Рішення

від 18.12.2024 по справі 199/9016/24

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/9016/24

(2/199/3911/24)

РІШЕННЯ

Іменем України

18.12.2024

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Спаї В.В.,

секретар судового засідання Кузема О.Г.,

у відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро у порядку загального позовного провадження (заочний розгляд справи) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, орган опіки та піклування в особі Білозерської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

У позові заявлено вимогу про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позов обґрунтований тим, що малолітні діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , видане виконкомом Білозерської міської ради міста Добропілля Донецької області 17 квітня 2013 року, актовий запис № 38), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 , видане виконкомом Білозерської міської ради міста Добропілля Донецької області 25 липня 2018 року, актовий запис No 34) та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 , видане виконкомом Білозерської міської ради міста Добропілля Донецької області 25 липня 2018 року, актовий запис № 33), тимчасово влаштовані до позивача, рідного діда дітей, та мешкать за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .

Мати дітей є донькою позивача; вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , у 2020 році шлюб припинений в результаті його розірвання на підставі рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 06.10.2020 № 227/3160/20).

Як зазначається позивачем при зверненні до суду, батьки дітей життям та здоров`ям дітей не цікавляться, зв`язок з ними не підтримують, участі у вихованні не приймають, усі обов`язки щодо утримання та виховання дітей несе дід (позивач) та баба.

Учасники справи не скористалися правом брати участь у судовому засіданні.

Позивач в окремо поданій суду заяві просив суд про розгляд справи у його відсутності, просила суд позов задовольнити.

Третя особа не скористалися правом брати участь у судових засіданнях, представник в окремо наданій суду заяві просив суд про розгляд справи у його відсутності, просив позов задовольнити. .

Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 280 ЦПК України).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Як встановлено судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76-80 ЦПК України, відповідачі у цій справі є батьками малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження.

Мати дітей (відповідач -1) є донькою позивача; вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , шлюб між відповідачами припинений в результаті його розірвання на підставі рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 06.10.2020 № 227/3160/20).

Діти перебувають на обліку у службі у справах дітей Білозерської міської ради (наказ від 21.11.2023 р. №36) як такі, що опинилися у складних життєвих обставинах (зазначили психологічного, фізичного насилля), про що суду наданий відповідний наказ.

Малолітні діти навчаються, що підтверджується відповідними довідками з місця навчання, повністю знаходяться на утримання дідуся (позивача) та баби, які піклуються про них, забезпечуючи усім необхідним, діти мають задовільні умови проживання, забезпечені спільними місцями, місцями для занять та відпочинку, одягом та взуттям, дід та баба дітей займаються їх вихованням та піклуються про їх стан здоров`я.

Доказів про виконання відповідачами батьківських обов`язків відносно малолітній дітей суду не надано.

Згідно побутової характеристики за місцем проживання відповідача - 1, остання порушує громадський порядок, не приймає участі в громадському житті будинку, була помічена в п`яних компаніях, розвитком і вихованням своїх дітей не займається, на даний час діти з нею не проживають за даною адресою (побутова характеристика видана головою АСББ «Злагода» від 22 серпня 2024 року No 27.09).

Згідно характеристики з місця роботи відповідача - 1, остання працює робітником їдальні в ЗОШ І-ІІІ ступенів № 15 Білозерської міської ради, за час роботи підсобним робітником виявила себе як дисциплінований працівник, надійний помічник шеф-кухаря, якому підпорядковується безпосередньо, у зв`язку з воєнним станом освітній процес в закладі відбувається в дистанційному режимі. ОСОБА_2 в період з 01 вересня 2022 року по 30 червня 2024 року знаходилася в простої. У зв`язку з виробничою необхідністю переведена прибиральником службових приміщень з 01 липня 2024 року до закінчення воєнного стану. Обов`язки за робочою інструкцією прибиральника службових приміщень виконує у повному обсязі. Зауважень з боку завідуючої господарством закладу немає (характеристика надана директором ЗОШ І-ІІІ ступенів № 15 від 18 вересня 2024 року № 87).

ОСОБА_2 була поміщена до центру соціально-психологічної реабілітації м. Першотравенська для проходження реабілітації, перебувала в центрі соціально- психологічної реабілітації з 21 грудня 2023 року по 15 травня 2024 року; проміжок часу, за який ОСОБА_2 проходила курс реабілітації, дуже позитивно на неї вплинув (довідка ГО «Нове покоління Україна № 141 від 26 липня 2024 року), але після повернення додому вона повернулась до колишнього способу життя.

Згідно характеристики на дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які відвідували ДНЗ №24 «Росинка», з листопада 2023 р. по травень 2024 р. діти відвідували очні зустрічі в проекті ЮНІСЕФ, на які дітей приводили та забирали дід з бабою. Мати та батько дітей навчанню та вихованню дітей уваги не приділяли, зв`язок з вихователем не підтримували (від 12 вересня 2024 року № 83).

Відповідно до інформації КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Білозерської міської ради» малолітні діти ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 мають декларацію з лікарем-педіатром ОСОБА_9 , в період з червня 2022 року по теперішній час дітей на прийом до лікарів та на щеплення приводить дід ОСОБА_1 та баба ОСОБА_10 (від 25.07.2024р. №107).

ОСОБА_2 притягувалася до відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП: 17 листопада 2023 року, приблизно о 20.00 год., ОСОБА_2 , знаходячись за місцем мешкання: АДРЕСА_3 , вчинила домашнє насильство фізичного характеру відносно свого малолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме нанесла удари по ногах кабелем подовжувача, внаслідок чого могла бути завдана шкода фізичному здоров`ю потерпілого, що підтверджується постановою судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області Любчик В.М. (справа 2273504/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/116349090)).

Судом на підставі висновку органу опіки та піклування від 15.10.2024 р. №0211/3297 встановлено, що орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Правовідносини між сторонами в даній справі виникли з невиконання батьком дитини батьківських обов`язків та регулюються ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст.ст. 3, 7 Конвенції про права дитини, ч. 7 ст. 7, ч.ч. 1-4 ст. 150, ст. 155, п. 2 ч. 1 ст. 164, ст. 165 СК України, ст. 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 2 ст. 150, ч. 1 та ч. 2 ст. 155, ч. 1 ст. 179, ч. 2 ст. 179, ст. 182, ч. 1 ст. 183, ч. 1 ст. 191, ст. 242, ч. 1 ст. 243, ч. 1 ст. 247 СК України.

Дослідив докази в межах заявлених суду позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для ухвалення рішення про задоволення позову повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13, ч.1 ст. 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених норм права дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (зокрема, серед інших Постанова Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі №520/8264/19).

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Доказів на підтвердження виконання відповідачами батьківських обов`язків відносно малолітніх дітей суду не надано, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи встановлені судом обставини, на переконання суду, позбавлення батьківських прав відповідачів відповідає інтересам дітей, оскільки відповідачі ухиляються від виконання обов`язків по вихованню дітей: не дбають про їх матеріальне забезпечення, не піклуються про фізичний і духовний розвиток дітей, не виявляють інтересу до їхнього внутрішнього світу, навчання, підготовки до самостійного життя, не спілкуються з дітьми, не сприяють засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, такою поведінкою показуючи поганий приклад нехтування сімейними цінностями та байдужості до родичів, у зв`язку з чим вимога позову про позбавлення відповідачів батьківських прав відносно дітей підлягає задоволенню.

За умов зміни (виключення) обставин, які стали підставою позбавлення батьківських прав, та при додержанні порядку, встановленого ст. 169 СК України, відповідачі мають право звернутися з позовом про поновлення їх батьківських прав відносно дітей.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи задоволення судом позову повністю, той факт, що позивачем сплачений судовий збір в повному обсязі (1211,20 грн.), з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 605,60 грн. з кожного з відповідачів окремо.

Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 3, ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 89, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 258, ст.ст. 264- 265, 273, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, орган опіки та піклування в особі Білозерської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, про позбавлення батьківських прав задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) судові витрати (судовий збір) в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. з кожного з відповідачів окремо.

Дата складення повного судового рішення 30.12.2024 р.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Спаї