Постанова

від 10.12.2024 по справі 461/4765/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №461/4765/23 Головуючий у 1 інстанції: Кротова О.Б.

Провадження №22-ц/811/775/24 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

Провадження №22-ц/811/796/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Зеліско-Чемерис К.Р.,

з участю: позивача ОСОБА_1 , її представника -

Зазуляка Й.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами приватного підприємства «Медіс» та ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 лютого 2024 року та апеляційною скаргою приватного підприємства «Медіс» на додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Медіс» про захист прав споживача, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з приватного підприємства (далі - ПП) «Медіс» на її користь матеріальну шкоду в розмірі 16601 грн. 97 коп. та моральну шкоду в розмірі 361800 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що через сильні болі у шлунку 04.12.2020 року вона звернулась у поліклініку на вул. Симоненка (на той час КНП 2-а Міська поліклініка м. Львова) , щоб зробити гастроскопію. Після огляду, лікар взяла біопсію зі шлунку та сказала їй занести біопсію в ПП «Медіс», що є поруч, або завезти в онколікарню на вул. Гашека, 2А . У зв`язку з поганим самопочуттям, позивач занесла матеріали у «Медіс» для проведення досліджень. 08.12.2020 року надійшли результати і позивачка поїхала у клініку відповідача, що знаходиться на вул. Симоненка, 7 у м. Львові . У приміщенні відділення медсестра дала їй роздруківку (результат аналізів) і на сходах лабораторії вона прочитала діагноз: «аденогенна сегнето-клітинна карцинома, G4 антрального відділу шлунку». Цей діагноз призвів до шоку, страху, сильного стресу, паніки, позивачка не знала що робити, куди йти, чи куди їхати, до кого звертатись. Вранці 09.12.2020 року вона з матір`ю ОСОБА_3 поїхали у Львівський онкологічний регіональний лікувально-діагностичний центр, що на вул. Гашека, 2А у м. Львові (далі - Онколікарня), де завідувач відділення, що спеціалізувалось по шлунках і кишківниках - лікар ОСОБА_4 сказав, що потрібно зробити повторну гастроскопію у цьому ж центрі у лікаря ОСОБА_5 . Крім того, сказав, щоб позивачка вилучила матеріали (зразки) у ПП «Медіс» і передала їх в Західно-українську гістологічну лабораторію (далі - ЗУГЛ), що на вул. Героїв УПА, 78, корпус 38, на перегляд разом із новою біопсією. Також лікар ОСОБА_4 сказав обов`язково пройти КТ усіх органів черевної порожнини, грудної клітки і органів малого тазу, щоб подивитись, чи немає метастазів. В подальшому, після завершення гастроскопії, лікар ОСОБА_5 сказав, що не побачив там такої страшної картини і що, на перший погляд, він не бачить «раку», але, враховуючи попередній діагноз ПП «Медіс», змушений написати, що підозрюється «рак». Водночас, узяв новий зразок біопсії для здачі на аналіз. З цим зразком позивач звернулась у ЗУГЛ і надала заключення від ПП «Медіс» та два огляди гастроскопії. На прохання лікаря-морфолога ОСОБА_6 , 09.12.2020 року вона поїхала в ПП «Медіс», щоб забрати матеріали першої біопсії, які їй були надані 10.12.2020 року, після чого вона завезла їх у ЗУГЛ. 11.12.2020 року позивач звернулась у клініку «Святої Параскеви», де необхідно було зробити КТ. Процедуру КТ робили із радіоактивним йодом, який, попадаючи на злоякісні ракові клітини, забарвлює їх в інший колір. Згідно опису лікаря, у неї підсвітились ракові клітини, а процес у шлунку відповідає ознакам інфільтративного неопроцесу антрального відділу шлунку. Окрім цього, вона зверталась до лікаря-хірурга із м. Луцька ОСОБА_7 , який після отримання на телефон фото усіх її медичних документів, сказав, що це «виразка». Результати дослідження КТ 11.12.2020 року вона надіслала в ЗУГЛ і 12.12.2020 року отримала результат перегляду матеріалів «Медіс» із ЗУГЛ на «Вайбер», згідно з яким лікар ОСОБА_6 встановив діагноз - виразка шлунку. Лікар запевнив, що це є виразка і жодних ракових клітин не бачить, на відміну від спеціалістів ПП «Медіс». 15.12.2020 року надійшов результат біопсії, взятої в Онколікарні, та зробленої в ЗУГЛ, згідно з яким був встановлений діагноз - виразка шлунку. 18.12.2020 року, за поради лікаря-ендоскопіста ОСОБА_5 , вона звернулась до гастроентеролога - ОСОБА_8 , яка оглянула всі документи і призначила лікування на 2 тижні. При цьому, вона також встановила діагноз: виразкова хвороба шлунку, в стадії загострення. Після вказаних вище подій, зрозумівши, що працівниками ПП «Медіс» було встановлено неправильний діагноз, вона зібрала усі документи, чеки і 21.12.2020 року звернулась до відповідача з приводу відшкодування матеріальних збитків, які понесла через помилковий діагноз, включно з відшкодуванням вартості аналізу, зробленого ПП «Медіс». Загальна сума матеріальної шкоди, станом на 21.12.2020 року, становила 6891 грн. В розмові по телефону з лікаркою ОСОБА_9 , яка і встановила вказаний вище помилковий діагноз, вона повідомила: «Я вирішила написати якнайгірше, щоб ви пішли в онколікарню і перевірились. Тіштесь, що у вас немає раку!». Письмова її заява була зареєстрована у ПП «Медіс», юрист відповідача ОСОБА_10 повідомив, що коши виплачувати не будуть, а скличуть медичну раду, яка перегляне ще раз матеріали і прийме рішення. 23.12.2020 року відбувся консилярний перегляд перших матеріалів біопсії, медична рада одноголосно вирішила, що ситуація є «вкрай підозрілою на рак» і не можна втрачати ні одного дня, треба їхати у Київ в Інститут Раку і там обстежуватись. 28.12.2020 року позивачка отримала результат перегляду файлів КТ від «Євро Клініки», діагноз - висновок: «патологічних змін органів грудної порожнини та тазу не виявлено…Циркулярне потовщення підслизового шару антрального відділу шлунка, потребує проведення гастроскопії для уточнення змін характеру». В самому описі шлунку зазначено: «незначне рівномірне циркулярне потовщення підслизового шару антрального відділу шлунка (до 9 мм) без ознак накопичення контрасту». Отже, ракові клітини не підсвітились, а це значить, що їх немає. В той самий день позивач отримала протокол консилярного перегляду гістологічних препаратів медичної ради. Діагноз із протоколу: «морфологічна картина вкрай підозріла на низько диференційовану (G3-4) аденогенну карциному пілоричного відділу шлунку». Однак, остаточно вони не могли ствердити, що це «рак», проте висловили свою підозру. Запрошені на медичну раду лікарі попросили принести матеріали біопсії, які вона зробить після лікування у січні, бо їм дуже цікаво подивитись як розвиваються ракові клітини. 29.12.2020 року вона знову звернулась до лікаря ОСОБА_6 , показала йому протокол, зачитала висновок консилярного перегляду першої біопсії, однак, лікар знову запевнив, що надані документи аналізів і досліджень, які були зроблені, не вказують на наявність такого захворювання, як «рак шлунку».

У період між 29.12.2020 року та 04.01.2021 року її психологічний стан не покращувався, а постійно поверталось відчуття страху, невідомості, безпомічності, невпевненості. Через почервоніння та висип на кистях рук та відчуття пекучості на руках, 04.01.2021 року позивач пішла на прийом до сімейного лікаря, розповіла всю ситуацію, показала усі дослідження і висновки, що мала, на що сімейний лікар скерував її до онколога. 05.01.2021 року вона пішла на прийом до онколога у поліклініку, лікар, оглянувши всі дослідження, висновки та діагнози, поставила її на облік. 11.01.2021 року позивач зробила повторну гастроскопію в Онколікарні, там зробили обстеження із фото шлунку і взяли нову біопсію, це вже була третя біопсія. Лікар ОСОБА_5 сказав, що виразка настільки добре зажила, що є лише маленький рубець, але враховуючи попередній діагноз ПП «Медіс», довелось ще раз скубати шлунок. Із біопсією вона поїхала в ЗУГЛ та залишила зразок нової біопсії на дослідження. 14.01.2021 року надійшов результат аналізів із ЗУГЛ, який показав поствиразкову рубцеву деформацію антрального відділу шлунка. Через декілька днів вона вилучила матеріали в ЗУГЛ для того, щоб передати в ПП «Медіс» на перегляд, згідно з рекомендаціями із протоколу від 23.12.2020 року, але не всі лікарі були у м. Львові, тому домовились про зустріч 28.01.2021 року. Того дня зібралась медична рада у ПП «Медіс» у іншому складі, ніж першого разу, матеріали у її присутності прийняли по акту прийому-передачі та залишили собі на перегляд. 03.02.2021 року від юриста ПП «Медіс» отримала протокол консилярного перегляду гістологічних препаратів від 02.02.2021 року з таким висновком: «хронічний гастрит пілоричного (антрального) відділу шлунку із склерозом слизової оболонки і зонами дисплазії легкого ступеня (D1) ямкового епітелію». Тобто, позивач це зрозуміла, як передраковий стан. Відповідач ПП «Медіс» жодним чином не визнав свою помилку, хоча завдав стільки болю та страждань.

15.02.2021 року позивач звернулась до сімейного лікаря ОСОБА_11 із скаргами на висип на кистях рук, який ніяк не проходив. Лікарка підозрювала причину висипу у пережитому стресі, направила позивачку до дерматолога, невропатолога, психотерапевта і психіатра. 16.02.2021 року відвідавши дерматолога, останній призначив лікування. Невропатолога вона відвідала 25.02.2021 року, лікарка визначила, що в неї депресія і скерувала до психотерапевта. 15.03.2021 року позивач почала курс лікування у психотерапевта. Вона регулярно відвідувала сеанси у психотерапевта, часто плакала на них. Психотерапевт із позивачкою розбирались у подіях, у відчуттях і почуттях, а також робили різні вправи. Завдяки психотерапевту, вона потрошки почала повертатись до свого звичного стану.

07.09.2021 року позивач звернулась у «Національний інститут раку» МОЗ України, де їй провели ендоскопічне дослідження, за результатами якого встановлено, заключення: «ерозії, незначні рубцеві зміни слизової антрального відділу шлунку, еритематозна гастродуоденопатія». Під час процедури взяли новий зразок біопсії, який і дослідили у вказаному закладі. Згідно дослідження, «раку» не було виявлено. 17.09.2021 року позивач ще раз звернулась у «Національний інститут раку» МОЗ України для проведення дослідження раніше отриманих зразків матеріалів із шлунку (біопсій). За результатами досліджень надано такий висновок: «В дослідженому матеріалі біопсії шлунку (№3463/20) визначаються фрагменти слизової шлунку поліпозного характеру з поверхневими ерозіями, з вогнищами дисплазії епітелію залоз високого ступеню, вогнищево-дифузна запальна інфільтрація. Переконливі дані за пухлинний процес в матеріалі даної біопсії відсутні. В матеріалі біопсії (№169/21) - слизова поліпозного характеру з явищами хронічного запалення».

За результатами розгляду звернення, Департаментом охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації надано висновок КЕК, відповідно до якого, результат патологогістологічного дослідження від 06.12.2020 року №3463/2020 ПП «Медіс» не співпадає з подальшими висновками, у тому числі, висновком експертної групи, створеної наказом №880 від 03.11.2022 року. Також за наявними документами КЕК встановлено: гіпердіагностика морфологічної картини в ПП «Медіс» від 08.12.2020 року; неправильне тлумачення даних клінічних і лабораторних досліджень, висновків консультантів.

За викладених вище обставин, позивачка ОСОБА_1 стверджує, що встановлення ПП «Медіс» діагнозу призвело до заподіяння їй моральної шкоди. Таким чином, позивачка вказує, що вона звернулась до відповідача з метою отримання медичних послуг (медичної допомоги), шляхом проведення відповідних досліджень та отримання результатів таких досліджень, вона розраховувала отримати об`єктивні результати дослідження та отримати якісне лікування. Разом з тим, вид лікування та його тривалість, безпосередньо залежали від результатів досліджень, які мав виконати відповідач. Однак, ПП «Медіс», провівши дослідження, видав позивачці результати, в якому було зазначено діагноз, що не відповідав фактичним даним, при цьому, цей діагноз був гіперболізований. Жодних застережень, у патогістологічному дослідженні №3463/2020 вказано не було, а отже, вона сприйняла цей результат, як остаточний. Після проведення повторних досліджень, яких можна було б уникнути, вона отримала абсолютно інші результати, та відповідно застосовувалось зовсім інше лікування. Відповідач після двох власних медичних рад і двох власних консилярних переглядів зразків матеріалів зі шлунку, не відійшов від своїх онкотверджень. Відтак, результат дослідження, наданого ПП «Медіс», безпосередньо призвів до порушення нормального психологічного здоров`я, до моральних страждань, до кардинальної зміни життєвого устрою позивачки.

За позицією позивача, вищеописані обставини вказують на те, що відповідач неналежним чином виконував свої обов`язки щодо надання якісних медичних послуг. Дійсні обставини, яких відповідач не визнає, підтверджують відсутність будь-яких даних, які б вказували на висновки дослідження, надані відповідачем (Патогістологічне дослідження №3463/2020 від 08.12.2020 року). Усі подальші обстеження, які проводились в інших медичних установах, лише підтверджують правомірність початкових претензій позивачки до відповідача, описані дії відповідача призвели до необхідності додаткових витрат позивачки, проведення повторних досліджень, а також до спричинення моральної шкоди. Щодо моральної шкоди, то така проявилась у повній зміні звичного укладу життя, зокрема, переживаннях та стресах, невизначеності щодо свого майбутнього, страху смерті у молодому віці, тривожності, неспокою, втрати сну, постійної психологічної напруги, втрати соціальних зв`язків, замкненості у собі, постійного очікування больових відчуттів, необхідності психологічної допомоги. Додатковим обґрунтуванням розміру моральної шкоди є, у тому числі, висновок судового експерта. Враховуючи наведене просила позов задовольнити.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 13 лютого 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПП «Медіс» на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 400 грн. та 70000 грн. моральної шкоди, а всього 70400 грн.

Стягнуто з ПП «Медіс» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються із витрат за проведення експертизи в розмірі 16000 грн.

Стягнуто з ПП «Медіс» в дохід держави судовий збір в розмірі 725 грн. 87 коп.

Додатковим рішенням Галицького районного суду м. Львова від 22 лютого 2024 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Зазуляка Й.М. про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено.

Стягнуто з ПП «Медіс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000 грн.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 лютого 2024 року оскаржили обидві сторони.

Відповідач ПП «Медіс» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що, враховуючи відсутність детально описаних клінічних даних у виписаному лікарем ОСОБА_12 скеруванні, лікар-патологоанатом ОСОБА_9 не мала на момент проведення дослідження достатньої кількості клінічних відомостей для оцінки та трактування виявлених морфологічних змін, відтак, дослідження проводилось за наявною у скеруванні інформацією про пацієнта.

Наголошує, що у патологогістологічному висновку, який сформований лікарем-патологоанатомом ОСОБА_9 , вказано не лише і виключно про наявність ознак злоякісного процесу, але й про наявність виразкового дефекту шлунку, відтак, твердження позивача про те, що їй виставлено виключно онкологічний діагноз, не відповідає фактичним обставинам справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Вказує, що оскаржуване рішення суду обґрунтовано, зокрема, висновком клініко-експертної комісії Департаменту охорони здоров`я ЛОДА від 03.11.2022 року, проте, вказаний висновок не містить жодної вказівки чи посилання на те, який саме стандарт у сфері охорони здоров`я був порушений ПП «Медіс» та яким нормативно-правовим актом такий стандарт передбачено чи затверджено.

Додає, що позивач в обґрунтування своїх вимог посилається виключно на судження, які містяться в експертному висновку експертів Департаменту охорони здоров`я ЛОДА від 08.12.2020 року, однак, такі жодним чином не відображені ні у підсумкових висновках Експертного висновку, ні у Висновку КЕО від 28.12.2022 року, інші належні та допустимі доводи позивача з посиланням на норми чинного законодавства, які б обґрунтовували протиправність дій відповідача та їх невідповідність вимогам стандартів у сфері охорони здоров`я, в матеріалах справи відсутні.

Вважає, що позивачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджено наявність у діях відповідача обов`язкової складової цивільного правопорушення - протиправної поведінки, яке у відповідності до ст.ст.1166, 1167 ЦК України є підставою для відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Наголошує, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні лише перелічив свідків та висвітлив зміст свідчень, не зазначаючи при цьому, які обставини підтверджують чи спростовують такі докази, до якого висновку дійшов суд, аналізуючи їх.

Позивач ОСОБА_1 просить рішення суду змінити в частині визначення розміру завданої їй матеріальної та моральної шкоди, стягнувши таку з відповідача в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що всі дослідження та аналізи, які проводились за її зверненнями різними закладами охорони здоров`я, були пов`язані саме і виключно з необхідністю перевірки та спростування/підтвердження встановленого ПП «Медіс» діагнозу, в тому числі, це стосується і досліджень, які проводились у м. Києві (Інститут раку, ТОВ «ТД «Омега-Київ»).

Відтак, стверджує про наявність причинно-наслідкового зв`язку між помилковим діагнозом ПП «Медіс» та витратами, які вона понесла для перевірки та спростування такого діагнозу.

Наголошує, що у поданому нею розрахунку зазначено вичерпний перелік матеріальних витрат, із зазначенням суми, дати та виду понесених витрат.

Вважає, що розмір моральної шкоди в сумі 361800 грн. є співмірним та обґрунтованим, зважаючи на встановлені судом факти, досліджені письмові докази, тривалість психологічних переживань та істотність змін у звичному житті позивача.

Додає, що протиправність дій відповідача обумовила несприятливі зміни фізичної, психоемоційної та соціальної сфер діяльності позивача, істотно погіршила психологічну якість життя, сформувала переживання страху смерті, втрату сенсу життя, тривожного очікування болісного вмирання, що супроводжувалось тривалою фіксацією даних негативних переживань (моральних страждань), які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з діями ПП «Медіс».

Додаткове рішення суду оскаржив відповідач ПП «Медіс».

Відповідач, вказуючи на безпідставність заявлених позивачкою позовних вимог, просив відмовити у задоволенні її позову та, відповідно, відмовити у стягненні понесених нею судових витрат.

Окремо звертає увагу на наявність визначених процесуальним законом підстав для зміни додаткового рішення, оскільки при його прийнятті судом не було враховано норму статті 141 ЦПК України про покладення на сторону судових витрат, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Звертає увагу, що суд першої інстанції допустив порушення вказаної норми процесуального закону, оскільки присудив позивачці понесені нею витрати на правничу допомогу в повному обсязі, позаяк, її позовні вимоги по суті вирішення спору були задоволені частково (18,6%), тому вказаного виду судові витрати підлягали до стягнення у розмірі 5580 грн.

Після оголошеної в судовому засіданні перерви, представник відповідача не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, тому справу розглянуто апеляційним судом відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України у його відсутності.

Заслухавши пояснення сторони позивача в підтримання своєї апеляційної скарги та на заперечення апеляційних скарг відповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційних скарг сторін на рішення суду першої інстанції по суті вирішення даного спору та часткове задоволення апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення суду, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, а саме, болем у шлунку, позивачка ОСОБА_1 04.12.2020 року звернулась до лікаря-ендоскопіста Комунального некомерційного підприємства (далі - КНП) «2-а міська поліклініка м. Львова» (на той час) ОСОБА_12 , яка провела ендоскопічну діагностику та видала скерування на гістологічне дослідження, із зазначенням у скеруванні клінічного діагнозу: «виразка шлунку».

Того ж дня, 04.12.2020 року ОСОБА_1 звернулась до ПП «Медіс» (патогістологічної лабораторії Діагностичного центру ПП «Медіс», що є структурним підрозділом відповідача) для надання їй медичних послуг з проведення патологогістологічного дослідження біопсійного матеріалу окремих фрагментів тканин та оплатила їх вартість в розмірі 400 грн., що підтверджується рахунком № НОМЕР_1 від 04.12.2020 року та фіскальним чеком від 04.12.2020 року №0000019645.

Таким чином, між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ПП «Медіс» виникли договірні відносини у сфері надання медичних послуг, що не оспорюється учасниками справи.

08.12.2020 року надійшли результати дослідження, позивачка ОСОБА_1 особисто отримала патологогістологічне дослідження №3463/2020, у якому зазначено висновок (діагноз): аденогенна сегнето-клітинна карцинома G4 антрального відділу шлунку.

У подальшому, позивачка ОСОБА_1 звернулась до сімейного лікаря ОСОБА_11 , яка дала скерування на прийом до онколога у Львівському онкологічному регіональному лікувально-діагностичному центрі, що знаходиться на вул. Гашека, 2А у м. Львові.

Завідувач відділення Онколікарні, що спеціалізувалось по шлунках і кишківниках, - лікар ОСОБА_4 порекомендував зробити повторну гастроскопію у їх медичному закладі у лікаря ОСОБА_5 , вилучити матеріали (зразки) у ПП «Медіс» і передати їх в ЗУГЛ на перегляд разом із новою біопсією, а також обов`язково пройти КТ усіх органів черевної порожнини, грудної клітки і органів малого тазу, що є необхідним для встановлення остаточного діагнозу.

Відповідно до заключення лікаря-ендоскопіста Онколікарні ОСОБА_5 ЕГДС №964 від 10.12.2020 року, у пацієнтки ОСОБА_1 - «Виразка антрального відділу шлунка (Susp. c-r)».

Згідно з протоколом обстеження №53266 від 11.12.2020 року Медичного центру Святої Параскеви, ОСОБА_1 проведено обстеження: МСКТ грудної, черевної порожнини тазу з контрастним підсиленням. У вказаному протоколі зазначено висновок: «КТ-ознаки інфільтративного неопроцесу антрального відділу шлунка».

Патогістологічним дослідженням №12846/20 від 15.12.2020 року Західноукраїнської гістологічної лабораторії (ЗУГЛ) встановлено такий гістологічний висновок: «Фрагменти слизової оболонки шлунка з ділянками фіброзу, вираженою запальною інфільтрацією, фовеолярною гіперплазією поверхневих залоз, ділянками регенераторної атипії; окремо визначається фрагмент грануляційної тканини з вираженою лейкоцитарною інфільтрацією. Морфологія процесу відповідає змінам в краях виразки».

Таким чином, оскільки вказаними вище медичними дослідженнями, позивачці ОСОБА_1 було встановлено остаточний діагноз - виразка шлунку, вона, за порадою лікаря-ендоскопіста Онколікарні ОСОБА_5 звернулась до лікаря гастроентеролога ОСОБА_8 (ТОВ «Лікарня Експерт»).

Згідно із письмовою консультацією гастроентеролога від 18.12.2020 року, пацієнтці ОСОБА_1 із діагнозом «К25.7 Виразка шлунка, хронічна без кровотечі або перфорації, виразкова хвороба шлунка в стадії загострення», призначено лікування та надані лікарем рекомендації, дата наступної консультації - 05.01.2021 року.

У зв`язку з наведеними вище обставинами, ОСОБА_1 21.12.2020 року звернулась до ПП «Медіс» із заявою про відшкодування матеріальних збитків, які вона понесла через помилковий діагноз, включно з відшкодуванням вартості аналізу, зробленого ПП «Медіс».

До засідання Медичної ради ПП «Медіс», з приводу поданої позивачкою заяви, остання отримала комп`ютерну томографію ТОВ «Медичний центр «Євроклінік» від 23.12.2020 року, в якій зазначено такий висновок: «Патологічних змін органів грудної порожнини та тазу не виявлено. Циркулярне потовщення підслизового шару антрального відділу шлунка, потребує проведення гастроскопії для уточнення змін характеру».

На підставі наказу генерального директора ПП «Медіс» від 22.12.2020 року №126-ОД скликана Медична рада ПП «Медіс» щодо розгляду заяви з додатками ОСОБА_1 від 21.12.2020 року, консилярного перегляду гістологічних препаратів, які були предметом дослідження №3463 та виготовлені в ПГЛ ДЦ «Медіс», а також вивчення іншої медичної документації пацієнтки ОСОБА_1 (за наявності).

За результатами засідання 23.12.2020 року, Медична рада ПП «Медіс» дійшла таких висновків: патологогістологічний висновок (діагноз), що вказаний лікарем-патологоанатомом ОСОБА_9 у патологогістологічному дослідженні №3463/2020, хоч і сформульований в гіпердіагностичному контексті, однак, на час проведення засідання Медичної ради однозначно не спростований висновком, що міститься у Протоколі консилярного перегляду гістологічних препаратів від 23.12.2020 року, який було проведено під час засідання Медичної ради. Висновок про наявність регенераторної атипії епітелію залоз, зазначений в Консультаційному перегляді препаратів №12919/20 від 14.12.2020 року ЗУГЛ, однозначно не спростовує і не виключає можливої наявності злоякісного процесу, а відтак, і висновків патологогістологічного дослідження №3463/2020 від 08.12.2020 року ПП «Медіс», що також підтверджується висновком консилярного перегляду гістологічних препаратів від 23.12.2020 року.

Згідно з протоколом консилярного перегляду гістологічних препаратів ПП «Медіс» від 23.12.2020 року, встановлено такий патологогістологічний консилярний висновок (діагноз): «Морфологічна картина вкрай підозріла на низько диференційовану (G3-4) аденогенну карциному пілоричного відділу шлунку з виразкою». Окрім цього, зазначено коментар: « Патогістологічний висновок неоднозначний , оскільки описані атипові клітини можуть бути як пухлинного походження, так і регенераторного генезу при виразковій хворобі, однак достовірних морфологічних критеріїв для їх диференціації у гістологічному препараті немає. Доцільне повне обстеження пацієнта з проведенням повторної повноцінної біопсії».

У подальшому, позивачка ОСОБА_1 , після лікування, призначеного лікарем-гастроентерологом ОСОБА_13 , за її ж рекомендаціями, повторно 05.01.2021 року звернулась для консультації. Згідно із письмовими висновками повторної консультації гастроентеролога від 05.01.2021 року, діагноз ОСОБА_1 : «К25.7 Виразка шлунка, хронічна без кровотечі або перфорації. Виразкова хвороба шлунка в стадії загострення. Пацієнту було призначено медикаментозне лікування до результату повторної біопсії, дату наступної консультації не призначено».

11.01.2021 року ОСОБА_1 зробила повторну гастроскопію в Онколікарні, де зробили обстеження із фото шлунку і взяли нову біопсію. Відповідно до заключення лікаря-ендоскопіста Онколікарні ОСОБА_5 ЕГДС №15 від 11.01.2021 року, у пацієнтки ОСОБА_1 : « Поствиразкова рубцева деформація слизової оболонки антрального відділу шлунка. Вогнищева еритематозна гастропатія ».

Відповідно до патологогістологічного дослідження ЗУГЛ №169/21 від 11.01.2021 року повторної біопсії з рубцевої деформації, ОСОБА_1 встановлено клінічний діагноз: «Поствиразкова рубцева деформація антрального відділу шлунка».

Окрім цього, ОСОБА_1 , згідно з рекомендаціями Медичної ради ПП «Медіс» із протоколу від 23.12.2020 року, передала відповідачу матеріали із ЗУГЛ згідно з актом прийому-передачі гістологічних препаратів від 28.01.2021 року та 03.02.2021 року від юриста ПП «Медіс» отримала протокол консилярного перегляду гістологічних препаратів від 02.02.2021 року з таким висновком: «Хронічний гастрит пілоричного (антрального) відділу шлунку із склерозом слизової оболонки і зонами дисплазії легкого ступеня (D1) ямкового епітелію».

Також ОСОБА_1 07.09.2021 року звернулась у Національний інститут раку Міністерства охорони здоров`я України з метою проходження дослідження - езофагогастродуоденоскопія. Відповідно до протоколу ендоскопічного дослідження №2 названого медичного закладу від 07.09.2021 року, вказано таке заключення: «Ерозії, незначні рубцеві зміни слизової антрального відділу шлунку, еритематозна гастродуоденопатія».

Окрім цього, для уточнення діагнозу, ОСОБА_1 було видано скерування для проведення дослідження - мультидетекторної комп`ютерної томографії органів грудної та черевної порожнини, малого тазу. Згідно із протоколом дослідження лікаря-рентгенолога Медичної групи «Омега-Київ» ОСОБА_14 від 08.09.2021 року, на момент обстеження переконливих КТ-ознак неопластичного та запального процесу не виявлено.

17.09.2021 року ОСОБА_1 повторно звернулась у Національний інститут раку Міністерства охорони здоров`я України для проведення дослідження раніше отриманих зразків матеріалів із шлунку (біопсій). За результатами досліджень, лікарями-патологоанатомами складено консультативний висновок №5103/2021 від 17.09.2021 року, згідно з яким в дослідженому матеріалі біопсії шлунку (№3463/20) визначаються фрагменти слизової шлунку поліпозного характеру з поверхневими ерозіями, з вогнищами дисплазії епітелію залоз високого ступеню, вогнищево-дифузна запальна інфільтрація. Переконливі дані за пухлинний процес в матеріалі даної біопсії відсутні. В матеріалі біопсії (№169/21) - слизова поліпозного характеру з явищами хронічного запалення.

У заяві, поданій до Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної військової адміністрації, про порушення прав пацієнта, надання неякісних послуг та проведення клініко-експертної оцінки надання медичної допомоги та медичного обслуговування, позивачка просила провести клініко-експертну оцінку якості надання ПП «Медіс» їй медичної допомоги та медичного обслуговування, шляхом експертизи первинної облікової документації, клінічних питань профілактики, діагностики, медичного лікування та реабілітації, наявності відповідної кваліфікації спеціалістів за напрямом надання медичної допомоги та медичного обслуговування відповідно до вимог клінічних протоколів надання медичної допомоги, нормативно-правових актів у сфері охорони здоров`я, які надавались.

Департаментом охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації видано наказ від 03.11.2022 року №880 «Про проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги гр. ОСОБА_1 ».

Відповідно до експертного висновку Експертної групи, створеної на виконання зазначеного вище наказу (голова Експертної групи - ОСОБА_15 ), при наданні медичної допомоги пацієнтці ОСОБА_1 допущено, зокрема, помилку на рівні амбулаторної допомоги - гіпердіагностика морфологічної картини в ПП «Медіс» від 08.12.2020 року, та помилку на рівні стаціонарної допомоги - не госпіталізувалась (п.15, п.16). Окрім цього, вказано в п.18 (фактори, які могли вплинути на розвиток ускладнення) - неправильне тлумачення даних клінічних і лабораторних досліджень, висновків консультантів.

За результатами КЕО надання медичної допомоги гр. ОСОБА_1 , складено висновок від 28.12.2022 року, згідно з яким, серед іншого, результат первинного патологогістологічного дослідження №3463/2020 від 06.12.2020 року ДЦ «Медіс» лікаря-патологоанатома ОСОБА_9 не співпадає з подальшими висновками, проведеними на базі «Західноукраїнської гістологічної лабораторії» та Національного Інституту раку МОЗ України, а також консилярними переглядами гістологічних препаратів працівниками кафедри патологічної анатомії та судової медицини ЛНМУ імені Данила Галицького, та Експертною групою, створеною на виконання наказу ДОЗ ЛОДА «Про проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги гр. ОСОБА_1 » №880 від 03.11.2022 року.

14.07.2023 року ОСОБА_1 пройшла повторні обстеження та згідно із консультаційним висновком спеціаліста Онколікарні, наданим після езофагогастродуоденоскопії №13965 від 14.07.2023 року, у позивачки такий діагноз: «Виразкова хвороба шлунка в ст. ремісії. Поствиразковий рубець антрального відділу шлунка».

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджувала, що внаслідок встановлення їй неправильного діагнозу у патологогістологічному дослідженні №3463/2020 від 06.12.2020 року їй завдано майнової та моральної шкоди.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з Основ законодавства про охорону здоров`я та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.

Статтею 3 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров`я» (чинної на час виникнення спірних правовідносин) надано визначення: пацієнт - фізична особа, яка звернулася за медичною допомогою та/або якій надається така допомога; медична допомога - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами; послуга з медичного обслуговування населення (медична послуга) - послуга, що надається пацієнту закладом охорони здоров`я або фізичною особою-підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та оплачується її замовником. Замовником послуги з медичного обслуговування населення можуть бути держава, відповідні органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, у тому числі пацієнт.

Тобто, медична послуга це сукупність необхідних, достатніх, добросовісних, доцільних професійних дій медичного працівника (виконавця), спрямованих на задоволення потреб пацієнта (замовника, споживача послуг). Ненадання або неналежне надання медичної допомоги може мати своїм наслідком каліцтво, інше ушкодження здоров`я, заподіяння майнової чи моральної шкоди, у результаті чого у дію вступатиме механізм делікту.

Згідно з п.п. «д», «е» ст.6. Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я; достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров`я і здоров`я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь

Відповідно до статті 284 ЦК України, фізична особа має право на надання їй медичної допомоги. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років і яка звернулася за наданням їй медичної допомоги, має право на вибір лікаря та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій.

Аналогічна норма закріплена в статті 38 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», де кожний пацієнт, який досяг чотирнадцяти років і який звернувся за наданням йому медичної допомоги, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги, та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій.

У статті 39 цього Закону передбачено, що пацієнт, який досяг повноліття, має право на отримання достовірної і повної інформації про стан свого здоров`я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються його здоров`я.

Медичний працівник зобов`язаний надати пацієнтові в доступній формі інформацію про стан його здоров`я, мету проведення запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, у тому числі наявність ризику для життя і здоров`я.

За змістом статей 23, 1167 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Таким чином, цивільне законодавство у деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини особи, яка завдала шкоду (завдавача шкоди). Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди, її розмір, протиправність дій відповідача та причинний зв`язок між ними.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4, за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

Цивільно-правова відповідальність у сфері медичної діяльності - це вид юридичної відповідальності, який виникає внаслідок порушення у галузі майнових або особистих немайнових благ громадян у сфері охорони здоров`я і який полягає переважно в необхідності відшкодування шкоди. Ця відповідальність настає при порушенні медиками виконання своїх професійних обов`язків, унаслідок чого було заподіяно шкоду здоров`ю пацієнта.

До особистих немайнових благ громадян, які безпосередньо пов`язані з медичною діяльністю, належать перш за все життя і здоров`я.

Умови настання цивільно-правової відповідальності у сфері медичної діяльності: 1) протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) медичного персоналу; 2) заподіяння шкоди пацієнту; 3) причинний зв`язок між протиправністю та настанням шкідливих наслідків; 4) вина заподіювана шкоди.

Протиправність - це наявність певного відхилення від правил (норм) надання медичної допомоги, порушення суб`єктивного права пацієнта. Протиправність може виражатись як у дії, так і в бездіяльності. Наприклад, під стандартизацією, яка запроваджується у практику охорони здоров`я, розуміють використання певних стандартів (протоколів) ведення хворих з тими чи іншими захворюваннями. Відхилення від таких стандартів у лікуванні захворювання, при настанні несприятливого результату, є протиправним і може розглядатись як одна з умов настання цивільно-правової відповідальності медичної установи.

Шкода - це матеріальні збитки, які виражаються у зменшенні майна потерпілого пацієнта і (або) зменшенні його нематеріального блага (життя, здоров`я). Різновидами шкоди як результату протиправного дослідження є: майнова (реальні втрати, витрати на додаткові обстеження, харчування, лікування, догляд тощо); моральна (фізичні та моральні переживання пацієнта, який переніс стрес у результаті помилкового діагнозу).

Причинний зв`язок між протиправністю діяння та настанням шкідливих наслідків, як третя умова настання цивільно-правової відповідальності у сфері медичної діяльності, полягає у встановленні реального зв`язку між діями лікаря і настанням негативних наслідків. Для встановлення причинного зв`язку вдаються до допомоги судово-медичної експертизи.

Таким чином, для настання відповідальності за завдання шкоди ушкодженням здоров`я необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду; наявність шкоди; причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; наявність вини.

Аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди, з урахуванням визначених цивільним процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Вина заподіювана шкоди - характеризується особливостями, притаманними медичній діяльності. Лікувальна установа визнається винною, якщо встановлено вину її працівників у заподіянні шкоди здоров`ю пацієнта. Вина може бути виражена у формі умислу або необережності. Про умисел мова йде у випадках, коли медичний працівник усвідомлював протиправність дій, які здійснював, і бажав настання пов`язаного з цими діями результату. Необережна форма вини полягає у тому, що медичний працівник: а) передбачав настання шкідливих наслідків, але самовпевнено сподівався на їх відвернення; б) не передбачав настання шкідливих наслідків, хоча за необхідної уважності та завбачливості повинен був і міг передбачити ці наслідки.

У справі, що переглядається апеляційним судом, встановлено, що висновки патологогістологічного дослідження №3463/2020 ПП «Медіс» (діагноз) сформульовано в гіпердіагностичному контексті, про що вказано у п.2 протоколу Медичної ради ДЦ ПП «Медіс», а у п.5 вказаного протоколу рекомендовано Медичною радою лікарям-патологоанатомам ПП «Медіс» при наявності в медичних стандартах, науковій медичній літературі неоднозначного трактування морфологічної картини клітин під час гістологічного дослідження біопсійного чи операційного матеріалу певного роду тканин, чи виникненні особистих сумнівів лікаря щодо трактування певної морфологічної картини, відображати такі сумніви у патологогістологічному висновку (діагнозі), притримуючись онконастороженості.

Експертним висновком Експертної групи, створеної на виконання зазначеного вище наказу (голова Експертної групи - ОСОБА_15 ) було чітко встановлено про неправильне тлумачення даних клінічних і лабораторних досліджень, висновків консультантів (п.18).

За результатами КЕО надання медичної допомоги гр. ОСОБА_1 складено висновок від 28.12.2022 року, згідно з яким, серед іншого, результат первинного патологогістологічного дослідження №3463/2020 від 06.12.2020 року ДЦ «Медіс» лікаря-патологоанатома ОСОБА_9 не співпадає з подальшими висновками, проведеними на базі «Західноукраїнської гістологічної лабораторії» та Національного Інституту раку МОЗ України, а також консилярними переглядами гістологічних препаратів працівниками кафедри патологічної анатомії та судової медицини ЛНМУ імені Данила Галицького, та Експертною групою, створеною на виконання наказу ДОЗ ЛОДА «Про проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги гр. ОСОБА_1 » №880 від 03.11.2022 року.

Суд правильно відхилив доводи сторони відповідача про те, що при встановленні діагнозу ОСОБА_1 лікар-патологоанатом ПП «Медіс» ОСОБА_9 не мала на момент проведення дослідження достатньої кількості клінічних відомостей для оцінки і трактування виявлених морфологічних змін й таке дослідження нею проводилось за наявною у скеруванні лікаря ОСОБА_12 інформацією про пацієнта, оскільки лікар-патологоанатом ОСОБА_9 , при необхідності, не була позбавлена можливості витребувати інформацію та усі необхідні медичні документи у пацієнта та лікаря, який видав скерування. Як встановлено судом, патологогістологічне дослідження у ПП «Медіс» було первинним.

Колегія суддів зауважує, що за правильність патогістологічного діагнозу несе відповідальність лікар-патологоанатом. У свою чергу, відповідач не спростував факту неправильно поставленого позивачці діагнозу лікарем-патологоанатом ПП «Медіс».

Покликання відповідача ПП «Медіс» на те, що у висновку №3463/2020 вказано не лише і виключно про наявність ознак злоякісного процесу, але й про наявність виразкового дефекту шлунка, тому твердження позивача про те, що їй виставлено виключно онкологічний діагноз, не відповідає фактичним обставинам справи, не спростовують встановленого лікарем їхньої установи помилкового діагнозу.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що в експертному висновку, складеному Експертною групою, створеною на виконання наказу Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації від 03.11.2022 року №880 «Про проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги гр. ОСОБА_1 » та Висновку за результатами клініко-експертної оцінки надання медичної допомоги гр. ОСОБА_1 , 1985 р.н., (Висновок КЕО) не міститься жодної вказівки чи посилання на те, який саме стандарт у сфері охорони здоров`я був порушений ПП «Медіс» та яким нормативно-правовим актом такий стандарт передбачено чи затверджено, то такі колегією суддів відхиляються, оскільки у п.2 протоколу Медичної ради ДЦ ПП «Медіс» чітко вказано, що ПП «Медіс» (діагноз) сформульовано в гіпердіагностичному контексті, тобто в перебільшеному лікарем небезпеки захворювання пацієнта.

Допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 в чіткій формі не змогли підтвердити правильність висновку лікаря-патологоанатома ОСОБА_9 , вказували на виявлення групи атипових клітин, які викликають підозру щодо злоякісної пухлини; виявлення атипових клітини, які неможливо чітко відрізнити від пухлинних чи виразки. Коли відсутній анемнез (сукупність відомостей про пацієнта і розвиток захворювання), як у даному випадку, важко об`єктивно розібратись із патологією, тому за загальним правилом лікарі орієнтуються онконастороженістю.

Відтак, вважати, що під час розгляду справи судом першої інстанції свідки - лікарі-патологоанатоми ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 підтвердили правильність висновку лікаря-патологоанатома ОСОБА_9 , не відповідає обставинам справи.

Допитаний в суді першої інстанції свідок ОСОБА_15 , який був головою Експертної групи, створеної на виконання наказу від 03.11.2022 року №880 «Про проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги гр. ОСОБА_1 », вказав на наявність в позивача дисплазії шлунку (передраковий стан). Тобто вказаний свідок також не підтвердив, встановлений лікарем-патологоанатомом ОСОБА_9 діагноз: « Аденогенна сегнето-клітинна карцинома, G4 антрального відділу шлунку із виразкуванням».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачка ОСОБА_1 звернулась у ПП «Медіс» з метою отримання медичної послуги - проведення дослідження та, відповідно, очікувала отримати від відповідача об`єктивні результати дослідження, а в подальшому, отримати якісне лікування. Натомість, позивачці було видано результати дослідження, в якому зазначено діагноз, який не відповідав фактичним даним, зокрема, такий діагноз був гіперболізований, тобто без жодних застережень щодо його вірогідності, що призвело до витрат, а також моральних страждань. Відповідачем ПП «Медіс» неналежним чином були виконані обов`язки щодо надання якісних медичних послуг позивачці, що відповідно є підставою для стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Відповідно до висновку експерта №42/23 за результатами проведеного психологічного дослідження від 19.05.2023 року, складеного експертом Центру судових експертиз «Альтернатива» С.В.Линник, ситуація отримання від приватного підприємства «Медіс» документів та інформації про онкологічне захворювання (від 08.12.2020 року), з урахуванням подальшого спростування таких даних іншими медичними закладами, постала для ОСОБА_1 тривалою і психотравмувальною: обумовила несприятливі зміни фізичної, психоемоційної та соціальної сфер діяльності, істотно погіршувала психологічну якість життя та функціонування у соціально-активної особистості, сформувала переживання страху смерті, втрати сенсу життя, тривожного очікування болісного вмирання, що супроводжувалося тривалою фіксацію даних негативних переживань (моральних страждань). Орієнтовний еквівалент компенсації моральних страждань, заподіяної ОСОБА_1 наслідками вищезазначеної ситуації, у випадку встановлення судом протиправності дій відповідача, становить 54 мінімальні заробітні плати.

Приймаючи до уваги положення наведених вище норм матеріального права та співвідносячи їх із встановленими обставинами справи та підставами для звернення до суду з позовом, колегія суддів вважає, що позивач надала докази спричинення їй моральної шкоди, яка полягала в тому, що внаслідок протиправних дій відповідача, які виразились у ненаданні якісних медичних послуг (встановлення непідтвердженого діагнозу), позивачці була завдана моральна шкода, яка виражалась у моральних переживаннях.

В оцінці наявності причинного зв`язку між діями медичного працівника та завданням шкоди колегія суддів ураховує, що на підставі письмових доказів судом першої інстанції встановлено негативні наслідки у вигляді істотних вимушених змін у житті позивачки, у втраті усталеного способу життя, переживаннях та стресах, невизначеності щодо свого майбутнього, страху смерті у молодому віці, тривожності, втраті сну, замкненості у собі.

Вина медичного працівника проявилась у формі необережності, оскільки лікар-патологоанатом не передбачила настання шкідливих наслідків, хоча за необхідної уважності та завбачливості повинна була і могла передбачити ці наслідки.

На спростування висновку експерта №42/23 за результатами проведеного психологічного дослідження від 19.05.2023 року, відповідачем не надано жодного доказу.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац 2 частини третьої статті 23 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі №197/1330/14 (провадження №61-21956св19) вказано, що причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2022 року у справі №748/359/20 (провадження №61-8641св21) зроблено висновок, що «будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним. Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом».

Визначаючи розмір морального відшкодування, суд першої інстанції дав належну оцінку поведінці відповідача, як заподіювача шкоди, тривалості страждань позивача та вимушених змін у її житті, а також негативним наслідкам, які настали в результаті неякісного надання медичної послуги відповідачем ПП «Медіс» і, зважаючи на системну оцінку доказів та обставин справи, ураховуючи вимоги розумності та справедливості, дійшов законного та обгрунтованого висновку про присудження позивачці з відповідача моральної шкоди в розмірі 70000 грн.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги позивача в цій частині.

Щодо відшкодування майнової шкоди в розмірі 16601 грн. 97 коп., які позивач понесла внаслідок встановлення їй помилкового діагнозу, то колегія суддів виходить з наступного.

Як зазначалось вище, ОСОБА_1 звернулась до ПП «Медіс» за наданням медичних послуг, а саме: проведення гістологічного дослідження, із зазначенням у скеруванні клінічного діагнозу: «виразка шлунку». Тобто між ОСОБА_1 та ПП «Медіс» виникли договірні правовідносини. Зазначений факт сторонами не заперечується.

В оцінці наведеного, апеляційний суд враховує, що якщо у разі ненадання чи неналежного надання медичної послуги, пацієнтові завдана шкода каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, то застосовуються правила як про договірну, так і деліктну відповідальність.

Правове регулювання договірних правовідносин здійснюється нормами глави 63 книги п`ятої ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 906 ЦК України).

У разі якщо надання неналежних послуг за договором призвело не лише до завдання майнових збитків, а й до завдання шкоди здоров`ю споживача послуг, то наставатиме додатково деліктна відповідальність.

У разі надання медичної послуги, яка містить істотні недоліки, пацієнт як споживач має право на розірвання такого договору, а також на відшкодування завданих йому збитків.

За правилом частини десятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», виконавець несе відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров`ю або майну споживача, що виникла у зв`язку з використанням речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристосувань чи інших засобів, необхідних для виконання ним робіт (надання послуг), незалежно від рівня його наукових і технічних знань, що дає змогу виявити їх властивості, згідно із законодавством.

Договірна відповідальність настає за невиконання умов договору, а позадоговірна (деліктна) за спричинену шкоду здоров`ю на підставі правил статей 1166, 1167, 1195 ЦК України.

Звертаючись до суду з позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої здоров`ю, ОСОБА_1 її правовими підставами визначила як ст.905 ЦК України, так і ст.ст.1166, 1167 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування майнової шкоди в розмірі 400 грн., суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами згідно з ч.1 ст.11, ст.ст.202, 205, 206 ЦК України виникли договірні відносини у сфері надання медичних послуг. Зважаючи на те, що відповідач не заперечував факту звернення 04.12.2020 року позивачки до нього за наданням їй медичних послуг з проведення патологогістологічного дослідження біопсійного матеріалу окремих фрагментів тканин, за що позивач оплатила їх вартість в розмірі 400 грн., суд першої інстанції дійшов правильного висновку про їх стягнення.

Щодо відшкодування решти коштів, які позивач понесла у зв`язку з подальшими обстеженнями, то суд першої інстанції дійшов також правильного висновку про те, що такі витрати позивач понесла з власної ініціативи, поза межами договірних правовідносин, які склались з ПП «Медіс».

Таким чином, доводи апеляційних скарг сторін не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення даного спору і не вказують на допущення судом порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для скасування чи зміни рішення, тому апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення суду, то колегія суддів ураховує наступне.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК).

Враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону й те, що до закінчення судових дебатів у суді першої інстанції сторона позивача зробила відповідну заяву про компенсацію витрат на правничу допомогу і на підтвердження такого виду витрат подала докази у встановленому процесуальним законом порядку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для присудження позивачу відшкодування таких витрат за рахунок відповідача.

Однак, висновок суду про стягнення таких витрат у повному обсязі - 30000 грн., суперечить вимогам статті 141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги позивача судом задоволено частково.

Отже, додаткове рішення необхідно змінити в частині визначення розміру стягуваних з відповідача у користь позивача витрат на правничу допомогу, зменшивши його до 5581 грн. 37 коп., що є пропорційним до розміру задоволених позовних вимог позивача (18,6%).

В іншій частині, підстав для зміни чи скасування додаткового рішення немає, тому апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.п.1, 2, 375, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

апеляційні скарги приватного підприємства «Медіс» та ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 лютого 2024 року залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 лютого 2024 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Медіс» на додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 лютого 2024 року задовольнити частково.

Додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 лютого 2024 року змінити, зменшивши розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з приватного підприємства «Медіс» на користь ОСОБА_1 , до 5581 гривні 37 копійок.

В решті додаткове рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 20 грудня 2024 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич