Рішення

від 23.12.2024 по справі 132/3092/24

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/3092/24

Провадження № 2/132/877/24

РІШЕННЯ

Іменем України

"23" грудня 2024 р. Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Павленко І.В.

при секретарі Олійник Т.В.

за участю адвоката Ференець О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Калинівка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Органу опіки та піклування виконавчого комітету Калинівської міської ради Вінницької області, про позбавлення батьківських прав та оплату додаткових витрат на дитину,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до місцевого суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Органу опіки та піклування виконавчого комітету Калинівської міської ради Вінницької області, про позбавлення батьківських прав та оплату додаткових витрат на дитину.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідач є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти. На даний час вихованням дочки займається він та його теперішня дружина ОСОБА_4 . Враховуючи байдуже ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків, долі та здоров`я неповнолітньої дочки, а також встановлений законом обов`язок батьків брати участь у додаткових витратах на дитину, позивач звернувся до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник-адвокат Ференець О.Ю., кожен зокрема, позовні вимоги підтримали з підстав наведених у позові. Крім того, представник позивача звернула увагу на ту обставину, що зі сторони сім`ї позивача не чинилися та не чиняться жодні перешкоди відповідачці ОСОБА_2 у виконанні її батьківських обов`язків. І тут ідеться саме про те, що відповідач свідомо нехтує та не вчиняє дії для налагодження контакту з дочкою навіть у телефонному режимі, не говорячи про зустрічі, та не зацікавлена в участі у житті дитини. З позовами про усунення перешкод у спілкуванні та участі у житті дитини не зверталась, як і не зверталась до органів опіки і піклування із зазначеними питаннями. Викладене, серед іншого, свідчить про ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилася, хоча про час та дату судових засідань повідомлена належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки на адресу зареєстрованого місця проживання та розміщення судом оголошення про виклик особи до суду на офіційному веб-порталі судової влади України. При цьому відповідач про причини неявки суд не повідомила, заперечень з приводу поданого позову не надала.

Уповноважений представник Органу опіки та піклування Калинівської міської ради в судове засідання також не з`явилась, проте в матеріалах справи наявна заява начальника Служби у справах дітей та сім`ї Ірини Коваль про розгляд справи за відсутності представника Служби, судове рішення просять прийняти на розгляд суду.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача. Водночас, будь-яких нових доказів або обставин по справі останнім не надано, клопотань про їх витребування/долучення тощо не заявлено.

У протилежному випадку відкладення розгляду справи без відповідних об`єктивних підстав та пошуку реальних можливостей здійснювати правосуддя, може бути розцінено як самоусунення від виконання обов`язку по здійсненню розгляду справи.

Суд враховує, що відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки суду, а й учасників справи.

Так, Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) 07.07.1989р. у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

З урахуванням завдань цивільного судочинства та розумних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність відповідача.

Згідно з ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою (ч.ч.1, 2 ст.281 ЦПК України).

За наявності існуючих умов, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України, які підтверджені наявними в справі доказами, суд приходить до висновку про проведення розгляду справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, свідка ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази по справі, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

До правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми глави 13 розділу 3 Сімейного кодексу України щодо особистих немайнових прав і обов`язків батьків та дітей.

Так, ОСОБА_1 з відповідачем по справі - ОСОБА_2 перебував в зареєстрованому шлюбі, який уклали 10.01.2000 року в виконавчому комітеті Нападівської сільської ради Калинівського району Вінницької області, за актовим записом № 1.

У шлюбі народилось двоє дітей: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого 17.08.2009 виконкомом Нападівської сільської ради Калинівського району Вінницької області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на даний час досягнув повноліття.

Починаючи з січня 2018 року з сторони разом не проживають.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 14.05.2019 у справі № 132/919/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, шлюб укладений та зареєстрований 10.01.2000 в виконавчому комітеті Нападівської сільської ради Калинівського району Вінницької області, за актовим записом № 1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 розірвано. Після розірвання шлюбу позивачу залишено прізвище « ОСОБА_7 ».

Починаючи з січня місяця 2018 року позивач ОСОБА_1 проживав однією сім`єю разом з своїми дітьми, а саме: сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_4 у будинку, власником якого є мати ОСОБА_4 - ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 .

29.06.2019 позивач ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з громадянкою ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 , виданого 29.06.2019 виконкомом Радівської сільської ради Калинівського району Вінницької області.

В шлюбі з ОСОБА_4 у них народилася спільна дитина-дочка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Крім того, у ОСОБА_4 є двоє дошлюбних дітей: син ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та син ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_3 , виданого 24.07.2023 (строк дії до 19.07.2027) Управлінням соціального захисту населення Хмільницької РВА позивач ОСОБА_1 , як батько, та ОСОБА_4 , як мати, дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мають право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей.

З моменту окремого проживання ОСОБА_1 з відповідачем ОСОБА_2 , тобто з 2018 року, остання ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини ОСОБА_3 та забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти, свідомо та умисно не здійснює батьківських прав, що з огляду на приписи пункту 2 частини першої статті 164 СК України є підставою для позбавлення матері ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з огляду на таке.

За весь період окремого проживання відповідача від дочки ОСОБА_12 , відповідач жодним чином не приймала участі у житті дитини, протягом тривалого часу, а саме з січня 2018 року не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідне харчування, медичний догляд, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отамання нею освіти.

Крім того, відповідач, переслідуючи свої особисті інтереси, всупереч інтересам дитини, вкрай негативно впливає на її психоемоційний стан. Неповнолітня ОСОБА_12 завжди прагнула до спілкування з матір`ю, проте остання завжди їй повторювала, що не бажає спілкуватися з дочкою, що робила свідомо. Такі слова матері пригнічували дитину та змішували страждати. Внаслідок таких слів матері неповнолітня ОСОБА_12 не бажає спілкуватись та бачитись із матір`ю, неодноразово у сімейному колі піднімала питання щодо позбавлення матір батьківських прав відносно неї, оскільки її вихованням займається позивач та його теперішня дружина.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства», далі - Закон).

Згідно з частиною першою статті 8 Закону кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону).

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України, пунктом 2 якої визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав як винятковий захід є істотним правовим наслідком як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно з частиною першою статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Факт ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини ОСОБА_3 та забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти, свідомого та умисного не здійснення батьківських прав матір`ю ОСОБА_2 підтверджується наступними доказами: посвідченням серія НОМЕР_3 , виданого 24.07.2023 (строк дії до 19.07.2027) Управлінням соціального захисту населення Хмільницької РВА на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей; заявою ОСОБА_13 , довідкою № 338 від 19.09.2024 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої Калинівською міською радою; актом обстеження матеріально-побутових умов № 339, виданого Радівським старостинським округом Калинівської міської ради 19.09.2024; характеристикою на дитину ОСОБА_3 , виданої ліцеєм с. Радівка Калинівської міської ради; довідкою № 61, виданою 19.09.2024 директором ліцею с. Радівка Калинівської міської ради; заявою ОСОБА_4 , справжність підпису якої засвідчено приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Дудар К.Д. 20.09.2024 та зареєстровано в реєстрі за № 3955.

Так, СК України (ст. 171), Закон України «Про охорону дитинства (ст. 9), Конвенція про права дитини від 20.11.1989 року та інші нормативно-правові акти гарантують дитині право бути вислуханою під час судових чи адміністративних розглядів з питань, що стосуються її особисто у разі, коли вона досягла такого рівня розвитку, що дозволяє їй сформулювати власні погляди та висловити їх (в кожній справі суддя приймає рішення щодо цього питання враховуючи індивідуальні об`єктивні та суб`єктивні фактори).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла п`ятнадцятирічного віку, тобто досягла такого рівня розвитку, що дозволяє їй сформулювати власні погляди та висловити їх при прийнятті рішень, що стосуються її життя, зокрема, при вирішенні між батьками спору про позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

У постанові від 08.12.2021 року у справі № 311/563/20 (провадження № 61-14656св21) Верховний Суд зазначив, що тлумачення частини другої статті 171 СК України свідчить, що нею передбачені випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов`язково. До таких випадків належать: вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її виховання (стаття 159 СК України); вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її місця проживання (стаття 161 СК України); вирішення спору про позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України); вирішення спору про поновлення батьківських прав (стаття 169 СК України); вирішення спору щодо управління її майном (стаття 177 СК України).

Суд має враховувати висловлену думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання позбавлення батьківських прав. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (постанова Верховного Суду від 20.09.2021 року у справі № 350/1696/19 (провадження № 61-19589св20).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , показала, що її мати ОСОБА_2 з нею не спілкується взагалі. Останній раз вона спілкувалася з мамою в телефонному режимі приблизно рік тому. Вона сама неодноразово ініціювала спілкування з матір`ю, але мати говорила, що не бажає з нею спілкуватися. Вона не бажає спілкуватися з матір`ю, її місце перебування на даний час її також невідомо. Мама ніколи не робила їй подарунків та не цікавилась її потребами. Своєю матір`ю вона вважає теперішню дружину батька- ОСОБА_4 , яка і виконує батьківські обов`язки по її вихованню.

Орган опіки та піклування Калинівської міської ради надав висновок № 03-15/1733 від 15.11.2024 про доцільність позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загально визнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

На підставі наданих суду доказів суд приходить до висновку, що відповідач впродовж тривалого часу ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків і не піклується про фізичний і духовний розвиток неповнолітньої дочки, не виявляє турботи та інтересу до її життя та здоров`я, не відвідує її за місцем проживання, не надає підтримки, в тому числі матеріальної, не створює належних житлово-побутових та санітарно-гігієнічних умов для проживання дитини.

Таку поведінку матері суд розцінює як винну поведінку та свідоме нехтування своїми обов`язками з виховання неповнолітньої дочки, байдужість до його долі.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, дають суду підстави вважати, що відповідач ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, своєю винною поведінкою ухиляється від встановленого ст. 150 Сімейного Кодексу України обов`язку щодо виховання своєї дочки, піклування про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, а тому відповідно до ст.164 Сімейного Кодексу України, суд приходить до висновку, що до відповідача ОСОБА_2 слід застосувати крайній захід впливу-позбавлення батьківських прав та позбавити її батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідатиме забезпеченню найкращих інтересів дитини.

При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що в судовому засідання не встановлено обставин, що зі сторони позивача чинилися та чиняться будь-які перешкоди відповідачу ОСОБА_2 у виконанні її батьківських обов`язків. З позовами про усунення перешкод у спілкуванні та участі у житті дитини відповідач не зверталась, як і не зверталась до органів опіки і піклування із зазначеними питаннями, зазначений факт в судовому засіданні також підтвердила представник органу опіки та піклування Калинівської міської ради.

Щодо позовної вимоги про стягнення додаткових витрат на дитину, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як зазначено позивачем є загальновідомим фактом, який не потребує доказуванню, що Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, в Україні було введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом на сьогодні.

Через часте увімкнення сигналу «Повітряна тривога» діти по закінченню сигналу «Повітряна тривога» навчаються онлайн (зазначений факт також є загальновідомим та не потребує доказування ст. 82 ЦПК України).

У зв`язку з розвитком здібностей дитини у сфері навчання та здобуття ОСОБА_12 повної загальної середньої освіти позивач поніс додаткові витрати на дитину, а саме в розмірі 860 грн на придбання старт фона. Загальна вартість старт фона становить 2799 грн, проте сума знижки становила 1939 грн, тому додаткові витрати на ОСОБА_12 позивач поніс в розмірі 860 грн, що підтверджується чеком торгівельної марки «ОТАК» № 376207420231026122553 від 26.10.2023.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами першою-третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами.

Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними у кожному конкретному випадку.

Відповідно до частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз указаних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу, тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними, так і позитивними фактами. Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Виходячи з вимог закону та обставин справи, суд вважає, що позовні вимоги в частині разового понесення відповідачем додаткових витрат пов`язані саме із навчання та здобуттям ОСОБА_12 повної загальної середньої освіти та підлягають задоволенню.

Враховуючи прийняте судом рішення та на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за позовну вимогу про позбавлення батьківських прав в розмірі 1211,20 грн.

Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн за позовну вимогу про стягнення додаткових витрат на дитину підлягають стягненню з відповідача в дохід держави, оскільки позивач від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях у справі про оплату додаткових витрат на дитину звільнений на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19, 150, 164, 165, 166, 169, 185 СК України, ст.ст.12, 80, 81, 137, 141, 259, 268, 280, 281-282, 284, 354 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Роз`яснити ОСОБА_2 , що вона не позбавлена права звернутися до суду із позовом про поновлення батьківських прав в порядку, передбаченому ст.169 СК України, у разі зміни її поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Стягнути разово з ОСОБА_2 фактично понесені додаткові витрати на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 430 (чотириста тридцять) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1211,20 грн судових витрат по сплаті судового збору за позовну вимогу про оплату додаткових витрат на дитину.

Повний текст судового рішення складено 26.12.2024.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ст.284 ЦПК України.

СУДДЯ І.В. Павленко