Ухвала

від 25.12.2024 по справі 2-4354/11

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 2-4354/11

Провадження № 4-с/932/3/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2024 року Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Кудрявцевої Т.О.

за участю секретаря судового засідання Білоконь О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпро справу за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання, про визнання постанови частково протиправною та часткове її скасування, в якій заінтересованою особою зазначено Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, -

В С Т А Н О В И В:

08 грудня 2023 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська через систему «Електронний суд» надійшла скарга ОСОБА_1 на дії/бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Хомишина Ю. Б., який своєчасно не повернув до суду, який видав, виконавчий лист № 2-4354/2011 про звернення до примусового виконання повторного заочного рішення, що ОСОБА_1 вважала неправомірним. 21 грудня 2023 року скаржниця ОСОБА_1 доповнила свою скаргу вимогою визнати протиправною і скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кеди М.В. від 12 вересня 2013 року про повернення виконавчого листа за заявою стягувача в частині виділення в окреме провадження і направлення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору для виконання за підвідомчістю до Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського міськуправління юстиції.

В обгрунтуванняскарги ОСОБА_1 посилалась на порушеннядержавними виконавцямиВідділу примусовоговиконання рішеньДержавної виконавчоїслужби Україниімперативного правиластатті 48Закону України№ 606-ХІVвід 21.04.99«Про виконавчепровадження»,чинної начас відкриття02вересня 2012року апеляційногопровадження уцивільній справі№ 2-4354/2011,що потяглоза собоюпомилкове застосуваннядержавним виконавцемч.ч.6,7ст.28цього Закону№ 606-ХІVпро виділенняпостанови простягнення виконавчогозбору вокреме виконавчепровадження непізніше наступногоробочого дняпісля завершення(закінчення)виконавчого провадженняпро стягненняза виконавчимдокументом,норми прощо застосуваннюдо стягненняза виконавчимлистом №2-4354/2011ніяк непідлягали.Тим самим, ОСОБА_1 обґрунтовує порушеннясвоїх правборжника неправомірнимпокладенням нанеї тягарявиконавчого зборуна суму1026121гривень 15коп.,який вонане маєсплачувати уразі завершеннявиконавчого провадженняв межахповноважень державноговиконавця усуворій відповідностііз Законом. ОСОБА_1 просить поновитистрок зверненняз цієюскаргою досуду,посилаючись наїї необізнаність з допущеним порушенням її прав і законних інтересів, оскільки належним чином засвідчена копія оскаржуваної постанови від 12 вересня 2013 року їй вручена тільки 19 грудня 2023 року, а доступ до інформації про виконавче провадження № 30311157 і його рух вона змогла отримати засобами АСВП об`єктивно 07 грудня 2023 року не раніше закінчення ознайомлення її адвоката 28 листопада 2023 року з матеріалами цієї цивільної справи при наданні їй правничої допомоги.

В наданих суду письмових поясненнях Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України заперечував проти задоволення скарги, яку вважав безпідставною з огляду на нині чинні положення законодавства про виконавче провадження, за якими поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду натепер не тягне повернення виконавчого листа. Представник відділу вважав, відсутніми поважні причини для поновлення через 10 років строку на подання цієї скарги, яку просив залишити без розгляду. У своїх письмових поясненнях та усно в судовому засіданні визнав факт відбору і знищення матеріалів виконавчого провадження №30311157, незважаючи на наявність невиконаної постанови про стягнення виконавчого збору. Так само, визнав відсутність рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, які б спростовували б заперечення скаржника, що вона не отримувала ні оскаржувану постанову, ні постанову про відкриття виконавчого провадження № 30311157 від 09 грудня 2011 року. Вважав, що оцінку законності стягнення державними виконавцями виконавчого збору вже надала Судова палата у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2013 року, а за чинним на час прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця законодавством стягнення виконавчого збору не залежало від того, чи стягнуто в межах виконавчого провадження в результаті виконавчих дій хоч частина з присудженого у рішенні суду. Накази щодо переведення та звільнення державних виконавців Хомишина Ю.Б. і ОСОБА_2 надати не зміг.

В судовому засіданні представник скаржниці Горностаєвої Н.О. вимоги скарги, з урахуванням її уточнення, підтримав, посилаючись на доводи, викладені у скарзі та її доповненні, навів викладені письмово доводи оскарження та клопотання про поновлення строку подання скарги, звертаючи увагу суду на те, що матеріали виконавчого провадження відповідно до протоколів судового засідання не були предметом дослідження ні суду першої, ні суду апеляційної, інстанцій за розгляду попередньої скарги на незаконно накладені на майно боржника арешти у виконавчому провадженні № 30311157.

Представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимоги скарги ОСОБА_1 , зачитав надані письмові пояснення з урахуванням всіх поданих ним доповнень, наполягаючи на визнанні поданої скарги зловживанням процесуальними правами ОСОБА_1 у цій справі.

Вислухавши пояснення представника ОСОБА_1 та представника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, дослідивши подані докази і перевіривши матеріали цивільної справи безпосередньо в судовому засіданні, ознайомившись з матеріалами справи №2-4354/11 (попередній номер 2-5127/09, 2-1926/10), справи № 200/9025/13-ц, суд дійшов висновку про поважність причин звернення скаржниці з цією скаргою, яка підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 448 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 451ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Приписи ст.451ЦПК України встановлюють, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до ч. 1 ст.74Закону України«Про виконавчепровадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до роз`яснень у п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», відповідно достатті 383 ЦПК, частини першої статті 12, частини четвертої статті 82 Закону про виконавче провадження право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, мають лише сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи. При цьому вони набувають процесуального статусу заявника.

Як передбачено п. а ч. 1 та ч. 2ст. 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів, що передбачено ч.5ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження зобов`язаний дотримуватись Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», Закону України«Про органита осіб,які здійснюютьпримусове виконаннясудових рішеньі рішеньінших органів» тощо.

Згідно ст.19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено в частині 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатом простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Державний виконавець згідно статті 48 Закону України № 606-ХІV від 21.04.99 «Про виконавче провадження», чинного до 05 січня 2017 року, мав винести постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, про повернення прийнятого ним до виконання виконавчого документа до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття такої апеляційної скарги до розгляду.

Державний виконавець мав повноваження відкрити окреме виконавче провадження для самостійного виконання постанови про стягнення виконавчого збору відповідно до редакції ч. 7 ст. 28 Закону України № 606-ХІV від 21.04.99 «Про виконавче провадження», чинної до кодифікації згідно Закону № 191-VIII від 12 лютого 2015 року, не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених тільки статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто.

При цьому, за тією ж редакцією ч.ч. 3, 5 ст. 28 Закону України № 606-ХІV від 21.04.99 «Про виконавче провадження», виконавчий збір сплачувався пропорційно до стягнутої суми, у разі якщо стягнутої з боржника суми недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, оскільки постанова про стягнення виконавчого збору виносилася при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю, і при наступних пред`явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

Як зазначено вище, про відмову в задоволенні скарги суд може постановити ухвалу згідно ст. 451 ЦПК України тільки, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені державним виконавцем відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби і право заявника не було порушено, інакше суд визнає скаргу обґрунтованою, а оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними, і зобов`язує посадову особу органу державної виконавчої служби усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Здійснюючи правосуддя, суд згідно ст. 5 ЦПК України захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом, через що за усталеною судовою практикою застосується скасування визнаної неправомірною постанови, а не зобов`язання скасувати постанову, як неефективний засіб юридичного захисту.

Як зазначено, скаргу може бути подано до суду відповідно до ст. 449 ЦПК України у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи, а пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Судом встановлено, що вперше у цій цивільній справі № 2-1962/2010 Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська було ухвалено 29 липня 2010 року заочне рішення про задоволення позову ВАТ «ВТБ БАНК» про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «ВТБ БАНК» заборгованості в розмірі 10259391,49 грн.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 січня 2011 року вищевказане заочне рішення було скасовано у зв`язку з його переглядом за заявою відповідача ОСОБА_1

19 жовтня 2011 року у цій цивільній справі вже під № 2-4354/2011 було звернуте до примусового виконання повторне заочне рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 23 серпня 2011 року, ухвалене у цій справі, про задоволення позову ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 , у зв`язку з чим за поданою вперше 07 грудня 2011 року заявою стягувача відкрито виконавчепровадження №30311157згідно постановідержавного виконавцяВовченка О.В. від 09 грудня 2011 року.

27 липня 2012 року Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська було ухвалене у даній справі додаткове рішення.

02 вересня 2012 року за ухвалою судді Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області поновлено ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 23 серпня 2011 року з відкриттям апеляційного провадження за скаргою на це повторне заочне рішення.

Ухвалою Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2012 року було залишене без змін рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 23 серпня 2011 року, яке набрало законної сили.

В подальшому, ОСОБА_1 у позасудовому порядку врегулювала спір з ПАТ «ВТБ Банк», який підтвердив відсутність заборгованості вже станом на 19 грудня 2012 року і звернення двічі до державного виконавця про повернення виконавчого листа без виконання згідно ст. 47 Закону України № 606-ХІV від 21.04.99 «Про виконавче провадження», у зв`язку з чим у липні 2013 року в інтересах ОСОБА_1 була подана скарга з метою скасувати накладені арешти її майна у виконавчому провадженні № 30311157.

12 вересня 2013 року старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеда М. В., на виконання ухвали Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2013 року виніс постанову про повернення виконавчого листа № 2-4354/2011 від 19 жовтня 2011 року згідно п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України № 606-ХІV від 21.04.99 «Про виконавче провадження» і виділив в окреме провадження постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у ВП № 30311157 з направленням для самостійного виконання за підвідомчістю, а майно ОСОБА_1 звільнив з-під скасованого за цією ухвалою арешту тільки 12 грудня 2013 року.

Судовою палатою у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в ухвалі від03вересня 2013року надана правова оцінка розгляду державним виконавцем заяви стягувача та його наслідкам для скасування обмежень ОСОБА_1 у праві розпоряджатися своєю власністю, що згідно ч. 7 ст. 82 ЦПК України не має сили преюдиційного факту належно обраної державним виконавцем підстави для завершення виконавчого провадження № 30311157, і розгляду суду за цією скаргою на законність постанови від 12 вересня 2013 року не перешкоджає.

Як вбачається з інформації АСВП та клопотань представників Горностаєвої Н.О., державним виконавцем Відділу примусовуого виконання рішень Державної виконавчої служби України Хомишиним Ю.Б. проводився опис майна боржника з підготовкою до його реалізації з прилюдних торгів станом на серпень 2012 року, а після отримання представником ОСОБА_1 21 вересня 2012 року повторної копії ухвали про відкриття апеляційного провадження жодні виконавчі дії до березня 2013 року не проводилися.

Жодних доказів вручення ОСОБА_1 раніше за 19 грудня 2023 року копії постанови державного виконавця Вовченка О.В. від 09 грудня 2011 року про відкриття виконавчого провадження № 30311157, а так само постанови державного виконавця Кеди М.В. від 12 вересня 2013 року про повернення виконавчого документа стягувачу, немає.

В свою чергу, встановлено, що Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, серед інших, знищив паперові носії матеріалів виконавчого провадження № 30311157 на 64 аркушах згідно наданих суду актів про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 27 лютого 2017 року та про знищення від 01 березня 2017 року, в яких зазначено, що документи цього виконавчого провадження втратили для нього своє практичне значення.

Таким чином, вбачається, що докази, які витребовувалися у суб`єкта оскарження судом за ухвалою від 25 грудня 2023 року і могли викрити його у невиконанні вимог Закону, виявились знищеними із зазначенням суто формальної підстави їх знищення в зв`язку зі спливом строку їх зберігання, маючи, з точки зору, розсудливості і добросовісності всі фактичні дані, які вказували на потребу у перевірці стану виконання постанови від 12 вересня 2013 року, як раз в оскаржуваній частині стягнення виконавчого збору.

Тому, на думку суду, всі сумніви з пред`явленням у вересні 2012 року до Відділу примусового виконання судових рішень Державної виконавчої служби України представником Горностаєвої Н.О. копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у цій цивільній справі № 2-4354/2011, а також сумніви у неврученні боржнику ОСОБА_1 копій постанов про відкриття виконавчого провадження № 30311157 і повернення виконавчого документа стягувачу, підлягають тлумаченню відповідно до ч. 4 ст. 81 і ч. 10 ст. 84 ЦПК України на користь скаржника ОСОБА_1 .

Таким чином, знайшло своє підтвердження в судовому засіданні з`ясованими обставинами, що виконавчий лист № 2-4354/2011 підлягав згідно статті 48 Закону України № 606-ХІV від 21.04.99 «Про виконавче провадження», чинного до 05 січня 2017 року, поверненню до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська, який його видав 19 жовтня 2011 року, без виділення в окреме провадження самостійного стягнення виконавчого збору внаслідок відновлення Судовою палатою у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області 02 вересня 2012 року строку для подання апеляційної скарги і прийняття до розгляду апеляційної скарги на повторне заочне рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 23 серпня 2011 року, за яким видано цей виконавчий лист, чого зроблено не було.

Однак, судовим розглядом достеменно не видалося за можливе встановити, хто з державних виконавців на час відкриття апеляційного провадження прийняв виконавчий лист № 2-4354/2011 до свого виконання і порушив імперативне правило зазначеної статті 48 Закону № 606-ХІV, з огляду на що в частині вимог оскарження у скарзі бездіяльності державного виконавця Горностаєвій Н.О. слід відмовити, що позаяк не виключає жодним чином можливості врахувати ці обставини порушення закону для висновку про протиправність самої оскаржуваної постанови, скасування якої в частині визнаватиметься ефективним засобом захисту прав і порушених законних інтересів боржника не нести тягар виконавчого збору.

До того ж, у ст. 28 Закону України № 606-ХІV від 21.04.99 «Про виконавче провадження» ні для повернення виконавчого листа до суду, який його видав (ст. 48 цього Закону), ні для повернення виконавчого листа стягувачу (ст. 47 цього Закону), не передбачалося будь-яких повноважень державному виконавцю виділяти в окреме провадження постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у ВП № 30311157 і направляти її для самостійного виконання за підвідомчістю, на підставі чого слід дійти висновку в цій частині оскаржуваної постанови від 12 вересня 2013 року про обґрунтованість скарги ОСОБА_1 .

Так само, доведено скаржником ОСОБА_1 її добросовісність у дотриманні строків звернення до суду з цією скаргою, бо за відсутності жодних даних про вручення їй копії оскаржуваної постанови від 12 вересня 2013 року чи постанови про відкриття виконавчого провадження № 30311157 з ідентифікатором доступу до інформації в АСВП раніше за час ознайомлення з матеріалами цієї справи у листопаді 2023 року немає підстав стверджувати про її обов`язок перейматися рухом виконавчого провадження, в якому всі обмеження й обтяження її прав після вирішення скарги у 2013 році були скасовані з відповідними записами у публічних державних реєстрах. Вбачається, що після того, як ОСОБА_1 стало випадково відомо про перебування на примусовому виконанні у Першому Правобережному відділі ДВС у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ще й стягнення виконавчого збору за ВП № 30311157 протягом понад 10 років, так ОСОБА_1 звернулася за правничою допомогою для оскарження неправомірних рішень і бездіяльності державних виконавців, на що вказують досліджені скрін-шоти листування з державним виконавцем у месенджері у сукупності із записами про ознайомлення матеріалами цієї цивільної справи №2-4354/11 (попередній номер 2-5127/09, 2-1926/10), її представника.

При цьому суд вважає, що доводи представника суб`єкта оскарження зазначених висновків суду не спростовують і зводяться до його не згоди з вимогами скарги.

Таким чином, суд вважає необхідним поновити ОСОБА_1 строк на подання до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська зі скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання, про визнання постанови частково протиправною та скасування в частині, в якій заінтересованою особою зазначено Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а також заяви про доповнення скарги, та вважає за необхідне скаргу з урахуванням заяви про її доповнення, задовольнити частково, визнати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кеди М.В. від 12 вересня 2013 року про повернення виконавчого листа, виданого Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська №2-4354/2011 від 19.10.2011 року стягувачу згідно п.1 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», протиправною в частині виділення в окреме провадження і направлення для виконання за підвідомчістю постанови про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору та скасувати її в цій частині.; в задоволенні решти частини вимог скарги відмовити.

Частково задовольняючивимоги скарги,відповідно доположень ст.452ЦПК України,судові витрати,пов`язані зрозглядом скарги,покладаються на органдержавної виконавчоїслужби,тому з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст.210, 260, 447-453 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на подання до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська скарги ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання, про визнання постанови частково протиправною та часткове її скасування, в якій заінтересованою особою зазначено Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а також заяви про доповнення скарги.

Скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання, про визнання постанови частково протиправною та часткове її скасування, в якій заінтересованою особою зазначено Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, з урахуванням заяви про її доповнення, - задовольнити частково.

Визнати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кеди М.В. від 12 вересня 2013 року про повернення виконавчого листа, виданого Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська за №2-4354/2011 від 19.10.2011 року стягувачу згідно п.1 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» протиправною в частині виділення в окреме провадження і направлення для виконання за підвідомчістю постанови про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору та скасувати її в цій частині.

В задоволенні решти частини вимог скарги відмовити.

Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь держави судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повного тексту ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного тексту ухвали суду.

Суддя Т.О. Кудрявцева