Рішення

від 20.12.2024 по справі 183/5637/24

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 183/5637/24

(2/199/3706/24)

РІШЕННЯ

Іменем України

20.12.2024

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Спаї В.В.,

секретар судового засідання Кузема О.Г.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро у порядку загального позовного провадження (заочний розгляд справи) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, служба у справах дітей Новомосковської районної державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що він та відповідач є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , відповідач є платником аліментів на користь позивача на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 2 000,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною

повноліття, починаючи стягнення з 03 листопада 2017 р., рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.05.2018 р. у справі №183/5615/17 визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позивачем, оскільки відповідач перебуває на тимчасово окупованій території України. Як зазначається позивачем при зверненні до суду, відповідач не сплачує аліменти га утримання дитини, саме позивач утримує та належним чином піклується про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, створив всі умови для проживання та нормального розвитку дитини, задовольняє гармонійний розвиток її особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, тоді як відповідач участі в житті та вихованні не приймає, не цікавиться його життям, в ухиляється від обов`язків по вихованню, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини.

ОСОБА_3 з народження страждає синдромом рухових порушень внаслідок перинатального гіпоксичного ураження центральної нервової системи, затримкою психомоторного та психологічного розвитку та постійно потребує догляду та піклування; лікуванням сина займається позивач; на переконання позивача, наявні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач позов підтримав та просив суд його задовольнити.

Третя особа не скористалася правом брати участь у судових засіданнях.

Виклик відповідача в суд здійснювався на підставі ст. 12 - 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 280 ЦПК України).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Як встановлено судом на підставі свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками є сторони у цій справі (а.с. 18).

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18/05/2018 рр. (справа 183/5615/17 (№2/183/853/18)) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Органу опіки та піклування Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Керносівської сільської ради про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_1 , про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів в твердій грошовій сумі, в розмірі 2000 гривень, на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалено рішення про задоволення позову: судом визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_1 , стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі, в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 03 листопада 2017 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/74695727).

Дитина мешкає разом з батьком та перебуває на його утриманні, що підтверджується довідкою з місця проживання.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчається у 2 класі Керносівського ліцею Перещепинської міської ради (довідка від 11.11.2024 р.), за місцем навчання характеризується позитивно, що підтверджується відповідною характеристикою.

На підставі довідки Донецького відділу ДВС у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління МЮ України від 29.10.2014 р. судом встановлено, що відповідач має заборгованість за сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина в розмірі 165 866,76 грн. (за період з 03.11.2017 р. по 30.09.2024 р.).

Згідно з висновком органу опіки та піклування від 14.11.2024 р. №322 є доцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Правовідносини між сторонами в даній справі виникли з невиконання батьком дитини батьківських обов`язків та регулюються ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст.ст. 3, 7 Конвенції про права дитини, ч. 7 ст. 7, ч.ч. 1-4 ст. 150, ст. 155, п. 2 ч. 1 ст. 164, ст. 165 СК України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 2 ст. 150, ч. 1 та ч. 2 ст. 155, ч. 1 ст. 179, ч. 2 ст. 179, ст. 182, ч. 1 ст. 183, ч. 1 ст. 191, ст. 242, ч. 1 ст. 243, ч. 1 ст. 247 СК України.

Дослідив докази в межах заявлених суду позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для ухвалення рішення про задоволення позову повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13, ч.1 ст. 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених норм права дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (зокрема, серед інших Постанова Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі №520/8264/19).

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Доказів на підтвердження виконання відповідачем батьківських обов`язків щодо дитини суду не надано, та такі в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи встановлені судом обставини, на переконання суду, позбавлення батьківських прав відповідача відповідає інтересам дитини, оскільки відповідач ухиляється від виконання обов`язків по вихованню дитини та не дбає про її матеріальне забезпечення (заборгованість зі сплати аліментів становить 165 866,76 грн. (за період з 03.11.2017 р. по 30.09.2024 р.)), не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу та навчання, підготовку до самостійного життя, не спілкується з дитиною, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, поведінкою показуючи поганий приклад нехтування сімейними цінностями та байдужості до родичів, у зв`язку з чим вимога позову про позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої дитини підлягає задоволенню.

За умов зміни (виключення) обставин, які стали підставою позбавлення батьківських прав, та при додержанні порядку, встановленого ст. 169 СК України, відповідач має право звернутися з позовом про поновлення її батьківських прав відносно дитини.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи, що судом задоволено позов в повному обсязі, та позивач сплатив судовий збір в розмірі 1211,20 грн., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 3, ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 89, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 258, ст.ст. 264- 265, 273, 280-282 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, служба у справах дітей Новомосковської районної державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) судові витрати (судовий збір) в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Дата складення повного судового рішення 30.12.2024 р.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Спаї