Рішення

від 23.12.2024 по справі 188/395/23

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/395/23

Провадження № 2-о/188/4/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бурди П.О.,

при секретарі судового засідання Бібібкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Петропавлівка заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Петропавлівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Синельниківському районі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - заявник) звернулася до суду із заявою про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України, в якій просить встановити факт народження дитини чоловічої статі ОСОБА_2 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Сімферопіль Автономної Республіки Крим. Заявник вказує, що документи, що підтверджують народження дитини, отримані на території АР Крим зразка Російської Федерації: виписний епікріз, виданий 18.12.2021р. ГБУЗРК «Сімферопольська міська клінічна лікарня №1», та свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 110219910000605375007, видане 29 грудня 2021 року Відділом реєстрації народження м. Сімферополь Департаменту запису актів цивільного стану міністерства юстиції республіки Крим. Отримати свідоцтво про народження у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт народження відбувся на тимчасово окупованій території України і видані окупаційними органами влади документи не можуть бути прийняті відділом державної реєстрації актів цивільного стану.

У зв`язку з викладеним заявник просить суд встановити факт народження дитини на тимчасово окупованій території.

Представник заявника ОСОБА_3 подала до суду заяву із проханням розглядати справу у відсутність заявника і задовольнити заяву.

Представник заінтересованої особи, повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ч. 2 ст. 147 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК України), фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши надані заявником докази, вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожна особа має право на судовий захист.

Згідно ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі, зокрема, письмових доказів

Судом встановлено, що 25.10.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 25.10.2019р. серія НОМЕР_2 , виданого Сімферопольським районним відділом запису актів цивільного стану Департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим за актовим записом № 12199910002300394004. Дружина взяла собі прізвище чоловіка « ОСОБА_5 ».

Відповідно до медичного епікризу з пологового будинку, який виданий на тимчасово окупованій території, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Сімферопіль народила дитину чоловічої статі.

29 грудня 2021 року Відділом реєстрації народження м. Сімферополь Департаменту запису актів цивільного стану міністерства юстиції Республіки Крим видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 110219910000605375007, в якому зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Сімферопіль народився ОСОБА_2 , його батьками є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (складено російською мовою).

Із долученої до заяви копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 05 червня 2012 року Сімферопольським РВ ГУМВС України в АР Крим, вбачається, що ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Сімферопіль, АР Крим.

Із долученої до заяви копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого 06 березня 2005 року Сімферопольським РВ ГУМВС України в АР Крим, вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Самарканд, Узбекистан.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 вказаного Закону Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до ч.1-3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

За правилами ст. 7 Закону України «Про громадянство України» особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.

Відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства Російської Федерації не визнається Україною та не є підставою для втрати громадянства України.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Таким чином, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів народження особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

Судом при наданні оцінки зазначеного документа як доказу приймається до уваги, що хоча такий документ не є юридично дійсним, але він може підтверджувати, що певна установа, яка не діє у відповідності з українським законодавством, але de facto існує на окупованій території, зареєструвала факт народження певної особи. Європейський суд з прав людини, наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016), зазначає, що «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, за логікою вищезазначених рішень, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Згідно з ч. 1 ст. 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Таким чином, оскільки заявник ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_4 перебувають у зареєстрованому шлюбі відповідно до законодавства України, реєстрація народження дитини в органах реєстрації актів цивільного стану України не проводилась, та враховуючи відсутність можливості в інший спосіб зареєструвати народження дитини, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення заяви заявників про встановлення факту народження дитини у заявників на тимчасово окупованій території України, суд приходить до висновку про задоволення вказаної заяви.

Встановлення цього факту, що має юридичне значення, необхідно заявнику для державної реєстрації народження дитини та отримання свідоцтва про її народження.

Відповідно до ст. 317 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині встановлення факту народження.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 122 СК України, ст.ст.247, 259, 264-265, 293-294, 317, 319, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Петропавлівськийо відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), задовольнити.

Встановити факт народження дитини чоловічої статі ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Сімферопіль АР Крим, Україна, батьками якого є: батько - громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; мати - громадянка України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Рішення звернути до негайного виконання незалежно від набрання ним законної сили.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя П. О. Бурда