Рішення

від 23.12.2024 по справі 140/12806/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 року ЛуцькСправа № 140/12806/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Щербюк Г.Д.,

за участю представника позивача Гламазди М.П.,

представника відповідача Роскошнової Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (далі ППР) №806328-2405-0306-UA07060190000036342 на суму 210025,90 грн, №806518-2405-0306-UA07060190000036342 на суму 602806,13 грн, №806519-2405-0306- НОМЕР_1 на суму 524179,25 грн, №806520-2405-0306- НОМЕР_1 на суму 476526,59 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що ГУ ДПС у Волинській області 09.07.2024 було винесено ППР №806328-2405-0306-UA07060190000036342 на суму 210025,90 грн за 4 місяці 2024 року; №806518-2405-0306-UA07060190000036342 за 2023 рік на суму 602806,13 грн; №806519-2405-0306-UA07060190000036342 за 2022 рік на суму 524179,25 грн; №806520-2405-0306-UA07060190000036342 за 2021 рік на суму 476526,59 грн.

У зазначених ППР нарахований земельний податок з фізичних осіб за періоди: 2021, 2022, 2023, 4 місяці 2024 року за земельну ділянку з кадастровим номером 0710400000:15:008:0108, розташовану в АДРЕСА_1 , співвласником якої був позивач.

Позивач зазначає, що в адміністративному порядку вказані ППР не оскаржувалися у зв`язку із пропуском встановленого Податковим кодексом України (далі ПК України) строку на подання скарги.

Водночас позивач не погоджується з вищевказаними ППР, посилаючись на наступне.

28.12.2018 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватний нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Лехкобит Л.В. за №1549, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 було придбано у спільну сумісну власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 9,8062 га з кадастровим номером 0710400000:15:008:0108, цільове призначення: для розміщення готельного комплексу з автосервісом, закладом громадського харчування та автопаркінгом. Іншим покупцем і співвласником вказаної земельної ділянки став гр. ОСОБА_3 .

У квітні 2019 року продавець вказаної земельної ділянки ОСОБА_4 звернувся до Ковельського міськрайонного суду Волинської області з позовом до покупців ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26.04.2019 по справі №159/2179/19 про забезпечення позову було вжито заходів щодо забезпечення позову та накладено арешт на вищевказану земельну ділянку.

Справа слухалася судами не одноразово.

Постановою Волинського апеляційного суду від 29.11.2021 по справі №159/2179/19 позовні вимоги продавця землі ОСОБА_4 , було задоволено. Апеляційний суд постановив: визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 28.12.2018 між ОСОБА_4 в особі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Волинської області: Лехкобит Людмилою Василівною за реєстраційним номером №1549. Державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 9,8062 га (кадастровий номер 0710400000:15:008:0108), що розташована по АДРЕСА_1 , зареєстрована приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Волинської області Лехкобит Людмилою Василівною - скасувати.

Згідно із статтею 384 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Частиною першою статті 236 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

07.12.2022 постановою Верховного Суду по цій же справі №159/2179/19 постанову Волинського апеляційного суду від 29.11.2021 в частині задоволення вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним та скасування державної реєстрації права власності було скасовано.

Однак, до винесення Верховним Судом постанови від 07.12.2022 справі №159/2179/19, власник земельної ділянки ОСОБА_4 у серпні 2021 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про витребування майна земельної ділянки загальною площею 9,8062 га (кадастровий номер 0710400000:15:008:0108), що розташована по АДРЕСА_1 , з чужого незаконного володіння (справа №159/4766/21).

Ухвалою про забезпечення позову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25.08.2021 по справі №159/4766/21 було накладено арешт на вказану земельну ділянку, заборонено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчиняти дії, спрямовані на відчуження земельної ділянки (у тому числі заборонено укладати договори іпотеки, купівлі-продажу, дарування, тощо), а також заборонено вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно цієї земельної ділянки.

06.10.2023 постановою Волинського апеляційного суду у справі №159/4766/21 позов було задоволено з мотивів належності ОСОБА_4 земельної ділянки на праві власності та відсутності доказів її продажу ОСОБА_2 та ОСОБА_1

28.02.2024 постановою Верховного Суду у справі №159/4766/21 рішення Волинського апеляційного суду від 06.10.2023 у цій справі було скасовано, в позові відмовлено.

Таким чином, лише 28.02.2024 остаточно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 набули права власності на земельну ділянку загальною площею 9,8062 га (кадастровий номер 0710400000:15:008:0108), що розташована по АДРЕСА_1 .

На думку позивача, він у період із 28.12.2018 по 28.02.2024 не був власником вказаної земельної ділянки та, відповідно, не був суб`єктом плати за землю, а відтак, в силу положень підпункту 14.1.72 статті 14, підпункту 269.1.1.1. пункту 269.1. статті 269, підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270, підпункту «д» пункту 286.1. статті 286 ПК України не мав обов`язку сплачувати земельний податок за 2021, 2022, 2023 та два місяці 2024 року.

Існування земельної ділянки з кадастровим номером 0710400000:15:008:0108, що розташована по АДРЕСА_1 , було припинено 26.04.2024 шляхом її поділу на 5 земельних ділянок відповідно до Договору про поділ земельної ділянки, що є у приватній спільній сумісній власності, укладеного 26.04.2024 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Ковельського районного округу Козоріз Н.С. та зареєстрованого за №2440.

Крім того, позивач вказує на невідповідність розрахунку податкового зобов`язання вимогам нормативних документів та зазначає, що оскаржувані ППР містять суттєві розбіжності та помилки, пов`язані із розрахунком податкового зобов`язання з земельного податку, зокрема:

1) у колонці 7 розрахунку кожного оскаржуваного ППР період нарахування зазначено 4 місяці. Однак, даний період може стосуватися лише 2024 року, а не попередніх 2021-2023 років.

2) у колонці 5 розрахунку кожного оскаржуваного ППР зазначено однакову нормативну грошову оцінку земельної ділянки в розмірі 11778911,66 грн за всі періоди нарахування 2021 04.2024 років. Зазначення протягом 2021 4 місяці 2024 рр. однакового розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки Державна податкова служба України листом №1294/7/99-00-04-01-02-07 від 16.01.2024 на адресу Головних управлінь ДПС в областях проінформувала про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік, що оприлюднена у листі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2024 р. №6-28-0.222-600/2-24, та зобов`язала врахувати надану Держгеокадастром інформацію під час проведення нарахувань та камеральних перевірок звітності з плати за землю та єдиного податку.

А тому, як зазначено у згаданому листі Держгеокадастру, значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік становить 1,051; за 2022 рік становить 1,15 (земель і земельних ділянок крім, сільськогосподарських угідь); за 2021 рік 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення).

В той же час, як зазначалося вище, у колонці 5 розрахунку кожного оскаржуваного ППР зазначено однакову нормативну грошову оцінку земельної ділянки в розмірі 11778911,66 грн за всі періоди нарахування 2021 04.2024 років. Тобто без застосування коефіцієнта індексації.

Позивач зазначає, що при правильному застосуванні коефіцієнта індексації нормативна грошова оцінка землі, вказана у колонці 5 розрахунку податкового зобов`язання, кожної із оскаржуваних ППР була б різною.

3) зміст наведеної в кожному із вищевказаних ППР детальному розрахунку суми земельного податку з фізичних осіб таблиці свідчить, що цифрові показники усіх колонок, залишаючись незмінними, в кінцевому результаті формують в колонці 11 (сума податкового зобов`язання із земельного податку) різну суму кожного року у кожному оскаржуваному ППР.

При цьому, вказана в кожному оскаржуваному ППР у пункті 3 «Наборі даних по колонках таблиці детального розрахунку суми/сум податку» формула нарахування (к.11=(к.4-к.10) х к.5 х (к.7/12) х к.8 - є незмінною кожен рік.

В той же час, показник колонки «5», в силу наявності вимог застосування коефіцієнта індексації земельної ділянки повинен бути іншим кожен рік. Показник колонки «7» за період 2021-2023 повинен бути вказаний «12».

26.09.2024 ОСОБА_1 було подано заяву щодо проведення звірки даних земельних ділянок (вхідний №ЕКПП/38001/6), в якій було проінформовано податковий орган про наявність вищезазначених помилок у розрахунку земельного податку по земельній ділянці у АДРЕСА_1 з кадастровим номером №0710400000:15:008:0108 за період 2021 30 квітня 2024 рр. Однак, будь-якої відповіді від відповідача не надійшло.

Позивач наголошує, що розрахунок суми земельного податку здійснювався не у відповідності до вимог нормативних актів, а вказані в ППР розміри нарахованого земельного податку є помилковими.

З наведених підстав позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 09.07.2024 №806328-2405-0306-UA07060190000036342, №806518-2405-0306-UA07060190000036342, №806519-2405-0306-UA07060190000036342, №806520-2405-0306-UA07060190000036342.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження (а.с.66), а ухвалою суду від 28.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.95).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 25.11.2024 (а.с.71-74) представник відповідача позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні з мотивів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Зазначив, що підставою для нарахування плати за землю за періоди 2021-2023 та з 01.01.2024 по 30.04.2024 було право власності, набуте позивачем 28.12.2018 відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки у ОСОБА_4 , зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Також відповідно до даних Реєстру 31.08.2021 накладено арешт на дану ділянку відповідно до ухвали Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25.08.2021 №159/4766/21 у зв`язку з зверненням із позовною заявою ОСОБА_4 (позивача) про відновлення прав, як власника спірної земельної ділянки, за результатами чого судом ухвалено накласти арешт на земельну ділянку та на вчинення будь-яких реєстраційних дій стосовно земельної ділянки.

28.03.2024 відповідно до даних Державного реєстру речових прав обтяження припинено на підставі рішення суду від 23.06.2023 №2/159/92/23.

Звертає увагу суду на те, що арешт майна не є способом припинення права власності позивача на належну йому земельну ділянку, а відтак не впливає на його обов`язок сплачувати земельний податок, такий обов`язок залишається незмінним незалежно від можливості реалізації цією особою окремих правомочностей, пов`язаних з володінням, користуванням чи розпорядженням землею. Допоки фізична особа являється власником земельної ділянки і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є актуальними відомості про неї як про власника, така особа вважається платником земельного податку. Висновок узгоджується із нормами підпункту 269.1.1.1. пункту269.1. статті 269 та підпункту «д» пункту 286.1 статті 286 ПК України, в силу яких платником податку є власник земельної ділянки, відомості про якого внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи вище вказане платнику було нараховано податок на землю за попередні періоди, тобто за 2021-2023 роки і січень-квітень 2024 року, на 1/1 спільної сумісної власності за інформацією з Державного реєстру речових прав зареєстроване 14.05.2024 та винесені оскаржувані ППР.

Щодо позиції позивача про суттєві розбіжності та помилки, пов`язані із розрахунком податкових повідомлень-рішень, то представник відповідача зазначає, що у податкових повідомленнях-рішеннях від 09.07.2024 №806328-2405-0306-UA07060190000036342, №806518-2405-0306-UA07060190000036342, №806519-2405-0306-UA07060190000036342, №806520-2405-0306-UA07060190000036342 було допущено технічну описку щодо колонок 7 (зазначено 4 місяці) та 4 (однакова грошова оцінка землі), при цьому вихідна сума податкових повідомлень-рішень є вірною, в додаток до цього додано таблицю з вірними даними, яка підтверджує правильність обрахунку податкових повідомлень-рішень

У відповіді на відзив представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві (а.с.84-87).

Відповідач правом подачі заперечення не скористався.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив, просив його задовольнити. Додатково зазначив, що невідомо, на підставі якого нормативно-правового акта проведено розрахунок податкових зобов`язань, та зауважив, що зазначені в оскаржуваних ППР суми зобов`язання є неправильними.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з підстав, викладених у відзиві, просила відмовити у його задоволенні. Додатково зазначила, що розрахунок проведений відповідно до положень 286.5 ПК України. Нарахування кожної суми ППР формується системою, на підставі формули з урахуванням днів, а не місяців. При цьому визнала наявність недоліків у ППР, але такі недоліки не вплинули на остаточну суму зобов`язання.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, 28.12.2018 між продавцем ОСОБА_4 , в інтересах якого діє Павловей Д.Ф., та покупцями ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Лехкобит Л.В. за №1549 (а.с.16-18).

Відповідно до даного договору продавець, в особі представника, передає у власність покупцям, а покупці приймають у власність земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_1 , площею 9,8062 га, кадастровий номер 0710400000:15:008:0108, цільове призначення: для розміщення готельного комплексу з автосервісом, закладом громадського харчування та автопаркінгом.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 25.04.2024 слідує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 28.12.2018 є власниками (спільна сумісна власність) земельної ділянки з розмірами часток 1/1 площею 9,8062 га із кадастровим номером 0710400000:15:008:0108 (а.с.19).

26.02.2024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про поділ земельної ділянки, що є у приватній спільній сумісній власності, відповідно до якого земельна ділянка поділена на 5 земельних ділянок (а.с.51-52).

ГУ ДПС у Волинській області згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до пункту 286.5 статті 286 Розділу ХІІ ПК України прийнято такі податкові повідомлення-рішення від 09.07.2024, якими позивачу нараховано земельний податок з фізичних осіб:

- №806328-2405-0306-UA07060190000036342 на суму 210025,90 грн за 4 місяці 2024 року;

- №806518-2405-0306-UA07060190000036342 на суму 602806,13 грн за 2023 рік;

- №806519-2405-0306-UA07060190000036342 на суму 524179,25 грн за 2022 рік;

- №806520-2405-0306-UA07060190000036342 на суму 476526,59 грн за 2021 рік (а.с.9-12).

Відповідач на запит позивача щодо надання інформації про винесені ППР та їх копії повідомив ОСОБА_1 про нарахування земельного податку за 2021-2023 роки та з 01.01.2024 по 30.04.2024 на земельну ділянку розташовану в АДРЕСА_1 , із кадастровим номером 0710400000:15:008:0108 площею 4,9031 (тобто ? спільної сумісної власності за інформацією з Державного реєстру речових прав) (а.с.13).

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням, суд враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 ПК України під час встановлення податку обов`язково визначаються такі елементи: 7.1.1. платники податку; 7.1.2. об`єкт оподаткування; 7.1.3. база оподаткування; 7.1.4. ставка податку; 7.1.5. порядок обчислення податку; 7.1.6. податковий період; 7.1.7. строк та порядок сплати податку; 7.1.8. строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Згідно з пунктом 8.3 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Правові відносини щодо нарахування та сплати плати за землю врегульовані зокрема статтями 269-287 ПК України.

Згідно з підпунктом 269.1.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).

Об`єктами оподаткування платою за землю є земельні ділянки, які перебувають у власності (пп.270.1.1.1. п.270.1 ст. 270 ПК України).

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (п.п.271.1.1 п.271.1 ст.271 ПК України).

Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території (п.284.1 ст.284 ПК України).

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців) (пункти 285.1, 285.2 ст.285 ПК України).

Пунктом 286.1 статті 286 ПК України передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є:

а) дані державного земельного кадастру;

б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);

г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);

ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);

д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї);

е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, земельну частку (пай), відомості про які відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, нарахування податку фізичним особам здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об`єкт оподаткування.

У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відомості про яку відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними та юридичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об`єкт оподаткування.

Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку (п.286.5 ст.286 ПК України).

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

При цьому, податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу. (п.287.10 ст.287 ПК України).

Обов`язок сплачувати земельний податок виникає з дня виникнення права власності на земельну ділянку.

У разі припинення права власності на земельну ділянку податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності у поточному році (п.287.1 ст.287 ПК України).

Судом встановлено, що податковими повідомленнями рішеннями №806520-2405-0306-UA07060190000036342 на суму 476526,59 грн, №806519-2405-0306-UA07060190000036342 на суму 524179,25 грн, №806518-2405-0306-UA07060190000036342 на суму 602806,13 грн, №806328-2405-0306- НОМЕР_1 на суму 210025,90 грн позивачу нараховано податок за землю за період із 2021-2023 роки та 4 місяці 2024 року відповідно.

Об`єктом оподаткування земельним податком стала земельна ділянка площею 9,8062 га із кадастровим номером 0710400000:15:008:0108, яка перебуває у спільній сумісній власності позивача і ОСОБА_2 .

В обґрунтування протиправності вищевказаних ППР позивач вказує, що у квітні 2019 року продавець земельної ділянки ОСОБА_4 звернувся до Ковельського міськрайонного суду Волинської області з позовом до покупців ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.12.2018 недійсним та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду від 26.04.2019 у справі №159/2179/19 про забезпечення позову вжито заходів забезпечення позову та накладено арешт на вищевказану земельну ділянку (а.с.20-21).

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03.06.2021 у справі №159/2179/19 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Ковельського міського нотаріального округу Волинської області Лехкобит Л.В. про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування реєстрації права власності на нерухоме майно в задоволенні позову відмовлено повністю.

Вказане рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03.06.2021 у справі №159/2179/19 Волинським апеляційним судом постановою від 29.11.2021 скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Позов задоволено частково: визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 28 грудня 2018 року між ОСОБА_4 в особі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Волинської області: Лехкобит Людмилою Василівною за реєстраційним номером №1549; державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на земельну ділянку загальною площею 9,8062 га (кадастровий номер 0710400000:15:008:0108), що розташована по АДРЕСА_1 , зареєстрована приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Волинської області: Лехкобит Людмилою Василівною скасовано; рішення суду в частині відмови у позові до приватного нотаріуса Ковельського міського нотаріального округу Волинської області Лехкобит Людмили Василівни залишено без змін; заходи забезпечення даного позову скасовано; арешт, накладений відповідно до ухвали Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 квітня 2019 року на земельну ділянку загальною площею 9,8062 га (кадастровий номер 0710400000:15:008:0108), що розташована по АДРЕСА_1 , із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно цієї земельної ділянки скасовано (а.с.24).

07.12.2022 постановою Верховного Суду по цій же справі №159/2179/19 постанову Волинського апеляційного суду від 29.11.2021 в частині задоволення вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним та скасування держаної реєстрації права власності скасовано; рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 червня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним та скасування державної реєстрації права власності залишено в силі; рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 червня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним та скасування державної реєстрації права власності змінено, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови (а.с.25-34).

Крім того, ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25.08.2021 у справі №159/4766/21 за позовом ОСОБА_4 , в інтересах якого діє представник Мартинюк О.І. до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про витребування з чужого незаконного володіння майна земельної ділянки загальною площею 9,8062 га (кадастровий номер 0710400000:15:008:0108), що розташована по АДРЕСА_1 , про забезпечення позову вжито заходів забезпечення позову та накладено арешт на вищевказану земельну ділянку; заборонено ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , іншим третім особам за дорученням відповідачів вчиняти дії, спрямовані на відчуження земельної ділянки загальною площею 9,8062 га (кадастровий номер 0710400000:15:008:0108), що розташована по АДРЕСА_1 , (у тому числі заборони укладати договори іпотеки, купівлі-продажу, дарування тощо); заборонено державним реєстраторам (у тому числі нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно земельної ділянки загальною площею 9,8062 га (кадастровий номер 0710400000:15:008:0108), що розташована по АДРЕСА_1 (а.с.22-23).

Постановою Волинського апеляційного суду від 06 жовтня 2023 року у справі у справі №159/4766/21 рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 червня 2023 року і додаткове рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 липня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов задоволено: витребувано від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 9,8062 га кадастровий номер 0710400000:15:008:0108, яка розташована на АДРЕСА_1 (а.с.36-39).

28.02.2024 постановою Верховного Суду у справі №159/4766/21 постанову Волинського апеляційного суду від 06 жовтня 2023 року, додаткову постанову Волинського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року скасовано, рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 червня 2023 року, додаткове рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 липня 2023 року залишено в силі (а.с.40-50).

З огляду на вказані судові рішення позивач вважає, що у період з 28.12.2018 по 28.02.2024 не був власником вказаної земельної ділянки та відповідно не мав обов`язку сплачувати земельний податок за 2021, 2022, 2023 та два місяці 2024 року.

Такі аргументи позивача суд відхиляє з огляду на наступне.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, яка була актуальна станом на 2021-2023 року та 4 місяці 2024 року, слідує, що ОСОБА_1 є співвласником земельної ділянки площею 9,8062 га із кадастровим номером 0710400000:15:008:0108. Право власності виникло на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.12.2018, який посвідчений приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Лехкобит Л.В. за №1549 та зареєстровано на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44901299 від 28.12.2018 (а.с.16-18, 19).

Відповідно до частини першої статті 125 Земельного кодексу України (далі ЗК України) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відтак, підставою для нарахування позивачу земельного податку стали дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що узгоджується із нормою підпункту «б» пункту 286.1 статті 286 ПК України.

Із внесених до Державного реєстру прав та актуальних на момент обчислення спірних податкових зобов`язань відомостей, контролюючим органом встановлено, що право власності на земельну ділянку, яка стала об`єктом оподаткування, зареєстровано за співвласником ОСОБА_1 .

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Відтак, користуючись під час нарахування позивачу земельного податку актуальними відомостями із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідач не мав повноважень та не міг ставити під сумнів їх достовірність, а тому повинен був їх враховувати при визначенні платника та інших елементів нарахованого позивачу земельного податку.

Крім того, слід враховувати, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються (ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

При цьому відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Як встановлено судом, на момент винесення спірних ППР будь-які зміни щодо власника земельної ділянки на підставі судового рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не були внесені. Більше того, судові рішення, якими визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки і скасовано державну реєстрацію права власності за позивачем, а також витребувано земельну ділянку від позивача, на момент винесення оскаржуваних ППР були скасовані Верховним Судом.

На думку суду, внаслідок ухвалення апеляційним судом рішень, які набувають статус остаточних з моменту їх постановлення, позивач не втратив статус власника земельної ділянки, а з ним і статус платника земельного податку, позаяк такі рішення апеляційного суду скасовані і позивач юридично з моменту укладення нотаріального договору купівлі-продажу був співвласником земельної ділянки.

Також суд зазначає, що арешт накладений на земельну ділянку застосований на підставі ухвал Ковельського міськрайонного суду Волинської області про забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, тобто є тимчасовим обмеженням щодо заборони укладати договори іпотеки, купівлі-продажу, дарування тощо щодо майна, яке є предметом договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.12.2018.

При цьому накладений арешт на земельну ділянку як спосіб забезпечення позову не є способом припинення права власності позивача на належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 0710400000:15:008:0108, а відтак не впливає на його обов`язок сплачувати земельний податок, оскільки обов`язок зі сплати земельного податку для фізичної особи - власника земельної ділянки залишається незмінним незалежно від можливості реалізації цією особою окремих правомочностей, пов`язаних із володінням, користуванням чи розпорядженням землею.

Відтак, твердження позивача, що він набув право власності на земельну ділянку 28.02.2024 після прийняття Верховним Судом рішення від 28.02.2024 є помилковим, оскільки допоки фізична особа вважається власником земельної ділянки і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є актуальними відомості про неї як про власника, така особа є платником земельного податку.

Даний висновок суду узгоджується із нормами підпункту 269.1.1.1 пункту 269.1 статті 269 та підпункту «б» пункту 286.1 статті 286 ПК України, в силу яких платником податку є власник земельної ділянки, відомості про якого внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Щодо аргументів позивача про те, що контролюючим органом невірно проведений розрахунок податкових зобов`язань у спірних ППР, то суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204 затверджений Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків (далі Порядок №1204).

Відповідно пункту 1 розділу ІІ Порядку №1204 контролюючий орган визначає суму нарахування (зменшення) грошових, податкових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, що передбачені Кодексом або іншим законодавством або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку з використанням платником податку права на податкову знижку, і складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо: 3) згідно з податковим, митним та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Пунктом 2 розділу ІІ Порядку №1204 визначено, що у випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за такими формами, зокрема:

«Ф» - для платників податків - фізичних осіб, якщо відповідно до законодавства контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних із порушенням податкового або іншого законодавства (додаток 1).

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку №1204 при складанні податкових повідомлень-рішень до них заноситься інформація, передбачена відповідними формами, встановленими цим Порядком.

Податкові повідомлення-рішення у випадках, визначених Кодексом, повинні містити:

1) суму та підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов`язання та/або податкового зобов`язання, що повинен сплатити платник податків, та/або суму та підставу для зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або збільшення/зменшення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, та посилання на норми Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до яких здійснено їх розрахунок;

2) попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної / розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної (у випадках, передбачених Кодексом);

3) граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності та/або реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної / розрахунку коригування до неї або виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної;

4) попередження про наслідки невиконання податкового повідомлення-рішення в установлений строк;

5) граничні строки, передбачені Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

У податковому повідомленні-рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов`язання (за наявності), штрафних фінансових санкцій та пені (розрахунок пені додається у разі складання податкових повідомлень-рішень за формами «Р» (крім пені відповідно до статті 129 Кодексу), «Д» та «С»).

У додатку 1 до Порядку №1204 міститься зразок податкового повідомлення-рішення форми «Ф», який передбачає набори даних по колонках таблиці детального розрахунку суми/сум податку.

Так, детальний розрахунок сум плати за землю повинен містити наступне:

(1) Адреса об`єкта; (2) Вид цільового призначення об`єкта; (3) Кадастровий номер об`єкта; (4) Площа об`єкта, га; (5) Нормативна грошова оцінка з урахуванням коефіцієнта індексації по земельному податку, грн/га; (6) Нормативна грошова оцінка з урахуванням коефіцієнта індексації по орендній платі за земельну ділянку або сума відповідно до договору оренди, грн; (7) Кількість місяців оподаткування; (8) Розмір ставки земельного податку або орендної плати за землю, %; (9) Назва пільги, по земельному податку відповідно до статті 281 Податкового кодексу України; (10) Розмір пільги зі сплати земельного податку відповідно до статті 281 Податкового кодексу України, га; (11) Сума податкового зобов`язання із земельного податку (к. 11 = (к. 4 к. 10) х к. 5 х (к. 7 / 12) х к. 8), та з орендної плати за земельну ділянку (к. 11 = к. 4 х х к. 6 х (к. 7 / 12) х к. 8) або (к. 6)***, грн.

Матеріалами справи підтверджується та обставина, що спірні ППР складені відповідачем саме за формою «Ф».

При цьому суд погоджується з доводами позивача про те, що в оскаржуваних ППР наявні помилки, зокрема, у колонках «7» детального розрахунку суми податку, де зазначено про нарахування податку за 4 місяці, а не 12 місяців 2021-2023 років, та у колонках «5» детального розрахунку суми податку, де вказано однакову нормативну грошову оцінку, хоча така підлягала зазначенню із врахуванням коефіцієнта індексації відповідно до вимог пункту 289.1 статті 289 ПК України, який у 2020 році становив 1, у 2021 році 1,1, у 2022 році 1,15 та у 2023 році 1,051.

Разом з тим, суд зауважує, що такі помилки не вплинули на правильність остаточної суми податкового зобов`язання із земельного податку.

Так, як вбачається із витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 02.08.2019, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 9,8062 га, співвласником якої був позивач, становить 86878571,24 грн (а.с.107).

Відповідачем визначено, що нормативна грошова оцінка за гектар земельної ділянки у 2021 році (з врахуванням коефіцієнта індексації у 2020 році 1) становить 8859555,311 грн, при цьому, враховуючи, що позивач є співвласником земельної ділянки, тому при розрахунку податку взято до уваги площу останньої 4,9031 га (а.с.106).

Відповідно до детального розрахунку сум податкових зобов`язань, який наведений контролюючим органом у клопотанні від 20.12.2024 (а.с.114-116), вбачається наступне:

за 2021 рік земельний податок розрахований за такою формулою: 4,9031 га (площа земельної ділянки) х 8859555,311 грн (нормативна грошова оцінка) х (12/12) (кількість місяців оподаткування) х 1,1% (розмір ставки земельного податку) = 477832,14 грн (сума податку за 12 місяців користування).

Крім того, оскільки в формулах розрахунку застосовується 12 місяців, що дорівнює 366 днів, то відповідачем суму податку за 12 місяців користування 477832,14 грн розділено на 366 днів та визначено суму податку за 1 день користування 1305,55 грн і на вказану суму зменшено суму податку, яку визначено за 365 днів 2021 року в розмірі 476526,59 грн згідно з ППР №806343-2405-0306-UA07060190000036342 (а.с.12);

за 2022 рік земельний податок розрахований за такою формулою: 4,9031 га (площа земельної ділянки) х 9745510,842 грн (нормативна грошова оцінка з врахуванням коефіцієнта індексації 1,1) х (12/12) (кількість місяців оподаткування) х 1,1% (розмір ставки земельного податку) = 525615,35 грн (сума податку за 12 місяців користування).

Суму податку за 12 місяців користування 525615,35 грн розділено на 366 днів та визначено суму податку за 1 день користування 1436,10 грн і на вказану суму зменшено суму податку, яку визначено за 365 днів 2022 року в розмірі 524179,25 грн згідно з ППР №806338-2405-0306-UA07060190000036342 (а.с.11);

за 2023 рік земельний податок розрахований за такою формулою: 4,9031 га (площа земельної ділянки) х 11207337,47 грн (нормативна грошова оцінка з врахуванням коефіцієнта індексації 1,15) х (12/12) (кількість місяців оподаткування) х 1,1% (розмір ставки земельного податку) = 604457,65 грн (сума податку за 12 місяців користування).

Суму податку за 12 місяців користування 604457,65 грн розділено на 366 днів та визначено суму податку за 1 день користування 1651,50 грн і на вказану суму зменшено суму податку, яку визначено за 365 днів 2023 року в розмірі 602806,13 грн згідно з ППР №806335-2405-0306-UA07060190000036342 (а.с.10);

за 4 місяці 2024 року земельний податок розрахований за такою формулою: 4,9031 га (площа земельної ділянки) х 11778911,68 грн (нормативна грошова оцінка з врахуванням коефіцієнта індексації 1,051) х (4/12) (кількість місяців оподаткування) х 1,1% (розмір ставки земельного податку) = 211761,66 грн (сума податку за 4 місяців користування).

Суму податку за 4 місяці користування 211761,66 грн розділено на 122 дні та визначено суму податку за 1 день користування 1735,76 грн і на вказану суму зменшено суму податку, яку визначено за 121 день 2024 року в розмірі 210025,90 грн згідно з ППР №806321-2405-0306-UA07060190000036342 (а.с.9).

З огляду на встановлені обставини справи суд виснуває, що визначені суми податкових зобов`язань згідно з оскаржуваними ППР обраховані контролюючим органом вірно. При цьому суд враховує пояснення представника відповідача про те, що формування податкових повідомлень-рішень здійснюється програмним забезпеченням автоматично із застосуванням формули, у якій враховується кількість днів, а не місяців користування земельною ділянкою.

Отже, надавши оцінку елементам нарахованого позивачу земельного податку, суд дійшов висновку, що податкові зобов`язання визначені відповідачем відповідно до вимог податкового законодавства, а наявні технічні помилки у спірних ППР не є правовою підставою для висновку щодо їх протиправності.

Беручи до уваги зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та, як наслідок, про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій

Повне судове рішення складено 31 грудня 2024 року.