Ухвала

від 09.09.2024 по справі 742/5078/24

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 1-кс/742/1475/24

Єдиний унікальний № 742/5078/24

У Х В А Л А

іменем України

09 вересня 2024 року м.Прилуки

Слідчий суддя Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в судовому засіданні матеріали клопотання генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКІМ» ОСОБА_3 про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024270330000749 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.194 КК України,

установив:

Генеральним директором ТОВ «АГРОКІМ» ОСОБА_3 подано до суду клопотання про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024270330000749 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.194 КК України.

Своє клопотання мотивує тим, що в ході досудового розслідування даного кримінального провадження встановлено, що у травні 2024 року ОСОБА_4 , здійснив умисне знищення посівів кукурудзи, належних ТОВ «АРГОКІМ», що розміщувались на орендованих товариством земельних ділянках з кадастровими номерами 7424187600:02:000:0485, 7424187600:02:000:0484, розташованих на території Рудівського старостинського округу Прилуцького району Чернігівської області. Слідчою групою відібрані відповідні пояснення, як осіб, які вчинили злочин так і представників товариства. Відповідно до наданих ОСОБА_4 пояснень факт знищення ним посівів кукурудзи, шляхом дискування засіяних площ, він визнав повністю. В подальшому на вказаних площах ОСОБА_4 було здійснено самочинний посів сої. Свій вчинок мотивує тим, що вищезгадані земельні ділянки тривалий час перебували в його фактичному обробітку. Крім того, було накладено арешт на с/г техніку, належну особам, що вчинили вищевказане кримінальне провадження. На сьогоднішній день є досить висока вірогідність того, що ОСОБА_4 найближчим часом буде несанкціоновано зібрано врожай сої, вирощений на вищевказаних земельних ділянках, і як наслідок, речові докази злочинної діяльності останнього будуть знищені. Відповідно до Розрахунку недоотриманої вигоди від вирощування сільськогосподарських культур на полі №126 МД плановий дохід від реалізації вирощеного на даних площах зерна склав би 397 265,18 грн. з ПДВ. Загальна сума завданих товариству збитків становить 72405,35+397265,18 грн=469670,53 грн. Враховуючи викладене, відповідно до положень стст.170-173 КПК України, з метою збереження речових доказів та забезпечення дієвості і об`єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні, заявником і подано до суду клопотання про накладення арешту на зерно сої, шляхом встановлення заборони збирання врожаю, вирощеного на земельних ділянках з кадастровими номерами 7424187600:02:000:0485, 7424187600:02:000:0484, розташованих на території Рудівського старостинського округу Прилуцького району Чернігівської області та зобов`язання слідчого повідомити заінтересованих осіб про накладення арешту на вказане майно.

В судове засідання представник заявника не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Прокурор та слідчий в судове засідання також не з`явились, згідно письмових заяв з приводу заявленого клопотання категорично заперечили, просили відмовити в його задоволенні. Вказали, що прямі збитки, завдані кримінальним правопорушенням є значно меншими за необхідну суму збитків для наявності складу злочину. Незважаючи на матеріальний склад правопорушення, фактично відсутній склад злочину, а тому питання підлягає вирішенню в цивільному порядку.

Відповідно до ч.4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст.172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

При цьому клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна (ч.2 ст.172 КПК України).

Слідчий суддя, дослідивши матеріали поданого клопотання та матеріали кримінального провадження, дійшов наступного висновку.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3 частини другої цієї статті у випадку, передбаченому пунктом 1, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Одночасно при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимог ст. 89 КК України під час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Слідчим суддею встановлено, що згідно Витягу з ЄРДР за №12024270330000749 проводиться досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.194 КК України за фактом умисного пошкодження посівів кукурудзи належних ТОВ «Агрокім», що мало місце 08.07.2024 на території поля в с.Рудівка Прилуцького району.

ТОВ «Агрокім» в межах кримінального провадження подано позов до ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок кримінального правопоруше6ння в порядку ст.61,128 КПК України, а саме стягнення майнової шкоди (реальні збитки) на загальну суму 72405,35 грн. та 397265,18 грн. упущеної вигоди.

Відповідно до розрахунку недоотриманої (упущеної) вигоди від вирощування сільськогосподарських культур на полі №126 МД ТОВ «АГРОКІМ» с.Рудівка у 2024 році, загальна сума завданих збитків за 2024 рік становить 397265,18 грн.

Суд враховує, що згідно з пунктом 3 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, підозри у даному кримінальному провадженні нікому не висунуто, в тому числі і щодо ОСОБА_4 .

В матеріалах кримінального провадження відсутній жодний доказ, що врожай сої зібрано саме на вказаних земельних ділянках.

Заявник посилається лише на припущення щодо збору врожаю, які жодними доказами не підтверджені. Заявник вказуючи лише, що «…є досить висока вірогідність того, що громадянином ОСОБА_4 найближчим часом буде несанкціоновано зібрано врожай сої..».

Як і відсутні жодні докази щодо права власності чи то володіння даними земельними ділянками, та відповідно приналежності (власності) вказаного врожаю заявнику.

Положеннями статті 9 КПК України визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

За змістом положень статей 2, 8 КПК України при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано захист права власності. Згідно із цією нормою кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.

Зазначена норма кореспондується з положеннями статті 41 Конституції України, яка визначає, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Оскільки доказів, що врожай сої незаконно зібраний ОСОБА_4 , містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час даного кримінального провадження, а також є набутими кримінально протиправним шляхом, та відповідає критеріям, встановленим ст. 98 КПК України, заявником не надано, тому в задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.171-173 КПК України, слідчий суддя

постановив:

В задоволенні клопотання генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКІМ» ОСОБА_3 про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024270330000749 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.194 КК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_5