Ухвала

від 26.12.2024 по справі 643/16668/24

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/16668/24

Провадження № 1-кс/643/2618/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року слідчий суддя Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Харкові погоджене з прокурором клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_5 по кримінальному провадженню за № 62024170020010143 від 11.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Київської обл., м. Біла Церква, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, на утриманні маючого доньку 11 років, раніше судимого 02.11.2022 Білоцерківським міськрайонним судом Київської обл. за ч.1 ст.309 КК України до 1 року обмеження волі із застосуванням ст.75 КК України на 1 рік, у 2023 році знато з обліку, на момент вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець військової служби за мобілізацією, обіймаючого посаду стрілець-помічник гранатометника 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «молодший сержант», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , -

ВСТАНОВИВ:

Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024170020010143 від 11.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, в якому 25.12.2024 ОСОБА_6 , повідомлено про підозру у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними відповідно до вимог кримінального процесуального кодексу України у ході досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, а саме: актом службового розслідування, протоколами допитів свідків, а також іншими матеріалами кримінального провадження.

Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам.

Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у обранні запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 .

Така потреба обумовлена наявністю в ході досудового розслідування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України:

- переховуватися від органу досудового розслідування або суду, оскільки ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчинені злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, та за які законодавством передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, у зв`язку з чим є усі підстави вважати, що останній з метою уникнення від даного покарання буде переховуватись від органу досудового розслідування. Вказана обставина створює передумову для уникнення підозрюваним ОСОБА_6 кримінальної відповідальності, останній може переховуватися від органу досудового розслідування або суду.

Разом з цим, ОСОБА_6 є військовослужбовцем та несе службу в районі, де тривають бойові дії, та місцезнаходження військової частини в якій він несе військову службу в будь-який час може змінити місце дислокації; та може спробувати переховуватися від органу досудового розслідування, тому що суворість покарання за вчинений злочин, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура його виконання покарання.

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні шляхом їх вмовлять, зокрема ОСОБА_6 може впливати на свідків оскільки, вони є військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 та вони разом проходять військову службу в одній і тій же військовій частині разом з підозрюваним. Крім того, може незаконно впливати на свідків шляхом їх залякування з метою давати покази на свою користь, оскільки ОСОБА_6 є військовослужбовцем та має безперешкодний доступ до вогнепальної зброї за допомогою якої може погрожувати свідкам, які є допитаними і відомості щодо місця проживання останньому достеменно відомі.

- вчинити інші кримінальні правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, оскільки ОСОБА_6 через тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення може продовжити переховуватись від органів досудового розслідування та суду, в тому числі і на тимчасово окупованій території України, і тим самим вчинити дезертирство повторно, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.408 КК України є особливо тяжким, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років позбавлення волі.

Неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу, у вигляді особистого зобов`язання пов`язана з тим, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, та обрання такого запобіжного заходу не може запобігти спробам перешкоджання встановленню об`єктивної істини по даному кримінальному провадженню, повного, всебічного розслідування, а саме - не усуває ймовірність незаконного впливу на свідків з числа співслужбовців підозрюваного, а, у свою чергу, контроль за виконанням відповідного обов`язку стороною обвинувачення в умовах воєнного часу об`єктивно неможливий.

Неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу, у вигляді застави, відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, пов`язана з тим, що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину - злочину проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення), м`якість застосування якого створить в очах суспільства та інших військовослужбовців уявну безкарність та свавілля.

Неможливість застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки пов`язана з тим, що до сторони обвинувачення та суду не було звернення із письмовим зобов`язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст.194 КПК України, і зобов`язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу. Разом з тим, ОСОБА_6 являється військовослужбовцем і повинен проходити військову службу за місцем дислокації військової частини, що фактично унеможливить поручителем з числа цивільних осіб забезпечити належне виконання покладених на нього обов`язків відповідно до ст.194 КПК України. Водночас, поручителі з числа командування військової частини, в якій останній проходить службу, не зверталися із письмовим зобов`язанням щодо поручительства та виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст.194 КПК України.

Також, перебування не в умовах відповідної державної установи, а саме за місцем проживання ОСОБА_6 при застосуванні домашнього арешту, надасть можливість підозрюваному покинути дане місце проживання, у зв`язку з чим даний запобіжний захід не дасть можливості запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, наявних в даному кримінальному провадженні.

Крім того, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор, підтримав клопотання та просив його задовольнити, а також вважав за можливе визначити розмір застави з урахуванням матеріального стану ОСОБА_6 .

Підозрюваний ОСОБА_6 у судовому засіданні вказав, що підозра обґрунтована, вину у скоєному визнає, щиро кається. Просив клопотання слідчого задовольнити і не визначати суму застави.

Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала позицію свого підзахисного, просила визначити мінімальну суму застави.

Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного та захисника, дослідивши матеріали клопотання, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Судом встановлено, що слідчими Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024170020010143 від 11.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, в якому 25.12.2024 ОСОБА_6 , повідомлено про підозру у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Статтею 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.ч.6, 7 ст.176 цього Кодексу.

При цьому, згідно ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, що стосуються тяжкості покарання та вагомості доказів вчинення кримінального правопорушення, особу підозрюваного.

Слідчий суддя вважає, що ризики, визначені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Слідчий суддя констатує, що питання про належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, для підтвердження винуватості підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, вирішується судом безпосередньо під час розгляду кримінального провадження. Оцінка доказів винуватості, їх належність та допустимість, на даній стадії досудового розслідування слідчим суддею суду першої інстанції перевірці не підлягають.

Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 51(с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.2007).

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Відповідно до п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я чи з інших підстав слідчому судді не надано.

В судовому засіданні не здобуто відомостей, які безумовно свідчили про неможливість тримання підозрюваного під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України, тому суд доходить переконання, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання ОСОБА_6 процесуальних прав та обов`язків, не буде ефективним та доцільним в рамках даного кримінального провадження, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

Частина друга статті 197 КПК України регламентує, що строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Відповідно до ч.4, 5 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначаючи відповідно до вимог ч.4 ст.182 КПК України розмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, слідчий суддя вважає, що ОСОБА_6 слід визначити заставу у співставленні з існуючими ризиками, розміром спричиненої шкоди.

Так, прокурором у судовому засіданні не надано переконливих доказів виключності цієї справи для суспільства, тому слідчий суддя не знаходить підстав для призначення розміру застави поза межами розміру, визначеного ст.182 КПК України.

Враховуючи викладене, розмір застави, який здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків має бути призначений у розмірі, що становить вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 242 240, 00 грн. (3028, 00 х 80 = 242 240, 00 грн).

Такий розмір застави є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права підозрюваного.

В разі внесення застави суд вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, визначеніст.194 КПК України.

Керуючись ст.ст.176-178,182-184,186,193-194,196,197,376 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» терміном на 60 діб з моменту затримання.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання - з 15.25 години 26.12.2024.

Строк дії ухвали (в частині тримання під вартою) до 15.25 години 23.02.2025.

Зобов`язати орган досудового розслідування негайно повідомити про взяття під варту ОСОБА_6 родичів останнього.

Визначити суму застави у розмірі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок), 00 гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок № UA208201720355299002000006674, банк отримувача ДКСУ м. Київ, код отримувача (ЄДРПОУ) 26281249, код банку отримувача 820172, отримувач коштів Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, призначення платежу: застава згідно ухвали Московського районного суду м. Харкова від 26.12.2024 у справі № 643/16668/24 (провадження 1-кс/643/2618/24) стосовно ОСОБА_6 .

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Харківській слідчий ізолятор».

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_6 підлягає звільненню з-під варти.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 у разі внесення застави, обов`язки:

1) прибувати за кожним викликом до слідчого, прокурора, суду;

2) не відлучатися з місця перебування (визначеного місця несення служби) без дозволу слідчого, прокурора або суду.

3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця перебування у військовій частині;

4) утримуватися від спілкування зі свідками по кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі невиконання ним покладених обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та до нього може бути застосований запобіжній захід у виді тримання під вартою.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_6 в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено 31 грудня 2024 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1

Копію ухвали отримав: «_____»