Рішення

від 27.12.2024 по справі 461/4342/24

ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №461/4342/24

Провадження №2/567/581/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2024 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Василевич О.В.

секретар - Клімович О.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ТОВ «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

ТОВ "САНФОРД КАПІТАЛ" звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором № Z62.00208.004185567 від 08.08.2018 р. в розмірі 107 156,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до кредитного договору №Z62.00208.004185567 від 08.08.2018 року, укладеного з АТ "Ідея Банк", відповідачка отримала кредит в розмірі 79 950 грн. на умовах строковості, зворотності та платності. Вказує, що кредитний договір був підписаний відповідачкою як позичальницею власноручно.

При укладенні вищевказаного кредитного договору сторони досягнули спільної згоди та встановили річну змінювану процентну ставку у розмірі 15 % річних протягом строку кредитування, який становить 60 місяців, тобто з 08.08.2018 року по 08.08.2023 року.

16.11.2023 між АТ "Ідея Банк" та ТОВ "ФК "СОНАТІ" було укладено договір факторингу №16/11-23, за умовами якого до останнього перейшло право вимоги до боржників за первинними договорами, серед яких і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №Z62.00208.004185567 від 08.08.2018 року.

В подальшому,29.12.2023року міжТОВ "ФК"СОНАТІ"та ТОВ"САНФОРДКАПІТАЛ"було укладенодоговір факторингу№29/12-23,за умовамиякого доостаннього перейшлоправо вимогидо боржниківза первиннимидоговорами,серед якихі правовимоги до ОСОБА_1 за кредитнимдоговором №Z62.00208.004185567 від 08.08.2018 року в розмірі 107 156,53 грн., з яких: 73 151,20 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 34 005,33 грн. сума заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Вказує, що первісний кредитор АТ "Ідея Банк" свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повномуобсязі танадало відповідачцігрошові коштиу розмірі,передбаченому умовамидоговору, однак, не зважаючи на це та умови кредитного договору, відповідачка не виконала зобов`язання з повернення кредиту, відсотків за його користування ні на користь позивача, ні на користь первісного кредитора та допустила виникнення заборгованості, загальний розмір якої станом на час звернення до суду становить 107 156,53 грн.

За наведених обставин позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитом у розмірі 107 156,53 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 200 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в поданому до суду клопотанні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив розгляд справи здійснювати у його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про місце, дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином у відповідності до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, а також шляхом розміщення оголошення на сайті Острозького районного суду веб-портал судова влади України http://ost.rv.court.gov.ua/sud1713/, правом подати до суду відзив на позовну заяву не скористалася, заперечень щодо позову до суду не подала, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Згідно абз.2 ч.1 ст.131 ЦПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Згідно адресної довідки Острозької міської ради Рівненської області від 29.10.2024 р. зареєстроване місце проживання відповідачки: АДРЕСА_1 . Відтак, суд приходить до висновку про належне вжиття всіх заходів щодо повідомлення відповідачки про розгляд даної справи, а тому суд, у відповідності до вимог п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України вважає відповідачку належним чином повідомленою про дату, час, місце та порядок судового розгляду зазначеної справи.

Ухвалою суду від 29.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачці встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву. Інших процесуальних дій не вчинялося.

У зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи, в силу положень ч.2ст.247 ЦПК Українирозгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, та фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За клопотанням представника позивача з урахуванням положень ст.ст.280-282 ЦПК України, з метою уникнення безпідставного затягування розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що 08.08.2018 року між ПАТ "Ідея Банк" та відповідачкою ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z62.00208.004185567.

Укладаючи вищевказаний кредитний договір сторони домовились, що кредитодавець надає позичальнику кредит на поточні потреби у розмірі 79 950 грн., включаючи витрати на страховий платіж, шляхом переказу коштів на банківський рахунок позичальника, що відкритий в АТ «Ідея Банк», строком на 60 місяців - з 08.08.2018 року по 08.08.2023 року (п.п.1.1-1.2 кредитного договору) (а.с.81-84).

Згідно п.п.1.3, 1.4 кредитного договору позичальник за користування кредитом сплачує банку річну змінювану процентну ставку, яка на день укладення кредитного договору становила 15%.

Згідно п.2.5 кредитного договору нарахування процентів здійснюється два рази на місяць за методом «факт/факт». Базою для нарахування процентів є неповернена сума кредиту.

Відповідачка прийняла умови договору про надання фінансового кредиту та підписала зазначений кредитний договір власноручним підписом (а.с.81-84).

Одночасно з підписанням кредитного договору відповідачка підписала заяву-анкету, паспорт споживчого кредиту та заяву про акцепт публічної оферти ПАТ "Ідея Банк" на укладення договору (а.с.86-90).

Тобто, підписавши договір, відповідачка підтвердила, що вона погоджується виконувати його умови та розуміє його зміст.

Укладення між сторонами вищевказаного правочину відповідачкою не оспорюється та підтверджується належними та допустимими доказами.

Одночасно з укладенням кредитного договору відповідачка уклала з ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна страхування життя" договір добровільного страхування життя від 08.08.2018 року, розмір страхового внеску за яким становить 10 428,26 грн. (а.с.91).

З доводівпозивача встановлено,що ПАТ"ІдеяБанк"виконало своїзобов`язання танадало відповідачцікредитні коштиу розмірі,вказаному удоговорі,а саме в день укладення кредитного договору 08.08.2018 р. банк надав відповідачці кредитні кошти у розмірі 79950 грн., з яких на користь ПАТ "СК "ПЗУ Україна страхування життя" було сплачено страховий платіж від імені позичальниці в сумі 10 428,26 грн., що об`єктивно підтверджується ордерами-розпорядженнями №1, 2 від 08.08.2018 року (а.с.85).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про виникнення договірних відносин між сторонами вищевказаних правочинів з приводу отримання відповідачкою кредиту у ПАТ "Ідея Банк".

У подальшому відповідачка частково виконала свої зобов`язання з повернення суми кредиту разом з процентними платежами та сплатила банку лише 58 367,66 грн., останній платіж з повернення боргу було здійснено відповідачкою 28.12.2019 року. Строк, на який було надано кредит за договором, закінчився 08.08.2023 року.

Після закінчення строку кредитування первісний кредитор не здійснював нарахування процентів за користування кредитними коштами, не нараховував штрафні санкції та комісії.

Відповідно до ст.626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.628ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено,що 16.11.2023року міжАТ "ІдеяБанк"та ТОВ"ФК"СОНАТІ" укладенодоговір факторингу № 16/11-23 від 16.11.2023 року, згідно якого банк відступив на користь останнього право грошової вимоги щодо погашення (стягнення) заборгованостей з боржників, які виникли на підставі кредитних договорів, згідно реєстру боржників, в тому числі відносно відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №Z62.00208.004185567 в розмірі 195 870,18 грн., з яких : 73 151,20 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 34 005,33 грн. сума заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами та 88 713,65 грн. сума заборгованості за комісіями, що підтверджується договором факторингу №16/11-23 від 16.11.2023 року, реєстром боржників №1 від 16.11.2023 року до вищевказаного договору факторингу.

Згідно п.5.4 договору факторингу №16/11-23 від 16.11.2023 р. передбачено, що фактор може відступити або передати всі або будь-які права та/або зобов`язання за цим договором третім особам, які згідно із законодавством мають на це право (а.с.61-77).

В подальшому,29.12.2023року міжТОВ "ФК"СОНАТІ"та ТОВ"САНФОРДКАПІТАЛ" укладенодоговір факторингу № 29/12-23 від 29.12.2023 року, згідно якого ТОВ "ФК "СОНАТІ" відступило на користь ТОВ "САНФОРД КАПІТАЛ" право грошової вимоги щодо погашення (стягнення) заборгованостей з боржників, які виникли на підставі кредитних договорів, згідно реєстру боржників, в тому числі відносно відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №Z62.00208.004185567 в розмірі 195 870,18 грн., з яких : 73 151,20 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 34 005,33 грн. сума заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами та 88 713,65 грн. сума заборгованості за комісіями, що підтверджується договором факторингу №29/12-23 від 29.12.2023 року, витягом з реєстру боржників №1 до вищевказаного договору факторингу від 29.12.2023 року (а.с.48-60, 79).

Згідно ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.514ЦК Українидо новогокредитора переходятьправа первісногокредитора узобов`язаннів обсязіі наумовах,що існувалина моментпереходу цихправ,якщо іншене встановленодоговором абозаконом.

Згідно ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений законом спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

На підставі викладеного суд вважає, що позивачем доведено перехід до нього прав вимоги згідно договорів факторингу від 16.11.2023 та від 29.12.2023 до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №Z62.00208.004185567, який був укладений з ПАТ "Ідея Банк".

Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредиторові, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Нарахування заборгованості здійснювалось безпосередньо АТ "Ідея Банк" станом на день відступлення права вимоги - 16.11.2023 року. В подальшому, ТОВ "Фінансова компанія "СОНАТІ" та ТОВ "САНФОРД КАПІТАЛ" не здійснювали додаткових нарахувань та умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювали.

При вирішенні спору судом взято до уваги, що відповідачка в порушення взятих на себе зобов`язань своєчасно не здійснила погашення основної суми заборгованості та не повернула грошові кошти, отримані в кредит.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № Z62.00208.004185567 від 08.08.2018 року борг ОСОБА_1 за тілом кредиту становить 73 151,20 грн.

Відповідачка не надала суду доказів, які б спростовували розмір заборгованості за основною сумою боргу, а відтак за відсутності будь-яких інших доказів у справі щодо розміру заборгованості від відповідачки, його погашення відповідачкою, суд встановлює такий розмір заборгованості виходячи з розрахунку позивача та вважає доведеним факт наявності заборгованості.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачкою було порушено обов`язок з повернення кредитних коштів та вказана обставина в ході судового розгляду відповідачкою не спростована, а відтак у позивача виникло право вимагати повернення основної суми кредиту у розмірі 73 151,20 грн.

Відповідно до ст.1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Позивач, звертаючись до суду з вимогами про погашення заборгованості, просив стягнути, окрім заборгованості за основною сумою заборгованості, також заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Судом встановлено, що при укладенні кредитного договору №Z62.00208.0041855673 від 08.08.2018 року сторони досягнули спільної згоди та встановили річну змінювану процентну ставку у розмірі 15 % річних.

Згідно розрахунку заборгованості, визначеної позивачем та не спростованої відповідачкою, борг ОСОБА_1 зі сплати відсотків за користування кредитом за кредитним договором №Z62.00208.004185567 становить 34 005,33 грн. та на даний час не сплачений, а відтак вказана сума також підлягає стягненню з відповідачки.

Контррозрахунку, який би спростовував неправильність розрахунку, поданого позивачем, відповідачкою також не надано.

Суд погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) та відсотками, які нараховані в межах строку договору. Дана сума заборгованості встановлена судом на підставі наданих доказів, а тому підлягає стягненню з відповідачки.

Окрім того загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).

Як встановлено судом, укладений відповідачкою кредитний договір нею не оспорювався та не визнавався судом недійсним.

У разі неспростування презумпції правомірності договорів всі права, набуті сторонами правочинів за ними, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

При вирішенні даного спору судом взято до уваги, що відповідно дост.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, та при цьому суд враховує, що фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, що свідчить про порушення прав позивача, а відтак суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування, право вимоги яких перейшло від первісних кредиторів до позивача на підставі вищевказаних договорів факторингу.

З врахуванням наведеного, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачки за кредитним договором № Z62.00208.004185567 від 08.08.2018 становить 107 156,53 грн.

При вирішенні вимоги позивача про стягнення з відповідачки судових витрат суд виходить з наступного.

За змістом ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.141ЦПК України з відповідача на користь позивача також слід стягнути понесені останнім витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, що становить 2 422,40 грн.

Розмір витрат на оплату послуг поштового зв`язку відповідно до розрахункового документа про оплату послуг поштового зв`язку та підстави їх відшкодування позивачем не конкретизовані, а відтак не підлягають стягненню, оскільки розгляд справи здійснюється в межах заявлених позовних вимог.

Частиною другою статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Заявлені позивачем до стягнення витрати на правову допомогу у зв`язку з розглядом вищезазначеної справи становлять 7 200 грн.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч.1 ст.60, ч.4 ст.62 ЦПК України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), повноваження якого підтверджуються довіреністю або ордером.

Згідно з положеннями ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Згідно із ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23.01.2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч.1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно п.п.1, 2 ч.2ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні на користь якої ухвалене рішення підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

До матеріалів справи представником позивача долучено договір про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2024 року, акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги №2 від 10.05.2024 року(17-22, 30-44).

Відповідачкою будь-яких клопотань про зменшення витрат на правову допомогу заявлено не було.

З наданих суду доказів вбачається, що 01.04.2024 року між позивачем ТОВ "САНФОРД КАПІТАЛ" та адвокатським об`єднанням "АЛЬЯНС ДЛС" було укладено договір про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2024 року.

Згідно п.3.2 вищевказаного договору сторонами узгоджено, що сума гонорару за надання послуг (виконання дій та заходів, визначених в п.1.2 цього договору) по стягненню заборгованості з боржників, визначається виходячи із фактичного обсягу наданих послуг та вартості послуг (прейскурант) зазначеного в додатку №2 до цього договору, та зазначається об`єднанням в акті приймання-передачі наданих послуг (а.с.30-37).

Згідно акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги №2 від 10.05.2024, виконаних адвокатським об`єднанням "АЛЬЯНС ДЛС", необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ "САНФОРД КАПІТАЛ" щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 адвокатським об`єднанням було здійснено проведення юридичного та фінансового аналізу боржника (1200 грн.), складання та подання до суду позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості (6000 грн.), та загальну вартість наданих послуг визначено в розмірі 7 200 грн. (а.с.17-20).

При вирішеннізаявлених вимогпозивача вчастині відшкодуваннясудових витратна професійнуправничу допомогуу цивільнійсправі простягнення заборгованостіза кредитнимдоговором судтакож приймаєдо увагипозицію,викладену ВерховнимСудом упостановах від07.11.2019року (справа№905/1795/18)та від08.04.2020року (справа№922/2685/19),відповідно дояких судне зобов`язанийприсуджувати стороні,на користьякої відбулосярішення,всі йоговитрати наадвоката,якщо,керуючись принципамисправедливості,пропорційності таверховенства права,встановить,що розміргонорару,визначений стороноюта йогоадвокатом,є завищенимщодо іншоїсторони спору,зважаючи наскладність справи,витрачений адвокатомчас,та неспіврозмірниму порівнянніз ринковимицінами адвокатськихпослуг.Суд такожмає враховуватичи потрібнобуло адвокатувивчати додатковіджерела права,законодавство,що регулюєспір управі,документи тадоводи,якими протилежністорони усправі обґрунтовувалисвої вимоги,та іншіобставини.

Також при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує положення ч.3 ст.141 ЦПК України відповідно до яких передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат : 1) їх дійсність 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Окрім того, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Суд враховує, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку із стягненням заборгованості за кредитним договором.

Тобто,даний спірдля кваліфікованогоюриста єспором незначноїскладності,відноситься докатегорії спорів,що виникаютьз відносинбанківського кредитуваннята є одним з найбільш розповсюджених судових спорів. У спорах такого характеру, за відсутності інших позовних вимог, відсутності протиріч між наявними у справі документами, судова практика є сталою.

Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.

Таким чином, для адвоката дана справа є звичайним спором простої складності та не потребувала значного обсягу часу для підготовки та звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості. Окрім того, суд вважає, що ознайомлення з матеріалами справи та складання позову не передбачають стільки часу та витрат, є неспівмірними зі складністю справи, а відтак повному відшкодуванню не підлягають.

Також вирішення спору було здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без участі адвоката у судовому засіданні, який подав клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача.

З огляду на викладене та беручи до уваги наведені законодавчі приписи та встановлені судом обставини справи та досліджені докази, судом не встановлено, що витрати позивача у заявленому розмірі мають характер необхідних, а їх розмір є розумним та виправданим, як обов`язкової умови для відшкодування таких витрат у повному обсязі іншою стороною, а відтак суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат за надання правничої допомоги у розмірі 4 000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 76, 81, 83, 89, 141, 247, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Позов ТОВ «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Санфорд Капітал» (місце знаходження: м.Дніпро, вул.Сімферопольська, буд.21, 5-й поверх, приміщення 68, 69, Дніпропетровської області, індекс 49005, код ЄДРПОУ 43575686) заборгованість за кредитним договором № Z62.00208.004185567 від 08.08.2018 року в розмірі 107 156 (сто сім тисяч сто п`ятдесят шість) грн. 53 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Капітал» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач може оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку у загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27.12.2024 року.

Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.