Постанова

від 30.12.2024 по справі 445/835/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 445/835/22 Головуючий у 1 інстанції: Бакаїм М.В.

Провадження № 22-ц/811/3008/24 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2024 року м.Львів

Справа №445/835/22

Провадження №22ц/811/2713/24

Провадження №22ц/811/3008/24

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.

секретар Іванова О.О.

розглянув апеляційні скарги Приватного підприємства «Корпорація ліній розвитку» (до зміни назви 31 жовтня 2022 року - ПП «АТП Поділля Тур +» ) на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 30 липня 2024 року та додаткове рішення цього суду від 11 вересня 2024 року, ухвалені у м. Золочів у складі суддіБакаїм М.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ПП «АТП Поділля Тур +», з участю третьої особи: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди,-

встановив:

25 червня 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Приватного підприємства «АТП Поділля-Тур +», з участю третьої особи: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 14 травня 2021 року на автодорозі М-09 у с. Ясенівці, близько 22 год. 50 хв., ОСОБА_2 , керуючи технічно справним пасажирським автобусом VANHOOL Т917, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з автомобілем CITROEN ВERLINGO, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який в свою чергу зіткнувся з належним позивачу автомобілем марки КІА ОРТІМА, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , в результаті чого були пошкоджені вказані транспортні засоби. Постановою Золочівського районного суду Львівської області від 7 червня 2021 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення. В результаті ДТП їй ( ОСОБА_1 ) завдано майнову шкоду. Цивільно-правова відповідальність у зв`язку з експлуатацією транспортного засобу VANHOOL Т917, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована за договором «Зелена Карта» PL/02/36612262 в ПрАТ СК «ПЗУ Україна», яким відшкодовано позивачу завдані збитки в розмірі 130 000 грн. (ліміт відповідальності за шкоду завдану майну на одного потерпілого). Розрахунок залишкової суми майнової шкоди наступний: 186 982,79 грн. (вартість відновлювального ремонту) - 130 000 грн. (ліміт відповідальності відшкодований страховою компанією) = 56 982, 79 грн. Матеріалами справи про адміністративне правопорушення № 445/990/21 встановлено, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з АТП «Поділля Тур Плюс» та в силу трудового договору виконував службові обов?язки під час настання дорожньо-транспортної пригоди. Тобто, ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення під час виконання службових обов?язків. Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв?язку з виконанням трудових (службових) обов?язків.

Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 30 липня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ПП «АТП Поділля - Тур +» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 56 982,79 грн. Вирішено питання судових витрат.

Додатковим рішення цього суду від 11 вересня 2024 року стягнуто з ПП «АТП Поділля Тур +» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 28 700 грн.

Рішення та додаткове рішення суду оскаржує ПП «Корпорація ліній розвитку». Вважає рішення суду незаконними та необґрунтованими. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити. Вказує, що з позовом не погоджується та вважає його необґрунтованим. Зазначає, що ОСОБА_2 в період скоєння дорожньо-транспортної пригоди, хоча і перебував у трудових відносинах з відповідачем, однак мав вихідний, а тому, ОСОБА_2 не виконував свої трудові обов?язки під час ДТП, що виключає відповідальність відповідача за завдану ним шкоду. Крім того вважає, що ПП «Корпорація ліній розвитку» є неналежним відповідачем у справі. Вказує, що відповідачем у справі має бути водій, який вчинив ДТП, а саме ОСОБА_2 . Щодо оскарження додаткового рішення, то відповідач вказує, що сума стягнення за правничу допомогу не відповідає обсягу виконаних робіт адвокатом. Зазначає, що сума стягнутих судом на користь позивача витрат на правову допомогу перевищує 50% суми від ціни позову, що є неспівмірною сумою в контексті ст.137 ЦПК України. Просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.

19 листопада 2024 року на адресу Львівського апеляційного суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень, тому апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою прийняття рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Згідно із відомостями, вказаними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державна реєстрація Приватного підприємства «Корпорація ліній розвитку» (Ідентифікаційний код юридичної особи 41409803) проведена 31 жовтня 2022 року за № 1006731070005016322. 21 червня 2017 року з таким Ідентифікаційним кодом у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано Приватне підприємство «АТП Поділля-Тур+». Відповідно до рішення власника Приватного підприємства «АТП Поділля-Тур+» від 28 жовтня 2022 року затверджено нове найменування підприємства - Приватне підприємство «Корпорація ліній розвитку» та змінено місцезнаходження.

Припинення Приватного підприємства «АТП Поділля-Тур+» шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни особи у відносинах, у розумінні положень ст. 55 ЦПК України, не відбулося, позаяк рішенням власника №1 від 28 жовтня 2022 року було вирішено затвердити нове найменування Приватного підприємства «АТП Поділля-Тур+» на Приватне підприємство «Корпорація ліній розвитку» та змінено його місцезнаходження.

Сама лише зміна найменування приватного підприємства не означає припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни у відносинах, які породжують правонаступництво та наслідком чого є залучення правонаступника.

Встановлено, що 14 травня 2021 року на автодорозі М-09 у с. Ясенівці, близько 22 год. 50 хв., ОСОБА_2 , керуючи технічно справним пасажирським автобусом VANHOOL Т917, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з автомобілем CITROEN ВERLINGO, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який зіткнувся з автомобілем марки КІА ОРТІМА, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , в результаті чого були пошкоджені вказані транспортні засоби. Автомобілем КІА ОРТІМА, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , належить позивачу на праві власності.

Постановою Золочівського районного суду Львівської області від 7 червня 2021 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

Є встановленим, що на час описаної ДТП водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з АТП «Поділля Тур +». ДТП сталася при виконанні цим водієм трудових обов`язків.

З відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України № 445/835/22/562/2023 від 3 лютого 2023 року зазначено, що 13 травня 2021 року був здійснений виїзд ОСОБА_2 в пункті пропуску Краківець транспортним засобом EL6АР34, марки ВАНФООЛ; 13 травня 2021 року був здійснений в`їзд ОСОБА_2 в пункті пропуску Шегині зазначеним транспортним засобом.

З журналу диспетчера по автостанції Хмельницький вбачається, що 14 травня 2021 року водій Марцінишен здійснював рейс.

Відповідно до Звіту № 097-21 про оцінку ТЗ «KIA OPTIMA», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , від 19 червня 2021 року, виготовленого ФОП ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту, з врахуванням втрати товарної вартості зазначеного автомобіля «KIA OPTIMA», становить 186 982,79 грн.

Згідно акту виконаних робіт № 6409 від 18 червня 2021 року за ремонт автомобіля позивач сплатила 186 982,79 грн., з них: загальна сума вартості робіт - 25 250 грн., загальна сума вартості матеріалів - 26 136,75 грн., загальна сума вартості запчастин - 135 596,04 грн.

З відповіді ПрАТ СК «ПЗУ Україна» на адвокатський запит, вбачається, що у зв`язку з ДТП ОСОБА_1 було виплачено страхове відшкодування в розмірі 130 000 грн.

Фактичні обставини справи свідчать, що ОСОБА_2 керував забезпеченим транспортним засобом VANHOOL Т917, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Страхувальником згідно Полісу у зв`язку з експлуатацією цього транспортного засобу ПрАТ СК «ПЗУ Україна», яким виплачено позивачу страхове відшкодування в розмірі 130 000 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування завданої позивачу майнової шкоди, у відповідності до ст. 1194 ЦК України, різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у сумі 56 982,79 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з врахуванням наступного.

Відповідно до ст. 22, ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.

Положення ст. 1188 ЦК України є спеціальними щодо статті 1166 зазначеного Кодексу, у зв`язку із чим перевага в застосуванні повинна надаватися спеціальній нормі.

Вирішуючи спори, пов`язані з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, зокрема, зіткненням транспортних засобів, належить виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини (стаття 1188 ЦК України). Отже, за цих обставин обов`язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеню вини. У разі випадкового заподіяння шкоди, тобто коли зіткнення транспортних засобів є наслідком випадкового збігу обставин, збитки несе потерпілий, оскільки відсутні правові підстави для покладання відповідальності на іншу сторону.

Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей.

Таким чином, правила щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, встановлені ст. 1188 ЦК України, згідно ч. 1 якої шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не несе відповідальності за завдану шкоду потерпілим особам, якщо вона керувала транспортним засобом у зв`язку з виконанням трудових обов`язків. Така особа, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише в порядку регресу відповідно до ст. 1191 ЦК України.

Колегія суддів вважає доведеним, що ОСОБА_2 , який керував джерелом підвищеної небезпеки на час ДТП, перебував у трудових відносинах з відповідачем і на час заподіяння шкоди виконував свої трудові обов`язки. Докази того, що ОСОБА_2 самовільно, неправомірно використав джерело підвищеної небезпеки в особистих цілях, відсутні.

Частиною 1 ст.1172 передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків.

Згідно із ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Сторонами у справі не оспорюються обставини ДТП, наявність вини водія ОСОБА_2 та отримання позивачем суми страхового відшкодування у розмірі 130 000 грн. З матеріалів справи вбачається, що водій ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах з відповідачем і під час ДТП керував транспортним засобом. Ці обставини стверджує ОСОБА_2 , зазначене також підтверджено матеріалами справи (записами у трудовій книжці ОСОБА_2 , він 14 травня виконував рейс пасажирських перевезень до Республіки Польщі і у зворотньому напрямку, що стверджується інформацією прикордонної служби, реєстром журналу диспетчера по АС Хмельницький по рейсу 00185). Інше у справі не встановлено. Посилання відповідача, що в день ДТП водій ОСОБА_2 мав вихідний і не виконував трудові обов`язки, не підтверджено належними та допустимими доказами.

Наявність різниці між виплаченою страховою сумою та вартістю відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, що є фактичним розміром шкоди, підтверджується звітом №097-21 про оцінку ТЗ «KIA OPTIMA», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , від 19 червня 2021 року, виготовленим ФОП ОСОБА_4 , який є належним доказом по справі та не був спростований належними і допустимими доказами.

В даному випадку, згідно до положень ст. 1194 ЦК України, позивач має право на відшкодування в повному обсязі реальної вартості понесених витрат, тому стягнення судом першої інстанції різниці між сумою фактичних витрат та виплаченою сумою страхового відшкодування з винної особи ґрунтується на законі.

На підставі аналізу наявних у справі доказів суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що оскільки автомобіль позивача був пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини третьої особи ОСОБА_2 , який на час її настання перебував у трудових відносинах з відповідачем, то шкода, завдана позивачу пошкодженням автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди, яка перевищує страхову виплату, підлягає відшкодуванню відповідачем; з чим належить погодитися. Висновки суду не спростовані в цій частині доводами апеляційної скарги. Підстави для скасування оскаржуваного рішення не встановлені.

Як установлено в ч.2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу ч.3 ст. 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19), постанові від 8 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21) та постанові від 8 червня 2022 року у справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема, в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу в суді першої інстанції долучено наступні докази: договір про надання правничої допомоги від 11 грудня 2021 року з адвокатом Капля А.С., додаткову угоду від 11 грудня 2021 року, квитанцію про сплату гонорару у розмірі 5 700 грн., копії запитів адвоката, клопотань, відповідь на відзив акт приймання-передачі наданих послуг від 11 грудня 2021 року, квтанцію від 11 червня 2024 року про сплату гонорару у розмірі 23 000 грн.

Судом встановлено, що адвокат Капля А.С. представляла інтереси позивача в суді та брала участь у судових засіданнямх в режимі відеоконференції.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 ч.2 ст. 137 та ч.8 ст. 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 28 листопада 2023 року у справі № 740/1004/22, провадження № 61-2675св23).

При визначенні розміру витрат ОСОБА_1 на правничу допомогу, колегія суддів враховує необхідність та доцільність таких витрат, їх співмірність із складністю справи, предмета судового розгляду та розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу, а також ціну позову.

З урахуванням встановленого, та того, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу складають понад 50% ціни позову, попереднього розрахунку витрат на правничу допомогу позивачем не надано, колегія суддів вважає, що з відповідача в користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн., у зв`язку з чим додаткове рішення суду щодо розподілу судових витрат належить змінити.

Керуючись ст. ст.133, 137, 141, 367, п.1, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Корпорація ліній розвитку» на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 30 липня 2024 року залишити без задоволення.

Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 30 липня 2024 року про стягнення з Приватного підприємства «АТП Поділля-Тур+» (після зміни назви та місця знаходження - Приватне підприємство «Корпорація ліній розвитку» (29011, м.Хмельницький, вул. Вінницьке шосе,12/2Д, код ЄДРПОУ 41409803) на користь ОСОБА_1 завданої майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 56 982,79 грн. та судового збору в розмірі 992,40 грн., -залишити без змін.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Корпорація ліній розвитку» на додаткове рішення Золочівського районного суду Львівської області від 11 вересня 2024 року задовольнити частково.

Додаткове рішення Золочівського районного суду Львівської області від 11 вересня 2024 року змінити.

Стягнути з Приватно підприємства «Корпорація ліній розвитку» (до зміни назви - Приватне підприємство «АТП Поділля-Тур+») (29011, м.Хмельницький, вул. Вінницьке шосе,12/2Д, код ЄДРПОУ 41409803) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та за загальним правилом оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України (якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

При наявності передбачених законом підстав для касаційного оскарження, касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 30 грудня 2024 року.

Головуючий_-

---

Т. І. Приколота

Судді:

---

Ю.Р. Мікуш

---

Р.В. Савуляк