Рішення

від 31.12.2024 по справі 140/10478/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 грудня 2024 року ЛуцькСправа № 140/10478/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Євроімпорт Груп до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Євроімпорт Груп звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000288/2 від 10.09.2024 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення про коригування митної вартості товарів відповідач прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та в порушення положень Митного кодексу України митний орган не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових митної вартості.

Позивач зазначає, що декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну товару.

Натомість, зазначені митницею у повідомленні декларанту та у рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

З наведених підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 01.10.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності:

відповідно рахунка-фактури від 06.09.2024 №363479 вартість товару становить 4223,4 євро, зазначені умов оплати - 100% передоплата, що суперечить сумі, зазначеній в банківському платіжному документі від 04.09.2024 №223 - 4200 євро;

відповідно гр.23 автотранспортної накладної від 06.09.2024 №363479 перевізником є SILVERTRANS LTD, що суперечить перевізнику, зазначеному в рахунку на оплату від 10.09.2024 №997 - ТОВ "ВІТАМ Україна";

згідно пакувального листа від 06.09.2024 №363479 вага товару брутто становить 21645кг, що суперечить вазі брутто, зазначеній в заявці на перевезення від 05.09.2024 №EMG2 - 21500 кг;

згідно довідки про транспортні послуги від 15.08.2024 №EMG150824 витрати на транспортування по маршруту Rheda-Wiedenbruck_(Germany) - кордон України становить 55000 грн. Відстань даного маршруту орієнтовно 1329 км; транспортні витрати становлять 41,38 грн/км (55000/1329). Згідно вищезазначеного документа вартість транспортування по маршруту п/п Ягодин - Київ становить 30000грн, відстань даного маршруту орієнтовно 509 км, що в перерахунку 58,94 грн/км (30000/509).

Виявлені розбіжності у поданих до митного оформлення документах могли бути усунуті витребуваними митницею документами або ж додатково пояснені, проте відмова декларанта засвідчила відсутність зацікавленості останнього у доведенні заявленого розміру митної вартості товару. Таким чином, декларантом не було усунуто чи спростовано зазначені митним органом неточності та розбіжності щодо числових значень складових заявленої митної вартості.

Вважає, що оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості.

Представником відповідача разом із відзивом на позовну заяву було подано клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного провадження у судовому засіданні із викликом (повідомленням) сторін.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 в задоволенні клопотання представника Волинської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Євроімпорт Груп до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, відмовлено.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 16.02.2024 між Tonnies Lebesmittel GmbhCo KG (продавець) та ТзОВ Євроімпорт Груп (покупець) укладено контракт №051187, відповідно до пункту 1.1. якого продавець продає, а покупець купує м`ясні продукти та продукти птиці в асортименті (іменовані надалі - товар), що обумовлено кількістю, цінами та умовами поставки вказаними окремо в інвойсах та можливих додатках до договору, які є невід`ємною частиною цього договору та завіряються печатками та підписами сторін.

ТОВ Євроімпорт Груп у відділі митного оформлення №1 митного поста Луцьк Волинської митниці за митною декларацією (далі МД) №24UA205140057449U1 від 10.09.2024 здійснювалось митне оформлення партії товару, що надійшла згідно інвойсу №363479 від 06.09.2024, а саме: 21 645,00 кг нетто свинячої печінки замороженої (код УКТЗЕД 0206410000).

Відповідно до зазначеного у графі 44 згаданої митної декларації до митного оформлення уповноваженою особою декларанта було подано зокрема такі документи: сертифікат якості №б/н від 06.09.2024; рахунок-фактуру (комерційний інвойс) №363479 від 06.09.2024; рахунок-проформа №051187 від 07.08.2024; міжнародну автотранспортну накладну (CMR) №363479 від 06.09.2024; міжнародний ветеринарний сертифікат №060924/363479 від 06.09.2024; платіжне доручення, що стосується товару №223 від 04.09.2024; рахунок на сплату за послуги перевезення №997 від 10.09.2024; довідка про транспортні витрати №EMG2 від 10.09.2024; заявка №EMG2 від 05.09.2024 на надання транспортно-експедиційних послуг до договору №EMG15082024 від 15.08.2024, прайс-лист №б/н від 09.08.2024; висновок ДЗІ №2-1/1192 від 09.09.2024; зовнішньоекономічний контракт №051187 від 16.02.2024; Додаток №1 від 23.08.2024 до договору купівлі-продажу №051187 від 16.02.2024; договір транспортного експедирування №EMG від 15.08.2024; експортна декларація №24DE835640499170B3 від 06.08.2024; декларацію країни відправлення №363479 від 06.09.2024; Пакінг лист від 06.09.2024; оборотно-сальдова відомість по рахунку 3712 за 01.01.2024-10.09.2024 по контракту 051187 від 16.02.2024; картка рахунку 3712 за період 01.01.2024-10.09.2024; накладна на відвантаження товару 151574; підтвердження готовності товару до відправки (роздруківка email).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту вказано на розбіжності у документах:

відповідно рахунка-фактури від 06.09.2024 №363479 вартість товару становить 4223,4 євро, зазначені умов оплати - 100% передоплата, що суперечить сумі, зазначеній в банківському платіжному документі від 04.09.2024 №223 - 4200 євро;

відповідно гр.23 автотранспортної накладної від 06.09.2024 №363479 перевізником є SILVERTRANS LTD, що суперечить перевізнику, зазначеному в рахунку на оплату від 10.09.2024 №997 - ТОВ ВІТАМ Україна;

згідно пакувального листа від 06.09.2024 №363479 вага товару брутто становить 21645кг, що суперечить вазі брутто, зазначеній в заявці на перевезення від 05.09.2024 №EMG2 - 21500 кг;

згідно довідки про транспортні послуги від 15.08.2024 №EMG150824 витрати на транспортування по маршруту Rheda-Wiedenbruck_(Germany) - кордон України становить 55000 грн. Відстань даного маршруту орієнтовно 1329 км; транспортні витрати становлять 41,38 грн/км (55000/1329). Згідно вищезазначеного документа вартість транспортування по маршруту п/п Ягодин - Київ становить 30000грн, відстань даного маршруту орієнтовно 509 км, що в перерахунку 58,94 грн/км (30000/509).

Зважаючи на вказане, інспектором митниці направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання у 10-ти денний термін наступних додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості:

виписку з бухгалтерської документації;

банківський платіжний документ, що підтверджує вартість товару;

транспортні документи;

страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

ТОВ ЄВРОІМПОРТ ГРУП на запит митного органу листом від 11.09.2024 вих. №1109/1 було надано додаткові документи та пояснення, а саме додано: заявку на поставку товару від 07.08.2024 в довільній формі (роздруківка з ел. пошти); інформаційний лист ТОВ «Вітам Україна» від 11.09.2024 вих. №140330/1; договір № ВН-220 від 09.11.2018.

11.09.2024 митним органом за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості вказаного товару було надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів №UA205140/2024/002391 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000288/2 від 10.09.2024.

В графі 33 згаданого вище рішення зазначено, що митну вартість за МД №24UA205140057449U1 від 10.09.2024 не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно статті 64 МК України на підставі цінової інформації наявної в митного органу в ЄАІС. Рівень митної вартості становить по товару на рівні 0,65 дол. США/кг (0,5933 євро/кг) за МД №UA2051402/2024/050352 від 12.08.2024.

ТОВ Євроімпорт Груп не погоджуючись із рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів, однак маючи комерційну необхідність в подальшому продажу такого товару на території України вимушене було скористатись процедурою, що передбачена ч.7 статті 55 Митного кодексу України та випустити вказаний товар у вільний обіг шляхом надання забезпечення сплати митних платежів з урахуванням митної вартості, що визначена згідно рішення про коригування митної вартості на строк 90 днів з дня випуску товарів, у зв`язку з чим зазначений товар було оформлено згідно МД №24UA205140057739U9 від 11.09.2024.

Позивач, не погоджуючись із прийнятим рішенням про коригування митної вартості товарів звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою-третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами першою - п`ятою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин першої-третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2)неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частин першої, другої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Разом з тим, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару свинячої печінки замороженої, за основним методом (за ціною договору (контракту).

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

Зокрема, були подані наступні документи: сертифікат якості №б/н від 06.09.2024; рахунок-фактуру (комерційний інвойс) №363479 від 06.09.2024; рахунок-проформа №051187 від 07.08.2024; міжнародну автотранспортну накладну (CMR) №363479 від 06.09.2024; міжнародний ветеринарний сертифікат №060924/363479 від 06.09.2024; платіжне доручення, що стосується товару №223 від 04.09.2024; рахунок на сплату за послуги перевезення №997 від 10.09.2024; довідка про транспортні витрати №EMG2 від 10.09.2024; заявка №EMG2 від 05.09.2024 на надання транспортно-експедиційних послуг до договору №EMG15082024 від 15.08.2024, прайс-лист №б/н від 09.08.2024; висновок ДЗІ №2-1/1192 від 09.09.2024; зовнішньоекономічний контракт №051187 від 16.02.2024; Додаток №1 від 23.08.2024 до договору купівлі-продажу №051187 від 16.02.2024; договір транспортного експедирування №EMG від 15.08.2024; експортна декларація №24DE835640499170B3 від 06.08.2024; декларацію країни відправлення №363479 від 06.09.2024; Пакінг лист від 06.09.2024; оборотно-сальдова відомість по рахунку 3712 за 01.01.2024-10.09.2024 по контракту 051187 від 16.02.2024; картка рахунку 3712 за період 01.01.2024-10.09.2024; накладна на відвантаження товару 151574; підтвердження готовності товару до відправки (роздруківка email).

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так, контрактом №051187 від 16.02.2024, укладеному між Tonnies Lebesmittel GmbhCo KG та ТОВ Євроімпорт Груп відповідно до п. 1.1, п. 1.2, п. 2.2, п. 2.3 п. 4.4, п. 5.2, продавець продає, а покупець купує м`ясні продукти та продукти птиці в асортименті, що обумовлено кількістю, цінами та умовами поставки вказаними окремо в інвойсах.

Відправник товару за цим договором вказується в товаросупровідних документах на кожну окрему партію товару. Продавець поставляє (передає)товар (партію товару) покупцеві на підставі заявки. Заявка на товар оформляється покупцем у довільній письмові формі і направляється на адресу продавця за допомогою електронної пошти продавець, відповідно до отриманої від покупця заявки, оформляє проформу (інвойс) і передає його на адресу покупця електронним зв`язком. Оплата товару, що поставляється у відповідності з умовами цього договору, здійснюється в Євро на умовах 100% передплати, якщо інше не погоджено сторонами в відповідному додатку до цього договору або інвойсі. Загальна вартість товару (загальна вартість договору), що має бути поставлений за цим договором визначається як сума вартостей товару, який має бути поставлений згідно всіх інвойсів.

В оскаржуваному рішенні також зазначено, що відповідно рахунка-фактури від 06.09.2024 №363479 вартість товару становить 4223,4 Євро, зазначені умов оплати - 100% передоплата, що суперечить сумі, зазначеній в банківському платіжному документі від 04.09.2024 №223 - 4200 Євро.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання п.2.2. Контракту №051187 від 16.02.2024 ТОВ ЄВРОІМПОРТ ГРУП 07.08.2024 направило заявку складену в довільній формі на купівлю печінки свинної за ціною 0,20 євро/кг в обсязі 4 (чотири) машини та відправило її на електронну пошту менеджера «Tonnies Lebesmittel GmbhCo KG» Едуарда Бабича.

На виконання п.2.2.2 Контракту №051187 від 16.02.2024, Продавець виставив проформу-інвойс від 07.08.2024 на поставку свинячої печінки замороженої вагою 84000,00 кг на загальну вартість 16 800,00 Євро, в якому зазначив номери інвойсів на поставку замовленого товару партіями № 363478, 363479, 363480, 36348 (на чотири авто); термін поставки - серпень 2024, умови поставки - FCA-Rheda-WD, умови оплати - 100 % передплата.

04.09.2024 ТОВ ЄВРОІМПОРТ ГРУП, на виконання умов оплати зазначених в проформі-інвойсі №0511287 від 07.08.2024, сплатило в якості передоплати за товар 4200 Євро, що складає 1/4 частину (одне авто) від загальної вартості замовленого товару від 07.08.2024, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №223 від 04.09.2024, де у призначенні платежу вказано «Передплата за купівлі товару по Контракту 051187 від 16.02.2024 (проформа 051187-363479).

Різниця між сумою передоплати в розмірі 4200 Євро згідно платіжної інструкції №223 від 04.09.2024 та сумою, зазначеною в рахунку-фактурі (комерційному інвойсі) №363479 від 04.09.2024 на суму 4223,40 Євро пояснюється тим, що станом на момент здійснення передоплати за товар згідно проформи-інвойсу від 07.08.2024, точна вага товару не була відома та стала відомою лише після навантаження товару в авто згідно накладної (Deliverynote 151574) від 06.09.2024 та пакувального листа від 06.09.2024, які подавались до митного оформлення. Тобто, комерційний інвойс формується після фактичного навантаження обсягу кожної окремої партії товару відповідної номенклатури на транспортний засіб.

На підтвердження взаєморозрахунків по Контракту №051187 від 16.02.2024 та здійснених поставок по ньому для усунення будь-яких сумнівів митного органу щодо подання до митного оформлення саме того платіжного документу який стосується партії товару по інвойсу № 363479 від 06.09.2024 на суму 4223,40 Євро, в складі документів на підтвердження заявленої митної вартості товару було подано відомості бухгалтерського обліку, а саме: оборотно-сальдову відомість по рахунку 3712 за 01.01.2024-10.09.2024 та картку рахунку 3712 за січень-вересень 2024, з яких вбачається, що на момент поставки товару за вищезазначеним комерційним інвойсом існувала переплата.

Таким чином, ТОВ ЄВРОІМПОРТ ГРУП було виконано вимоги Контракту №051187 щодо здійснення 100% передоплати за товар, що передбачено п.4.4 цього Контракту, а в свою чергу Продавець поставив товар у дводенний строк після отримання передплати, що передбачено умовами п.2.2 Контракту.

Щодо того, що відповідно гр.23 автотранспортної накладної від 06.09.2024 №363479 перевізником є SILVERTRANS LTD, що суперечить перевізнику, зазначеному в рахунку на оплату від 10.09.2024 №997 - ТОВ ВІТАМ Україна, судом встановлено наступне.

ТОВ Вітам Україна у взаємовідносинах з ТОВ ЄВРОІМПОРТ ГРУП є експедитором. Відповідно до п.2.4.6 Договору №EMG150824 від 15.08.2024 транспортного експедирування, Експедитор має право залучати третіх осіб до виконання договору без погодження Клієнта. Експедитор несе відповідальність за дії третіх осіб, як за власні.

В свою чергу, відповідно до положень абз.2 ст.4 Закону України Про транспортно- експедиторську діяльність, експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Таким чином, на виконання заявки №EMG2 від 05.09.2024 на надання транспортно- експедиційних послуг до договору № EMG15082024 від 15.08.2024, ТОВ Вітам Україна залучило перевізника - ТОВ СІВЕРТРАНС SIVERTRANS LTD, який і зазначений у міжнародній автотранспортній накладній (CMR) від 06.09.2024.

Відповідний договір на перевезення, що укладений між ТОВ ВІТАМ Україна та ТОВ СІВЕРТРАНС було надано разом з поясненнями листом № 1109/1 від 11.09.2024 на запит митного органу.

При цьому, номери автотранспортних засобів, зазначені в заявці на перевезення від 05.09.2024 №EMG2 співпадають в усіх документах, що були подані до митного оформлення.

Відтак, зазначення в автотранспортній накладній перевізника SILVERTRANS LTD саме по собі не могло викликати сумнів у заявленій митній вартості імпортованого товару, адже передбачається можливість залучення експедитором перевізника, що і було зроблено в даному випадку.

Що стосується того, що згідно пакувального листа від 06.09.2024 №363479 вага товару брутто становить 21645 кг, що суперечить вазі брутто, зазначеній в заявці на перевезення від 05.09.2024 №EMG2 - 21500 кг, суд зазначає наступне.

Відповідно до Розділу 3 Договору від 15.08.2024 №EMG150824, кожне замовлення на надання послуг транспортного експедирування попередньо узгоджується між Клієнтом та Експедитором шляхом погодження заявок на перевезення вантажів.

Як вбачається із заявки на перевезення №EMG2, остання складена 05.09.2024 на виконання умов Розділу 3 договору від 15.08.2024 №EMG150824. Фактичне відвантаження товару відбулось 06.09.2024, що підтверджується накладною на відвантаження товару №151574 від 06.09.2024 та пакувальним листом від 06.09.2024 №363479.

Таким чином, різниця в вазі брутто товару в заявці на перевезення та в пакувальному листі пояснювалась тим, що фактичному відвантаженню товару на автотранспорт передувала заявка (замовлення) на надання послуг транспортного експедирування, яка узгоджується попередньо. Тобто, на момент узгодження заявки на перевезення, точна вага товару не відома.

Щодо того, що згідно довідки про транспортні послуги від 15.08.2024 №EMG150824 витрати на транспортування по маршруту Rheda-Wiedenbruck_(Germany) - кордон України становить 55000 грн. Відстань даного маршруту орієнтовно 1329 км; транспортні витрати становлять 41,38 грн/км (55000/1329). Згідно вищезазначеного документа вартість транспортування по маршруту п/п Ягодин - Київ становить 30000 грн, відстань даного маршруту орієнтовно 509 км, що в перерахунку 58,94 грн/км (30000/509). Вказане свідчить про можливе заниження транспортних витрат до кордону України та про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно складових митної вартості, судом враховано наступне.

Декларант зазначає, що відповідно до положень Цивільного кодексу України, тлумачення пункту 3 статті 3, статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових. Зокрема, свобода укладання договору; у виборі контрагента, виду договору, визначенні умов договору, форми договору. При реалізації принципу свободи договору слід враховувати вимоги ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 632 ЦКУ визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Як вбачається із положень Розділу 4 Договору від 15.08.2024 №EMG150824, ціною Договору є сума вартості усіх послуг, які надані Експедитором Клієнту та зазначаються в Заявках. Вартість послуг погоджується Сторонами в Заявках.

В Заявці на перевезення від 05.09.2024 №EMG2 Сторони погодили вартість послуг у розмірі 85000,00 грн, що відповідає рахунку на сплату за послуги перевезення №997 від 10.09.2024 та довідці про транспортні витрати № EMG2 від 10.09.2024.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, які містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору.

Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Так, митний орган не обґрунтував, яким чином витребовування додаткових документів впливають на визначення митної вартості.

Суд наголошує, що вимога про витребування додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

З урахуванням вищенаведеного, відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16 та 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Митну декларацію, цінову інформацію якої використано для коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу, відповідач суду не надав.

Крім того, суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті рішення про коригування митної вартості товару відповідач використав виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а вже наявною у митного органу ціновою інформацією. Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митниця повинна довести законність свого рішення, яке не може ґрунтуватися на припущеннях та сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від №UA205140/2024/000288/2 від 10.09.2024 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати, а позов задовольнити.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищевикладене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - ГУ ДПС у Волинській області (яким винесено протиправне рішення) необхідно стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн, який сплачений відповідно до платіжної інструкції №584 від 25.09.2024.

Щодо відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8500,00 грн, суд зазначає наступне.

Частинами першою, другою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: договір про надання правничої допомоги від 17.01.2024 року №1701/2024-01; додаток №4 від 10.09.2024 до договору про надання правничої допомоги від 17.01.2024 року №1701/2024-01; рахунок №26092024 від 26.09.2024; платіжна інструкція від 01.10.2024 №639 на суму 8500,00 грн.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справ.

Послуга щодо підписання договору правової допомоги (консультація клієнта, вивчення наданих документів та їхній аналіз, формування договору та адвокатського досьє, аналіз актуальної судової практики, написання позовної заяви, підготовка та подача позовної заяви з додатками через ЄСІТС та підготовка детального опису робіт) охоплюються загальною діяльністю адвоката та має на меті складання позовної заяви і подання її до суду. Крім того, ряд послуг, які надавались позивачу не відповідають критеріям необхідності та не мали впливу на хід розгляду справи, а деякі з них не вимагають спеціальної фахової підготовки спеціаліста-правознавця та не можуть вважатись правничою допомогою.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справ.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зауважує, що провадження здійснювалося в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, тобто дана справа є справою незначної складності.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia,заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумний розмір.

Верховний Суд в постановах від 22 грудня 2020 року по справі №520/8489/19, від 07 травня 2020 року у справі №320/3271/19, від 10 березня 2020 року у справі №520/8489/19 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням заперечень відповідача щодо обґрунтованості та співмірності розміру витрат на правничу допомогу, заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленими позовними вимогами, а тому справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є сума 2000,00 грн.

Крім того, статтею 10 Конституції України закріплено, що державною мовою в Україні є українська мова. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

Згідно з частиною першою статті 15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.

За приписами частин п`ятої восьмої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №160/7049/19, які полягають у такому.

Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, факт надання послуг перекладача підтверджується перекладом документів, складених іноземною мовою, на українську мову, які містяться в матеріалах справи.

Переклад документів замовлений позивачем на виконання вимог ухвали суду та наданий суду з метою доведення своєї позиції, а понесені позивачем витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31.03.2020 у справі №160/7049/19 (К/9901/6449/20).

Доводи відповідача про неспівмірність витрат на залучення перекладача суд відхиляє, оскільки такі витрати не перевищують ціну позову та складають 1850,00 грн, що підтверджується рахунком-фактурою №1125 від 25.09.2024.

Враховуючи те, що суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 2422,40 грн, 1850,00 грн витрат, пов`язаних із залученням перекладача та 2000,00 грн витрат на правову допомогу.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000288/2 від 10.09.2024.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Євроімпорт Груп за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, витрати, пов`язані із залученням перекладача у розмірі 1850 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Євроімпорт Груп (03126, місто Київ, вулиця Академіка Білецького, 34/31, код ЄДРПОУ 45372374).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385).

Суддя Ю.Ю. Сорока