Рішення

від 31.12.2024 по справі 160/21422/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 грудня 2024 рокуСправа №160/21422/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРУТАЛІЯ" до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

07.08.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРУТАЛІЯ" до Дніпровської митниці, у якій просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 07.02.2024 №UA110130/2024/000058/1, від 08.02.2024 №UA110130/2024/000061/1 та від 08.02.2024 №UA110130/2024/000060/1.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що до митного органу надано документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням митної вартості за першим методом (за ціною договору), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту, однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом (резервним) на підставі необґрунтованих та необ`єктивних зауважень. У зв`язку із чим, на думку позивача, наявні усі підстави для скасування спірних рішень.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/21422/24 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

04.09.2024 представником відповідача направлено до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що під час митного оформлення в інспектора виник сумнів в заявлених декларантом відомостях, оскільки містились розбіжності і неточності в поданих документах. До митного оформлення не подано ряд документів на підтвердження заявленої митної вартості, що в свою чергу свідчить про заявлення декларантом неповних даних, а також не всіх складових митної вартості. У цьому випадку наявні розбіжності в числових значеннях, а також не підтверджено числові значення складових митної вартості товару. Враховуючи зазначені в повідомленнях митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару за ЕМД, ненадання документів у спростування виявлених невідповідностей, що унеможливлює перевірку числового значення вартості заявленого товару, відсутність документального підтвердження повноти включення складових митної вартості, відсутність документального підтвердження ціни, що фактично сплачена, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно п.2 ст.58 МК України, п.6 ст.54 МК України. Рішення містять причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відмітку про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом. Таким чином, на думку відповідача, посадові особи митниці при прийнятті спірних рішень про коригування митної вартості, заявлених позивачем товарів, діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

06.09.2024 представником позивача направлено до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві, як підстави для задоволення позову.

17.09.2024 від відповідача надійшли заперечення проти клопотання про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч.5, 8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

17.01.2022 між ТОВ «ФРУТАЛІЯ» та компанією AL WALAA FOR SORTING AND PACKING THE AGRICULTURAL CROPS (Єгипет) укладено зовнішньоекономічний контракт №17/01-2022 від 17.01.2022.

Відповідно до п. 1.1 Контракту компанія AL WALAA FOR SORTING AND PACKING THE AGRICULTURAL CROPS (за контрактом Продавець) Продавець продає, а Покупець ТОВ «ФРУТАЛІЯ» (за договором Покупець) купує товар у кількості та ціною і на умовах, зазначених у виставлених Продавцем інвойсах. Контракт діє до 17.01.2025.

У відповідності до інвойсу №592 від 03.01.2024 (специфікація №4 від 03.01.2024 р.) до Контракту сторони визначили до постачання товар: «Мандарини свіжі» різного калібру в пластикових та картонних коробках вагою брутто 96548 кг, вага нетто 90202 кг, ціною 0,61-0,835 долара США за 1 кг. Загальна вартість за інвойсом склала 69359,90 доларів США. Умови поставки згідно зі специфікацією №4 від 03.01.2024р. CІF (Інкотермс-2020), Рені, Україна.

У відповідності до інвойсу №606 від 10.01.2024 (специфікація №7 від 10.01.2024р.) до Контракту сторони визначили до постачання товар: «Апельсини свіжі» вагою брутто 46592 кг, вага нетто 43680 кг, ціною 0,50 долара США за 1 кг., «Лимони свіжі» вагою брутто 26624 кг, вага нетто 24960 кг, ціною 0,55 долара США за 1 кг., «Мандарини свіжі» вагою брутто 44287.5 кг, вага нетто 41205 кг, ціною 0,60 долара США за 1 кг. Загальна вартість за інвойсом склала 60291,00 доларів США. Умови поставки згідно до специфікації №7 від 10.01.2024р. CІF (Інкотермс-2020), Рені, Україна.

У відповідності до інвойсу №593 від 03.01.2024 (специфікація №5 від 03.01.2024р.) до Контракту сторони визначили до постачання товар: «Апельсини свіжі» вага брутто 69088 кг, вага нетто 64770 кг, ціною 0,645 долара США за 1 кг., «Лимони свіжі» вага брутто 53248 кг, вага нетто 49920 кг, ціною 0,615 долара США за 1 кг Загальна вартість за інвойсом склала 72477,50 доларів США. Умови поставки згідно до специфікації №5 від 03.01.2024р. CІF (Інкотермс-2020), Рені, Україна.

З метою митного оформлення товару ТОВ «ФРУТАЛІЯ» було подано до Дніпровської митниці електронні митні декларації, а саме: від 07.02.2024 за №24UA110130002589U0, від 08.02.2024 за №24UA110130002691U0 та від 08.02.2024 за №24UA110130002651U1.

Разом із митними деклараціями позивачем надані митному органу наступні документи: Копія контракту №17/01-2022 від 17.01.2022 р. з додатковими угодами №1 від 16.02.2022 р., б/н від 11.12.2023 р., №2 від 20.01.2024 р., №3 від 25.01.2024 р. Копія інвойсу №592 від 03.01.2024 р. та специфікації №4 від 03.01.2024 р. Копії міжнародних товаротранспортних накладних CMR №8204 від 05.02.2024 р., №б/н1 від 05.02.2024р., №б/н2 від 05.02.2024р., №б/н3 від 05.02.2024р. Копія електронної митної декларації №24UA110130002589U0 від 07.02.2024 р. Копія електронної митної декларації №24UA110130002632U1 від 07.02.2024 р. Копії платіжних інструкцій від 03.01.2024 №1, від 25.01.2024 №16 Копія додатку №606 від 10.01.2024р. та специфікації №7 від 10.01.2024р. Копії міжнародних товаротранспортних накладних CMR №430 від 06.02.2024 р., №б/н1 від 03.02.2024 р., №б/н2 від 03.02.2024 р., №б/н3 від 04.02.2024 р., №б/н4 від 04.02.2024 р. Копія електронної митної декларації №24UA110130002691U0 від 08.02.2024 р. Копія електронної митної декларації №24UA110130002734U7 від 08.02.2024 р. Копія інвойсу №593 від 03.01.2024р. та специфікації №5 від 03.01.2024р. Копії міжнародних товаротранспортних накладних CMR №053 від 05.02.2024 р., №619 від 05.02.2024 р., №б/н1 від 03.02.2024 р., №б/н2 від 03.02.2024 р., №б/н3 від 04.02.2024 р. Копія електронної митної декларації №24UA110130002651U1 від 08.02.2024 р. Копія електронної митної декларації №24UA110130002735U6 від 08.02.2024.

У митних деклараціях митну вартість товарів визначено (за основним методом) за ціною контракту.

Митниця направила ТОВ «ФРУТАЛІЯ» повідомлення, відповідно до якого за результатами опрацювання всіх поданих декларантом документів встановлено, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

За митною декларацією від 07.02.2024 № 24UA110130002589U0 встановлено, що:

1) Згідно пункту 4.1 контракту 17.01.2022 № 17/01-2022 умови оплати товару визначаються інвойсом. Інвойс від 03.01.2024 № 592 містить відомості щодо умов оплати 50% передплата, 30% при отриманні копій документів, 20% через тиждень після доставки товару. Слід зазначити, що інвойс не містить визначених умов поставки товару, а також пункту переходу ризиків відповідно до умов поставки. При цьому згідно умов додаткової угоди до контракту від 20.01.2024 №2 зазначено, що умови поставки на партію зазначаються в тому числі в інвойсі. Крім того, інвойс від 03.01.2024 № 592 не містить посилання на контракт в рамках якого він виставлений.

2) До митного контролю надано платіжні документи від 03.01.2024 №1, від 25.01.2024 №16 (згідно відомостей графи 44 зазначено дату 23.01.2024) на суми оплати 55221,10 дол.США та 25000 дол.США відповідно. При цьому загальна вартість товару згідно інвойсу від 03.01.2024 № 592 складає 69359,90 дол.США, що не відповідає зазначеним сумам у платіжних документах. У графі 70 цих платіжних документів міститься посилання лише на контракт від 17.01.2022 № 17/01-2022 та не містять посилання на інвойс, згідно якого відповідно до положень договору має бути здійснено передплату за товар перед його відвантаженням. З урахуванням дати поставки товару (всупереч умовам визначеним у інвойсі), суми сплати за платіжними документами - 80221,10 дол.США за відсутності посилання у графі 70 платіжних доручень на інвойс, тривалого терміну дії контракту , неможливо ідентифікувати надані платіжні документи з оцінюваною партією товару. Крім того, надані платіжні документи не відповідають вимогам щодо їх оформлення, визначеним у пункті 2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, зокрема, платіжне доручення повинне містити повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів. За висновками Верховного Суду платіжні доручення в іноземній валюті без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж (у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури (інвойсу), не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару.

3) Додатковою угодою від 16.02.2022 №1 передбачено банк-кореспондент, проте в платіжних документах відомості щодо такого банку відсутні. Назва банку, його адреса, номер рахунку та номер світ-коду зазначені у інвойсі від 03.01.2024 № 592 не відповідають відповідним відомостям, зазначеним у платіжних документах від 03.01.2024 № 1, від 25.01.2024 №16.

4) Умовами поставки товару заявлено CIF Рені. Відповідно до умов поставки CIF продавець має здійснити обов`язкове страхування товару, крім того, місце доставки товару впливає на розподіл обов`язків між сторонами договору купівлі-продажу товарів. За обставинами справи товар був доставлений на митну територію України змішаним перевезенням, частина шляху морським транспортом, частинаавтомобільним. Проте до митного контролю страхові документи не надано. Натомість надано лист від 05.02.2024 №4 щодо відсутності страхування, що суперечить заявленим до митного контролю умовам поставки товару. Сумніви викликає і заявлені умови поставки товару CIF Рені, оскільки крім специфікації від 03.01.2024 №4 жодним документом ці умови поставки не підтверджено В інших документах немає прямої вказівки на умови поставки CIF Рені. Враховуючи все вищезазначене та той факт, що перевізником та/або експедитором згідно транспортних документів CMR від 04.02.2024 - 05.02.2024 №№ 8204, б/н1, б/н2, б/ н3 виступає український суб`єкт PE «Stoles-Trans» (код ЄДРПОУ 35359142), а також той факт, що умови поставки CIF в міжнародній практиці є характерними саме для морського виду поставки (не для сухопутного), крім того зазначені помітки у інвойсі від 03.01.2024 № 592 cF (вартість фрахту + страхування), відсутність пункту призначення Рені у тому ж інвойсі при умовах поставки та наявність порту призначення та розвантаження товарів в тому числі у морському коносаменті від 08.01.2024 № 234954524 - Constanta у митниці є сумніви щодо умов поставки CIF Рені, в сторону умов поставки CIF Константа. Таким чином, на підставі всього вищевикладеного у митниці є сумніви у повноті заявлених даних щодо складових митної вартості в тому числі витрати на розвантаження та інші витрати в порту призначення м. Константа та вартість сухопутного (або іншого) шляху до пункту Рені.

5) Згідно положень вищезазначеного контракту від 17.01.2022 № 17/01-2022 пункту 7.1 наявні відомості щодо експортної декларації, яка має бути в складі документів, проте такий документ до митного контролю не надано.

За митною декларацією від 08.02.2024 № 24UA110130002651U1 встановлено, що:

1)Згідно пункту 4.1 контракту умови оплати товару визначаються інвойсом. Інвойс від 03.01.2024 № 593 містить відомості щодо умов оплати 50% передплата, 30% при отриманні копій документів, 20% через тиждень після доставки товару, однак, не містить умов поставки товару всупереч додатковій угоді до контракту від 20.01.2024 №2. Крім того, інвойс від 03.01.2024 № 593 не містить посилання на контракт в рамках якого він виставлений.

2) До митного контролю надано платіжні документи від 03.01.2024 №1, від 25.01.2024 №16 на суми оплати 55221,10 дол.США та 25000 дол.США відповідно. В гр.70 цих платіжних документів міститься посилання лише на контракт від 17.01.2022 № 17/01-2022 та не містять посилання на інвойс, згідно якого відповідно до положень договору має бути здійснено передплату за товар перед його відвантаженням. Числові значення за платіжними документами в сумі складають 80221,10 дол.США, в той час як до митного контролю заявлено 72477,50 дол.США. Відсутність відомостей щодо інвойсу в призначенні платежу унеможливлюють ідентифікацію цього документа з оцінюваною партією товару.

3) Надані платіжні документи не відповідають вимогам щодо їх оформлення, визначених пунктом 2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216. Зазначені у платіжному дорученні реквізити банку кореспонденту не відповідають реквізитам, визначеним у додатковій угоді від 16.02.2022 №1.

4) До митного контролю заявлено умови поставки CIF Рені. Обов`язковими умовами при цьому, є здійснення страхування товару, однак, страхові документи до митного оформлення не надані. Натомість надано лист від 05.02.2024 №4, щодо відсутності страхування, що суперечить заявленим до митного контролю умовам поставки товару. Крім того, портом розвантаження товару за коносаментом є м. Константа, пунктом призначення є м. Рені. За інформацією автомобільної накладної місцем завантаження товару на автомобіль є м. Рені. Для умов поставки СІF місце доставки товару має суттєве значення, оскільки безпосередньо впливає на розподіл обов`язків сторін договору купівлі-продажу щодо перевезення вантажу. Пункт поставки на умовах CIF Рені фігурує лише в специфікації від 03.01.2024 №5. В інших документах немає прямої вказівки на визначення місця доставки товару на умовах поставки CIF. Враховуючи все вищезазначене та той факт, що перевізником та/або експедитором згідно транспортних документів CMR від 03.02.2024, 04.02.2024, 05.02.2024 №№053, 619, б/н, б/н, б/н виступає український суб`єкт PE «Stoles-Trans» (код ЄДРПОУ 35359142), а також той факт, що умови поставки CIF в міжнародній практиці є характерними саме для морського виду поставки (не для сухопутного), крім того зазначені помітки у інвойсі від 03.01.2024 № 593 cF (вартість фрахту + страхування), відсутність пункту призначення Рені у тому ж інвойсі при умовах поставки та наявність порту призначення та розвантаження товарів в тому числі у морському коносаменті від 08.01.2024 № 234954985 - Constanta підтверджує сумніви митниці щодо умов поставки CIF Рені, заявлених в декларації та більше відповідають умовам поставки CIF Константа. Таким чином, на підставі всього вищевикладеного у митниці є сумніви у повноті заявлених даних щодо складових митної вартості в тому числі витрати на розвантаження та інші витрати в порту призначення м. Константа та вартість сухопутного (або іншого) шляху від м. Константа до пункту Рені.

5) Сумніви щодо умов поставки товарів могли бути спростовані декларацією країни експорту, яка має бути у складі документів, що надаються покупцю згідно п.7.1. контракту від 17.01.2022 № 17/01-2022, однак, до митного контролю не надані.

За митною декларацією від 08.02.2024 № 24UA110130002691U0 встановлено, що:

1) Згідно пункту 4.1 контракту умови оплати товару визначаються інвойсом. Інвойс від 10.01.2024 № 606 містить відомості щодо умов оплати 50% передплата, 30% при отриманні копій документів, 20% через тиждень після доставки товару. Інвойс не містить визначених умов поставки товару, а також пункту переходу ризиків відповідно до умов поставки, що суперечить умовам, додаткової угоди до контракту від 20.01.2024 №2 Крім того, інвойс від 10.01.2024 № 606 не містить посилання на контракт в рамках якого він виставлений.

2) До митного контролю надано платіжні документи від 03.01.2024 №1, від 25.01.2024 №16 на суми оплати 55221,10 дол.США та 25000 дол.США відповідно. У гр.70 цих платіжних документів міститься посилання лише на контракт від 17.01.2022 № 17/01-2022 та не містять посилання на інвойс, згідно якого відповідно до положень договору має бути здійснено передплату за товар перед його відвантаженням. Числові значення за платіжними документами в сумі складають 80221,10 дол.США, в той час як до митного контролю заявлено 72477,50 дол.США, при цьому враховуючи відсутність відомостей щодо призначення платежу у платіжних документах неможливо здійснити ідентифікацію оплати з оцінюваною партією товару. Надані платіжні документи не відповідають вимогам до їх оформлення, визначених п. 2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 в частині надання повної інформації про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів. За таких обставин відсутня можливість ідентифікації платіжних документів з оцінюваною партією товару.

3) Реквізити банку-кореспонденту, зазначені у платіжному дорученні не відповідають реквізитам, встановленим додатковою угодою від 16.02.2022 №1 , назва банку, його адреса, номер рахунку та номер світ-коду зазначені у інвойсі від 10.01.2024 № 606 не відповідають відповідним відомостям зазначеним у платіжних документах від 03.01.2024 № 1, від 25.01.2024 №16.

4) До митного контролю заявлено умови поставки CIF Рені. Надані документи не підтверджують зазначені в декларації умови поставки товару. Відповідно до умов поставки CIF продавець має здійснити обов`язкове страхування товару, що відповідає і відомостям інвойсу від 10.01.2024 № 606 відмітка cF (вартість фрахту + страхування), однак, страхові документи не надано. Натомість надано лист від 05.02.2024 №4, щодо відсутності страхування, що суперечить заявленим до митного контролю умовам поставки товару. За інформацією коносаменту від 13.01.2024 № 235256917 портом розвантаження товару є м. Константа, пунктом призначення є м. Рені, однак Пункт поставки на умовах CIF Рені фігурує лише в специфікації від 10.01.2024 №7. В інших документах немає прямої вказівки на умови поставки CIF Рені. Вищезазначене та той факт, що перевізником та/або експедитором згідно транспортних документів CMR від 03.02.2024, 04.02.2024, 06.02.2024 №№430, б/н, б/н, б/н1, б/н2 виступає український суб`єкт PE «Stoles-Trans» (код ЄДРПОУ 35359142), який завантажив товар у п. Рені, свідчить про наявність у митниці обґрунтованих сумнівів щодо заявлених умов поставки товару та швидше підтверджує умови поставки CIF Константа та відповідно не включення до складових митної вартості витрат на розвантаження та навантаження в порту Константа та доставки товару до міста Рені.

5) Сумніви митниці могли бути спростовані декларацією країни експорту, яка згідно п.7.1. контракту від 17.01.2022 № 17/01-2022 має бути в складі документів, що надаються покупцю, проте такий документ до митного контролю не надано.

Таким чином, Дніпровською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

У зв`язку із виявленими розбіжностями Дніпровська митниця зобов`язала позивача у 10-денний термін надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) за наявності транспортні документи; 4) митну декларацію країни відправлення.

ТОВ «ФРУТАЛІЯ» повідомило митний орган про неможливість подання додаткових документів у 10-денний термін.

За результатами перевірки наданих відомостей щодо митної вартості товару, відповідачем було прийнято:

- рішення про коригування митної вартості товарів від 07.02.2024 №UA110130/2024/000058/1;

- рішення про коригування митної вартості товарів від 08.02.2024 №UA110130/2024/000061/1;

- рішення про коригування митної вартості товарів від 08.02.2024 №UA110130/2024/000060/1.

За результатами контролю співставлення до товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості - резервний метод.

Коригування митної вартості товарів проведено за рішенням про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу, з використанням наявної у митного органу інформації, що наявна в ЦБД.

Відтак, правомірність винесених відповідачем рішень про коригування митної вартості товарів є предметом спору у цій справі.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 49 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.

Згідно з вимогами частин 1 та 5 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 2. ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Цей перелік є виключним і без обґрунтованих підстав митний орган не вправі вимагати інших документів для підтвердження митної вартості товару.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлений обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені виключно розбіжностями в документах що подаються для підтвердження митної вартість товарів, чи наявності в них ознак підробки або якщо вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлено судом, рішення про коригування митної вартості товарів, які прийняті митницею фактично обґрунтовані тим, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Таким чином суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України, прийняті митним органом письмові рішення про коригування заявленої митної вартості товарів мають містити, зокрема: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з ч. 3 ст. 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Втім, як видно зі змісту спірних рішень, митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 МК України у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі № 809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі № 809/1174/17, у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14, у постанові від 01.04.2021 року у справі №260/695/19.

Як визначено у ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. (Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

У свою чергу, декларант надав відповідачу всі необхідні документи із поданням митної декларації, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною контракту.

При цьому суд також звертає увагу на таке.

Як вже встановлено судом, поставка товару задекларованого у митних деклараціях, здійснювалась на підставі контракту №17/01-2022 від 17.01.2022, укладеного між ТОВ «ФРУТАЛІЯ» (Покупець) та компанією AL WALAA FOR SORTING AND PACKING THE AGRICULTURAL CROPS (Єгипет) (Продавець).

Щодо тверджень відповідача відносно того, що в наданих до митного оформлення інвойсах містяться неточності, суд зазначає про таке.

Суд вказує, що затвердженої форми інвойсів та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено.

Разом з тим, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості контролюючий орган має впевнитись, що інвойс можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару та він містить відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті.

Узагальнене визначення інвойсу - це документ, на підставі якого здійснюється оплата за товар та формується звітність.

Згідно із загальносвітовою практикою інвойс має містити: дату складання; найменування та реквізити продавця; найменування та реквізити покупця; найменування товарів; ціну товарів; загальну вартість рахунку; валюту оплати.

Також в інвойсі можуть зазначатись: реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка; реквізити відвантажувального документа; платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в інвойсі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок, тощо.

Як встановлено судом, відповідно до п. 3.1. зовнішньоекономічного контракту від №17/01-2022 від 17.01.2022 та відповідно до додаткової угоди до Контракту №2 від 20.01.2024, умови поставки прописані в інвойсі та специфікації на кожну партію товару.

Враховуючи умови контракту, а також внесених змін, суд, дослідивши зміст копій інвойсів та специфікацій вказує, що зазначені інвойси не містять, зокрема, умов поставки товару, в той час, як відповідні специфікації містять відповідні умови поставки товару, а саме: CIF Рені.

Отже, враховуючи умови контракту та додаткових угод, інвойси можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару.

На підставі викладеного суд вважає, що надані до митного оформлення інвойси дозволяють ідентифікувати поставку товару, з огляду на викладене.

Щодо зауважень відповідача відносно відомостей у документах з оплати товару, суд зазначає про таке.

Як встановлено ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, суд зауважує, що відповідно до приписів ст. 53 МК України (які зазначалися вище) надання до митного органу банківських платіжних документів та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару не є безумовним або обов`язковим.

Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу реквізити документів щодо оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим реквізити документів щодо оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак певні недоліки їх оформлення або суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях у документах на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20.

Щодо доводів митного органу про ненадання до митного оформлення документів, що містять відомості про вартість страхування суд зазначає про таке.

Як встановлено судом, відповідно до п. 3.1. зовнішньоекономічного контракту від №17/01-2022 від 17.01.2022 та відповідно до додаткової угоди до Контракту №2 від 20.01.2024, умови поставки прописані в інвойсі та специфікації на кожну партію товару.

Враховуючи умови контракту, а також внесених змін, суд, дослідивши зміст копій інвойсів та специфікацій вказує, що зазначені інвойси не містять, зокрема, умов поставки товару, в той час, як відповідні специфікації містять відповідні умови поставки товару, а саме: CIF Рені.

Відхиляючи наведені доводи відповідача, суд виходить з того, що поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення та страхування), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.

Так, за офіційними правилами тлумачення торгівельних правил Інкотермс 2010 термін CIF (Вартість, страхування та фрахт») означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. За умовами терміну CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Отже, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміну CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Таким чином, поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати на страхування, які впливають на митну вартість товару, тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування, тобто фактурна вартість дорівнює митній вартості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 821/189/18.

Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

При цьому, такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити і про таке.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 у справі №809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 08.02.2019 у справі №825/648/17, від 26.05.2022 у справі №560/355/19.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Зважаючи на викладене, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача стосовно неможливості перевірки митної вартості товару за відсутності відомостей про вартість страхування.

Інші підстави, зазначені у спірних рішеннях про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МК України.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про непідтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів орган доходів і зборів повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Беручи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та здійснення коригування митної вартості.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок про задоволення позовної заяви.

Щодо клопотання позивача про вирішення питання щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотань про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу представником відповідача не заявлено. Заявлено клопотання про відмову у задоволенні клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як встановлено судом, на підтвердження витрат на правову допомогу суду не надано жодних доказів.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані, зокрема, договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 у справі № 300/941/19, від 31 березня 2020 у справі № 726/549/19 та від 28 квітня 2021 у справі № 640/13685/19.

За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд, з огляду на відсутність будь-яких доказів на підтвердження витрат на правову допомогу, а також безпосередньо договору про надання правової допомоги, робить висновок, що в цій конкретній справі витрати на правову допомогу є непідтвердженими.

Отже, суд робить висновок про необґрунтованість клопотання про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу й відмову у його задоволенні.

Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах - за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як встановлено судом позивачем заявлено вимогу майнового характеру та подано до суду вказану позовну заяву за допомогою системи «Електронний суд», а отже позивачу необхідно було сплатити судовий збір виходячи з ціни позову у розмірі 7267,20 грн.

У свою чергу, позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 9084 грн., а отже позивачем переплачено судовий збір на 1816,80 грн.

З урахуванням зазначеного, суд робить висновок про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці на користь позивача судового збору у розмірі 7267,20 грн., з огляду не те, що позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» (вул. Старочумацька (Байкальська), буд. 6Я, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 42424288) до Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 07.02.2024 №UA110130/2024/000058/1, від 08.02.2024 №UA110130/2024/000061/1 та від 08.02.2024 №UA110130/2024/000060/1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський