Постанова

від 26.12.2024 по справі 669/680/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 669/680/24

Провадження № 22-ц/4820/2142/24

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.

з участю апелянта та його представника, представника органу опіки та піклування,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа виконавчий комітет Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області в складі судді Вишневського В.О. від 26 вересня 2024 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

У липні 2024 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до ОСОБА_2 , вказував, що проживав спільно з відповідачкою у незареєстрованому шлюбі. У цих фактичних шлюбних відносинах у них народилися діти, син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Більше року тому відповідачка залишила дітей і переїхала проживати в інше село до свого теперішнього чоловіка ОСОБА_5 , з яким зареєструвала шлюб. У цьому шлюбі в неї народилася дитина. Відповідачка створила іншу сім`ю, жодної участі у житті спільних із позивачем дітей не бере. Позивач самостійно виховує та утримує дітей, одноосібно несе витрати, пов`язані з їх утриманням та вихованням, має достатній дохід та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Матір дітей не сплачує аліменти на їх утримання та фактично не забезпечує дітей, не навідується до дітей. Крім того, ОСОБА_2 не цікавиться життям дітей, їх навчанням та успіхами в школі, не відвідувала батьківські збори, не реагувала на телефонні дзвінки класного керівника, з вчителями на зв`язок не виходила. Водночас, батько бере активну участь у шкільному житті сина і дочки, цікавиться життям дітей, забезпечує відвідування школи сином та донькою. Отже, ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний та психологічний розвиток як складову виховання, не спілкується з дітьми, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу.

З моменту припинення проживання однією сім`єю, відповідачка з дітьми не спілкується, їх вихованням не цікавиться. Крім того, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, не дбає про їх нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, та як це встановлено ст.12 Закону України «Про охорону дитинства». Зважаючи на таку поведінку відповідачки та її ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, вважає, що є всі підстави для позбавлення її батьківських прав.

За наведеного позивач просив позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 26 вересня 2024 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Попереджено відповідачку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстровану по АДРЕСА_1 , про необхідність зміни ставлення до виховання нею дітей, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Покладено на Орган опіки та піклування - Службу у справах дітей Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області контроль за виконанням відповідачкою ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків по відношенню до її дітей: сина ОСОБА_3 та дочки ОСОБА_4 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати як незаконне та ухвалити нове рішення про задоволення позову. На його думку, суд не дослідив надані позивачем докази, не перевірив наявність підстав для застосування ст. 164 СК України і позбавлення батьківських прав з урахуванням найкращих інтересів дітей, не з`ясував думку дітей, дійшов передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Факт відсутності відомостей про притягнення до адміністративної відповідальності матері дітей не є беззаперечним доказом належного виконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків. Суд не взяв до уваги, що матір з дітьми не спілкується, матеріально не допомагає, свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо дітей. При цьому позивач проходить військову службу, за місцем проживання не перебуває, за виключенням короткочасних відпусток, і навіть за таких умов матір дітей не проживає з дітьми, не навідується до них, не піклується про них, внаслідок чого неповнолітні діти проживають самі. Наведене свідчить про наявність вини матері в ухиленні від виконання батьківських обов`язків щодо дітей. Матір дітей знає, що батько не має жодної можливості постійно проживати з дітьми через проходження військової служби на сході України, проте залишила дітей проживати самостійно, без батьківського нагляду. Судом не враховано що позбавлення прав матері забезпечить права батька у повній мірі вирішувати питання виховання, місця проживання, соціального забезпечення дітей, подальшого проходження ним військової служби, що прямо впливає на інтереси дітей, які внаслідок призову батька на військову службу та бездіяльність матері залишилися фактично без батьківського піклування.

В засідання апеляційного суду апелянт та його представник підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.

Представник органу опіки та піклування підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, будучи повідомленою про розгляд справи.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим рішення суду слід скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Так, встановлено, що сторони є батьками неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач ОСОБА_1 та відповідачка не перебували в зареєстрованому шлюбі, проте мали фактичні шлюбні відносини, були зареєстровані і проживали однією сім`єю в житловому будинку позивача по АДРЕСА_1 , за цією ж адресою зареєстровані і проживають неповнолітні діти сторін, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

У травні 2023 року відповідачка ОСОБА_2 (на той час ОСОБА_2 ), зібрала речі та залишили своє постійне місце проживання по АДРЕСА_1 , повідомивши дітям про те, що буде проживати з іншим чоловіком, з яким має намір укласти шлюб.

З того часу відповідачка не поверталася до свого зареєстрованого місця проживання, і не навідувала дітей за їх місцем проживання.

На час пред`явлення позову донька сторін ОСОБА_4 навчалася у 8-му класі Гулівецького ліцею, а син ОСОБА_3 - в 11 класі ліцею. Згідно довідок ОСОБА_7 ліцею матір дітей з сім`єю не проживає, протягом останніх двох років не цікавилася навчанням та успіхами дітей, на батьківські збори не з`являлася, не реагувала на телефонні дзвінки класних керівників, не приділяла уваги належному вихованню дочки.

Рішенням виконавчого комітету Білогірської селищної ради як органу опіки та піклування № 142 від 16.08.2024 року затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_8 щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Наведене підтверджується матеріалами справи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, позивачем не надано належних та допустимих доказів ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх обов`язків щодо виховання неповнолітніх дітей, а також, що таке рішення відповідатиме інтересам дітей.

З цим висновком суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується, зважаючи на таке.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

За частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно зі статтями 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має один з батьків (стаття 165 СК України).

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

В суді першої інстанції відповідачка ОСОБА_2 визнала, що залишила дітей проживати самих в будинку позивача, тоді як їх батько як військовослужбовець захищав країну від російської агресії, не провідувала та не цікавилася їхнім життям, посилаючись на створення нової сім`ї. Також стверджувала, що не має змоги забезпечувати дітей матеріально, займатися дітьми, виховувати їх, оскільки у неї інші обов`язки, народилася дитина.

Неповнолітні діти, залишені відповідачкою у травні 2023 року, близько півтора роки були вимушені самостійно забезпечувати свої базові потреби - самостійно готували собі їжу, здійснювали пічне опалення будинку, організовували свій побут та навчання у школі. (При цьому відповідачка проживала в сусідньому селі Соснівка, що знаходиться за 3 км від місця проживання дітей).

У зв`язку з цими обставинами наказом служби у справах дітей Білогірської селищної ради №72/2024-н/о від 26.07.2024 року дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , взято на облік як таких, що потрапили у складні життєві обставини.

Вказані обставини цілком свідчать про те, що ОСОБА_2 без поважних причин свідомо самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків щодо сина ОСОБА_9 та дочки ОСОБА_10 , залишивши дітей без батьківського нагляду та піклування в складних життєвих обставинах, поставила під загрозу їхню безпеку та здоров`я, психологічне благополуччя.

Крім цього, рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 25 липня 2024 року у справі №669/510/24 за заявою ОСОБА_1 встановлено факт самостійного виховання та утримання батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , своїх неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд при розгляді вказаної справи встановив, що ОСОБА_11 (матір дітей) участі у вихованні та утриманні дітей не бере, що не враховано судом першої інстанції відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України.

Наведене цілком спростовує висновок суду першої інстанції про недоведеність винної умисної поведінки відповідачки та факту її злісного ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей.

ОСОБА_2 в суді першої інстанції не заперечувала проти позбавлення її батьківських прав і не висловлювала намір змінити своє ставлення до виконання батьківських обов`язків щодо дітей, що ставить під сумнів доцільність та реальну дієвість попередження її про необхідність зміни ставлення до виховання нею дітей.

Апеляційний суд відповідно до ст. 171 СК України заслухав думку дітей з питання, що вирішується судом. Так, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтримали заявлені вимоги щодо позбавлення матері ОСОБА_2 батьківських прав щодо них. Пояснили, що мама їх залишила самих у травні 2023 року, пояснивши це наміром проживати однією сім`єю з іншим чоловіком. За цей час вона жодного разу не провідала їх, не цікавилася їхнім життям, не дбала та не піклувалася про них. ОСОБА_9 телефонувала декілька разів за весь цей час, доньці - дещо частіше, проте не виявляла справжнього інтересу до них і їхнього життя, материнської любові та турботи.

З врахуванням наведеного суд першої інстанції не дав належної оцінки висновку органу опіки та піклування, і безпідставно відхилив його як недостатньо необґрунтований.

Зібрані у справі докази цілком підтверджують факт свідомого злісного ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей сина ОСОБА_9 та дочки ОСОБА_10 , залишення нею дітей без батьківського нагляду та піклування, в складних життєвих обставинах, що створювало загрозу їх безпеці, фізичному та психологічному здоров`ю.

Зважаючи на виключні обставини цієї справи, а також відсутність щонайменшого наміру у ОСОБА_2 змінити своє ставлення до виконання батьківських обов`язків щодо дітей, апеляційний суд вбачає наявність підстав для застосування до відповідачки такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав щодо сина ОСОБА_9 та доньки ОСОБА_10 .

При цьому таке рішення цілком відповідатиме інтересам дітей, оскільки дозволить батькові одноосібно вирішувати усі питання правового та організаційного характеру щодо дітей (зважаючи на відсутність відомостей про фактичне місце проживання їх матері на цей час), а також позбавить відповідачку прав, що ґрунтуються на її родинних відносинах з дітьми.

За цих обставин оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача понесені ним судові витрати за подачу позову та апеляційної скарги в сумі 3028 грн. (1211,20 грн+1816,80 грн).

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 26 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 3028 грн. понесених судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31 грудня 2024 року.

Судді Л.М. Грох

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк