Постанова

від 16.12.2024 по справі 756/11104/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/17270/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 756/11104/24

16 грудня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Левенця Б.Б.

при секретарі - Уляницькій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року, постановлену під головуванням судді Ткач М.М., у цивільній справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-1», Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця», Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації»), треті особи: ОСОБА_3 , Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», про визнання недійсними договорів про участь у фонді фінансування будівництва, про визнання недійсними та скасування наказів, скасування свідоцтв про право власності, визнання недійсними актів приймання-передачі, скасування державної реєстрації з одночасним припиненням речових прав на нерухоме майно, зобов`язання відновлення становища, що існувало до порушення та заборону вчиняти певні дії,-

в с т а н о в и в:

У вересні 2024 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-1», Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця», Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації»), треті особи: ОСОБА_3 , Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», у якому просив суд: визнати недійсними договори про участь у фонді фінансування будівництва «Столиця-1» виду А, укладених між ТОВ КБ «Столиця» та ОСОБА_2 № 1331029 від 06.11.2006 та № 1331030 від 24.11.2006; визнати недійсним та скасувати накази головного управління житлового забезпечення м.Києва про оформлення права власності нерухомого майна за ОСОБА_2 № 1105/С/КІ від 14.07.2009 та № 582-С/КІ від 14.04.2009; скасувати свідоцтво про право власності CAС №785702 , видане Головним управлінням житлового забезпечення м.Києва про те, що квартира АДРЕСА_1 дійсно належить ОСОБА_2 ; скасувати свідоцтво про право власності CAС №435547 , видане Головним управлінням житлового забезпечення м.Києва про те, що квартира АДРЕСА_2 , дійсно належить ОСОБА_2 ; визнати недійсним акт прийому-передачі об`єкту інвестування - квартири № 29 від 03.12.2008 за підписом ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» в особі директора Бабича В.П. та ОСОБА_2 ; визнати недійсним акт прийому-передачі об`єкту інвестування - квартира № 30 від 03.12.2008 за підписом ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» ОСОБА_5 та ОСОБА_2 ; скасувати державну реєстрацію прав з одночасним припиненням речових прав на нерухоме майно - квартири № 29 та АДРЕСА_2 , які належать ОСОБА_2 ; зобов`язати ОСОБА_2 відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом приведення квартир № 29 та № 30 , місць загального користування та частин майна, яке перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку поза межами власності ОСОБА_2 , в яких ним були виконані певні види робіт, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 ; заборонити ОСОБА_2 проводити будь-які будівельні роботи в місцях загального користування та в частині майна, що перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_5 .

Одночасно з позовом ОСОБА_4 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам знаходитись та користуватися квартирами АДРЕСА_2 .

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-1», Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця», Департамента будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації»), треті особи: ОСОБА_3 , Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», про визнання недійсними договорів про участь у фонді фінансування будівництва, про визнання недійсними та скасування наказів, скасування свідоцтв про право власності, визнання недійсними актів приймання-передачі, скасування державної реєстрації з одночасним припиненням речових прав на нерухоме майно, зобов`язання відновлення становища, що існувало до порушення та заборону вчиняти певні дії, відмовлено.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) та будь-яким іншим особам знаходитись та користуватись квартирами №29 та АДРЕСА_2 .

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є незаконною та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в квартирах №29 та №30 в значному обсязі демонтовані перекриття, несучі стіни, в тому числі, в районі лоджій, а саме: на примиканні міжповерхових перекриттів приміщень в квартирі та лоджії, що може призвести до зсуву, просідання перекриття та руйнування лоджії, дані об`єкти нерухомості - квартири №29 та №30 становлять загрозу та є аварійними.

Даний факт підтверджується першим пунктом, четвертого питання висновку експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження від 20.09.2021 року за №103-БТ, яким встановлено: в квартирах №29 та №30 відповідно ДСТУ-Н Б В.1.2-18:2016 стан конструкцій відноситься до стану IV - аварійний.

При цьому необхідно виводити людей із зони можливого обвалення, виконувати негайне розвантаження, вживати інших заходів безпеки.

В межах проведеного дослідження технічний стан квартир №29 та №30 і будинок в цілому відноситься достану будівлі (споруди) IV -аварійний. Будинок визнано аварійний із-за аварійних квартир №29 та №30 .

Отже, на переконання позивача, існує необхідність, вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам знаходитись та користуватись квартирами №29 та №30 задля охорони та збереження цих квартир та будинку АДРЕСА_5 , безпеки людей, які проживають в цьому будинку і не тільки.

Невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи навіть унеможливити не тільки виконання рішення суду, а й мати наслідки - втрати життя.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_4 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Нікітін Олег Станіславович заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Представники відповідачів Приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-1», Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця», Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації») та треті особи: ОСОБА_3 , представник Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» в судове засідання не з?явились. Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції повідомлялись у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності Приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-1», Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця», Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації»), третіх осіб: ОСОБА_3 , Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації».

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Нікітіна Олега Станіславовича, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із направлених до суду апеляційної інстанції виділених матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-1», Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця», Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації»), треті особи: ОСОБА_3 , Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації».

Матеріально-правова вимога позивача ОСОБА_1 до відповідачів щодо якої він просить ухвалити рішення зводиться до визнання недійсними договорів про участь у фонді фінансування будівництва «Столиця-1» виду А, укладених між ТОВ КБ «Столиця» та ОСОБА_2 № 1331029 від 06.11.2006 року та № 1331030 від 24.11.2006 року; визнаня недійсним та скасування наказу Головного управління житлового забезпечення м.Києва про оформлення права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 № 1105/С/КІ від 14.07.2009 року та № 582-С/КІ від 14.04.2009 року; скасування свідоцтва про право власності CA С №785702 , виданого Головним управлінням житлового забезпечення м.Києва про те, що квартира АДРЕСА_1 дійсно належить ОСОБА_2 ; скасування свідоцтва про право власності CAС №435547 , виданого Головним управлінням житлового забезпечення м.Києва про те, що квартира АДРЕСА_2 , дійсно належить ОСОБА_2 ; визнання недійсним актаприйому-передачі об`єкту інвестування - квартири № 29 від 03.12.2008 року за підписом ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» в особі директора Бабича В.П. та ОСОБА_2 ; визнання недійсним актаприйому-передачі об`єкту інвестування - квартири № 30 від 03.12.2008 року за підписом ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» ОСОБА_5 та ОСОБА_2 ; скасування державної реєстрації прав з одночасним припиненням речових прав на нерухоме майно - квартири № 29 та АДРЕСА_2 , які належать ОСОБА_2 ; зобов`язання ОСОБА_2 відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом приведення квартир № 29 та № 30 , місць загального користування та частин майна, яке перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку поза межами власності ОСОБА_2 , в яких ним були виконані певні види робіт, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 ; заборонити ОСОБА_2 проводити будь-які будівельні роботи в місцях загального користування та в частині майна, що перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_5 .

Одночасно із позовом ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам знаходитись та користуватися квартирами № 29 та АДРЕСА_2 .

Вимоги заяви обгрунтовані тим, що висновком експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження від 20.09.2021 року встановлено багато фактів незаконного втручання в несучі конструкції та у вентиляційні системи житлового багатоповерхового будинку, встановлення додаткового інженерного обладнання цих квартир в місцях загального користування, внесення змін до фасаду будинку, порушення прав співвласників багатоквартирного будинку в процесі виконання комплексу будівельних робіт в квартирах №29 та №30 ОСОБА_2 . Проведення таких будівельних робіт потребуєвідповідних дозвільних документів, розроблення відповідної проектної документації, що дає право на їх виконання і після закінчення яких квартири №29 та №30 підлягають окремому прийняттю в експлуатацію. Несучі конструкції, інженерні і вентиляційні системи, фасад будинку, коридор на 9 поверсі, технічний поверх, дах будинку є спільним майном багатоквартирного будинку, що призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку, неправомірні дії відповідача щодо спільного майна, не тільки порушили права співвласників багатоквартирного будинку, а й поставили їх життя під загрозу. Так, виходячи із факту, що в квартирах №29 та №30 в значному обсязі демонтовані перекриття, несучі стіни, в тому числі, в районі лоджій, а саме: на примиканні міжповерхових перекриттів приміщень в квартирі та лоджії, що може призвести до зсуву, просідання перекриття та руйнування лоджії, квартири №29 та №30 становлять загрозу та є аварійними. При цьому зазначає, що необхідно виводити людей із зони можливого обвалення, виконувати негайне розвантаження, вживати інших заходів безпеки. Потребують негайномго відновленню квартири №29 та №30 у відповідності з робочою документацією на будинок. В межах проведеного дослідження технічний стан квартир №29 та №30 і будинок в цілому відноситься до стану будівлі (споруди) IV -аварійний. Будинок визнано аварійний із-за аварійних квартир №29 та №30 . Задля відновлення становища, яке існувало до порушення, відповідно до висновку експерта, ОСОБА_2 має здійснити ряд робіт.

Таким чином,існує необхідність вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам знаходитись в квартирах та користуватись квартирами №29 та №30 задля охорони та збереження цих квартир та будинку АДРЕСА_5 , безпеки людей, які проживають у цьому будинку і не тільки. А невжиття таких заходів може істотно ускладнить чи навіть унеможливити не тільки виконання рішення, а й мати наслідки втрати життя.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову,суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що обраний позивачем захід забезпечення позову є фактично тотожним заявленим позовним вимогам та накладе на відповідача більші зобов`язання, які фактично позбавляють його права на користування своєю власністю до вирішення спору по суті.

Застосування такого заходу забезпечення позову є неможливим, оскільки таке забезпечення призводить до фактичного вирішення позову шляхом його задоволення без розгляду справи по суті.

Крім того, заява не містить обґрунтувань чим саме не вжиття таких заходів забезпечення позову утруднить виконання можливого рішення у справі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частина друга статті 149 ЦПК України).

У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема забороною вчиняти певні дії.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частини третя, десята статті 150 ЦПК України).

Отже, тотожність позовних вимог заходам забезпечення позову має наслідком відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 727/3757/21 (провадження № 61-10529св21), від 22 вересня 2021 року у справі № 752/24015/20 (провадження № 61-6265св21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20)).

Розглядаючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції врахував зазначені положення закону та надав належну оцінку доводам заяви позивача про забезпечення позову.

Судом першої інстанції враховано, що предметом позову у даній цивільній справі є: визнання недійсними договорів про участь у фонді фінансування будівництва, про визнання недійсними та скасування наказів, скасування свідоцтв про право власності, визнання недійсними актів приймання-передачі, скасування державної реєстрації з одночасним припиненням речових прав на нерухоме майно квартири № 29 та АДРЕСА_2 , які належать ОСОБА_2 ; зобов`язання ОСОБА_2 відновити становища, що існувало до порушення та заборону вчиняти певні дії.

При цьому позивач просить забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам знаходитись та користуватись квартирами №29 та АДРЕСА_2 .

Разом із цим, заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили захист прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі. Саме лише посилання в заяві на можливість утруднення виконання рішення у випадку задоволення позову судом, без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Крім того, колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду справи по суті і не вирішується судом під час розгляду заяви про забезпечення позову, що узгоджується з висновками Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, які викладено у постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, який при вирішенні питання про забезпечення позову у межах вимог чинного ЦПК України здійснив належну оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності і обґрунтованості заявлених вимог щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірність ускладнення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів, та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для забезпечення позову у цій справі у визначений позивачем спосіб.

Отже, суд першої інстанції здійснив оцінку доводів позивача щодо необхідності, на його думку, вжиття відповідних заходів, з`ясував співмірність виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач, позовним вимогам, оцінив рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог й, відповідно, належним чином обґрунтував відсутність підстав для вжиття таких заходів.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що існує необхідність вжиття заходів забезпечення позову у визначений ним спосіб, оскільки в квартирах №29 та №30 , що належать відповідачу ОСОБА_2 , в значному обсязі демонтовані перекриття, несучі стіни, що може призвести до зсуву, просідання перекриття та руйнування лоджії, дані об`єкти нерухомості - квартири №29 та №30 становлять загрозу та являються аварійними не впливають на правильність висновків суду першої інстанції в частині вирішення питання про забезпечення позову і не дають підстав вважати, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, з огляду на таке.

Враховуючи положеннястатті 150 ЦПК України, суд під час вирішення питання про забезпечення позовуобґрунтованість позову не досліджує, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Водночас, доводи, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо вжиття вказаних вище заходів забезпечення позову є аналогічними тим, що зазначені ним в позові і їх перевірка судом фактично призведе до вирішення цього спору по суті, а не до встановлення підстав для застосування інституту забезпечення позову в цій справі.

Саме за наслідками розгляду справи суд на підставі всебічної оцінки доказів, пояснення сторін повинен зробити висновок, зокрема, в частині правомірності чи неправомірністі виконання певних видів будівельних робіт в квартирах №29 та №30 , що належать відповідачу ОСОБА_2 .

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 149, 150, 153, 263 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, надав правильну правову оцінку заявленим стороною позивача ризикам утруднення чи неможливості виконання можливого рішення суду про задоволення позову, вірно оцінив співмірність вимог заяви про забезпечення позову із позовними вимогами позову ОСОБА_1 , й дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам знаходитись та користуватися квартирами № 29 та АДРЕСА_2 .

Колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими підстави та мотиви ухвали суду першої інстанції для відмови у забезпеченні позову і відхиляє доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 про те, що оскаржувана ухвала постановлена без належної оцінки наданих заявником доказів та їх належного обґрунтування.

Отже, доводи апеляційної скарги позивача, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що ухвала Оболонського районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування немає, а тому апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги не відшкодовуються та покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий Судді: