справі № 359/8784/23.

Слід зауважити, що оскільки дитина почала жити з матір`ю з липня 2024 року, а позовну заяву подано 19.08.2024 р. то припинення стягнення аліментів слід визначити саме 19.08.2024 р.

Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХII), держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.

За змістом статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно з частиною першою статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Позивач просила стягнути аліменти у розмірі частки від доходу відповідача.

Відповідно до витягу Опендатабот від 15.08.2024 р. ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець, отже стягнення можливе у частці від його заробітку.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з позиції якнайкращого забезпечення інтересів дитини та у відповідності до ст. 182 СК України, стан здоров`я та матеріальне положення дитини, а також той факт, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, суд приходить до переконання, що відповідач спроможний сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі частки від його доходу щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову та до досягнення дитиною повноліття.

Це відповідатиме, як інтересам дитини, так і матеріальному становищу та стану здоров`я платника аліментів, а також засадам розумності, виваженості і справедливості.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З дублікату квитанції №1676-8949-2232-4306 від 16.08.2024 року вбачається, що при пред`явленні позову до суду ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Пред`явлений позов задоволений. З огляду на це, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги ОСОБА_1 подала до суду копію договору про надання правової допомоги № 1530 від 12.08.2024 року, укладеного між позивачем та Адвокатським бюро «Романа Сацика». Зі змісту цього договору вбачається, що Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу щодо визначення місця проживання дитини, припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів (далі - «послуги»), а Клієнт зобов`язується оплатити надання послуг та фактичні витрати виконавця, необхідні для виконання цього Договору. Додаток № 1 до договору містить вартість послуг, які можуть надаватись клієнту адвокатським бюро.

Крім того позивачем надано Акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 16.08.2024 року, згідно якого вартість консультації та підготовки позовної заяви коштує 8500 грн.

З квитанції № 3118841 від 16.08.2024 року вбачається, що при пред`явленні позову до суду ОСОБА_1 сплатила на користь АБ «Романа Сацика» 8500 грн.

З Акту приймання-передачі наданих послуг № 2 від 23.12.2024 р. вбачається надання наступних послуг: підготовка та участь у судових засіданнях 23.10.2024 року, 09.12.2024 року, 23.12.2024 року по 2000 грн за кожне засідання, загальною вартістю 6000 грн.

З квитанції № 3178270 від 23.12.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 сплатила на користь АБ «Романа Сацика» 6000 грн.

Загальна сума витрат на правничу допомогу, понесених позивачем становить 14500,00 грн.

Тому з урахуванням вищезазначеного з ОСОБА_4 належить стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 14500 грн.

Керуючись ст.ст.5,10,12,76-81,258,259,263-265,268, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з матір?ю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 за її місцем проживання.

Припинити стягнення з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 , що здійснюється на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2024 року у справі №359/8784/23 з 19.08.2024 року.

Стягнути з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 проживаючої в АДРЕСА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 в розмірі частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19.08.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 проживаючої в АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 14 500 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст рішення складено 31.12.2024 року.

Суддя Чирка С.С.